Ухвала

від 03.08.2023 по справі 03

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 03

Провадження № 1-кп/645/6/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2023 р. м.Харків Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

в с т а н о в и в:

24.11.2022 року в провадження Фрунзенського районного суду м. Харкова надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12022221190000996 від 04.10.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 червня 2023 року, продовжено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення суми застави, на строк шістдесят днів, тобто до 27 серпня 2023 року включно.

24.07.2023 року через канцелярію до суду надійшло клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 , строком на 60 діб із перебуванням у ДУ "Харківський слідчий ізолятор". В обгрунтуання свого клопотання прокурор посилалася на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Зазначила, що ОСОБА_5 , громадянка України, уродженка м. Севастополя, із середньою освітою, не працююча, раніше не судима може переховуватися від суду, осільки усвідомлюючи реальну можливість та побоюючись отримати значний термін покарання у вигляді позбавлення волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, залишити та змити своє фактичне місце проживання. Крім того, ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків, оскільки підозрюваній під ча досудового розслідування в рамках чинного законодавста надано копії відповідних процесуальних документів, в яких місяться данні свідків, тому імовірна можливість, що у разі застосування більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний може впливати на вказаних учасників кримінального провадження, у судовому засіданні на данний час допитана лише потерпіла. Також прокурор зазначила, що ОСОБА_5 може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Прокурор в судовому засіданні просила задовольнити клопотання.

Обвинувачена ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання прокурора та просила застосувати щодо неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання обвинуваченої, заперечував проти клопотання прокурора.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченої про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Суд, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Як зазначено уст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення уКПК Українипередбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті131,176,183 КПК України).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Статтею 194 КПК Українивизначено, що підставами для застосування заходів забезпечення кримінального провадження є: наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, передбаченихст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК Українитримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятоюстатті 176 цього Кодексу.

Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність продовження тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

За змістомст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за процедурою, встановленою законом.

Європейський суд з прав людини роз`яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи («Харченко проти України», «Лабіта проти Італії», «Рохліна проти Росії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченим переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що остання з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому злочину може вдатися до відповідних дій.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, санкція якого передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до п`ятнадцяти років.

Серед іншого, суд враховує наступне: вагомість наявних доказів, досліджених судом, що обвинувачена обґрунтовано підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, тобто суд вбачає наявність розумної обґрунтованої підозри відносно обвинуваченої у вчиненні інкримінованого йому злочину; тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій в разі визнання її винною у вчиненні інкримінованого злочину, при цьому суд, ґрунтуючись на принципі презумпції невинуватості, не ставить ціллю передбачити можливе покарання за інкриміноване обвинуваченій діяння; вік та стан здоров`я обвинуваченої, її сімейний стан.

Зважаючи на вказані обставини, враховуючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться в суді на стадії судового розгляду, суд вважає, що існують ризики того, що обвинувачена можевчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків, іншим чином перешкоджати кримінальном провадженню, а також переховуватись від суду, в зв`язку з чим, суд вважає доведеним продовження існування ризиків, які слугували підставою для обрання та продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої у вигляді тримання під вартою.

На думку суду, вказані вище обставини не зменшують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, та не є підставою для зміни чи скасування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, вважає, що застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, на даному етапі судового розгляду не забезпечить попередження зазначених прокурором ризиків та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченої, тому продовжує строк обраного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення суми застави.

Керуючись ст.ст.177,178,183,331,369 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення суми застави, на строк шістдесят днів, тобто до 01 жовтня 2023 року включно.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченою в той же термін з моменту вручення їй копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1