Рішення

від 12.11.2021 по справі 642/870/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

"12" листопада 2021 р.

Справа 642/870/19

Провадження № 2/642/93/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01 листопада 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Вікторова В.В.

за участю секретаря Шнайдер Д.С.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним запису та рішення приватного нотаріуса та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Галини Борисівни про скасування рішення та запису щодо державної реєстрації прав, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року позивач звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна, державний реєстратор комунального підприємства Реєстрація бізнесу Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліванов Ігор Володимирович про скасування договору купівлі-продажу, скасування запису державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 18.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна, державний реєстратор комунального підприємства Реєстрація бізнесу Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області Поліванов Ігор Володимирович про скасування договору купівлі-продажу, скасування запису державної реєстрації, витребування майна із чужого незаконного володіння залишено без руху.

26 лютого 2019 року позивач надав суду уточнений позов до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна, в обґрунтування якого зазначив, що 12 травня 1996 року рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Харкова № 358 був зареєстрований обслуговуючий кооператив Залютіно по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян (надалі за текстом - кооператив Залютіно ), розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Після реєстрації кооперативу Залютіно позивачем було побудовано у ньому гаражний бокс № НОМЕР_1 , а 03 червня 2005 року Харківським бюро технічної інвентаризації було видано позивачу технічний паспорт на гаражний бокс № НОМЕР_1 . 04 листопада 2017 року рішенням загальних зборів членів кооперативу Залютіно позивач був виключений з числа членів кооперативу Залютіно . 11 квітня 2018 року, не погоджуючись із зазначеним рішенням загальних зборів кооперативу Залютіно , позивач оскаржив його до господарського суду Харківської області за наслідком чого рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2018 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 року рішення загальних зборів кооперативу Залютіно від 04 листопада 2017 року визнано недійсним. Крім того зазначав, що 04 січня 2018 року кооператив Залютіно звернувся до суду з позовом до нього про стягнення заборгованості за членськими внесками та зобов`язання повернути гаражний бокс № НОМЕР_1 кооперативу для подальшого його передання іншим членам кооперативу за наслідком чого рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13 березня 2018 року позов кооперативу Залютіно було задоволено. Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2018 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 року в частині зобов`язання позивача повернути гаражний бокс № НОМЕР_1 кооперативу Залютіно скасовано. Зазначив, що незважаючи на те, що виконання рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 року ухвалою Апеляційного суду Харківської області 07.06.2018 року було зупинено, гаражний бокс № НОМЕР_1 у кооперативі Залютіно згідно договору купівлі-продажу № 1598 від 22.06.2018 року був проданий у власність ОСОБА_2 , який не є і ніколи не був членом кооперативу Залютіно , у зв`язку із чим вважав продаж гаражного боксу № НОМЕР_1 ОСОБА_2 таким, що суперечить вимогам Закону України Про кооперацію та положенням статуту кооперативу Залютіно .

Крім того, позивач зазначав, що у зв`язку із тим, що рішення загальних зборів членів кооперативу Залютіно від 04.11.2017 року про виключення позивача з числа членів кооперативу Залютіно визнано недійсним, а також те, що рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 року в частині зобов`язання позивача повернути гаражний бокс № НОМЕР_1 кооперативу Залютіно скасовано, а також те, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.01.2019 р., згідно якого гаражний бокс № НОМЕР_1 належить позивачу на праві власності, такий гаражний бокс повинен бути витребуваний із чужого незаконного володіння.

З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд прийняти рішення:

про витребування у відповідача ОСОБА_2 майна із чужого незаконного володіння, а саме гаражного боксу № НОМЕР_1 гаражного кооперативу Залютіно по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у власності громадян, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з подальшою передачею його позивачу, який є власником цього майна;

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1598 від 22.06.2018 року, на підставі якого відповідачем ОСОБА_2 був придбаний гаражний бокс № НОМЕР_1 кооперативу Залютіно по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у власності громадян;

про визнання недійсним запису та рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмили Михайлівни щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41741108 від 22.06.2018 року.

Ухвалою суду від 01 березня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним уточненим позовом, ухвалено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання (а.с. 157-158,т. 1).

18 квітня 2019 року через канцелярію суду від представника відповідача - адвоката Шипенка М.С. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти задоволення позову, зазначаючи про необґрунтованість позовних вимог (а.с.181-185, т.1).

Крім того, 18 квітня 2019 року відповідачем в особі представника - адвоката Шипенка М.С. подано зустрічний позов до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Гришаніної Г.Б. про скасування рішення та запису щодо державної реєстрації прав (а.с. 202-206, т.1).

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що 28.12.2018 р. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (номер запису про право власності 29768252), при цьому реєстрація проведена вперше, оскільки зазначено про відкриття розділу, і гаражу № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1737723363101.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою реєстрації права власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 зазначена Довідка серії та номер: №б/н від 12.02.2018 р., а також судове рішення суду апеляційної інстанції (Постанова Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2018 у справі №642/2957/17).

Крім того, позивач за зустрічним позовом зазначив, що перша реєстрація гаражного боксу № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , була здійснена 04.06.2018 громадянином ОСОБА_3 , а в подальшому 22.06.2018 право власності у зв`язку з купівлею гаража перейшло до ОСОБА_2 та було зареєстроване у встановленому Законом порядку. Крім того, гаражному боксу № НОМЕР_1 при первинній реєстрації 04.06.2018 було присвоєно реєстраційний номер: НОМЕР_2 , а не НОМЕР_3 , який було присвоєно об`єкту нерухомого майна за результатами реєстрації права власності за ОСОБА_1 28.12.2018 р.

У зв`язку із чим зазначає, що рішення державного реєстратора (з відкриттям розділу) індексний номер: 44958789 від 04.01.2019 р. та запис про право власності № 29768252 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вчинені державним реєстратором із порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , яка не встановивши відповідність заявленого права наданим документам, не перевіривши документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, не отримавши документи, які підтверджують право власності ОСОБА_1 , вчинила реєстрацію права власності за ОСОБА_1 за відсутності на те правових та фактичних підстав на підставі документів, які не підтверджують та на встановлюють його право власності на об`єкт нерухомого майна та на підставі документів, які кооперативом Залютіно ОСОБА_1 не видавалися.

Разом із зустрічним позовом, представником відповідача подано клопотання про витребування у Державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області ОСОБА_4 доказів, а саме: належним чином засвідчену копію реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1737723363101 (гараж № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (номер запису 29768252), який зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 (а.с. 222-223, т.1).

Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Г.Б. про скасування рішення та запису щодо державної реєстрації прав прийнято до розгляду, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом (а.с. 226-227, т.1).

Ухвалою суду від 24 квітня 2019 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шипенка М.С. про витребування доказів задоволено, витребувано докази (а.с. 228-229, т. 1).

07 травня 2019 року від позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 через канцелярію суду надійшов відзив на зустрічну позовну заяву у якому останній заперечив проти задоволення зустрічного позову, просив суд залишити його без задоволення.

15 травня 2019 року через канцелярію суду від державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Г.Б. на виконання ухвали суду від 24 квітня 2019 року надійшли копії документів, що містяться в реєстраційній справі № 1737723363101 (а.с. 1-10, т.2.).

Ухвалою суду від 16 травня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (а.с. 18-19, т.2.).

Ухвалою суду від 19 червня 2019 року зупинено провадження у цивільній справі № 642/870/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним запису та рішення приватного нотаріуса та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Галини Борисівни про скасування рішення та запису щодо державної реєстрації прав до розгляду іншої справи № 642/3120/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Прокопович Ганни Михайлівни про визнання недійсним рішення та запису щодо державної реєстрації прав, яка знаходиться у провадження Ленінського районного суду м. Харкова (а.с. 29-31, т.2).

Ухвалою суду від 31 березня 2020 року поновлено провадження у цивільній справі № 642/870/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним запису та рішення приватного нотаріуса та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Галини Борисівни про скасування рішення та запису щодо державної реєстрації прав та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 травня 2020 року. (а.с. 48-49, т.2).

Ухвалою суду від 14 травня 2020 року зупинено провадження у цивільній справі № 642/870/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним запису та рішення приватного нотаріуса та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Галини Борисівни про скасування рішення та запису щодо державної реєстрації прав до розгляду іншої справи № 642/999/20 за позовом ОСОБА_1 до Кооперативу Залютіно по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян, треті особи: ОСОБА_3 , Державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Прокопович Ганна Михайлівна, про визнання недійсним та незаконним рішень, яка знаходиться у провадження Ленінського районного суду м. Харкова (а.с. 67-68, т.2).

Ухвалою суду від 04 червня 2021 року поновлено провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним запису та рішення приватного нотаріуса та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Галини Борисівни про скасування рішення та запису щодо державної реєстрації прав та призначено судове засідання на 20 липня 2021 року (а.с. 98, т.2).

У судових засіданнях позивач за первісним позовом підтримав позовні вимоги за первісним позовом та заперечував проти задоволення вимог по зустрічному позову. До судового засідання 01.11.2021 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений був належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти задоволення первісного позову та підтримував вимоги зустрічного позову. До судового засідання 01.11.2021 не з`явився. Надав суду заяву з проханням проводити розгляд справи у його відсутність, зазначив, що заперечує проти задоволення первісного позову та підтримує вимоги зустрічного позову, які просить задовольнити у повному обсязі.

Третя особа за первісним позовом - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна у судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином. Матеріали справи містять заяву про розгляд справи за її відсутності (а.с. 165, т.1).

Відповідач державний реєстратор Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніна Галина Борисівна у судове засідання не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, вважає, що у задоволенні первісного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним запису та рішення приватного нотаріуса необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу положень частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1 - 3, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини 1 статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно частини 1 статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до частини 2 статті 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

В силу ч. 3 статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В межах позовних вимог за первісним позовом, дослідивши надані в обґрунтування докази, судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 був членом обслуговуючого кооперативу Залютіно по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян (надалі - кооператив Залютіно ) та користувався гаражем № НОМЕР_1 загальною площею 29, 6 м.кв. за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджено наявним в матеріалах справи технічним паспортом № НОМЕР_4 від 03.06.2005 року та книжкою ГСК Залютіно .

04 листопада 2017 року на підставі рішенням Загальних зборів кооперативу Залютіно через несплату членських внесків, позивача виключено з членів Кооперативу (а.с. 26-32, т.1).

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2018 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 року по справі № 922/1253/18 рішення Загальних зборів кооперативу Залютіно від 04.11.2017 року про виключення позивача із числа членів кооперативу Залютіно визнано недійсним.

Одночасно з цим, судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 642/2957/17 ОСОБА_1 зобов`язано повернути кооперативу Залютіно гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для подальшого передання такого боксу іншим членам кооперативу. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 на користь кооперативу Залютіно заборгованість за членськими внесками на загальну суму 3034, 50 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2018 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 642/2957/17 в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути кооперативу Залютіно гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для подальшого передання такого боксу іншим членам кооперативу - скасовано та ухвалено у цій частині рішення про відмову у задоволенні позову.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 22.06.2018 року, зареєстрованому у реєстрі за № 1598 посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Л.М. - відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 набув право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , загальною площею 24 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності за ОСОБА_2 на зазначений гаражний бокс було зареєстроване у встановленому законодавством порядку, про що свідчить довідка із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 163464335 від 14.04.2019 р. (а.с. 217, т. 1).

Одночасно з цим судом встановлено, що матеріали справи містять довідку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 163464371 від 14.04.2019 р., з якої вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить об`єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 29, 6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 214, т.1).

Фактичною підставою для пред`явлення позовних вимог про витребування у ОСОБА_2 гаражного боксу АДРЕСА_3 ОСОБА_1 визначає скасування рішення Загальних зборів кооперативу Залютіно від 04.11.2017 року про виключення позивача із числа членів кооперативу, у зв`язку із тим, вважає себе дійсним членом кооперативу та законним власником гаражного боксу № НОМЕР_1 , який перебуває у власності ОСОБА_2 , а підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.06.2018 року № 1598 позивач зазначає неможливість придбання ОСОБА_2 гаражного боксу, у зв`язку із тим, що останній ніколи не був членом кооперативу.

З цього приводу суд зазначає, що згідно частини 3 статті 19 Закону України Про кооперацію , кооператив є власником, зокрема, будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Згідно абзацу 4 пункту 2.5 Статуту кооперативу Залютіно володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної цим статутом.

Згідно п. 4.1 Статуту кооперативу Залютіно , кожному члену кооперативу надається у постійне користування бокс для стоянки автомобіля або мотоцикла, що належать йому, відповідно до внесеного паю та нормою площі, встановленої для даної марки автомобіля.

Відповідно до п.п а п. 4.2 Статуту кооперативу Залютіно , одним із основних прав члена кооперативу є право користуватись наданим йому боксом чи місцем для стоянки.

Крім того п.5.2 Статуту кооперативу Залютіно передбачено, що члену кооперативу, що вибув повертається його пай з урахуванням зносу основних фондів.

З наведених вище положень вбачається, що позивач у кооперативі Залютіно міг бути користувачем гаражного боксу № НОМЕР_1 , оскільки відносини між членами та кооперативом носять пайовий характер. До учасника гаражного кооперативу Залютіно у випадку сплати ним пайових внесків та виконання членських обов`язків, передбачених статутом право власності на гаражний бокс не переходить.

При цьому суд зазначає, що судовим рішенням у господарській справі № 922/1253/18 позивача не було поновлено в членах кооперативу, в той час як статутом кооперативу Залютіно передбачено виключно добровільний вступ до кооперативу шляхом подання особою відповідної заяви та добровільність сплати членських внесків, а тому відсутня можливість автоматичного поновлення членства та автоматичного відрахування внесків.

Інших доказів того, що позивач є членом кооперативу Залютіно на момент розгляду справи позивачем не представлено, тому суд приходить до висновку, що позивач за первісним позовом не є членом кооперативу Залютіно з моменту його виключення з членів кооперативу.

При цьому, наявність або відсутність факту членства у кооперативі Залютіно відповідача ОСОБА_2 не впливає на законність набуття ним права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , оскільки членство у кооперативі пов`язано виключно з правом користування гаражем (гаражним боксом) та необхідністю сплати членських внесків, тобто взаємовідносини між сторонами регулюються іншими положенням чинного законодавства.

Надаючи оцінку доводам позивача про наявність зареєстрованого за ним права власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 29, 6 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , чим останній обґрунтовує позовну вимогу про витребування у ОСОБА_2 із чужого незаконного володіння гаражного боксу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Пункт 23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав № 5 від 07.02.2014 р. передбачає, що відповідно до статті 387 ЦК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

З контексту статті 387 ЦК України, вбачається, що позивачем може бути лише законний власник, особа, яка володіє майном на відповідній правовій підставі. Незаконне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на правовий титул. Незаконні володільці відповідають перед власником майна неоднаково, залежно від того, чи є вони добросовісними або недобросовісними набувачами майна.

Частиною другою статті 328 ЦК України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами частини третьої статті 397 ЦК України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або рішення суду. Таким чином, позивач має довести відсутність у відповідача правових підстав володіння майном та підтвердити своє право власності на спірне майно.

За змістом статті 387 ЦК України, особа яка звернулася до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.

Вказаної правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №454/980/16-ц.

Суд зазначає, що позивачем не надано належним, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують, що останній є власником витребуваного майна. Технічний паспорт на гараж № НОМЕР_1 від 03.06.2005 р. не містить запису про те, що позивач є власником майна, що саме по собі спростовує його твердження відносно цього, натомість містить зазначення про те, що на момент його видачі позивач був користувачем об`єкту нерухомого майна.

Крім того, згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, позивач є власником: гаража № НОМЕР_1 загальною площею 29,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , однак пред`явлено позовну вимогу про витребування у ОСОБА_2 об`єкт нерухомого майна - гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 24 кв.м.

Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, який зареєстрований за позивачем на праві власності - 1737723363101, в той час як за відповідачем зареєстровано право власності згідно договору купівлі-продажу на об`єкт з реєстраційним номером 1570938663101.

Тобто, суд приходить до висновку, що державна реєстрація 28.12.2018 р. за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 загальною площею 29,6 кв.м. не свідчить, що останній є власником об`єкта нерухомого майна - гаражного боксу № НОМЕР_1 загальною площею 24 кв.м., який 22.06.2018 р. набуто у власність відповідачем, адже матеріали справи свідчать про те, що мова йде про різні об`єкти права власності.

Відповідно до положень частин 1, 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд зазначає, що позивачем за первісним позовом не доведено на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що останній є членом кооперативу Залютіно , що він є власником індивідуально визначеного майна, позовну вимогу про витребування якого останнім пред`явлено до відповідача - ОСОБА_2 , відтак не доведено наявність підстав для витребування майна із чужого незаконного володіння, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.

