Рішення

від 04.11.2021 по справі 201/7664/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/7664/21

Провадження № 2/201/3052/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в особі головуючого - судді Батманової В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні) в приміщенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 30 липня 2021 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 09 грудня 2019 року між нею та відповідачем укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокату наданий повний обсяг повноважень, передбачений чинним законодавством України. Даний договір було укладено з адвокатом Криволаповою Н.С. у зв`язку із тим, що 03.10.2019 до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська була подана позовна заява про стягнення заборгованості за якою сторонами у справі є позивач - ОСОБА_3 , відповідач - ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості та відсотків за договором позики від 22 листопада 2012 року у сумі 1152097,20 грн. Позивач зазначає, що категорично заперечувала проти задоволення такого позову і саме тому звернулася до адвоката для отримання правової допомоги при розгляді даної цивільної справи. Проте в супереч позиції ОСОБА_1 адвокатом Криволаповою Н.С. було подано відзив на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 погоджується з позовними вимогами ОСОБА_3 , але не погоджується тільки з розрахунком боргу у гривневому еквіваленті по курсу станом на певну дату. Позивач наголошує, що такої позиції з адвокатом не узгоджувала, внаслідок чого позовні вимоги ОСОБА_3 у справі № 202/6772/19 були задоволені та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики у розмірі 1152097,20 грн., судовий збір у розмірі 9605 грн. Крім того адвокат жодного разу не приймала участі у судових засіданнях у справі № 202/6772/19, подала заяву про розгляд справи без її участі та запропонувала ОСОБА_1 підписати лист про ствердження факту, що 20 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики та ОСОБА_1 вимагає скорочення строку дії договору позики, що в свою чергу не відповідає дійсності, та на думку позивача вказує на те, що ОСОБА_2 діяла в інтересах ОСОБА_3 .

У зв`язку з викладеним позивач вважає такі дії відповідача порушенням вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та просить суд стягнути на свою користь суму сплаченого гонорару у розмірі 9 300 грн., а також моральну шкоду у розмірі 9 300 грн .

Відповідач надала відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість вимог.

01.11.2021 позивач надала відповідь на відзив в якій заперечувала проти доводів відповідача, зазначила, що вони не стосуються предмету розгляду у вказаній справі та наполягала на задоволенні позову з підстав викладених нею у позовній заяві.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, в провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення на його користь заборгованості та відсотків за договором позики від 22 листопада 2012 року у сумі 1152097,20 грн. За результатами розгляду вказаної справи ухвалено рішення яким позовні вимоги ОСОБА_3 у справі № 202/6772/19 були задоволені та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошові кошти за договором позики у розмірі 1152097, 20 грн., судовий збір у розмірі 9605 грн. (а.с. № 11-16).

На думку позивача вказане рішення було ухвалене в результаті того, що адвокат ОСОБА_1 - Криволапова Н.С. у справі № 202/6772/19 надала відзив в якому в порушенням вимог Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність не узгодила позицію з ОСОБА_1 , не приймала участь у жодному засіданні та запропонувала ОСОБА_1 підписати лист (а.с. № 17) про ствердження факту, що 20 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір позики та ОСОБА_1 вимагає скорочення строку дії договору позики, що в свою чергу не відповідає дійсності, та на думку позивача вказує на те, що ОСОБА_2 діяла в інтересах ОСОБА_3

09 грудня 2019 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до якого адвокату наданий повний обсяг повноважень, передбачений чинним законодавством України (а.с. № 9-10).

З наданого відзиву відповідача ОСОБА_2 вбачається, що правова позиція, на яку вказує позивач, щодо даного договору позики та інших договорів була оголошена нею ще у 2017 році, коли ОСОБА_1 звернулася за правовою допомогою до Товариства з обмеженою відповідальністю Юридична фірма Арбітр , директором якої являється ОСОБА_4 . За правовою допомогою ОСОБА_1 звернулась у зв`язку з наступними обставинами. Так, 28.08.2017, отримавши витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, вона дізналася про проведення 23.08.2017 державної реєстрації іншого речового права на її земельну ділянку. Реєстрація іншого речового права здійснена державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області. Згоди та заяви на проведення таких дій вона не надавала. Звернувшись до державного реєстратора Миколаївської сільської ради, було з`ясовано, що 23.08.2017 державним реєстратором Миколаївської сільської ради Васильківського району Дніпропетровської області було прийнято заяву про державну реєстрацію права власності № 23834576 і прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень за №36756933 від 23.08.2017. На підставі даного рішення було проведено державну реєстрацію іншого речового права, а саме право користування земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі договору встановлення емфітевзису від 23.08.2017, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Від власника земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_5 діяв на підставі довіреності, виданої 20.11.2012.

Позиція позивача була з цього приводу зазначена зовсім інша, ніж яку зазначає у даному позові ОСОБА_1 . Так, ОСОБА_1 зазначила, що 26.09.2003 вона розлучилася зі своїм чоловіком - ОСОБА_6 . Відповідно до рішення Синельниківського районного суду Дніпропетровської області від 26.09.2003 з ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_7 . Але з 2003 року аліменти колишній чоловік не сплачував. У зв`язку з цим, вона з дитиною перебувала у крайній нужденності. Крім того, будинок, в якому вона проживала з чоловіком, належав йому на праві власності. А тому після розлучення вона залишилась з дитиною без домівки і змушена була переїхати до своєї матері. Також, з 2008 року ОСОБА_1 не працювала, оскільки хворіла її матір, і вона змушена була доглядати за нею. У 2010 році матір позивача померла і вона разом з сином залишилась без домівки, оскільки право власності на квартиру отримав її брат. З 2010 року по 2012 рік позивач змушена була орендувати квартиру для проживання із сином. У 2012 році позивач знайшла квартиру і відповідно до договору купівлі-продажу від 18.09.2012 придбала її. Але грошові кошти на квартиру у неї були відсутні, і у зв`язку з цим вона була змушена позичити кошти у знайомих. Також, позивач зазначала, що 10.12.2009 між нею та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер 1224884900:01:003:0119, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Миролюбівська сільська рада, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Оскільки, позивачу потрібно булу повертати позичені на квартиру гроші, вона звернулася до ОСОБА_3 з проханням позичити кошти, а в подальшому не сплачувати орендну плату за землю. 20.11.2012 між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір позики. Але умовою позичити гроші зі сторони ОСОБА_3 було видання довіреності йому та ОСОБА_5 на управління земельною ділянкою. Грошові кошти позивачка отримала у розмірі 40 000,00 грн. За домовленістю з ОСОБА_3 вона позичила ці кошти як майбутню сплату за договором оренди землі. Оскільки у неї були довірливі відносини з ОСОБА_3 , вона і підписала всі документи, які він надав. За попередньою домовленістю договір оренди повинен був діяти сім років, і починаючи з моменту отримання коштів, ОСОБА_3 не сплачував орендну плату, як і було домовлено.

У зв`язку з даною ситуацією, ТОВ Юридична фірма Арбітр надало правову допомогу ОСОБА_1 та було складено позовну заяву про визнання недійсними довіреності, договору встановлення емфітевзису та договору позики, з якою звернулися до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області. Вищевказана правова позиція викладена у позовній заяві ще 15.01.2018, яка підписана була ОСОБА_1 .

За результатами розгляду якої Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2019 постанову Дніпровського апеляційного суду від 30.01.2019 залишено без змін, якою визнано недійсним договір встановлення емфітевзису від 23.08.2017, укладений між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20.11.2012, та ОСОБА_3 , щодо земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер 1224884900:01:003:0119, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Миролюбівська сільська рада, та яка належить ОСОБА_1 , а також скасовано Державну реєстрацію укладеного 23.08.2017 між ОСОБА_5 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20.11.2012, та ОСОБА_3 , договору встановлення емфітевзису щодо земельної ділянки площею 5,530 га, кадастровий номер 1224884900:01:003:0119, яка розташована за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Миролюбівська сільська рада, та яка належить ОСОБА_1 , зареєстрованого 23.08.2017 Миколаївською сільською радою Васильківського району Дніпропетровської області.

Для представлення інтересів ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги між відповідачем і позивачем, і у справі №191/283/18 ОСОБА_2 була представником ОСОБА_1 лише в апеляційній та касаційній інстанції. Щодо сплати коштів, то потрібно зазначити, що за участь у судовому провадженні №191/283/18 кошти від ОСОБА_1 відповідач не отримувала, оскільки домовленості щодо надання правової допомоги у цій справі були у ОСОБА_1 з ТОВ Юридична фірма Арбітр . У Синельниківському міськрайонному суді Дніпропетровської області від імені ОСОБА_1 приймав участь інший адвокат - Кульбашний Ігор Олексійович, який також підтримував позицію, зазначену у позовній заяві ОСОБА_1 по справі №191/283/18.

На підтвердження своїх доводів про те, що ОСОБА_1 неодноразо змінювала свою позицію щодо обставин справи, відповідачем надані копії рішень у справах №191/283/18, № 172/553/19, № 191/2052/19.

Крім того, лист адресований ОСОБА_3 було складено 06.05.2019 та направлено поштою ОСОБА_3 , і це вбачається із позовної заяви ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, вказаний лист було направлено у зв`язку з тим, що договір позики від 20.11.2012 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено без визначення строку повернення коштів, а тому для скорочення строку дії договору позики та для припинення нарахування відсотків такий лист і було складено, а тому суд критично оцінює вказані доводи позивача, оскільки лист до ОСОБА_3 було складено 06.05.2019, а договір між позивачем та відповідачем було підписано 09.12.2019.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що позивачем на підтвердження своїх позовних вимог на надано жодних доказів порушення вимог ст. 26, 27 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , а також ст. 10, 26, 27, 43 Правил адвокатської етики, на які посилається позивач.

Відтак, твердження позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, спростовуються вищевказаними обставинами та наданим відзивом з додатками, а тому суд вважає, що в задоволені позовних вимог слід відмовити, оскільки суду не надано та судом не встановлено належних та достатніх доказів на підтвердження доводів зазначених позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 12, 13, 76-78, 81-82, 89, 130, 137, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова