Ухвала

від 10.10.2023 по справі 640/6852/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 жовтня 2023 року Справа № 640/6852/21

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві за правилами загального позовного провадження у порядку письмового провадження заяву про залишення без розгляду адміністративного позову ТОВ АТ Каргілл до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ АТ Каргілл з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 10.05.2023 касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.07.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2021 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.06.2023 справу прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження.

До суду надійшла заява представника відповідача про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.

На обґрунтування клопотання відповідач послався на постанову Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19.

Позивачем подано до суду заяву про поновлення процесуальних строків звернення до суду, у якій ним зазначено, що позовна заява до суду подана 12.03.2021 у межах 1095 днів, виходячи з наявної на момент звернення із позовом правової позиції Верховного Суду.

На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд заяви про залишення позову без розгляду у порядку письмового провадження.

Судом встановлено, що позивач у позовній заяві просить стягнути з Державного бюджету України заборгованість з відшкодування ПДВ та пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість на рівні 120% облікової ставки НБУ.

У своїй заяві відповідач зазначає, що предметом розгляду справи є стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені, відмови у повернення коштів з бюджетного відшкодування яке набуло статусу узгодженого 15.03.2018 (постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2018 у справі №2а-13596/10/2670) та 02.10.2019 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 року у справі №2а-18554/10/2670) та пені.

До суду позивач звернувся з даним позовом у березні 2021 року, тобто з пропуском шестимісячного строку.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд зазначає таке.

Верховний Суд у Постанові від 03.12.2020 у справі №826/5397/18 вказав:

«Аналіз наведених вище положень законодавства також свідчить про те, що після закінчення установлених чинним законодавством строків для адміністративної процедури перевірки наявності у платника права на бюджетне відшкодування у результаті невчинення компетентними органами належних дій невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок несплати йому відповідної суми.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

При цьому, невідшкодовані платнику податку протягом встановленого строку суми вважаються бюджетною заборгованістю, за стягненням яких платник податку має право в будь-який момент після виникнення такої бюджетної заборгованості звернутися до суду та нарахувати пеню на суму такої заборгованості.

Непогашення заборгованості бюджету з ПДВ не позбавляє платника податку права пред`явити вимоги про стягнення зазначеної пені».

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 11 статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

У аналогічних справах за правовідносинами, що склались протягом 2012-2015 років (на момент виникнення спірних правовідносин щодо стягнення бюджетного відшкодування), Верховний Суд України напрацював правову позицію, відповідно до якої бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 Податкового кодексу України та Порядком № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку (постанови Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14).

За правовою позицією Верховного Суду України цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями контролюючих органів, ухваленими за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. Відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а отже, суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Відтак, стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ визнано неналежним способом захисту прав платника податків. Правильним механізмом визнано зобов`язання контролюючого органу виконати покладені на нього законом і підзаконними актами обов`язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Разом з тим, з 01 січня 2017 року положення ст.200 Податкового кодексу України, які регулюють порядок здійснення бюджетного відшкодування ПДВ, були змінені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» №1797-VІІІ від 21.12.2016 року.

Згідно зі змінами (п.п. 200.7-200.13 ст.200 Податкового кодексу України) податковий орган вже не подає органу казначейства висновків про суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню платникам податку за їх заявами. Заяви платників податків та сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за такими заявами вносяться контролюючим органом до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а узгоджена у встановленому порядку сума податку на додану вартість перераховуються органом казначейства з бюджету на рахунок платника у банку протягом п`яти операційних днів з моменту її узгодження на підставі внесених до Реєстру відомостей.

При цьому, згідно п.56 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України заяви, подані платниками податків до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку їх надходження у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру здійснюється в порядку, передбаченому ст.200 Податкового кодексу України.

Таким чином, зміни податкового законодавства унеможливлюють виконання рішення суду про повернення коштів позивачу у спосіб зобов`язання податкового органу надати відповідний висновок органу казначейства.

У подальшому Велика Палата Верховного Суду, ухвалюючи постанову від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15, дійшла висновку про те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків.