Одночасно з цим, суд нагадує, що провадження у даній справі зупинялося ухвалою суду від 14 травня 2020 року до розгляду іншої справи № 642/999/20 за позовом ОСОБА_1 до Кооперативу Залютіно по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян, треті особи: ОСОБА_3 , Державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Прокопович Ганна Михайлівна, про визнання недійсним та незаконним рішень.

В межах зазначеної справи розглядалася позовна вимога ОСОБА_1 про анулювання запису державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Прокопович Ганна Михайлівна про державну реєстрацію права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_3 , індексний номер 41487504 від 07.06.2018 року, який є продавцем гаражного боксу № НОМЕР_1 за договором купівлі - продажу від 22.06.2018 року № 1598, який позивач у даній справі просить суд визнати недійсним.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02 березня 2021 року у справі № 642/999/20 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Кооперативу Залютіно по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів,які знаходяться у приватній власності громадян, треті особи: ОСОБА_3 , Державний реєстратор Дніпровської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Прокопович Ганна Михайлівна - відмовлено.

Відповідно до частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку із тим, що позивачу у рамках справи № 642/999/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог про анулювання запису державного реєстратора Дніпровської філії комунального підприємства Реєстрація нерухомості та бізнесу Прокопович Ганна Михайлівна про державну реєстрацію права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за громадянином ОСОБА_3 , індексний номер 41487504 від 07.06.2018 року, суд вважає таким, що не підлягає доведенню факт законності реєстрації за ОСОБА_3 права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , як наслідок суд не знаходить підстав для витребування у відповідача ОСОБА_2 гаражного боксу АДРЕСА_3 на підставі частини 3 статті 388 ЦК України.

У зв`язку із чим, позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування у відповідача ОСОБА_2 майна із чужого незаконного володіння, а саме гаражного боксу № НОМЕР_1 гаражного кооперативу Залютіно по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у власності громадян, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з подальшою передачею його позивачу, який є власником цього майна задоволенню не підлягають.

Що стосується позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1598 від 22.06.2018 року, на підставі якого відповідачем ОСОБА_2 був придбаний гаражний бокс № НОМЕР_1 кооперативу Залютіно по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у власності громадян, суд зазначає, що позивачем не зазначено підстави, передбачені статтями 203, 215 ЦК України, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

Зазначення позивачем про неможливості отримання відповідачем гаражного боксу № НОМЕР_1 у власність через те, що останній не є членом Кооперативу Залютіно , не узгоджується із вимогами статей 203, 215 ЦК України та не свідчить про недійсність правочину, оскільки ані положення Закону України Про кооперацію , ні положення статуту кооперативу Залютіно не містять імперативних заборон щодо можливості набуття права власності на гаражні бокси особами, які не є членами кооперативу, а тому твердження позивача щодо недійсності правочину за зазначених підстав є необґрунтованими.

При цьому, відповідач набув у власність гаражний бокс № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 за укладеним нотаріально посвідченим договором із фізичною особою ОСОБА_3 , який згідно інформації із Державного реєстру прав на нерухоме майно із 04.06.2018 року був власником даного майна, правомірність реєстрації права власності за яким, як було зазначено вище підтверджено рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02.03.2021 р. у справі № 642/999/20, яке набрало законної сили та враховано судом у порядку частини 4 статті 82 ЦПК України.

У зв`язку із цим, позовна вимога ОСОБА_1 за первісним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1598 від 22.06.2018 року задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, не підлягають задоволенню і позовні вимоги про визнання недійсним запису приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41741108 від 22.06.2018 р. та визнання недійсним рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 41741108 від 22.06.2018 р., оскільки такі вимоги позивача є похідними від вимог у задоволенні яких суд відмовляє, тож в цій частині також відсутні підстави для задоволення.

Одночасно з цим, дослідивши матеріли справи, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги за зустрічним позовом про скасування рішення Державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Г.Б. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 44958789 від 04.01.2019 р. та запит № 29768252 про державну реєстрацію права власності на гараж № 3 за ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ст. 1 Закону) (надалі Закон № 1952-ІV).

