Постанова

від 27.10.2021 по справі 357/8200/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 357/8200/19 Головуючий у 1 інстанції: Цукуров В.П.

провадження №22-ц/824/13534/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 жовтня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

при секретарі: Панчошній К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Узин , Державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, про визнання недійсними договорів оренди землі, скасування рішень державного реєстратора, припинення права оренди, витребування земельних ділянок з незаконного володіння та користування, внесення змін до договорів оренди землі, -

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року позивач ТОВ Олійникова Слобода звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що протягом 2013-2015 років між відповідачами - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ТОВ Ім. Котовського , яке у листопаді 2016 року було перейменоване у ТОВ Олійникова Слобода , було укладено договори оренди землі, за якими було передано в оренду належні їм земельні ділянки в платне, строкове користування.

Вказував, що державними реєстраторами у відповідний період були прийняті рішення про реєстрацію права оренди на вказані земельні ділянки за Товариством.

Позивач зазначав, що користувався земельними ділянками у своїй господарській діяльності і належним чином сплачував орендну плату, однак від 2018 року відповідачі - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 вчиняють дії, спрямовані на позбавлення Товариства права користування земельною ділянкою.

За скаргою, поданою ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та іншими особами до Міністерства юстиції України 28.02.2018 року, Наказом №727/5 від 15.03.2018 року Міністерство скасувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди на земельні ділянки, які їм належать. Позивач вважав, що договори оренди є дійсними.

Після звернення позивача до суду з метою ускладнення виконання судового рішення між Відповідачами укладено договори про розірвання попередньо укладених договорів оренди земельних ділянок від 05.03.2018 року та відповідачами фізичними особами вчинено заходи щодо поділу земельних ділянок.

Зазначав, що 10 грудня 2018 року ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 уклали з іншим орендарем - ТОВ Агрокомплекс Узин договори оренди, за якими передали останньому в оренду належні їм земельні ділянки, після чого 13.12.2018 року державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиною М.О. зареєстровано право оренди даних земельних ділянок за ТОВ Агрокомплекс Узин .

Позивач зазначав, що на даний час триває порушення його прав та інтересів, як орендаря спірних земельних ділянок.

В ході розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив визнати недійсним договір оренди землі від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс Узин щодо земельних ділянок (3220484400:03:003:0085, площею 1,2414 га; 3220484400:03:003:0084, площею 1,2414 га; 3220484400:01:004:0028, площею 1,2 га; 3220484400:01:004:0027, площею 1,2 га); скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права-права оренди від 13.12.2018 року та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс Узин на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3220484400:03:003:0085; 3220484400:03:003:0084; 3220484400:01:004:0028; 3220484400:01:004:0027, яке виникло на підставі договорів оренди землі від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс Узин ; внести зміни до договорів оренди землі від № б/н від 14.08.2013 року та № б/н від 17.06.2013 року, укладених між ОСОБА_4 та ТОВ Ім.Котовського , правонаступником якого є ТОВ Олійникова Слобода ; визнати недійсним договір оренди землі від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс Узин щодо земельних ділянок (3220484400:01:007:0045, площею 1,2 га; 3220484400:01:007:0044, площею 1,2 га); скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права-права оренди від 13.12.2018 року та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс Узин на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3220484400:01:007:0045; 3220484400:01:007:0044, яке виникло на підставі договорів оренди землі від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс Узин ; внести зміни до договору оренди землі від №б/н від 10.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Ім.Котовського , правонаступником якого є ТОВ Олійникова Слобода ; визнати недійсним договір оренди землі від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс Узин щодо земельних ділянок (3220484400:03:005:0074, площею 1,2 га; 3220484400:03:005:0075, площею 1,2001 га); скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права-права оренди від 13.12.2018 року та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс Узин на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3220484400:03:005:0074; 3220484400:03:005:0075, яке виникло на підставі договорів оренди землі від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс Узин ; внести зміни до договору оренди землі від №б/н від 30.07.2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ Ім.Котовського , правонаступником якого є ТОВ Олійникова Слобода ; визнати недійсним договір оренди землі від 10.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин щодо земельних ділянок (3220484400:01:010:0086, площею 1,2 га; 3220484400:01:010:0085, площею 1,2001 га); скасувати рішення державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Іллюшиної М.О. про державну реєстрацію іншого речового права-права оренди від 13.12.2018 року та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс Узин на земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 3220484400:01:010:0086; 3220484400:01:010:0085, яке виникло на підставі договорів оренди землі від 10.12.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин ; внести зміни до договору оренди землі від № б/н від 17.06.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Ім.Котовського , правонаступником якого є ТОВ Олійникова Слобода .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Застосовані ухвалами суду заходи забезпечення позову скасовано.