З огляду на це Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-881а15, від 17.11.2015 у справі № 21-4371а15, від 02.12.2015 у справі № 21-2650а15, від 20.04.2016 у справі № 21-452а16, від 07.03.2017 у справі № 820/19449/14, оскільки на дату розгляду справи № 826/7380/15 Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків, тоді як ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника податків, є стягнення з Державного бюджету України на користь суб`єкта господарювання заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість.

За таких обставин, з урахуванням встановленого судовими рішеннями, що набрали законної сили, права позивача на бюджетне відшкодування спірної суми податку на додану вартість, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податку узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такі способи захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення його права.

Крім того слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того Верховний Суд у постанові від 23.09.2021 у справі № 640/11650/21дійшов висновку:

«На думку Суду, у перехідний період для забезпечення реалізації права особи на звернення до суду у вказаних умовах їй має бути забезпечений певний розумний строк, достатній для формулювання правової позиції і вчинення дій з підготовки відповідного позову та його подання до суду».

У цьому випадку судова практика довгий час була нестабільною і схилялась то до строку 1095 днів, то до того, що стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ є триваючим порушенням і звернення до суду з відповідним позовом не обмежене строком.

У постанові Верховного Суду від 14 березня 2019 року у справі №822/553/17 Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Верховного Суду сформулювала висновок про те, що оскільки контролюючі органи наділені правом стягнення з платників податків податкового боргу та пені на нього протягом 1095 днів, то для цілей забезпечення принципів справедливості, рівності і балансу у відносинах між платниками і державою, аналогічне право на стягнення пені протягом 1095 днів повинно бути забезпечено і для платників податків. Позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів. Проте, у цьому рішенні дата початку відліку такого строку не визначена.

Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 09.10.2018 у справі №817/1828/17, від 17.04.2018 у справі №816/1369/17, від 11.09.2018 у справі №812/103/15, від 11.04.2019 у справі №810/1228/17, від 02.04.2019 у справі №810/1198/16. У зазначених справах Верховним Судом визначено початком відліку строку нарахування пені дату узгодження суми бюджетного відшкодування.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №280/2868/20 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 ПК України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів, та зазначено, що початок перебігу вказаного строку має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов`язані із фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, який обчислюється від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача плюс 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних днів на відшкодування органами казначейства (зазначена кількість днів могла варіюватись залежно від періоду, в якому заборгованість виникла та правового регулювання на той період, а саме, пунктів 212, 213 ПК України). Статус бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 ПК України, і з саме з вказаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду про її стягнення.

Як слідує з позовної заяви, бюджетне відшкодування у розмірі 2 621 937, 00 грн набуло статусу узгодженого 15.03.2018, бюджетне відшкодування у розмірі 1 811837, 00 грн набуло статусу узгодженого02.10.2019.

Позивач звернувся до суду з даним позовом 12.03.2021.

На обґрунтування заяви про застосування строків позовної давності податковий орган послався виключно на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зазначив, що колегія суддів відхиляє доводи Головного управління ДПС у м. Києві, зазначені у заяві про застосування строків позовної давності, що ґрунтуються виключно на правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.01.2023 у справі №140/1770/19, оскільки оскаржені у цій справі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 вересня 2022 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2022 року були прийняті до формування відповідної правової позиції.

Водночас, колегія суддів ураховує, що зміна судової практики, що відбулася після ухвалення судами остаточного рішення, не повинна порушувати принцип правової визначеності та стабільності правового регулювання, чинного на час розгляду справи судами попередніх інстанцій.

Також суд звертає увагу, що 30.03.2020 ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» були запроваджені заходи щодо продовження процесуальних строків на строк дії карантину. На момент звернення до суду з позовною заявою карантинні заходи не були відмінені відповідною постановою КМУ, а, отже, були чинними.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).

Відповідно п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи, що суд визнає поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим адміністративним позовом та поновлює його, то для задоволення заяви представника ГУ ДПС у Київській області про залишення без розгляду позовної заяви підстави відсутні.

Керуючись статтями 121, 123, 240, 243, 248, 256 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Визнати поважними причини пропуску ТОВ «АТ «Каргілл» строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Поновити ТОВ «АТ «Каргілл» строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

У задоволенні заяви представника Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про залишення без розгляду позовної заяви ТОВ АТ Каргілл до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення заборгованості з відшкодування ПДВ та пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Лапій С.М.