В силу пункту 4 частини 1 статті 3 Закону № 1952-ІV серед загальних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до пунктів 1,2,4-6 частини 3 статті 10 Закону № 1952-ІV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

4) під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно частини 2 статті 13 Закону № 1952-ІV на кожний об`єкт нерухомого майна під час проведення державної реєстрації права власності на нього вперше у Державному реєстрі прав відкривається новий розділ та формується реєстраційна справа, присвоюється реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до статті 27 Закону № 1952-ІV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

В той же час, частина 1 статті 24 Закону № 1952-ІV закріплює підстави для відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно, а саме:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці;

13) відсутність згоди заставодержателя (іпотекодержателя) на дострокове припинення дії договору емфітевзису, суперфіцію щодо державної реєстрації припинення таких прав, що перебувають у заставі (іпотеці).

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.12.2018 р. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . (номер запису про право власності 29768252).

При цьому реєстрація права власності проведена вперше, оскільки зазначено про відкриття розділу, і об`єкту нерухомого майна - гаражу № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . присвоєно реєстраційний номер об`єкта нерухомості 1737723363101.

Підставою реєстрації права власності ОСОБА_1 на гараж № 3 зазначено: Довідка, серії та номер: №б/н виданий 12.02.2018 р., видавник: Голова ГК Залютіно ; рішення суду, серія та номер: 642/2957/17, виданий 23.07.2018, видавник: Апеляційний суд Харківської області .

Аналізуючи наявні в матеріалах справи копії реєстраційної справи, наданої на виконання ухвали суду державним реєстратором Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніною Г.Б., зокрема, копію довідки №б/н виданий 12.02.2018 р. та рішення Апеляційний суд Харківської області від 23.07.2018 р. у справі № 642/2957/17 на предмет відповідності вимогам законодавства та наявності в таких документах підтвердження факту набуття права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, суд зазначає наступне.

Відповідно до резолютивної частини постанови Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2018 р. у справі № 642/2957/17, яка слугувала однією із підстав для здійснення реєстрації права власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 , суд постановив: Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13 березня 2018 року в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути Обслуговуючому кооперативу Залютіно по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян гаражний бокс № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 , для подальшого передання такого боксу іншим членам кооперативу, - скасувати та у задоволенні позову в цій частині відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. .

У свою чергу з резолютивної частини рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 р. у даній справі вбачається, що за рішенням суду з ОСОБА_1 стягнуто на користь Кооперативу Залютіно заборгованість за членськими внесками на загальну суму 3034, 50 грн.

Тобто, суд приходить до висновку, що Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 13.03.2018 р. та постановою Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2018 року у справі №642/2957/17 не вирішено питання щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 , у зв`язку із чим зазначена підстава для державної реєстрації права власності не узгоджується із вимогами статті 27 Закону № 1952-ІV.

Поряд з цим, Довідка, серії та номер: №б/н виданий 12.02.2018 р., видавник: Голова ГК Залютіно , яка стала підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 у сукупності з іншими доказами у справі та враховуючи фактичні обставини справи викликає у суду обґрунтований сумнів у її достовірності та дійсності.

Так, зі змісту довідки №б/н виданий 12.02.2018 р. вбачається, що вона видана ОСОБА_1 в тому, що він є членом ГК Залютіно та володіє гаражем № НОМЕР_1 , який побудований з білої цегли з бетонним перекриттям, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , розміром 4х6, площею 24 м.кв. Пайовий внесок виплачений повністю у сумі 8800 грн. Довідка підписана головою ГК Залютіно Котлярем Ю.В.

В той же час, матеріли справи містять довідку за підписом голови ГК Залютіно Котляра Ю.В. від 15.04.2019 року зі змісту якої вбачається (скорочено) що ОСОБА_1 був членом кооперативу Залютіно до 04.11.2017 року. 04.11.2017 року рішенням загальних зборів кооперативу Залютіно ОСОБА_1 виключено з членів кооперативу. ОСОБА_1 не є і ніколи не був власником гаражного боксу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 органами управління кооперативу Залютіно у т.ч. і головою кооперативу Довідка серії та номер: № б/н виданий 12.02.2018 р. не видавалася.

При цьому суд зазначає, що довідка № б/н видана 12.02.2018 р., яка стала підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірний гараж та зазначена вище довідка від 15.04.2019 року, хоча і підписана однією особою - голова кооперативу Залютіно ОСОБА_3 , однак містить візуально різні підписи, при чому підпис на довідці, яка стала підставою для державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 (а.с. 2, т.2) містить підпис візуально схожий на підпис самого ОСОБА_1 , який є тотожний його підписам у поданих до суду процесуальних документах (позовна заява із завіреними копіями документів (а.с.2-137, т.1), уточнена позовна заява (а.с. 149-155, т.1), відзив на зустрічний позов (а.с. 234-237, т.1).

Поряд з цим, викликає обґрунтований сумнів у суду в наявності факту видачі такої довідки ОСОБА_1 той факт, що довідка датована 12.02.2018 року в той час як з 04.11.2017 року ОСОБА_1 був виключений із членів кооперативу Залютіно та беручи до уваги твердження самого ОСОБА_1 , відповідно до яких якщо останнього і було б поновлено в членах кооперативу на підставі постанови Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/1253/18, то така постанова прийнята судом 17 грудня 2018 року, тобто через десять місяців після дати видачі довідки, що у сукупності є неможливим з урахуванням фактичних обставин справи. Тому суд критично ставиться до тверджень ОСОБА_1 про те, що останньому така довідка видавалася.

Тобто, суд вбачає очевидні протиріччя у документах, які ОСОБА_1 були подані державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ані судове рішення Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2018 року у справі №642/2957/17, ні довідка № б/н від 12.02.2018 року не відповідають вимогам до документів, які відповідно до статті 27 Закону № 1952-ІV могли б бути законними підставами для проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Інших документів, які б підтверджували факт набуття права власності ОСОБА_1 на зазначене нерухоме майно матеріали реєстраційної справи не містять, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого зустрічного позову та задовольняє його.

Щодо інших аргументів сторін у даній справі, суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, у справі Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89) Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі Hirvisaari v. Finland , заява № 49684/99; від 27 вересня 2001 р., пункт 30). Разом з тим, у рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain , заява серія A № 303-A; від 9 грудня 1994 р.; пункт 29).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; хоча судді мають можливість, а інколи зобов`язані вчиняти певні дії з власної ініціативи, судді повинні давати відповідь лише на належні доводи, які здатні вплинути на вирішення спору (пункт 39); виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Дотримуючись вищевикладених норм та рекомендацій, суд вважає за можливе не надавати відповіді у рішенні на інші аргументи і доводи сторін у справі оскільки вони не впливають на правильне вирішення спору.

Щодо розподілу судових витрат за наслідок розгляду даної справи суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку із відмовою у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову, витрати по сплаті судового збору за пред`явлення первісного позову покладаються на позивача - ОСОБА_1 , а судовий збір у сумі 768, 40 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Крім того, суд зазначає, що від представника ОСОБА_2 через канцелярію суду надійшла заява про компенсацію судових витрат, пов`язаний з розглядом справи зі змісту якої вбачається, що останній просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000, 00 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи поданий представником відповідача - адвокатом Шипенко М.С. попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат (а.с. 199-200, т.1), суд зазначає наступне.

Згідно частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Матеріали справи свідчать, що 15.04.2019 року між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням Шкребець і партнери було укладено договір про надання правової (правничої допомоги) відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу в обсязі, умовах та порядку, визначеному цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити надання правової (правничої) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Відповідно до Додаткової угоди від 15.04.2019 р. № 1 до договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 15.04.2019 року сторони визначили, що предметом договору є зобов`язання з надання правової (правничої) допомоги щодо захисту прав і законних інтересів та здійснення представництва Клієнта у судовій справі №642/870/19 за позовом ОСОБА_1 до Клієнта про витребування майна із чужого незаконного володіння, про визнання недійсним договору купівлі продажу, про визнання недійсним запису про державну реєстрацію та за зустрічним позовом Клієнта до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Г.Б. про скасування рішення та запису про державну реєстрацію права власності, в обсязі та на умовах, встановлених цим Договором.

Гонорарні відносини між сторонами врегульовані розділом 4 Договору, відповідно до якого (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 23.04.2019 року) клієнт зобов`язаний оплатити Адвокату надану правову (правничу) допомогу. Розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги, передбаченої розділом 1, 2 цього Договору визначається у розмірі, що не перевищує 25 000 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень) та може бути змінений протягом його дії за домовленістю Сторін та залежно від витраченого часу на надання правової (правничої) допомоги.

Згідно абзацу 2 пункту 4.2. Договору, розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги визначається залежно від витраченого Адвокатом часу на її надання за цим Договором з розрахунку: вартість 1 години надання правової (правничої) допомоги = 1000 грн. (одна тисяча гривень) та розраховуються із погоджених з Клієнтом критеріїв, передбачених пунктами 4.2.1.-4.2.4. Договору.

Матеріали справи свідчать, що на виконання цього Договору 18.04.2019 року Адвокатським об`єднанням видано ордер серії ХВ № 3000216 на представництво інтересів ОСОБА_2 адвокатом Шипенко М.С.

Відповідно до поданого детального опису робіт (наданих послуг) вбачається, що у рамках судової справи № 642/870/19 адвокатом надано наступні послуги:

1) надання попередніх консультацій та роз`яснень з питань наявності/відсутності правових та фактичних підстав пред`явленого позову, попередній аналіз правозастосовної практики в означеному питанні, попередня підготовка алгоритму дій та шляхів захисту інтересів Клієнта;

2) підготовка, написання та подання в інтересах Клієнта до Ленінського районного суду м. Харкова відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 642/870/19 із викладенням правової позиції (17-18.04.2019 р.);

3) підготовка, написання та подання до суду (17-18.04.2019 р.) зустрічного позову у справі № 642/870/19;

4) підготовка, написання та подання до суду (17-18.04.2019 р.) клопотання про витребування доказів у справі № 642/870/19;

5) представництво інтересів Клієнта під час судового засідання, що відбулось 24.04.2019 р. о 13 год. 40 хв. в Ленінському районному суді м. Харкова, в межах розгляду цивільної справи №642/870/19;

6) представництво інтересів Клієнта під час судового засідання, що відбулось 16.05.2019 р. о 09 год. 45 хв. в Ленінському районному суді м. Харкова, в межах розгляду цивільної справи №642/870/19;

7) представництво інтересів Клієнта під час судового засідання, що відбулось 19.06.2019 р. о 14 год. 10 хв. в Ленінському районному суді м. Харкова, в межах розгляду цивільної справи №642/870/19;

8) представництво інтересів Клієнта під час судового засідання, що відбулось 14.05.2020 р. о 09 год. 15 хв. в Ленінському районному суді м. Харкова, в межах розгляду цивільної справи №642/870/19.

Із викладеного суд робить висновок, що весь обсяг наданої правової допомоги безпосередньо пов`язаний із розглядом цивільної справи № 642/870/19, та повністю узгоджується із умовами укладеного договору між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням.

Матеріали справи містять підписані між ОСОБА_2 та адвокатським об`єднанням Акти наданих послуг № 1 від 19.04.2019 р., № 2 від 19.06.2019 р., № 3 від 15.05.2020 р., у яких повністю зафіксований обсяг наданої правової (правничої) допомоги, що зазначений вище.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано квитанцію № 0.0.1334994333 від 23.04.2019 р. на суму 16 000, 00 грн., квитанцію № 0.0.1387682129.1 від 20.06.219 р. на суму 3 000, 00 грн., квитанцію № 0.0.1730785665.1 від 10.06.2020 р. на суму 1 000, 00 грн. з призначенням платежу оплата за надання правової допомоги в рамках судової справи 642/870/19 за договором про надання прав. (прав.) допомоги від 15.04.2019 р № б/н , що підтверджує розмір фактично понесених витрат ОСОБА_2 на правничу допомогу.

Тобто, враховуючи положення статті 137 ЦПК України, перевіряючи заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу на предмет пов`язаності зі справою, реальності, обґрунтованості, розумності, співмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, з огляду на те, що ОСОБА_2 надано документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги оформлені у встановленому законом порядку, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 78, 81-83, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним запису та рішення приватного нотаріуса - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Галини Борисівни про скасування рішення та запису щодо державної реєстрації прав - задовольнити.

Скасувати рішення Державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Галини Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44958789 від 04.01.2019 року та скасувати запис № 29768252 про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 за ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 ) судовий збір за подання зустрічного позову у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок .

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 ) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня оголошення.

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_6 .

Відповідач за зустрічним позовом: Державний реєстратор Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніна Галина Борисівна, РНОКПП: НОМЕР_7 , адреса: 63250, Харківська обл., Нововодолазький р-н, с. Старовірівка, вул. Центральна, 60.

Третя особа за первісним позовом: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна, адреса: 61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, 5.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2021 року.

Суддя В.В. Вікторов