В апеляційній скарзі ТОВ Олійникова Слобода з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скарга обґрунтовувана тим, що державна реєстрація права оренди на земельку ділянку не є державною реєстрацією правочину у розумінні ч.1 ст.210 ЦК України і норми ч.1 ст.210 ЦК України не підлягають застосуванню для визначення моменту набрання чинності договором оренди землі, укладеним після 01.01.2013 року.

Проте суд першої інстанції всупереч висновку Великої Палати Верховного Суду у справі №696/1693/15-ц помилково ототожнив державну реєстрацію договору оренди землі з державною реєстрацією права оренди на земельну ділянку, що, у свою чергу, призвело до: помилкового застосування норм ч.1 ст.210 ЦК України під час визначення моменту набрання чинності Договорами оренди землі, які були укладені Товариством з ОСОБА_1 17.06.2013 року, з ОСОБА_3 30.07.2015 року, ОСОБА_2 10.03.2016 року і з ОСОБА_4 17.06.2013 року та 14.08.2013 року, тобто після 01.01.2013 року, та не підлягали державній реєстрації, і відповідно, дo помилкового висновку про те, що ці Договори не набрали чинності у зв`язку зі скасуванням державної реєстрації права оренди Позивача на земельні ділянки з кадастровими номерами 3220484400:01:010:0028, 3220484400:03:005:0048,

3220484400:01:007:0031,3220484400:01:004:0012; помилкового врахування висновку Верховного Суду у справі №322/1178/17, також висновків у справі №357/8110/18, №357/7886/18, що повністю ґрунтуються на висновках Великої Палати Верховного Суду у справі №322/1178/17, які стосувалися застосування норм ст.18 Закону №161-XIV, ч.1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України у редакції, що діяла до 01.01.2013 року, до договорів оренди землі, укладених: до 01.01.2013 року, і полягали в тому, що такі договори набирають чинності з моменту їхньої державної реєстрації, а не державної реєстрації права оренди, як помилково зазначив суд першої інстанції. Щодо посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №387/515/18 то апелянт зазначав, що спірні обставини у вказаній справі відмінні від цієї справи, а сам зміст постанови не містить тих висновків, які наводяться в оскаржуваному рішенні.

Натомість суд першої інстанції мав застосувати інші норми матеріального права та врахувати висновки Верховного Суду щодо їхнього застосування.

Вказує, що на даний час жодним законом не визначено спеціальні правила для визначення моменту набрання чинності договором оренди землі, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013 року, мають застосовуватися загальні норми ЦК України, які стосуються договорів, для яких законом встановлена письмова форма.

З огляду на норми ЦК України та Закону № 161-XIV, договори оренди землі, укладені після 01.01.2013 року, починають свій перебіг з моменту їх укладення, тобто підписання сторонами. Відповідно, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013 року, має значення саме момент його підписання, а не момент державної реєстрації права оренди, як неправильно вказав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Вказує, що це узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм ст.ст.638, 640 ЦК України, ст.125 ЗК України, ст.14,17 Закону №161-ХІV, ст.2, 3 Закону №1952-ІV у правовідносинах щодо оренди землі, які виникли після 01.01.2013 року, висловленими під час розгляду справ №912/3294/18, №912/3295/18, №291/421/17, №291/422/17, №291/426/17, №704/1551/16-ц, у межах яких, зокрема, досліджувався момент укладення та набрання чинності договорів оренди землі, укладених після 01.01.2013 року. Саме ці висновки підлягають врахуванню судом під час розгляду цієї справи відповідно до

ч.4 ст.263 ЦПК України.

Таким чином вважає, що у цій справі суд мав застосувати норми ст.ст.207, 638, 640 ЦК України та ст.14 Закону №161-ХІV, відповідно до яких Договори оренди землі є укладеними і такими, що набрали чинності, з моменту їх підписання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та позивачем. А тому висновок суду першої інстанції про те, що договір оренди землі, укладений після 01.01.2013 року, набирає чинності з моменту державної реєстрації права оренди на земельну ділянку є неправильним, не відповідає дійсному змісту норм ЦК України, Закону №161-ХІV і Закону № 952-ІV, на які послався суд в оскаржуваному рішенні, і суперечить нормам ст.ст.207, 638, 640 ЦК України та ст.14 Закону №161-ХІV.

