Ухвала

від 09.11.2021 по справі 545/836/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/836/19 Номер провадження 11-кп/814/479/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава кримінальнепровадження №12019170300000196 щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Полтава, українця, громадянина України, освіта середня, розлученого, не працюючого, має на утриманні малолітню дитину, проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) 22 березня 2001 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч.3 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки;

2) 07 серпня 2002 року Октябрським районним судом м.Полтави за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки, на підставі ст. 71 КК України приєднано 3 місяці позбавлення волі за вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 22 березня 2001 року і остаточно засуджено до 3 років 3 місяців позбавлення волі; звільненого 16 лютого 2004 року згідно постанови Київського районного суду м.Полтави умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 21 день;

3) 12 листопада 2010 року Октябрським районним судом м.Полтави за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки;

4) 21 березня 2011 року Октябрським районним судом м.Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України, ст.ст. 71, 75 КК України до покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі;

5) 29 вересня 2011 року Київським районним судом м.Полтави за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі;

6) 11 квітня 2013 року Київським районним судом м.Полтави за ч. 3 ст. 185 КК України, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі;

7) 08 травня 2015 року Ленінським районним судом м.Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України, ст. 71 КК України до покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі;

8) 27 травня 2015 року Київським районним судом м.Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років позбавлення волі;

9) 26 червня 2015 року Октябрським районним судом м.Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 3 років 3 місяців позбавлення волі;

10) 07 липня 2015 року Полтавським районним судом Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 2 років 2 місяців позбавлення волі;

11) 22 лютого 2016 року Решетилівським районним судом Полтавської області за ч.3 ст.185 КК України, ст. 70 КК України до покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі; звільнений 15.06.2017 року умовно-достроково на невідбутий строк покарання 10 місяців 16 днів;

12) 05 грудня 2019 року Березанським міським судом Київської області, зміненим ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року засуджений за ч.1 ст.309 КК України в редакції 2018 року, що набрала чинності з 01 липня 2020 року, до покарання у виді 2 років обмеження волі;

13) 09 листопада 2020 року Октябрським районним судом м.Полтави за ч. 2 ст. 185 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді 2 років 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України,

за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 з внесеними доповненнями на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2020 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2020 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 289 КК України та призначено йому покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі; ч. 3 ст. 289 КК України у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією у власність держави частини майна, що є власністю засудженого, окрім житла.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією у власність держави частини майна, що є власністю засудженого, окрім житла.

Згідно ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, призначених даним вироком та попереднім вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 09 листопада 2020 року, остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі з конфіскацією у власність держави частини майна, що є власністю засудженого, окрім житла.

Строк відбування покарання засудженому визначено рахувати з дати затримання у підозрі у вчиненні злочинів з 28 лютого 2019 року.

Запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою.

Судом також вирішено питання щодо речових доказів та стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 715,00 грн.

Як зазначено у вироку, ОСОБА_8 винуватий у вчиненні 1 епізоду кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 України таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно та у вчинені 1 епізоду кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.289 КК України незаконному заволодінні транспортним засобом, вартість якого у двісті п`ятдесят разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, поєднаного з проникненням у інше сховище, вчинене повторно.

Не погоджуючись з рішенням суду, до апеляційного суду з апеляційною скаргою звернувся обвинувачений, який не оспорюючи фактичні обставини справи та правову кваліфікацію, в поданій апеляційній скарзі просить вирок змінити в частині призначеного покарання та призначити менший строк покарання. В принесених доповненнях обвинувачений ОСОБА_8 посилаючись на наявність підстав, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, а саме на визнання вини, сприяння слідству у розкритті злочинів, щире каяття у вчиненому, відсутність претензій матеріального характеру з боку ТОВ «Гарантсервіс», обставин, що обтяжують покарання прохав призначити покарання із застосуванням положень статті 69 КК України.

Інші учасники кримінального провадження вирок суду не оскаржили.

Заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого, який підтримав подану ним апеляційну скаргу з внесеними доповненнями та просив її задовольнити та його захисника ОСОБА_7 , яка також підтримала апеляційну скаргу, прокурора, який просив залишити вирок суду без змін та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

У відповідності зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.

Згідно ч.2 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Статтею 414 КПК України визначено, що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 за обставин, викладених у вироку, та юридична кваліфікація дій обвинуваченого є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким по справі не оспорюється і згідно ч. 1ст. 404 КПК Українисудом апеляційної інстанції вирок суду в цій частині не переглядається.

Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через суворість колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до вимогст.65 КК Українисуд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч 2ст.50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п.3постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання»досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.

Так, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого місцевим судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину та згідно ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Також місцевимсудом враховано ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особу обвинуваченого.

Разом зтим,враховуючи особуобвинуваченого,який щирокаявся таактивно сприяврозкриттю злочинів,має постійнемісця проживання,стан йогоздоров`я,проте ранішесудимий завчинення злочинівпроти власності,та маючине знятуі непогашену судимістьзнову вчинивнове кримінальнеправопорушення,що свідчитьпро небажаннястати нашлях виправлення, будучи особою працездатного віку не має постійного місця роботи та офіційного доходу, за місцем проживання характеризується посередньо, колегія суддів вважає, що місцевий суд належним чином обґрунтувавши своє рішення, дійшов правильного висновку про призначення обвинуваченому покарання, яке пов`язане із позбавлення волі в межах санкції інкримінованої йому статті без застосування положень ст.75 або ст. 69 КК України та застосуванням положень ч.ч. 1,4 ст.70 КК України.

З огляду на конкретні обставини справи, колегія суддів не вбачає обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ним злочинів та можуть слугувати підставою для призначення більш м`якого покарання відповідно до ст.69 КК України.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність призначеного засудженому покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого через суворість, оскільки обвинувачений вже неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, проте належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та маючі непогашені та незняті в установленому законом порядку судимості повторно вчинив злочини, один з яких вчинений проти власності.

Така поведінка обвинуваченого свідчить про його підвищену суспільну небезпечність та явне небажання вести законослухняний спосіб життя, а тому, на думку апеляційного суду його виправлення і перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Інші доводи апелянта не впливають на правильність прийнятого місцевим судом рішення.

За таких обставин, з урахуванням пом`якшуючої покарання обставини та відсутності обтяжуючих, апеляційний суд приходить до висновку, що вирок суду в частині призначеного покарання відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та призначене в межах санкцій інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень..

Призначене обвинуваченому покарання відповідає вимогам закону, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і не є надто суворим чи м`яким.

Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з внесеними доповненнями обвинуваченого задоволенню не підлягає, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочинів та особі обвинуваченого, що могло б бути підставою для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції не встановлено, як і не становлено достатніх підстав для призначення покарання із застосуванням статті 69 КК, вирок суду першої інстанції є законним, вмотивованим та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст.404,405,407КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 з внесеними доповненнями залишити без задоволення, а вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 29 грудня 2020 року щодо ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим який перебуває під вартою, в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_4