Рішення

від 11.11.2021 по справі 523/4980/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/4980/21

Провадження №2/523/3240/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2021 р. Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Сувертак І.В.

при секретарі Мельніченко Г. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН (65114, м. Одеса, пр. Небесної сотні, 47/1, кв. 2) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

25.03.2021 року позивач ТОВ ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН звернувся до суду з позовними вимогами до ОСОБА_1 щодо стягнення на користь ТОВ ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН нараховану на підставі правил статті 625 ЦК України за кредитним договором №014/0028/82/58474 від 30.06.2006 року в розмірі 330 787 (триста тридцять тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 64 копійок, а саме: заборгованість за процентами в розмірі 3% річних - у сумі 43 916,00 гривень, інфляційні втрати - в сумі 286 871,64 гривень.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що 23.09.2020 року між Акціонерним товариством Оксі Банк та Товариством з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН було укладено Договір відступлення права вимоги, відповідно до якого право вимоги АТ Оксі Банк до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0028/82/58474 від 30.06.2006 року щодо погашення заборгованості по кредиту, процентів, тощо, перейшло до ТОВ ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН . Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2010 року по справі № 2-1023/10 , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 014/0028/82/58474 від 30.06.2006 року в розмірі 140 314 (сто сорок тисяч триста чотирнадцять) грн 95 коп.

Станом на дату 10.02.2021 р. рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2010 року по справі № 2-1023/10 досі не виконане, а тому ТОВ ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН вважає, що за період прострочення виконання рішення суду стягувач на підставі ст. 625 ЦК України, має право стягнути з боржника 3 % річних та інфляційні витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю, якою позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов. (а.с. 67).

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином (а.с. 68), причини неявки суду не повідомила, надала до суду відзив, яким зазначає, що позивач придбав заборгованість з пропущеним терміном позовної давності, у зв`язку із чим заявляє про пропуск строку позовної давності, а також зазначає, що на момент подачі позову боргу не існувало, він був виконаний в межах виконавчого провадження № 61637016, де ТОВ ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН було стягувачем, у підтвердження чого надає копію постанови приватного виконавця виконавчого округу Одеської області, Притуляка В.М., від 10 лютого 2020 року, про зняття арешту з майна.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, 30.06.2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 014/0028/82/58474, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом 20 000,00 (двадцять тисяч) доларів США, а відповідач зобов`язується погасити кредит згідно Графіку погашення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом. (а.с. 7-12).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 30.06.2006 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком Аваль , правонаступником якого є Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль та ОСОБА_1 було укладено також Іпотечний договір, за реєстровим № 1439, серія та № ВСХ № 872491-872493, посвідчений приватним нотаріусом ОМНО, Калашник О.В. , предметом якого стала квартира за адресою : АДРЕСА_2 .

В подальшому Акціонерне товариство Райффайзен Банк Аваль відступило своє право вимоги за вищевказаним кредитним договором Акціонерному товариству Оксі Банк , на підставі договору відступлення права вимоги від 23.09.2020 року. АТ Оксі Банк в подальшому відступив право вимоги за вищевказаним кредитним договором ТОВ ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН , у зв`язку із чим було укладено договір про відступлення прав вимоги від 23.09.2020 року, що підтверджується наданою до суду копією такого договору. (а.с. 16-20).

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2010 року по справі № 2-1023/10 , залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 19 квітня 2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Райффайзен Банк Аваль суму боргу за договором кредиту в розмірі 140 314 (сто сорок тисяч триста чотирнадцять) грн.. 95 коп. (а.с. 21,22).

Станом на дату 10.02.2021 р. рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2010 року по справі № 2-1023/10 досі не виконане та протилежного матеріали справи не містять.

Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В оцінці застосування наведених норм права Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), (п.54), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. по справі № 127/15672/16, зазначено:

Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14?10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).

Отже суд приходить до висновку, що оскільки відповідач не виконував рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2010 року по справі № 2-1023/10 , за період прострочення виконання рішення суду позивач, на підставі ст. 625 ЦК України, має право на стягнення з боржника інфляційні витрати в сумі 286871,64 (двісті вісімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят одна) гривня 64 коп. та 3 % річних, сума яких за останні 3 роки, до моменту звернення із позовною заявою становить 12 640, 00 (дванадцять тисяч шістсот сорок) гривень.

Посилання сторони відповідача, що заборгованість по кредитному договору погашена не підтверджена належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131, 141, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН (65114, м. Одеса, пр. Небесної сотні, 47/1, кв. 2) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНВЕСТМЕНТ КОРПОРЕЙШЕН нараховану на підставі статті 625 ЦК України за кредитним договором №014/0028/82/58474 від 30.06.2006 року в розмірі 299511 гривень 64 копійок, а саме: заборгованість за процентами в розмірі 3% річних - у сумі 12 640,00 гривень, інфляційні втрати - в сумі 286 871,64 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2021 року.

Суддя