Рішення

від 12.11.2021 по справі 640/20443/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 листопада 2021 року справа №640/20443/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю ОПУС ПЛЮС (далі по тексту - позивач, ТОВ ОПУС ПЛЮС ) доГоловного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі по тексту - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) провизнання протиправним та скасування припису відповідача від 16 березня 2020 року №117-ДК/0088Пр/03/01-20 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, зазначаючи про протиправність оскаржуваного припису відповідача, оскільки в порушенням вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний інспектор не повідомив заздалегідь про проведення планового заходу контролю та не надав копії наказу та посвідчення (направлення) на перевірку. Крім того, відповідач під час проведення перевірки не врахував той факт, що позивач не є власником об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100, на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027, оскільки вказаний об`єкт нерухомості позивачем передано до статутного капіталу ТОВ Сінтрекс на підставі акта оцінки та прийому-передачі майна (основних фондів) від 18 листопада 2015 року №14-16, а тому, відповідно до приписів статті 120 Земельного кодексу України, позивач також не є користувачем земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027, що розташована за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100.

Ухвалою від 07 вересня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №640/20443/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що наказ про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель не містить посилань на те, що захід контролю здійснено відповідно до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а тому посилання позивача на порушення відповідачем цього закону є необґрунтованими та безпідставними. Доводи позивача стосовно того, що він не використовує земельну ділянку стосовно якої винесено припис, не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки згідно з інформацією Державного реєстру речових прав будівля магазину непродовольчих товарів, розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027, знаходиться у приватній власності ТОВ ОПУС ПЛЮС .

Позивач у відповіді на відзив вказав, що проведення заходів контролю регламентовано Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а тому порядок здійснення заходів контролю з питань дотримання земельного законодавства, що здійснювались відповідачем, не може суперечити вимогам вказаного закону.

Відповідач у письмових запереченнях на відповідь на відзив посилався на те, що ним надані всі необхідні докази на яких ґрунтувалось рішення державного інспектора та які повинні бути враховані судом при ухваленні рішення по суті позовних вимог.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог статей 6, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель та на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 28 січня 2020 року 117-ДК, відповідач провів перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства щодо використання земель житлової та громадської забудови на території Житомирської міської ОТГ, а саме юридичної особи, місцезнаходження якої за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21, літера І .

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 16 березня 2020 року №117-ДК/178/АП/04/01/-20 (далі по тексту - Акт перевірки), яким встановлено, що ТОВ ОПУС ПЛЮС використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови комунальної форми власності з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027, загальною площею 0,0314 га, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100 та на якій розташований належний ТОВ ОПУС ПЛЮС на праві власності об`єкт нерухомого майна площею 0,0286 га. На момент перевірки право власності та користування на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна у ТОВ ОПУС ПЛЮС відсутнє, що свідчить про факт використання земельної ділянки під вказаним нерухомим майно загальною площею 0,0286 га без зареєстрованого права.

Крім того, в Акті перевірки встановлено, що ТОВ ОПУС ПЛЮС використовує прилеглу до належного йому об`єкту нерухомого майна, земельну ділянку площею 0,0028 га для власних потреб. На момент перевірки право власності або право користування земельною ділянкою площею 0,0028 га за ТОВ ОПУС ПЛЮС не зареєстровано. Рішення органів місцевого самоврядування або виконавчої влади про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування (оренду) ТОВ ОПУС ПЛЮС відсутнє, що у відповідності до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,0028 га.

На підставі Акта перевірки, відповідач виніс припис від 16 березня 2020 року 117/ДК/0088Пр/03/01/-20, яким, відповідно до статті 144 Земельного кодексу України, статей 5, 6, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель , статей 18-1 та 19 Закону України Про охорону земель , пункту 6 Положення Про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308 (зі змінами), ТОВ ОПУС ПЛЮС запропоновано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом реєстрації права власності або користування на земельну ділянку до 16 квітня 2020 року, про що повідомити ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Також, 16 березня 2020 року відповідач склав повідомлення про виклик для надання пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства №117-ДК/0077/04/01/-20, яким позивачу запропоновано прибути на 12.00 год. 30 березня 2020 року до Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Житомирській області для надання пояснень у зв`язку з виявленим порушенням вимог земельного законодавства.

26 березня 2020 року ТОВ ОПУС ПЛЮС звернулось до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області зі скаргою, у якій просило скасувати Акт перевірки у зв`язку з необґрунтованістю висновків, викладених у ньому.

За результатами розгляду скарги ТОВ ОПУС ПЛЮС на Акт перевірки, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області листом від 02 липня 2020 року №28-6-0.112-4931/2-20 Про розгляд скарги повідомило ТОВ ОПУС ПЛЮС про відсутність підстав для скасування Акта перевірки.

Вважаючи вказаний припис протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується такими мотивами

Відповідно до статті 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання, зокрема, підприємствами земельного законодавства України.

За змістом статті 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначені Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель (далі по тексту - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 4 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель передбачено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, передбачено, що Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

За змістом підпункту 25-1 пункту 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль), зокрема, за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Приписами підпункту 2 пункту 6 Положення визначено, що Держгеокадастр для виконання покладених на нього завдань має право одержувати безоплатно від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.

Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення).

Правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі по тексту - Положення №333), та, зокрема, Положенням про Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308.

Відповідно до Положення №333, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, в тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування з питань передачі земель у власність та надання у користування, у тому числі в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах.

Пунктом 6 Положення №333 визначено, що посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право, зокрема: складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

Системний аналіз вказаних положень земельного законодавства дає підстави дійти висновку про те, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об`єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.

Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі також встановлені статтею 6 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Відповідно до статті 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Згідно зі статтею 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема:

давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності, вчиняти інші дії в межах наданих йому законом повноважень. Приписи про усунення виявлених порушень мають надаватися лише тим особам, які безпосередньо вчинили порушення вимог земельного законодавства.

Таким чином, доводи позивача про порушення відповідачем встановленого Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності порядку проведення перевірки, зокрема стосовно не повідомлення позивача про перевірку та відсутність останнього при обстеженні земельної ділянки, суд вважає необґрунтованими, оскільки норми вказаного Закону стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок земельних ділянок Держгеокадастром та його територіальними органами.

У свою чергу, у цьому випадку, об`єктом перевірки є земельна ділянка, а не господарська діяльність позивача, тому на спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі №140/1612/19.

Суд також зауважує, що Законом України Про державний контроль за використанням та охороною земель не передбачено залучення до перевірки та повідомлення про проведення такого заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог земельного законодавства особи, яка використовує земельну ділянку.

Також, суд зазначає, що згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

В силу приписів статей 116, 123, 124 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Статтею 144 Земельного кодексу України передбачено, що у разі виявлення порушення земельного законодавства державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля складають протокол про порушення та видають особі, яка допустила порушення, вказівку про його усунення у 30-денний строк. Якщо особа, яка допустила порушення земельного законодавства, не виконала протягом зазначеного строку вказівки державного інспектора щодо припинення порушення земельного законодавства, державний інспектор сільського господарства, державний інспектор з охорони довкілля відповідно до закону накладають на таку особу адміністративне стягнення та повторно видають вказівку про припинення правопорушення чи усунення його наслідків у 30-денний строк.

За змістом абзацу шістнадцятого статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, визначальними ознаками порушення вимог законодавства України про охорону земель у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки є її фактичне використання особою без достатніх правових підстав.

Як зазначено вище та вбачається зі змісту оскаржуваного припису, останній винесено у зв`язку з тим, що:

- ТОВ ОПУС ПЛЮС використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови комунальної форми власності з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027, загальною площею 0,0314 га, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100 та на якій розташований належний ТОВ ОПУС ПЛЮС на праві власності об`єкт нерухомого майна площею 0,0286 га, без відповідного права власності або користування на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна, що свідчить про факт використання обумовленої земельної ділянки під вказаним нерухомим майно загальною площею 0,0286 га без зареєстрованого права;

- ТОВ ОПУС ПЛЮС використовує прилеглу до належного йому об`єкту нерухомого майна, земельну ділянку площею 0,0028 га для власних потреб, без відповідного права власності або користування земельною ділянкою площею 0,0028 га, що у відповідності до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,0028 га.

Так, з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №22605829, сформованого 29 вересня 2020 року щодо ТОВ ОПУС ПЛЮС вбачається, що останньому на праві власності належить будівля магазину непродовольчих товарів, загальною площе. 286 кв.м., розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027 за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100. Вказаний магазин позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2010 року №470, посвідченого приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Глуховцевою М.В.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18 листопада 2015 року, індексний номер: 47862906, власником будівлі магазину непродовольчих товарів, загальною площею 286 кв.м., розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100, є ТОВ СІНТРЕКС (код ЄДРПОУ 36994079), що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №47864483, сформованим 18 листопада 2015 року, та актом оцінки та прийому-передачі майна (основних фондів) ТОВ СІНТРЕКС від 18 листопада 2015 року.

Разом з тим, жодних документів на підтвердження реєстрації за ТОВ ОПУС ПЛЮС права власності або права користування вказаними земельними ділянками, або рішення органу виконавчої влади про передачу вказаних земельних ділянок у власність або користування (оренду) ТОВ ОПУС ПЛЮС не надано, що свідчить про порушення позивачем статей 125, 126 Земельного кодексу України та, у відповідності до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель свідчить про факт самовільного зайняття земельних ділянок на території м. Житомира.

У зв`язку із чим, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно виніс припис стосовно усунення ТОВ ОПУС ПЛЮС порушень вимог земельного законодавства шляхом реєстрації права власності або користування на земельну ділянку, а тому доводи позивача в цій частині є також безпідставними.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача стосовно того, що у зв`язку з відчуженням нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100, на користь ТОВ СІНТРЕКС , відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, до ТОВ СІНТРЕКС перейшло право власності на земельну ділянку, на якій розташоване таке нерухоме майно, а тому позивач не є власником або користувачем зазначеної земельної ділянки, з огляду на таке.

Так, згідно з частиною першою статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (стаття 124 Земельного кодексу України).

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом (стаття 202 Земельного кодексу України). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об`єктом нерухомого майна, якому властиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

З системного аналізу зазначених норм слідує, що до нового власника має переходити право власності на земельну ділянку, водночас це право не виникає автоматично з моменту набуття у власність нерухомого майна, розташованого на такій ділянці, а лише після проведення державної реєстрації такого права.

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують висновків суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність прийнятого припису з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ ОПУС ПЛЮС не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю ОПУС ПЛЮС повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю ОПУС ПЛЮС (04074, м. Київ, вул. Вишгородська, 21, літера І ; код ЄДРПОУ 36698261);

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м. Житомир, вул. Довженка, 45, код ЄДРПОУ 39765513).

Суддя В.А. Кузьменко