Постанова

від 20.07.2022 по справі 640/20443/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20443/20 Суддя першої інстанції: Кузьменко В.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Собківа Я.М.,

секретаря Вишняк В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Опус Плюс» до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним і скасування рішення, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Опус Плюс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Опус Плюс» (далі - позивач, ТОВ «Опус Плюс») звернулося у суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) про визнання протиправним і скасування припису від 16 березня 2020 року №117-ДК/0088Пр/03/01-20.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушенням вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний інспектор не повідомив заздалегідь про проведення планового заходу контролю та не надав копії наказу та посвідчення (направлення) на перевірку; відповідач під час проведення перевірки не врахував той факт, що позивач не є власником об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100, на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027, оскільки вказаний об`єкт нерухомості позивачем передано до статутного капіталу ТОВ «Сінтрекс», а тому не є користувачем цієї земельної ділянки.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким позов задовольнити. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом першої інстанції безпідставно не враховано порушення відповідачем під час проведення перевірки вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а також безпідставно не враховано, що ТОВ «Опус Плюс» не є власником нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100, на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі пункта 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити, а рішення суду - скасувати, з таких підстав.

Судом установлено, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 28 січня 2020 року 117-ДК відповідач провів перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства щодо використання земель житлової та громадської забудови на території Житомирської міської ОТГ, а саме юридичної особи, місцезнаходження якої за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21, літера «І».

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 16 березня 2020 року №117-ДК/178/АП/04/01/-20 (далі - Акт перевірки), яким установлено, що ТОВ «Опус Плюс» використовує земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови комунальної форми власності з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027, загальною площею 0,0314 га, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100 та на якій розташований належний ТОВ «Опус Плюс» на праві власності об`єкт нерухомого майна площею 0,0286 га. На момент перевірки право власності та користування на земельну ділянку під об`єктом нерухомого майна у ТОВ «Опус Плюс» відсутнє, що свідчить про факт використання земельної ділянки під вказаним нерухомим майно загальною площею 0,0286 га без зареєстрованого права.

Крім того, в Акті перевірки встановлено, що ТОВ «Опус Плюс» використовує прилеглу до належного йому об`єкту нерухомого майна, земельну ділянку площею 0,0028 га для власних потреб. На момент перевірки право власності або право користування земельною ділянкою площею 0,0028 га за ТОВ «Опус Плюс» не зареєстровано. Рішення органів місцевого самоврядування або виконавчої влади про передачу вказаної земельної ділянки у власність або користування (оренду) ТОВ «Опус Плюс» відсутнє, що у відповідності до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» свідчить про факт самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 0,0028 га.

На підставі Акта перевірки відповідач виніс припис від 16 березня 2020 року 117/ДК/0088Пр/03/01/-20, яким позивача зобов`язано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом реєстрації права власності або користування на земельну ділянку до 16 квітня 2020 року, про що повідомити ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

Також, 16 березня 2020 року відповідач склав повідомлення про виклик для надання пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства №117-ДК/0077/04/01/-20, яким позивачу запропоновано прибути на 12.00 год. 30 березня 2020 року до Управління з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Житомирській області для надання пояснень у зв`язку з виявленим порушенням вимог земельного законодавства.

26 березня 2020 року ТОВ «Опус Плюс» звернулося до ГУ Держгеокадастру у Житомирській області зі скаргою, в якій просило скасувати Акт перевірки у зв`язку з необґрунтованістю висновків, викладених у ньому.

За результатами розгляду скарги відповідач листом від 02 липня 2020 року №28-6-0.112-4931/2-20 «Про розгляд скарги» повідомив про відсутність підстав для скасування Акта перевірки.

Не погоджуючись з таким приписом та уважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення відповідачем порядку проведення перевірки, а згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо ТОВ «Опус Плюс» убачається, що останньому на праві власності належить будівля магазину непродовольчих товарів, загальною площею 286 кв м, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027 за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100, однак жодних документів на підтвердження реєстрації за позивачем права власності або права користування вказаною земельною ділянкою, або рішення органу виконавчої влади про її передачу у власність або користування (оренду) ТОВ «Опус Плюс» не надано, що свідчить про порушення позивачем статей 125, 126 Земельного кодексу України та факт самовільного зайняття земельної ділянки.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Так, згідно із постановою Кабінета Міністрів України від 22 липня 2016 року №482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру.