Таким чином, керуючись Типовим договором оренди землі, що не враховував внесені до ЦК України, ЗК України, Закону № 161-ХІV зміни щодо скасування державної реєстрації договорів оренди землі, які набрали чинності з 01.01.2013 року, сторони помилково визначили, що Договір оренди землі набирає чинності з моменту його державної реєстрації, яку фактично неможливо провести.

Тому вважає, що при тлумаченні п.37 Договорів оренди землі, застосовуючи правила ч.4 ст.213 ЦК України також необхідно взяти до уваги мету договору оренди землі, якою відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22.01.2020 року у справі №399/590/17, від 08.07.2020 року у справі №587/354/19, для орендаря є платне користування земельною ділянкою, а для орендодавця - отримання орендної плати від орендаря за користування земельною ділянкою. Укладаючи Договори оренди землі, орендодавці ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 переслідували мету передати належні їм земельні ділянки в користування позивачу для отримання від нього плати за їх користування, а орендар ТОВ Олійникова Слобода , відповідно, мало мету за плату отримати ці ділянки у своє користування, тобто дії сторін були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими Договорами.

Проте, суд першої інстанції залишив поза увагою, що на момент укладення Договорів оренди землі проведення їх державної реєстрації було неможливим, помилково ототожнив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з державною реєстрацією договору оренди землі, про яку насправді йдеться у п.37 Договорів оренди землі, а також не застосував правила тлумачення правочинів, визначені у ст.213 ЦК України, що і призвело до неправильного тлумачення ним п.37 цих Договорів.

Крім того, вказує, що суд першої інстанції не врахував висновки Верховного Суду у справах №291/421/17, №291/422/17, №291/426/17, згідно з якими відсутність у ДРРПНМ державної реєстрації права оренди на земельну ділянку не позбавляє орендаря права оспорювати договір оренди землі, укладений власником земельної ділянки з іншим орендарем.

Так, у проміжку між укладенням договору оренди землі і державною реєстрацією права оренди договір оренди землі діє для його сторін, і до державної реєстрації права оренди в орендаря є право захищати своє право на отримання земельної ділянки у користування, що виникло у нього в силу дії договору, у разі порушення орендодавцем своїх договірних зобов`язань щодо передачі земельної ділянки у користування орендарю.

Вказує, що чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, щодо якої ним вже укладено договір оренди землі, передавати її у користування іншій особі шляхом укладення з нею договору оренди землі. Вказане підтверджується висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 11.05.2018 року у справі

№902/803/17. Розглядаючи цю справу, Верховний Суд зазначив, що декілька договорів найму однієї і тієї речі можуть існувати тільки якщо річ по них передається виключно у користування одному наймачу (наприклад, користування річчю різними наймачами, але в різний час). Якщо одночасно декілька договорів найму передбачають передачу речі у користування та володіння різним наймачам, перевага віддається договору, який був укладений раніше.

Отже, враховуючи те, що Договори оренди землі є укладеними з моменту їх підписання ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та Товариством і згідно з положеннями ст.629 ЦК України підлягає обов`язковому виконанню, відповідно до приписів ч.2 ст.24 Закону №161-ХІV та положень самих Договорів відповідачі зобов`язані передати належні спірні земельні ділянки в користування позивачу і не вчиняти дій, які б перешкоджали йому користуватися ними.

З огляду на це, передача ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 спірних земельних ділянок в оренду ТОВ Агрокомплекс Узин за оспорюваними договорами, укладеними пізніше, ніж договори оренди землі, становить порушення з боку відповідачів норм ч.2 ст.24 Закону №161-ХІV, Договорів оренди землі і є підставою для задоволення позовних вимог Товариства у цій справі.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог Товариства, суд першої інстанції серед іншого в обґрунтування такого рішення вказав про те, що відповідач ТОВ Агрокомплекс Узин є неналежним відповідачем у цій справі.

Водночас, предметом спору у цій справі є, зокрема, скасування рішень Державного реєстратора про державну реєстрацію права оренди ОСОБА_4 на спірні земельні ділянки. При цьому, спір у цій справі виник не тільки між позивачем і відповідачами 1-5, а й відповідачем-6, реєстраційні дії якого ТОВ Олійникова Слобода вважає незаконними, що і зумовило залучення останнього до участі у справі як співвідповідача.

Враховуючи вищевикладене, незалучення Державного реєстратора, який провів державну реєстрацію права оренди на спірні земельні ділянки за відповідачем-5, до участі у цій справі зумовить те, що як позивачеві, так і суду не буде надано пояснень щодо обставин проведення оскаржуваної державної реєстрації та її відповідності вимогам закону, що в кінцевому підсумку може зумовити прийняття незаконного та необґрунтованого рішення суду.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі виник між ТОВ Олійникова Слобода та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс Узин , а тому державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина М.О. є неналежним відповідачем у даній справі.

Даючи оцінку встановленим обставинам справи та доказам в їх сукупності суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , як власник земельних ділянок (кадастровий номер 3220484400:01:004:0012; 3220484400:03:003:0061), 14 серпня 2013 та 17 червня 2013 року відповідно, уклала з ТОВ Олійникова Слобода договори оренди землі №б\н, за яким передала в оренду відповідачу земельну ділянки строком на 10 років.

14 травня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав за номером 13041387, яким зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:004:0012 за позивачем.

02 червня 2014 року державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав за номером 14163029, яким зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0061 за позивачем.

28 лютого 2018 року ОСОБА_4 з письмовою заявою звернулася до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України щодо скасування запису про державну реєстрацію спірного договору оренди землі.

Наказом Міністерства юстиції України №727/5 від 15.03.2018 року заява ОСОБА_4 була задоволена та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номерами 13041387 від 14.05.2014 року та 14163029 від 02.07.2014, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В.

05 березня 2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:004:0012 та 3220484400:03:003:0061.

Дані договори оренди земельних ділянок були зареєстровані 15 березня 2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав після скасування Міністерством юстиції попередньої реєстрації.

30.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_4 про поділ земельної ділянки з кадастровими номером: 3220484400:01:004:0012.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м.Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняте рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:004:0012 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номеру та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:01:004:0028 загальною площею 1,2 га та кадастровим номером 3220484400:01:004:0027 загальною площею 1,2 га.

30.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_4 про поділ земельної ділянки з кадастровими номером: 3220484400:03:003:0061.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м.Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняте рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:003:0061 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номеру та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:03:003:0085 загальною площею 1,2414 га та кадастровим номером 3220484400:03:003:0084 загальною площею 1,2414 га.

04 грудня 2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір про розірвання договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

10.12.2018 року між ОСОБА_4 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір оренди зазначених земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:01:004:0027; 3220484400:01:004:0028; 3220484400:03:003:0084; 3220484400:03:003:0085.

На підставі укладеного договору про оренду землі 13.12.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав зареєстровано право оренди даних земельних ділянок за ТОВ Агрокомплекс Узин .

ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки (кадастровий номер 3220484400:01:007:0031), 10 березня 2016 року уклала з ТОВ Олійникова Слобода договір оренди землі №б/н, за яким передала в оренду позивачу земельну ділянку строком на 7 років.

29 квітня 2016 року державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Малькевич Л.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав за номером 29471746, яким зареєстровано право оренди за Позивачем.

28 лютого 2018 року ОСОБА_2 з письмовою заявою звернулася до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України щодо скасування запису про державну реєстрацію спірного договору оренди землі.

Наказом Міністерства юстиції України №727/5 від 15.03.2018 року заява ОСОБА_2 була задоволена та скасовано рішення про державну прав та їх обтяжень за номером 29471746 від 29.04.2016 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Малькевич Л.В.

05 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0031.

Даний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 15 березня 2018 року, державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав після скасування Міністерством юстиції попередньої реєстрації Мироненко Ю.Ю.

30.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_2 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0031.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м.Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняте рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:007:0031 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номеру та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:01:007:0045 загальною площею 1,2 га та кадастровим номером 3220484400:01:007:0044 загальною площею 1,2 га.

04 грудня 2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір про розірвання договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

10.12.2018 року між ОСОБА_2 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір оренди зазначених земельних ділянок з кадастровими номерами 3220484400:01:007:0044; 3220484400:01:007:0045.

