Рішення

від 03.11.2021 по справі 640/1102/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2021 року м. Київ № 640/1102/21

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Шевченко Н.М.,

за участі секретаря судового засідання - Поліщук О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прест Компані до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень,

за участі учасників справи:

представника відповідача 1 - Байдали І. Г.,

представника відповідача 2 - Байдали І. Г.

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Прест Компані (позивач, ТОВ Прест Компані ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (відповідач 1, ГУ ДПС у Житомирській області), Державної податкової служби України (відповідач 2, ДПС України), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00013630701 від 13.10.2020;

- визнати протиправним та скасувати рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 11.12.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно сформував висновок про відсутність первинних документів на підтвердження задекларованих показників, оскільки працівники позивача працювали віддалено, що унеможливило вчасно подати витребувані документи.

У відзиві ГУ ДПС у Житомирській області наголошує на обов`язку платника податків зберігати та надавати первинні документи на вимогу контролюючого органу. Оскільки під час проведення перевірок таких документів надано не було, за замовчуванням констатується їх відсутність.

Від ДПС України надійшов відзив, у якому зазначається про відсутність правових підстав для оскарження рішення за результатами розгляду скарги, оскільки воно не має самостійних юридичних наслідків для позивача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, представник відповідачів наголошував на відсутності підстав для його задоволення, наполягав на відмові в повному обсязі.

Вивчивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Прест Компані з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах ГУ ДПС у Житомирській області складено акт від 09.09.2020.

У висновках акту від 09.09.2020 зазначено про встановлені порушення, зокрема, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, ст. 185, ст. 187, ст. 188, ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, ст. 9 Закону України Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні , в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за червень 2020 року на суму 7 912 491,00 грн.

На підставі викладеного висновку на адресу позивача направлено податкове повідомлення-рішення № 00013630701 від 13.10.2020, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 7 912 491,00 грн.

Не погоджуючись зі згаданим ППР, позивач звернувся до ДПС України зі скаргою в порядку адміністративного оскарження.

Рішенням про результати розгляду скарги від 11.12.2020 позивачу відмовлено, ППР залишено без змін.

Не погоджуючись зі згаданими рішеннями ТОВ Прест Компані звернулось із позовною заявою. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1- 2 ст. 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

За змістом ст. 83 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; виключено; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно з п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Акт перевірки не може розглядатися як заява або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення щодо ухилення від сплати податків.

Підставою для висновків, викладених в акті перевірки від 09.09.2020 стала відсутність первинних документів за господарськими операціями позивача, що презюмувалось за наслідком ненадання ТОВ Прест Компані відповіді на запит.

Згідно з п. 2.5 акту від 09.09.2020 на адресу платника податків засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення направлено запит від 27.08.2020 про надання інформації та підтверджуючих документів. У відповідь позивачем надано лист від 07.09.2020, але до перевірки не надано жодних підтверджуючих документів, в яких відображені господарські операції, проведені за червень 2020 року.

В описовій частині акту на формування загального висновку вплинули наступні проміжні:

- позивачем завищено показник рядка Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою , оскільки включено податкові зобов`язання з ПДВ за податковими накладними, реєстрація яких зупинена (за даними платника - 3 382 377,73 грн, за даними перевірки - 2 616 458,09 грн);

- оскільки первинні документи не надані, позивачем безпідставно задекларовано проведення коригування податкових зобов`язань в сумі 11 034 445,00 грн за грудень 2019 року;

- оскільки первинні документи не надано, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит на суму 260 424,00 грн за господарськими операціями з ТОВ Студентські Мережі , ТОВ Будмонтажсервіс І , ТОВ Компанія Агронова .

За змістом ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні ).

Відповідно до ст. 4 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв`язку з чим особисте майно та зобов`язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

послідовність - постійне (з року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у державному секторі, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності;

безперервність - оцінка активів та зобов`язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати й надалі;

нарахування - доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

інших принципах, визначених міжнародними стандартами або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, або національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі залежно від того, які з наведених стандартів застосовуються підприємством.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.

Наказом Міністерства фінансів України № 21 від 28.01.2016 (тут і надалі в редакції, чинній на дати перебігу спірних правовідносин) затверджено порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (Порядок № 21).

За змістом п. 3 розділу V Порядку № 21 у рядках 1, 2, 3, 5 колонки А декларації вказуються загальні обсяги постачання товарів/послуг за звітний період, які оподатковуються за основною ставкою, за ставкою 7 %, за нульовою ставкою, звільнені від оподаткування відповідно до статті 197 розділу V Кодексу, тимчасово звільнені від оподаткування відповідно до підрозділу 2 розділу XX Кодексу, звільнені від оподаткування відповідно до міжнародних договорів (угод) та не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 розділу V Кодексу, та послуг, що не оподатковуються у зв`язку з їх місцем постачання за межами митної території України.

При визначенні обсягу постачання товарів/послуг за звітний (податковий) період платник зобов`язаний враховувати значення терміна "постачання товарів" відповідно до вимог підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I Кодексу та значення терміна "постачання послуг" відповідно до вимог підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу;

у рядку 1.1 декларації вказуються дані операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України.

До рядка 1.1 декларації включаються оподатковувані за основною ставкою обсяги постачання товарів/послуг, здійснені на митній території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до статті 186 розділу V Кодексу.

Згідно з п. 194.1 ст. 194 ПК України операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті "а" пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю (п. а п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

З урахуванням викладених норм, до п. 1.1 декларації вносяться відомості про господарські операції, що оподатковуються за основною ставкою, при цьому, виникнення податкових зобов`язань, у даному випадку, є передумовою для виникнення двох окремих обов`язків платника податків: (1) зазначити про такі господарські операції в декларації, (2) скласти та зареєструвати податкову накладну на суму податкового зобов`язання.

При цьому, оскільки підставою для декларування відомостей про операції є первинні документи, відсутність зареєстрованих податкових накладних не свідчить про відсутність господарських операцій та не спростовує задекларовані відомості.

Таким чином, посилання на зупинення реєстрації податкових накладних, як доводу про завищення задекларованого обсягу операцій, є безпідставним, оскільки порушує логіку причинно-наслідкового зв`язку між операцією та обов`язком її задекларувати.

Оскільки сам факт вчинення господарських операцій, які вплинули на формування визначеної контролюючим органом розбіжності, не досліджувався, акт перевірки у даній частині не відповідає нормам податкового законодавства.

Слід зазначити, що згадана розбіжність не вплинула на розрахунок оскаржуваного ППР, оскільки податковим органом взято до уваги задекларовану платником суму податку на додану вартість.

Стосовно підстав для коригування податкових зобов`язань на - 11 034 445,00 грн, суд зазначає наступне.

Як зазначає позивач, що не досліджувалось контролюючим органом, підставою для згаданого коригування стало повернення товарів постачальнику.

Із матеріалів справи убачається, що ТОВ Будмонтажсервіс 1 (покупець) та ТОВ Прест Компані (постачальник) уклали договори поставки № 03/06 від 03.06.2020 (том 1 а. с. 176), №23/12-1 від 23.12.2019 (том 1 а. с. 195- 197), № 23/12-2 від 23.12.2019 (том 1 а. с. 211).

Фактичний рух товарів та коштів підтверджується рахунками-фактурами, видатковими накладними, платіжними дорученнями та відомостями з рахунків позивача (том 1 а. с. 181-194, 204- 210, 215- 216).

До матеріалів справи також додано додаткові угоди та специфікації до згаданих договорів, якими деталізується найменування та кількість товарів, реалізованих на корить покупця.

Повернення товарів відбувалось на підставі складених договірними сторонами актів про повернення постачальнику (том 1 а. с. 217- 222), рух коштів зазначений в оборотно-сальдових відомостях, картці рахунку та платіжних дорученнях, якими повернуто сплачені ТОВ Будмонтажсервіс 1 кошти (том 1 а. с. 223- 226).

Як вже зазначалось, відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.

За змістом п. 192.2 ст. 192 ПК України зменшення суми податкових зобов`язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов`язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 192.1 ст. 192 ПК України).

З урахуванням викладеного, у разі повернення коштів покупцю в результаті повернення товарів постачальнику, останній зобов`язаний зареєструвати розрахунок коригування та задекларувати відповідне зменшення суми податкових зобов`язань.

