Постанова

від 10.11.2021 по справі 324/1590/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 10.11.2021 Справа № 324/1590/16-ц

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №324/1590/16 Головуючий у 1 інстанції Каретник Ю.М.

Провадження № 22-ц/807/3420/21 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Кухаря С.В.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Нива до ОСОБА_1 , Головного управління Держпраці у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, про скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 та припинення правовідносин,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року сільськогосподарське ТОВ Агрофірма Нива звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ГУ Держпраці у Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області, про скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 та припинення правовідносин.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувана санітарно-гігієнічна характеристика умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 складена всупереч наданим позивачем документам, із зазначенням у ній недостовірних даних та з порушеннями встановлених чинним законодавством вимог до такої характеристики.

Позивач вважає, що санітарно-гігієнічна характеристика умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 не відображає та не характеризує дійсні умови праці цього працівника, оскільки в ній особа, яка її складала, розповсюдила результати атестації трактора МТЗ-80, у якому має місце перевищення загальної вібрації на 1 дБ, на трактори, на яких працював ОСОБА_1 .

Крім того, позивач зазначає, що робоче місце тракториста-машиніста ОСОБА_1 та його умови праці взагалі не обстежувались, а досліджувались умови праці тракториста ОСОБА_2 на тракторі МТЗ-80 під час проведення міжрядкової культивації поля.

Оскаржувана санітарно-гігієнічна характеристика в даному випадку не повинна була складатися, оскільки на момент її складання ОСОБА_1 не працював у товаристві, а відповідно до чинного законодавства у разі, якщо працівник на момент складання санітарно-гігієнічної характеристики не працює на підприємстві, має складатися не санітарно-гігієнічна характеристика, а інформаційна довідка.

Крім того, позивач вважає що санітарно-гігієнічна характеристика складена та підписана не тією посадовою особою органу санепідслужби, яка відповідно до законодавства має її складати та підписувати.

Просило суд скасувати санітарно-гігієнічну характеристику умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 , складену та затверджену Пологівським міжрайонним управлінням Головного управління Держсанепідслужби України у Запорізькій області 29 травня 2015 року, та визнати усі правовідносини (права та обов`язки), які виникли у ОСОБА_1 на підставі цієї характеристики, припиненими.

Рішенням Пологівського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року позов задоволено.

Скасовано санітарно-гігієнічну характеристику умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 , складену та затверджену Пологівським міжрайонним управлінням Головного управління Держсанепідслужби України у Запорізькій області 29 травня 2015 року, та визнано усі правовідносини (права та обов`язки), які виникли у ОСОБА_1 на підставі цієї характеристики, припиненими.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, провадження у справі в частині позовних вимог Сількогосподарського ТОВ Агрофірма Нива до ГУ Держпраці України в Запорізькій області про скасування санітарно-гігієничної характеристики умов праці тракториста-машиніста - закрити. Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про скасування санітарно-гігієничної характеристики умов праці тракториста-машиніста та припинення правовідносин - відмовити.

Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Нива надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Головне управління Держпраці у Запорізькій області надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області подало відзив на апеляційну скаргу в якому також заперечує проти задоволення апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подано відповідь на відзиви, відповідно до змісту якої просить рішення суду скасувати, його апеляційну скаргу задовольнити.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 як незаконної фактично має своїм наслідком припинення всіх правовідносин, у яких вона використовувалася.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 29 травня 2015 року на запит КУ Обласна клінічна лікарня від 27 квітня 2015 року № 2877 було складено санітарно-гігієнічну характеристику умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 .

Пунктом 11.5 оскаржуваної санітарно-гігієнічної характеристики визначено перелік тракторів, на яких працював ОСОБА_1 , а саме: JOHN DEERE 8345R та ХТЗ-17021. Серед зазначеного переліку будь-які інші трактори, зокрема, МТЗ-80, відсутні.

При цьому, в пункті 12.1 санітарно-гігієнічної характеристики серед переліку джерел, що створюють шкідливі виробничі фактори (графа 1) вказані трактори: Т-150К, МТЗ-80, Білорус 892, ХТЗ-17021, JOHN DEERE 8345R. У графі зазначеного пункту характеристики встановлене фактичне значення загальної вібрації 108 дБ при допустимій - 107 дБ (графа 4).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що пунктом 12.1 санітарно-гігієнічної характеристики відповідач встановив перевищення фактичного значення загальної вібрації на всіх тракторах: Т-150К, МТЗ-80, Білорус 892, ХТЗ-17021, JOHN DEERE 8345R. У графі 3 п.12.1 санітарно-гігієнічної характеристики відповідач відобразив рівень загальної вібрації (108 дБ) встановленої за результатами проведення дослідження вібрації на тракторі МТЗ-80.

Згідно п. 11.3 характеристики відповідач використав результати атестації робочого місця тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, яка була проведена 01.07.2011 та 20.05.2012 на тракторі МТЗ-80. При цьому, проведення досліджень вібрації на тракторі МТЗ-80 здійснювалось лише 01.07.2011, а під час атестації робочого місця тракториста-машиніста 20.05.2012 досліджень вібрації не проводилось взагалі.

Як зазначено у матеріалах атестації робочого місця тракториста-машиніста, яка проводилась 01.07.2011, та у пункті 11.4 характеристики у цей день з 8-00 години до 17-00 години досліджувались умови праці тракториста-машиніста на тракторі МТЗ-80 під час проведення міжрядкової культивації поля.

Протоколом проведення досліджень вібрації №62 від 01.07.2011 встановлено, що на робочому місці тракториста-машиніста сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва під час міжрядкової культивації поля на тракторі МТЗ-80 загальна вібрація перевищує ДСН 3.3.6.037-99 на 1 дБ, локальна вібрація не перевищує ДСН 3.3.6.037-99.

Згідно п. 11.5 санітарно-гігієнічної характеристики ОСОБА_1 працював на тракторах JOHN DEERE 8345R та ХТЗ-17021, що також підтверджується інформацією про умови праці від 12.05.2015.

Відповідно до п.13 Протоколу №142 від 12.08.2015, за результатами проведення досліджень вібрації на тракторі JOHN DEERE 8345R, на робочому місці тракториста машиніста ОСОБА_1 на тракторі JOHN DEERE 8345R загальна і локальна вібрація не перевищують допустимі норми.

Пунктом 10 та 11 протоколу встановлено, що рівень загальної вібрації на тракторі JOHN DEERE 8345R становить 103 дБ, локальної - 99 дБ, при допустимих нормах локальної вібрації - 112 дБ, загальної - 107 дБ.

Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів проведення дослідження вібрації на тракторі ХТЗ-17021 в обґрунтування перевищення допустимих норм вібрації на цьому тракторі відповідачем не надано, як і не надано доказів на підтвердження перевищення норм вібрації на інших тракторах, які зазначені в п. 12.1, а саме: Т-150К та Білорус 892.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що результати атестації робочого місця тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва під час його роботи на тракторі МТЗ-80, у якому мало місце перевищення вібрації на 1дБ, відповідач безпідставно застосував до тракториста-машиніста ОСОБА_1 , робоче місце якого не атестувалось і досліджень вібрації на його робочому місці не проводилось, а тому відповідно санітарно-гігієнічна характеристика умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 не відображає та не характеризує дійсні умови праці ОСОБА_1 , оскільки відповідач безпідставно застосував показник загальної вібрації трактора МТЗ-80 до тракторів JOHN DEERE 8345R і ХТЗ-17021, на яких працював ОСОБА_1 , а також на інші трактори Т-150К та Білорус 892, які безпідставно зазначені в п.12.1 санітарно-гігієнічної характеристики.

Відповідно до п. 1.21 Порядку складання та вимоги до санітарно-гігієнічних характеристик умов праці, який затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.12.2004 №614 і який був чинний на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у санітарно-гігієнічній характеристиці відображаються ті шкідливі виробничі фактори на робочому місці конкретного працівника, які могли спричинити виникнення і розвиток у нього професійного захворювання.

З огляду на те, що відповідно до п.11.5 санітарно-гігієнічної характеристики, у якому визначено перелік тракторів, на яких працював ОСОБА_1 : JOHN DEERE 8345R та ХТЗ-17021, а також той факт, що на тракторі JOHN DEERE 8345R рівень вібрації не перевищує допустимий, а на тракторі ХТЗ-17021 дослідження вібрації не проводилися, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про не підтвердження первинними документами наявності на робочому місці тракториста-машиніста ОСОБА_1 перевищення допустимих норм вібрації, як шкідливого фактора.

В силу приписів п.1.9, 1, 21 та 1.4 Порядку, у разі, якщо працівник не працює, складається не санітарно-гігієнічна характеристика, а інформаційна довідка.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на момент складання санітарно-гігієнічної характеристики наказом №39-К від 28 квітня 2015 року ОСОБА_1 був звільнений з роботи за станом здоров`я. Особі, яка складала вказану характеристику, про вказане було відомо, що підтверджується пунктом 11.1 санітарно-гігієнічної характеристики, у якому зазначена дата звільнення ОСОБА_1 .