ОСОБА_3 , як власник земельної ділянки (кадастровий номер 3220484400:03:005:0048), 30 липня 2015 року уклав з ТОВ Олійникова Слобода договір оренди землі №б/н, за яким передав в оренду відповідачу земельну ділянку строком на 7 років.

20 листопада 2015 року державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В.М. прийнято рішення про державну реєстрацію прав за номером 26330556, яким зареєстровано право оренди за Позивачем.

ОСОБА_3 28 лютого 2018 року з письмовою заявою звернувся до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України щодо скасування запису про державну реєстрацію спірного договору оренди землі.

Наказом Міністерства юстиції України №727/5 від 15.03.2018 року заява ОСОБА_3 була задоволена та скасовано рішення про державну прав та їх обтяжень за номером 26330556 від 20.11.2015 року, прийняте державним реєстратором управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області Рибалко В.М.

05 березня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:005:0048.

Даний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 15.03.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав після скасування Міністерством юстиції попередньої реєстрації.

24.11.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А. була посвідчена заява ОСОБА_3 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:005:0048.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м. Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняте рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:03:005:0048 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номеру та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:03:005:0074 загальною площею 1,2 га та кадастровим номером 3220484400:03:005:0075 загальною площею 1,2001 га.

04 грудня 2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір про розірвання договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

10.12.2018 року між ОСОБА_3 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір оренди зазначених земельних ділянок.

ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки (кадастровий номер 3220484400:01:010:0028), 17 червня 2013 року уклав з ТОВ Олійникова Слобода договір оренди землі №63, за яким передав в оренду відповідачу земельну ділянку строком на 10 років.

03 жовтня 2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав за номером 6391169, яким зареєстровано право оренди за Позивачем.

ОСОБА_1 28 лютого 2018 року з письмовою заявою звернувся до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації при Міністерстві юстиції України щодо скасування запису про державну реєстрацію спірного договору оренди землі.

Наказом Міністерства юстиції України №727/5 від 15.03.2018 року заява ОСОБА_1 була задоволена та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за номером 6391169 від 03.10.2013 року, прийняте державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Юхно Н.В.

05 березня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0028.

Даний договір оренди земельної ділянки зареєстрований 15.03.2018 року державним реєстратором Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Комунальна служба реєстрації речових прав після скасування Міністерством юстиції попередньої реєстрації.

01.12.2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Деруном А.А. була посвідчена заява ОСОБА_1 про розподіл земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0028.

Державним кадастровим реєстратором відділу у Білоцерківському районі Міськрайонного управління у Білоцерківському районі та в м.Біла Церква ГУ Держгеокадастру у Київській області прийняте рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:010:0028 шляхом закриття Поземельної книги і скасування кадастрового номеру та здійснено державну реєстрацію земельних ділянок з кадастровим номером 3220484400:01:010:0086 загальною площею 1,2 га та кадастровим номером 3220484400:01:010:0085 загальною площею 1,2001 га.

04.12.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір про розірвання договору оренди землі від 05 березня 2018 року.

10.12.2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Узин укладено договір оренди зазначених земельних ділянок.

Вищевикладені фактичні обставини підтверджені наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, представниками сторін в ході розгляду справи не заперечувалися, були зазначені в заявах по суті та поясненнях, а тому, відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України доказуванню не підлягають.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

За ч.1 статті 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом.

Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Процедура укладення, вимоги до змісту і форми та порядок припинення договору оренди землі визначені Земельним кодексом України та спеціальним законом - Законом України Про оренду землі .

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України Про оренду землі орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України Про оренду землі встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом статті 17 Закону України Про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з ч.2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За ч.4 статті 3 цього Закону будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з ч.3 цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Разом з тим, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

З огляду на норми статей 210, 638 ЦК України, статей 125, 126 ЗК України і ст.6 Закону України Про оренду землі суд вірно зазначив, що вони дають підстави для висновку, що договір оренди землі є вчиненим з дня проведення державної реєстрації.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду України, наведеними у постанові від 13 червня 2016 року у справі №6-643цс16.

На підставі наведеного, для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме, можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Судом вірно встановлено, що пункт 37 кожного з укладених договорів між Позивачем та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 передбачає, що договір набуває чинності з моменту його підписання та державної реєстрації.

Таким чином, момент набрання чинності договору оренди землі сторони визначили та пов`язали з моментом державної реєстрації.

