Постанова

від 15.06.2023 по справі 642/870/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2023 року

м. Харків

справа № 642/870/19

провадження №22-ц/818/83/23

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним) - ОСОБА_1 (правонаступника ОСОБА_2 )

відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) - ОСОБА_3

відповідач за зустрічним позовом - Державний реєстратор Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніна Галина Борисівна

треті особи - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Олійник Людмила Михайлівна про витребування майна із чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним запису та рішення приватного нотаріуса та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Галини Борисівни про скасування рішення та запису щодо державної реєстрації прав,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2021 року, постановлене суддею Вікторовим В.В.

встановив:

У лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, який в подальшому уточнив та просив:

-визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1598 від 22.06.2018 року, на підставі якого відповідачем ОСОБА_3 був придбаний гаражний бокс № НОМЕР_1 кооперативу «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у власності громадян;

-визнати недійсним запис та рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Олійник Людмили Михайлівни щодо рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41741108 від 22.06.2018 року;

-витребувати у відповідача ОСОБА_3 майно із чужого незаконного володіння, а саме гаражний бокс № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у власності громадян, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 з подальшою передачею його позивачу, який є власником цього майна.

18 квітня 2019 року представником ОСОБА_3 - адвокатом Шипенка М.С. подано зустрічний позов, в якому останній просить скасувати рішення Державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Галини Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44958789 від 04.01.2019 року та скасувати запис № 29768252 про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 , розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с. 202-206, т.1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено. Скасовано рішення Державного реєстратора Старовірівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області Грішаніної Галини Борисівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44958789 від 04.01.2019 року та запис № 29768252 про державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_1 , розташований в АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір за подання зустрічного позову у сумі 768 гривень 40 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 гривень 00 копійок.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; зазначає, що судом не здійснено всебічного і повного з`ясування обставин справи. Зауважує, що судом першої інстанції не взято до уваги численні рішення суду та наявність передбачених законом підстав для задоволення його позовних вимог. Також наголошує, що його права порушуються саме договором купівлі-продажу гаражного боксу.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Позивач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року зупинено провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 15 травня 2023 року поновлено провадження та залучено до участі у справі на стадії апеляційного провадження правонаступника ОСОБА_2 спадкоємця - ОСОБА_1 .

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із того, що доказів того, що позивач за первісним позовом не є членом кооперативу «Залютіно» з моменту його виключення з членів кооперативу. Також державна реєстрація 28.12.2018 р. за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 розташований у АДРЕСА_1 загальною площею 29,6 кв.м. не свідчить, що останній є власником об`єкта нерухомого майна - гаражного боксу № НОМЕР_1 розташованого у АДРЕСА_1 загальною площею 24 кв.м., який 22.06.2018 р. набуто у власність відповідачем, адже матеріали справи свідчать про те, що мова йде про різні об`єкти права власності. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна, який зареєстрований за позивачем на праві власності - 1737723363101, в той час як за відповідачем зареєстровано право власності згідно договору купівлі-продажу на об`єкт з реєстраційним номером 1570938663101.

Задовольняючі зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 , суд виходив із того, що у документах, які ОСОБА_2 були подані державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 відсутні підстави для проведення реєстрації права власності. При цьому, ані судове рішення Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2018 року у справі №642/2957/17, ні довідка № б/н від 12.02.2018 року не відповідають вимогам до документів, які відповідно до статті 27 Закону № 1952-ІV могли б бути законними підставами для проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Інших документів, які б підтверджували факт набуття права власності ОСОБА_2 на зазначене нерухоме майно матеріали реєстраційної справи не містять, у зв`язку із чим, суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявленого зустрічного позову.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

12 травня 1996 року рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м.Харкова № 358 відповідно до Законів України «Про споживчу кооперацію», «Про власність» був зареєстрований обслуговуючий кооператив «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян, розташований за адресом : АДРЕСА_2 (після зміни назви І.Муратова).

ОСОБА_2 був членом обслуговуючого кооперативу «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів, які знаходяться у приватній власності громадян (надалі - кооператив «Залютіно») та користувався гаражем № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджено наявним в матеріалах справи технічним паспортом № НОМЕР_2 від 03.06.2005 року та книжкою ГСК «Залютіно».

04 листопада 2017 року на підставі рішенням Загальних зборів кооперативу «Залютіно» через несплату членських внесків, позивача виключено з членів Кооперативу (а.с. 26-32, т.1).

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 642/2957/17 від 13 березня 2018 року ОСОБА_2 зобов`язано повернути кооперативу «Залютіно» гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для подальшого передання такого боксу іншим членам кооперативу та стягнуто з ОСОБА_2 на користь кооперативу «Залютіно» заборгованість за членськими внесками на загальну суму 3034, 50 грн.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 23.07.2018 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 642/2957/17 в частині зобов`язання ОСОБА_2 повернути кооперативу «Залютіно» гаражний бокс № НОМЕР_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для подальшого передання такого боксу іншим членам кооперативу - скасовано та ухвалено у цій частині рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.08.2018 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 року по справі № 922/1253/18 рішення Загальних зборів кооперативу «Залютіно» від 04.11.2017 року про виключення позивача із числа членів кооперативу «Залютіно» визнано недійсним.

ОСОБА_4 згідно інформації із Державного реєстру прав на нерухоме майно з 04.06.2018 року набув право власності на гараж № НОМЕР_1 , розташований за адресою АДРЕСА_1 на підставі Довідки виданої Кооперативом «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів.

За договором купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 22.06.2018 року, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив гаражний бокс № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , розташований в кооперативі «Залютіно».

Звертаючись до суду із позовом ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1598 від 22.06.2018 року, на підставі якого відповідач ОСОБА_3 придбав у фізичної особи ОСОБА_4 гаражний бокс № НОМЕР_1 у кооперативі «Залютіно» по будівництву та експлуатації колективного гаража для автомашин та мотоциклів.

Таким чином, сторонами оспорюваного договору є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаражного боксу, позивачем не було залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_4 .

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 309/2340/15-ц, провадження № 61-16776св20 (ЄДРСРУ № 96977985) досліджував питання щодо наслідків незалучення до участі у справі особи, як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19 (провадження № 61-6983св20).

Незалучення до участі у справі в якості співвідповідача у вимогах про визнання недійсним договору купівлі-продажу договору продавця спірного гаражу ОСОБА_4 є підставою для відмови у позові, оскільки рішення суду може вплинути на права та обов`язки зазначеної особи.

Оскільки вимоги ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння та визнання недійсним запису та рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, є похідними від вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу, на задоволенні якого наполягав ОСОБА_2 , такі вимоги наразі є передчасним.

Розглянувши справу за вищевказаним позовом, суд першої інстанції неправильно визначився із суб`єктним складом у вказаних правовідносинах та передчасно прийняв рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 .

На стадії апеляційного провадження Цивільним процесуальним кодексом не передбачено залучення до участі у справі належних відповідачів.

Таким чином, рішення суду в цій частині підлягає зміні в частині мотивів відмови у позові ОСОБА_2 .

Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про скасування рішення Державного реєстратора щодо державної реєстрації прав та їх обтяжень та скасування запису про державну реєстрацію права власності на гараж за ОСОБА_2 судова колегія зазначає наступне.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.12.2018 за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . (номер запису про право власності 29768252).

Підставою реєстрації права власності ОСОБА_2 на гараж № 3 зазначено: «Довідка, серії та номер: №б/н виданий 12.02.2018 р., видавник: Голова ГК «Залютіно»; рішення суду, серія та номер: 642/2957/17, виданий 23.07.2018, видавник: Апеляційний суд Харківської області».

Заявляючи вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію та скасування запису ОСОБА_3 наголошував на тому, що реєстрація права власності за ОСОБА_2 відбулася з порушенням законодавства, без надання всіх необхідних документів для її проведення. Крім того є розбіжності в технічній документації.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 1 Закону) (надалі Закон № 1952-ІV).

В силу пункту 4 частини 1 статті 3 Закону № 1952-ІV серед загальних засад державної реєстрації прав є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 52), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76).

Водночас Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

Таким чином зважаючи на викладене, оскільки позивачем обраний неналежний спосіб захисту свого права, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Згідно п. 2 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до положень статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у задоволені вимоги ОСОБА_2 . Рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_5 підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.

Стаття 133ЦПК України визначає види судових витрат.

Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку із відмовою у задоволенні первісного позову та зустрічного позову, витрати по сплаті судового збору за пред`явлення первісного позову покладаються на кожного з позивачів.

Підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, п.п. 3,4 ч. 1 ст.376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , змінити виклавши мотивувальну частину рішення в редакціїї цієї постанови.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 01 листопада 2021 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 скасувати.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повний текст постанови складено 15.06.2023