Відповідно до підпункта 251 пункта 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінета Міністрів України від 14 січня 2015 року №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 року №963-IV (далі - Закон №963-IV), який спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 4 цього Закону об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Згідно зі статтею 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Статтею 9 Закону №963-IV передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Частиною 1 статті 10 Закону №963-IV визначено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право:

- безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель;

- давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків;

- складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності;

- у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення;

- викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України;

- передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення;

- проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України;

- звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ «Опус Плюс» зазначає, що при здійсненні державного нагляду (контролю), зокрема за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель відповідач повинен був дотримуватись вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V).

Так, статтею 2 цього Закону визначено, що його дія поширюється на відносини, пов`язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Вказаним Законом визначено чіткий перелік відносин, на які поширюється його дія. Відносини, що виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, до цього переліка не належать.

Також, Держгеокадастр та його територіальні органи не відносяться до перелічених у частинах 3 - 8 статті 2 Закону №877-V органів.

Таким чином, особливості та обмеження перевірок, визначені Законом №877-V, не поширюються на перевірки з питань дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, що здійснюються Держгеокадастром та його територіальними органами.

Ураховуючи те, що норми Закону №877-V стосуються безпосередньо сфери господарської діяльності суб`єктів господарювання та жодним чином не стосуються перевірок дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що на спірні правовідносини розповсюджуються норми саме Закону №963-IV.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваного приписа стало виявлення факта використання позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027, загальною площею 0,0314 га, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100, без належним чином оформлених правовстановлюючих документів.

На підтвердження такого використання земельної ділянки відповідач посилався на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №22605829 від 29 вересня 2020 року, відповідно до якої в Реєстрі прав власності на нерухоме майно наявні відомості про те, що ТОВ «Опус Плюс» на праві власності належить будівля магазину непродовольчих товарів, загальною площею 286 кв м, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027 за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100.

Водночас відповідно до абзацу 3 частини 5 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) відомості про речові права, обтяження речових прав, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва не внесені до Державного реєстру прав, а відомості про інші речові права, відмінні від права власності, та/або обтяження речових прав не внесені та не припинені в Державному реєстрі прав.

Отже, відомості про речові права, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, використовуються як актуальні виключно в разі, якщо відомості про право власності на відповідне нерухоме майно не внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Колегія суддів звертає увагу, що надана відповідачем Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №22605829 від 29 вересня 2020 року містить лише відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Натомість згідно з наданою позивачем Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №220349850 від 14 серпня 2020 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості, що будівля магазину непродовольчих товарів, загальною площею 286 кв м, розташована за адресою: м. Житомир, пр-т Незалежності (колишня назва вул. Ватутіна), 100, належить на праві власності ТОВ «АІС Столиця Трейд».

Зважаючи на викладені обставини, відомості про речові права, що містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №22605829 від 29 вересня 2020 року, не можуть бути використані як актуальні.

Жодних інших доказів використання позивачем спірної земельної ділянки відповідачем суду не надано.

Ураховуючи те, що відповідачем, в порушення вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано належних та достатніх доказів того, що ТОВ «Опус Плюс» використовує земельну ділянку з кадастровим номером 1810136300:08:002:0027, загальною площею 0,0314 га, яка знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, 100, колегія суддів доходить висновку про безпідставність вимог оскаржуваного припису щодо зобов`язання позивача зареєструвати право власності або користування на таку земельну ділянку.

За наведених обставин оскаржуваний припис є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункта 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права, що стало підставою для неправильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 6 цієї правової норми закріплено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Правові засади справляння судового збора, платники, об`єкти та розміри ставок судового збора, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збора визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у відповідній редакції (далі - Закон).

З огляду на те, що предметом позову є припис, позовні вимоги є вимогами немайнового характера.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону у редакції, чинній на момент подання позову до суду першої інстанції, ставка судового збора за подання адміністративного позову немайнового характера, який подано юридичною особою, складала 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання цього позову сума збора складала 2102,00 грн.

Судовий збір за подання апеляційної скарги обраховується, виходячи із положень статей 3 та 4 Закону - в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у цій справі становить 3153,00 грн (2102,00 х 150%).

Відповідно до матеріалів справи позивачем сплачено судовий збір за подання позову та апеляційної скарги з урахуванням вищенаведених вимог Закону - у розмірі 5255,00 грн (2102,00 + 3153,00).

Оскільки позов підлягає задоволенню, позивачу мають бути відшкодовані понесені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Опус Плюс» задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2021 року скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Опус Плюс» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 16 березня 2020 року №117-ДК/0088Пр/03/01-20.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Опус Плюс» понесені ним судові витрати у розмірі 5255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Я.М. Собків