Постанова

від 03.11.2021 по справі 640/6852/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/6852/21 Суддя (судді) першої інстанції: Іщук І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.,

судді: Ключкович В.Ю.,

Парінов А.Б.,

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.,

пр-к позивача Медвєдєва О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення заборгованості, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл звернулось до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, в якому просило:

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 433 771,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 195 705,00 грн., за березень 2010 року в сумі 158 556,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 786 080,00 грн., за травень 2010 року в сумі 117 276,00 грн, за червень 2010 року в сумі 554 042,00 грн та в сумі 2 621 937,00 грн, за липень 2010 року в сумі 175,00 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ АТ Каргілл пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 520 602, 69 грн за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 липня 2021 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апелянта - аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Зокрема, апелянт наголошує на відсутності механізму роботи Тимчасового реєстру, а також на відсутності матеріалів справи, а саме: інформації про залишки невідпрацьованого податкового кредиту за попередні звітні періоди.

Також, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями контролюючих органів та органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, а тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості у спосіб що не передбачений законом.

Крім того, на думку апелянта, позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню з огляду на те, що нарахування пені відноситься до компетенції податкового органу.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційні скарги до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20 жовтня 2021 року.

Товариством з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл подано відзив на апеляційні скарги, в якому зазначено, що бюджетне відшкодування є узгодженим, однак по сьогодні не виплачено, внаслідок чого наявні підстави для його стягнення з державного бюджету разом із нарахованою сумою пені.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів та вимог апеляційних скарг та просив залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У судове засідання відповідачі не з`явилися та явку уповноважених представників до суду не забезпечили. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були повідомлені належним чином.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи убачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл заявлено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість, відображеної у поданих податкових деклараціях за лютий 2010 року №9000614768 від 17.03.2010, за березень 2010 року №9001213618 від 20.04.2010, за квітень 2010 року №9001783332 від 19.05.2010, за травень 2010 року № 9002213723 від 18.06.2010, за червень 2010 року № 9002613654 від 16.07.2010 та за липень 2010 №9003365303 від 18.08.2010 разом із розрахунками суми бюджетного відшкодування за заявами про повернення суми бюджетного відшкодування.

Актами перевірки від 30.08.2010 №259/22-03/20010397 та від 19.11.2010 №178/07-03/20010397 встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі висновків Актів перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004092203/0 та від 29.11.2010 №0001760703/0 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 4 433 771,00 грн, які були визнані протиправними та скасованими в судовому порядку.

У зв`язку із скасуванням в судовому порядку вказаних податкових повідомлень-рішень сума бюджетного відшкодування 4 433 771,00 грн набула статусу узгодженої та на відшкодування якої позивач набув право.

Наразі, вказана сума не була повернута позивачу у встановлений законом строк.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо вжиття заходів до отримання бюджетного відшкодування, позивач звернувся до суду з позовом про його стягнення з державного бюджету України разом із нарахованою пенею, в силу положень п. 200.23 ст. 200 ПК України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у межах спірних правовідносин має місце пасивна поведінка відповідача, яка спричинила затримку у бюджетному відшкодуванні узгодженої суми податку на додану вартість, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пунктами 200.7, 200.8, 200.10, 200.11, 200.12, 200.13 ст.200 ПК України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

На момент виникнення спірних правовідносин статтею 200 ПК України та Порядком № 39 було передбачено надання інспекцією висновку до органу казначейства щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Законами України від 24 грудня 2015 року № 909-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році та від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні внесено зміни до статті 200 ПК України, зокрема, й щодо порядку бюджетного відшкодування ПДВ.

Відтак, у зв`язку з прийняттям вказаних змін до ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 визнано таким, що втратив чинність Порядок № 39.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 ПК України на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з підпунктом 200.7.2 пункту 200.7 цієї статті Кодексу заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

На підставі пункту 200.15 статті 200 ПК України у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

У разі неузгодження контролюючим органом суми податку, заявленої до відшкодування, або її частини зобов`язання з бюджетного відшкодування податку в частині неузгодженої суми виникає з дня закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, за результатами якої прийнято рішення на користь платника податків.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 (далі - Порядок № 26).

Відповідно до пункту 56 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України до 01 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01 лютого 2016 року, за якими станом на 01 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються в порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Відшкодування узгоджених сум ПДВ, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування ПДВ в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування ПДВ, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Станом на час розгляду справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

При цьому, у постанові від 12 лютого 2019 року № 826/7380/15 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання щодо належного способу захисту права платника ПДВ на отримання сум бюджетного відшкодування з ПДВ, зазначила, що, враховуючи відсутність механізму реального відшкодування платнику ПДВ узгодженої суми бюджетного відшкодування цього податку, такі способи захисту порушеного права, як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування або внести заяву платника податку до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, не призведуть до ефективного відновлення права платника податку. Ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податку, є стягнення з Державного бюджету України через відповідний контролюючий орган на користь платника податку заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість та пені, нарахованої на суму такої заборгованості. Ухвалюючи зазначену постанову, Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постановах від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 2 грудня 2015 року у справі №21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі №21-452а16, від 7 березня 2017 року у справі №820/19449/14.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи приписи частини другої статті 5 КАС України, суд може захистити право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю АТ Каргілл заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 4 433 771,00 грн. за податковими деклараціями з податку на додану вартість за лютий 2010 року в сумі 195 705,00 грн., за березень 2010 року в сумі 158 556,00 грн., за квітень 2010 року в сумі 786 080,00 грн., за травень 2010 року в сумі 117 276,00 грн, за червень 2010 року в сумі 554 042,00 грн та в сумі 2 621 937,00 грн, за липень 2010 року в сумі 175,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ АТ Каргілл пені на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 520 602, 69 грн за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пункту 200.23 статті 200 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Отже, держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 ПК України нараховується пеня.

Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 ПК України.

Нарахування пені пов`язується, саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 ПК України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

З матеріалів справи убачається, що датою виникнення заборгованості є 23.03.2018 (скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2010 №0004092203/0 у судовому порядку та узгодженості суми бюджетного відшкодування у розмірі 2 621 937,00 грн (справа №2а-13596/10/2670) та 10.10.2019 (скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2010 №0001760703/0 у судовому порядку та узгодженості суми бюджетного відшкодування у розмірі 1 811 834,00 грн (справа №2а-18554/10/2670).

Відтак, оскільки позивачу бюджетного відшкодування необхідно було здійснити до 23.03.2018 у розмірі 2 621 937,00 грн та до 10.10.2019 у розмірі 1 811 834,00 грн, то з 24.03.2018 та з 11.10.2019 відповідно, на суму заборгованості нараховується пеня.

Так, судом першої інстанції вирішено, зокрема, стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь ТОВ АТ Каргілл пеню на рівні 120% облікової ставки Національного банку України, що дорівнює 1 520 602, 69 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів наголошує на тому, що апеляційні скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області не містять будь-яких доводів чи заперечень щодо розміру пені, стягнутої на користь ТОВ АТ Каргілл .

Вищевказане свідчить, що апелянтами не заперечувалась правильність розрахунку розміру пені, стягнутої на користь ТОВ АТ Каргілл .

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачі по справі, як суб`єкти владних повноважень, не виконали покладений на них обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 12.11.2021р.)