Як встановлено судом, державним реєстратором було зареєстровано право оренди за позивачем на земельні ділянки, які належать на праві власності відповідачам - ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Проте, Наказом Міністерства юстиції України №727/5 від 15 березня 2018 року рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди за позивачем скасовано, як таке, що було здійснене з порушенням вимог чинного законодавства.

Відомості про скасування державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки внесено до Реєстру в той же день - 15.03.2018 року.

Зі скасуванням рішення державного реєстратора про реєстрацію за позивачем речового права на нерухоме майно - права оренди на спірну земельну ділянку та внесенням відповідних відомостей до Реєстру втрачаються ті правові наслідки, які з них випливають, а саме - скасовується державна реєстрація речового права і особа відповідно до ч.2 статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та статті 125 ЗК України вважається такою, що не набула відповідного речового права.

Державна реєстрація речового права позивача на спірні земельні ділянки була скасована, а тому у нього відсутні порушені права чи інтереси, оскільки на момент початку перебігу строку дії укладених договорів оренди землі, відлік якого обраховується з часу здійснення державної реєстрації речового права за ТОВ Агрокомплекс Узин , права на вказані об`єкти нерухомого майна у нього вже були відсутні.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у пунктах 47, 48 постанови від 19 лютого 2020 року у справі №387/515/18 (провадження №14-430 цс19).

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 15.01.2020 року у справі 322/1178/17, у Постанові від 01 квітня 2020 року у справі №357/8110/18 (провадження №61-15401св19), а також у Постанові від 08.04.2021 року у справі №357/7886/18 (провадження №61-14414св20), правовідносини у яких є аналогічними з даною справою.

Крім того, судом вірно враховано, що відповідно до ч.9 статті 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до ч.ч.1, 2 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок.

Частиною 10 ст.79-1 ЗК України передбачено, що державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру відповідно до ч.4 ст.79-1 ЗК України.

Судом встановлено, що відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 було здійснено поділ раніше сформованої земельної ділянки, що перебували в оренді ТОВ Олійникова Слобода , за наслідками чого створено нові земельні ділянки, яким присвоєні кадастрові номери.

Отже, попередні земельні ділянки припинили своє існування як об`єкти цивільних прав, оскільки утворено інші земельні ділянки.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04 жовтня 2017 року у справі №914/1128/16.

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

З врахуванням того, що відбувся поділ земельних ділянок та утворились нові земельні ділянки, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що з поділом земельних ділянок, які були предметом договорів оренди, та формуванням інших земельних ділянок, яким присвоєні кадастрові номери, об`єктивно відбулась зміна меж земельної ділянки та її площі, припинилось існування цієї земельної ділянки у попередніх межах (постанова Верховного Суду від 18 грудня 2018 у справі №912/1616/18).

Згідно зі ст.15 Закону України Про оренду землі інформація про об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору. Зміна такої умови договору тягне за собою наслідки, передбачені ч.10 ст.33 цього Закону, якою встановлено, що у разі зміни меж або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Отже, зміна фактичних площ і меж земельних ділянок з присвоєнням їм нових кадастрових номерів після укладення договору оренди земельних ділянок унеможливлює внесення змін до раніше укладеного договору, оскільки такі зміни мають бути наслідком укладання договору оренди земельних ділянок з дотриманням вимог закону щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Відповідні правові висновків містяться в постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі №912/1856/16, від 20.02.2019 року у справі №904/792/18, від 03.06.2020 року у справі №686/2073/19-ц.

Щодо вимог, заявлених до державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної Марини Олександрівни, то суд вірно виходив з того, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 зроблено висновок про те, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано . Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду 01 квітня 2020 року в справі №520/13067/17 (провадження №14-397цс19), постанові Верховного Суду від 30.07.2020 року у справі №357/ 7734/18.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спір у даній справі виник між ТОВ Олійникова Слобода та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 і ТОВ Агрокомплекс Узин , а тому суд вірно вважав, що державний реєстратор Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшина Марина Олександрівна є неналежним відповідачем у даній справі і саме із зазначеної підстави вважав необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Олійникова Слобода до державного реєстратора Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Київської області Ілюшиної М.О.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ТОВ Олійникова Слобода у повному обсязі.

Згідно з ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Так як судом відмовлено у задоволенні позову в повному обсязі, то заходи забезпечення позову підлягали скасуванню.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Олійникова Слобода залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01 липня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 12 листопада2021 року.

Головуючий:

Судді: