Постанова

від 03.11.2021 по справі 03

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 03

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І м е н е м У к р а ї н и

03.11.2021 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його представника, адвоката Зеленяка С. П., потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Готри В.В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав адвокат Зеленяк С. П. в інтересах ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2021 року

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні судового збору.

З постанови убачається, ОСОБА_1 неналежним чином виконував свої батьківські обов`язки щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2003 року народження, а саме не цікавиться його станом здоров`я, умовами проживання та навчання. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.

В апеляційній скарзі адвокат Зеленяк С. П., який діє в інтересах ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження судового рішення. Стверджує, що місцевим судом ОСОБА_1 не було повідомлено про час, дату та місце розгляду справи, оскаржувана постанова також не надсилалась, про неї ОСОБА_1 дізнався випадково, що підтверджується матеріалами справи. Вважає, що постанова суду є неумотивованою та незаконною. В обґрунтування цього зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують той факт, що ОСОБА_1 ухилявся від виконання батьківських обов`язків. Стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП. Так, у протоколі, серед іншого, відсутнє посилання на нормативно-правовий акт, який встановлює для батьків чи осіб, які їх замінюють, обов`язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, не вказано які саме норми Сімейного кодексу України ОСОБА_1 порушені. Окрім того, адвокат Зеленяк С. П. зазначає, що з липня 2020 року і по сьогодні відносно ОСОБА_1 складено 8 протоколів про адміністративне правопорушення за цією ж статтею, частина з них розглянута, відтак провадження у справі судом закриті, інші - у процесі розгляду. При цьому апелянт звертає увагу на те, що звернення до поліції із заявами про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, мають зовсім іншу мету, пов`язану із позбавленням останнього права власності на майно, а саме 1/3 частини квартири, яка належить ОСОБА_1 та його двом дітям, котрі проживають окремо від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 . Апелянт просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його представника, адвоката Зеленяка С.П., які підтримали доводи апеляційної скарги; потерпілого ОСОБА_2 та його представника - адвоката Готри В.В., які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані в справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційна скарга підлягають задоволенню з таких підстав.

Так, матеріалами справи підтверджено, що про дату, час та місце розгляду справи особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повідомлено не було. При цьому, відомості про направлення йому оскаржуваної постанови від 29.07.2021 у матеріалах справи відсутні. Доводи апелянта про те, що адвокатом Зеленяк С. П. 10.09.2021 подано до суду першої інстанції клопотання про надання копії оскаржуваної постанови, яка була отримана ним 14 вересня 2021 року, - є такими, що знайшли своє підтвердження та заслуговують на увагу.

Отже, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на захист та доступ до правосуддя, доводи клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення визнаються обґрунтованими, причини пропуску строку такими, що перешкодили ОСОБА_1 своєчасно подати апеляційну скаргу, - поважними, а тому строк на апеляційне оскарження поновлюється.

Згідно з приписами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність цієї особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

За змістом ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення таких місцевим судом.

Під час апеляційного розгляду судом встановлено, що постанова суду першої інстанції є такою, що ухвалена з недотриманням вимог чинного КУпАП, за результатами неповного та необ`єктивного дослідження доказів, які у своїй сукупності підтверджують те, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Так, диспозиція ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, повинен з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №433672 від 18.06.2021, ОСОБА_1 , упродовж тривалого часу не виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , 2003 року народження, а саме не цікавиться його станом здоров`я, умовами проживання та навчання. Також не створив жодних умов проживання за травень 2021 рік. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Згідно з рапортом лейтенанта поліції Кирлик Ю. І., під час розгляду матеріалів щодо неналежного виконання батьківських обов`язків відносно ОСОБА_2 , працівниками СЮП Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області було проведено профілактичну бесіду виховного характеру з батьком хлопця, - ОСОБА_1 щодо недопущення в майбутньому подібних випадків.

З письмових пояснень ОСОБА_1 убачається, що зі змістом протоколу він не згідний, оскільки вважає, що обставини, викладені у ньому не відповідають дійсності. Так, у своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що завжди проявляє ініціативу з метою зустрічі з сином ОСОБА_2 , постійно йому телефонує, цікавиться його навчанням, життям, станом здоровя, однак всі спроби налагодити відносини закінчуються категоричною відмовою сина спілкуватися з ним. Відповідно до змісту пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , він виплачує аліменти в розмірі 25 % від заробітної плати за своєю заявою. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що хоче знайти з сином спільну мову та налагодити відносини, відтак брати участь у його вихованні.

З аналізу змісту ч. 1 ст. 184 КУпАП, норми якої є бланкетними, убачається, що ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Відповідно до ст. 12 Закону України Про охорону дитинства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, зокрема: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. Вказаний перелік обов`язків є вичерпним.

Апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи не встановлено від яких конкретних обов`язків із забезпечення необхідних умов для життя, навчання та виховання неповнолітнього сина ухилявся ОСОБА_1 , якими конкретно нормативними актами передбачені вказані обов`язки, у чому проявилося ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, і зрештою якими доказами підтверджуються обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Так, особою, уповноваженою на складання протоколу лейтенантом поліції Кирлик Ю. І., не конкретизовано, у який спосіб ОСОБА_1 , ухиляється від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо виховання свого сина, які саме дії чи бездіяльність здійснювались ним та які саме обов`язки ця особа не виконує. У постанові суду першої інстанції з посиланням на вказаний протокол також не зазначено, яким саме чином ОСОБА_1 не виконував свої батьківські обов`язки, при цьому не вказано у чому саме проявилося таке неналежне їх виконання і чим конкретно це підтверджено.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення оформленого відносно ОСОБА_1 не убачається, які саме діяння чи бездіяльність ОСОБА_1 вказують на його ухилення від батьківських обов`язків щодо свого сина.

Апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про те, що у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків є такими, що знайшли своє підтвердження. При цьому, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, не звернувши увагу на те, що протокол про адміністративне правопорушення містить неконкретне обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, у порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод не забезпечив справедливий розгляд справи та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним цього правопорушення.

Відповідно до положень, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії", у випадку, коли викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а судом).

Вищенаведене, на переконання апеляційного суду, свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Апелянтом долучено до апеляційної скарги характеристику з місця роботи АТ Укрзалізниці та з місця проживання, зміст яких свідчить про те, що ОСОБА_1 характеризується виключно позитивно, є ввічливим і тактовним у побуті, на роботі зарекомендував себе як сумлінний та кваліфікований працівник. Додано до матеріалів справи і заяву ОСОБА_1 , направлену до органу опіки та піклування Ужгородської міської ради, у якій йдеться про те, що апелянт просить орган опіки та піклування допомогти у спілкуванні з сином - ОСОБА_2 , який, на переконання заявника, усіляко ухиляється від спілкування з ним. Зміст доданих до матеріалів справи скріншотів смс-повідомлень та телефонних дзвінків апелянта зі своїм сином ОСОБА_2 є підставою для висновку, що останній категорично відмовляється спілкуватися з батьком, а батько намагається знайти порозуміння з сином, здійснювати заходи виховного впливу щодо сина..

Під час розгляду апеляційної скарги особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судовому засіданні висловив свою позицію щодо спілкування з сином, зазначивши, що неодноразово звертався до ОСОБА_2 щоб уладнати з ним стосунки з метою виконання своїх батьківських обов`язків. Попри відмову останнього, апелянт все одно прагне налагодити з сином діалог для того, щоб брати активну участь у його вихованні, навчанні та житті.

ОСОБА_2 під час розгляду справи апеляційним судом вказував на те, що його батько, ОСОБА_3 неналежно виконує батьківські обов`язки, одночасно пояснив, що категорично не хоче зустрічі з батьком, спілкуватись з ним не бажає, і на питання суду: …що повинен зробити батько, аби Ви змінили свою думку? , ОСОБА_2 відповісти не зміг.

Вищенаведена дає підстави вважати, що дії ОСОБА_1 свідчать виключно про наявність бажання апелянта брати участь у вихованні сина, тому, доводи апеляційної скарги в цій частині також знайшли своє підтвердження. Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що докази, які підтверджують зворотне, - у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, з точки зору достатності доказів, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять тієї сукупності доказів, яка б усунула обґрунтований сумнів щодо доведеності наявності в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а тому всі сумніви і припущення стосовно наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення повинні бути визнані на його користь.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, викладені у постанові місцевого суду висновки, давши оцінку фактичним обставинам справи, апеляційний суд доходить висновку про те, що при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам не надав, та у порушення вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, не з`ясував усі обставини справи в їх сукупності, і як наслідок, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, усі сумніви щодо доведення винуватості особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин, рішення суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП є незаконним, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що: відповідно до положень Кодексу України про адміністративні правопорушення вжиття заходів по встановленню осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, складання протоколів про адміністративні правопорушення, з`ясування обставин, за яких скоєно правопорушення, вилучення речей та документів, покладаються на органи Національної поліції, їх територіальні підрозділи; відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; саме на відповідних посадових осіб Національної поліції України покладено доведення винуватості особи у вчиненні того чи іншого правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів.

Приймаючи рішення апеляційний суд також бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП щодо перегляду апеляційним судом справи в межах апеляційної скарги та не обмеження доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; що в підтвердження висновку про доведеність вини особи у скоєнні правопорушення суд вправі посилатись лише на докази, які зібрані відповідно до чинних нормативно-правових актів України, не містять суперечностей і не є суб`єктивною думкою окремих посадових осіб і не породжують сумнівів у достовірності зазначених у них відомостей; що всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на користь цієї особи.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу, яку подав адвокат Зеленяк С. П. в інтересах ОСОБА_1 , - задовольнити.

Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 липня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу цього адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Стан