Оскільки в акті перевірки зазначено про виконання позивачем обов`язку зареєструвати розрахунки коригування, які датовані 22.06.2020 та 30.06.2020, на підставі первинних документів, наданих до матеріалів справи та описаних судом вище, позивач не безпідставно зменшив суму податкового зобов`язання, про що зазначив у декларації.

Правомірність формування податкового кредиту на суму 260 424,00 грн також підтверджується наданими позивачем первинними документами: договорами (том 1 а. с. 136, 140, 147- 150, 161, 168- 169), доданими до них актами прийому-передачі, видатковими накладними, платіжними дорученнями, виписками за рахунками позивача.

За висновком суду, зареєстровані позивачем податкові накладні на суму кредиту в 260 424,00 грн, підтверджуються наданими первинними документами.

З урахуванням викладеного, основу спірних правовідносин склало ненадання позивачем первинних документів на вимогу контролюючого органу.

Як зазначено вище, в ході проведення перевірки (з 27.08.2020 по 02.09.2020) ГУ ДПС у Житомирській області направлено запит від 27.08.2020 про надання інформації та підтверджуючих документів, який отримано позивачем 01.09.2020.

У відповідь на запит позивачем направлено лист, отриманий ГУ ДПС у Житомирській області 07.09.2020 (том 2 а. с. 103- 106), за змістом якого, ТОВ Прест Компані обізнано про обов`язок надати первинні документи на вимогу контролюючого органу та не відмовляється виконання даного обов`язку після завершення карантину та повернення роботи підприємства до звичайного режиму.

Позивачем також надано накази № 22/07-20 від 22.07.2020 та № 29.08.2020 від 29.08.2020, якими продовжено до 21.08.2020 дистанційну роботу працівників, зокрема, директора ТОВ Прест Компані .

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39-2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності, та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії) (п. 44.3 ст. 44 ПК України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (п. 44.6 ст. 44 ПК України).

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі порушення посадовими (службовими особами) контролюючого органу строку, визначеного абзацом другим пункту 85.4 статті 85 цього Кодексу, за заявою платника податків проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки повинно бути зупинено на строк не менше ніж п`ять робочих днів (п. 82.5 ст. 82 ПК України).

Слід звернути увагу на те, що запит від 27.08.2020 направлений за три робочих дні до завершення перевірки, про яку, в силу особливостей позапланових невиїзних перевірок, позивачу могло бути не відомо до її початку. При цьому, отримавши запит 01.09.2020 у позивача залишався один день до завершення перевірки на виконання покладеного ПК України обов`язку.

Дана обставина свідчить про недотримання ГУ ДПС у Житомирській області встановленого законом порядку проведення перевірки в частині витребування документів.

Згідно з ч. ч. 1- 3 ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб , карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.

Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України.

Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався іншими постановами КМУ та тривав на час перебігу спірних правовідносин.

Частиною 2 ст. 60 КЗпП України встановлено, що на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру гнучкий режим робочого часу може встановлюватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Встановлення карантину на території України викликало низку змін до нормативно-правових актів щодо можливості та строків проведення, поміж іншого, заходів позапланового податкового контролю, які викладені в п. 52- 52-9 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

Хоч згадані норми не забороняють контролюючому органу проводити перевірки з питань достовірності декларування податкових зобов`язань та витребовувати необхідні для цього документи, законодавець, покладаючи на підприємства та громадян обов`язки та обмеження, пов`язані з карантином та запобіганню поширенню коронавірусної хвороби, шляхом внесення численних змін до нормативно-правових актів, відніс обставини, пов`язані із виконанням таких обов`язків або дотримання обмежень, у статус поважних, коли йдеться про строки виконання інших обов`язків перед державою.

Що стосується податкового законодавства, на час карантинних обмежень не застосовуються штрафні санкції, окрім деяких виключень (п. 52-1), установлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (п. 52-2), відстрочено подання річної декларації про майновий стан і доходи (п. 52-3), платників податків звільнено від сплати земельного податку (п. 52-4) та інші заходи зниження податкових обтяжень, які передбачені в Підрозділі 10 Розділу ХХ Перехідні положення ПК України.

Про необхідність наведення обґрунтованих доводів на користь поважності причин ненадання документів під час проведення перевірки, неодноразово наголошував Верховний Суд, зокрема, у постановах від 28.05.2020 у справі № 826/27811/15 та від 06.08.2019 у справі №160/8441/18.

Цитований вище абз. 1 п. 44.6 ст. 44 ПК України вимагає наявність документів на час складення податкової звітності, встановлює правило щодо надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Вона є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.

З однієї сторони, даний висновок визначає презумпцію відсутності первинних документів, у разі їх не надання під час перевірки або до винесення ППР, вище за процесуальне право довести зворотне. З іншої - спростовує абсолютне значення згаданої норми, визначаючи пріоритет поважних індивідуальних обставин над загальним правилом.

Варто наголосити на тому, що ч. 2 ст. 2 КАС України вимагає від суб`єкта владних повноважень з`ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Принцип обґрунтованості акту індивідуальної дії нерозривно пов`язаний із загальним принципом належної обачності, який вимагає, зокрема, вичерпання стороною правовідносин всіх можливих дій, які віднесені до повноважень такого суб`єкта.

З цією метою ПК України регламентує право, зокрема, продовжувати строк проведення перевірки, зупинити його та не обмежує контролюючий орган єдиним джерелом податкової інформації та одним запитом на отримання документів.

Пунктом 82.2 ст. 82 ПК України визначено, що тривалість перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, для фізичних осіб - підприємців, які не мають найманих працівників, за наявності умов, визначених в абзацах третьому - восьмому цього пункту, - 3 робочі дні, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб`єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Відповідно до п. 82.4 ст. 82 ПК України проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб`єкта малого підприємництва, може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов`язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Резюмуючи викладене, з урахуванням того, що ГУ ДПС у Житомирській області порушило п. 85.4 ст. 85 ПК України, направивши запит на отримання копій документів пізніше, ніж за п`ять робочих днів, не виконало обов`язок щодо зупинення перевірки згідно з п. 82.5 ст. 82 ПК України, не скористалось повноваженням продовжити або зупинити строк проведення перевірки, завершивши її до отримання пояснень від ТОВ Прест Компані , звертаючи увагу на встановлення на підприємстві дистанційної роботи на час перебігу карантину, що слід визнати поважною причиною ненадання витребуваних документів на наступний день після отримання запиту контролюючого органу та зважаючи на досліджені судом докази, які свідчать про фактичну наявність передумов для декларування грошового зобов`язання та від`ємного значення за червень 2020 року та попередні періоди, суд відхиляє доводи відповідача 1 щодо відсутності таких документів на час проведення перевірки.

За даних обставин, оскільки ППР № 00013630701 від 13.10.2020 повністю ґрунтується на висновках акту від 09.09.2020, які, в свою чергу, презюмовані через не отримання первинних документів, таке рішення слід також визнати необґрунтованим та скасувати його.

Стосовно визнання протиправним рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 11.12.2020, слід звернути увагу на наступне.

Згідно з п. п. 56.1, 56.2 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган (п. 56.4 ст. 56 ПК України).

Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку (п. 56.10 ст. 56 ПК України).

З урахуванням викладеного, суд критично сприймає доводи відповідача 2 щодо неможливості оскарження рішення за результатами адміністративного оскарження.

У той же час, завданням адміністративного оскарження, в контексті здійснення податкового контролю, є спростування або підтвердження встановлених нижчим органом обставин.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до ДПС України зі скаргою, до якої не було долучено первинних документів, відповідач 2 був позбавлений можливості надати інакшу оцінку податковій звітності ТОВ Прест Компані , ніж ту, що викладена в акті перевірки.

Згідно з частинами 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд дійшов до висновку про невиконання відповідачем 1 вимог податкового законодавства при проведенні перевірки, що призвело до передчасних висновків про відсутність первинних документів, які, натомість, надані позивачем та досліджені судом. Оскільки підстав для визнання рішення за результатами адміністративного оскарження протиправним судом не встановлено, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 241- 247, 250, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Прест Компані до Головного управління ДПС у Житомирській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити частково .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00013630701 від 13.10.2020.

3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

4. Стягнути витрати зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Прест Компані за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області в розмірі 22700,00 (двадцять дві тисячі сімсот) гривень.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Прест Компані (вул. Корольова, 126А, м. Житомир, 10025, код ЄДРПОУ: 42196912).

Відповідач 1: Головне управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ: 43142501).

Відповідач 2: Державна податкова служба України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ: 43005393).

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України та може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя Н.М. Шевченко

Повний текст рішення складено 11.11.2021.