А тому санітарно-гігієнічну характеристику у даному випадку було складно з порушенням п.1.9 Порядку, в той час, як повинна була складатися інформаційна довідка.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що санітарно-гігієнічна характеристика складена з порушенням пунктів 1.4 та 1.6 Порядку, оскільки вона складена та підписана начальником Пологівського міжрайонного управління Держсанепідслужби у Запорізькій області та головним державним санітарним лікарем Пологівського, Куйбишевського та Розівського районів Грубою А.П., в той час як відповідно до зазначених норм вона повинна була бути складена та підписана лікарем з гігієни праці.

В ухвалі Верховного Суду України від 17 вересня 2008 року (справа №6-3957св08) зазначено, що висновок суду апеляційної інстанції про те, зокрема, що право власника на оскарження санітарно-гігієнічної характеристики умов праці працівника не передбачено, суперечить вимогам закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що санітарно-гігієнічна характеристика умов праці ОСОБА_1 була складена з численними порушеннями вимог чинного на той час законодавства, що свідчить про неправильність та неправомірність її складення.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що суд у даній справі не уповноважений надавати правову оцінку законності санітарно-гігієнічної характеристики умов праці.

Зазначені доводи колегією суддів відхиляються, оскільки це буде протирічити правилам предметної юрисдикції та суперечити ухвалі Пологівського районного суду Запорізької області від 30.01.2019 про закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог, пред`явлених Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Нива до ГУ Держсанепідслужби у Запорізькій області про скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 . Єдиною підставою для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, пред`явлених Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Нива до ГУ Держсанепідслужби у Запорізькій області про скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 було те, що ГУ Держсанепідслужби у Запорізькій області припинилося без правонаступників, що у подальшому виключає можливість здійснити його заміну у даній справі і є підставою для закриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 21.05.2019 року залучено до участі у справі як співвідповідача ГУ Держпраці у Запорізькій області як організацію, яка наразі здійснює повноваження щодо складання санітарно-гігієнічних характеристик умов праці. Таким чином, у даному випадку закриття провадження у справі мало місце виключно у зв`язку з ліквідацією відповідача і не виключає можливості розгляду позовних вимог про скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці до ГУ Держпраці у Запорізькій області.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що у дана справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічні посилання були викладені відповідачем ОСОБА_1 і в суді першої інстанції, яким суд надав належну оцінку.

Вказані доводи апеляційної скарги колегією суддів відхиляються з огляду на таке.

За приписами п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України в редакції, чинній на час подання позову до суду і абз.1 ч.1 ст. 19 ЦПК України у чинній на даний час редакції, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначений спір є спором, який виник з трудових правовідносин, оскільки оскаржуваною характеристикою характеризуються умови праці працівника ОСОБА_1 та визначаються шкідливі фактори, які впливали на працівника під час виконання ним трудових обов`язків, що стало підставою для пред`явлення позову до ОСОБА_1 як до співвідповідача.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 28.07.2016 у справі №324/2270/15 було закрито провадження у цивільній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Нива до Головного управління Держсанепідслужби України в Запорізькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Пологівському районі Запорізької області, ОСОБА_1 про скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 .

Проте, у справі що переглядається змінився склад та процесуальний статус учасників справи, що дає підстави для висновку про те, що дана справа має розглядатися за правилами саме цивільного судочинства.

При цьому, судом першої інстанції вірно враховано долучені до матеріалів справи копії ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року у справі №808/8243/15 про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Нива до Пологівського міжрайонного управління Головного управління Держсанепідемслужби України в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, а також ухвали Господарського суду Запорізької області від 05.09.2016 у справі №908/2321/16 про відмову у прийнятті позовної заяви Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Нива до Головного управління Держсанепідслужби України у Запорізькій області про скасування санітарно-гігієнічної характеристики умов праці тракториста-машиніста ОСОБА_1 .

Посилання скаржника на те, що у даному випадку позивачем мало доводитися існування підстав для припинення зобов`язань, які визначені гл.50 ЦК України, оскільки у позовній заяві викладена вимога про визнання усіх правовідносин (права та обов`язки), які виникли у ОСОБА_1 на підставі оскаржуваної характеристики, припиненими, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся з вимогою про припинення правовідносин, а не зобов`язань, що передбачено п.7 ч.2 ст.16 ЦК України.

Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що до даного спору положення гл.50 ЦК України застосовуватися не можуть.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

Суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

При цьому, одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-X) (пункт 46 рішення). Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною першою статті 229 ЦПК України передбачено, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, висновки суду першої інстанції є обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального законодавства й правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення скаржником норм процесуального закону.

З огляду на наведене вбачається, що судом з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

На підставі вищенаведеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Пологівського районного суду Запорізької області від 29 квітня 2021 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2021 року.

Головуючий

Судді: