Постанова

від 27.10.2021 по справі 50/311-б

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" жовтня 2021 р. Справа№ 50/311-б

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Копитової О.С.

суддів: Остапенка О.М.

Сотнікова С.В.

за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.

у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання

від 27.10.2021 року

розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю Файненс Компані

на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року

(повний текст складено 11.05.2021 року)

у справі №50/311-б (суддя Пасько М.В.)

за заявою компанії Тікон Бізнес ЛТД

до публічного акціонерного товариства Київський завод гумових та латексних виробів

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року по справі №50/311-б відхилено клопотання комітету кредиторів №02-13/852 від 02.12.2020 року. Продовжено ліквідатору боржника арбітражному керуючому Кіцулу С.Б. строк для подання суду на затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута до 29.10.2021 року. Відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю Файненс Компані (надалі по тексту - ТОВ Файненс Компані , скаржник)в задоволенні заяви про заміну кредитора у справі №50/311-б. Відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Астер-Фінанс (надалі по тексту - ТОВ ФК Астер-Фінанс ) про заміну кредитора у справі №50/311-б.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ТОВ Файненс Компані звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд задовольнити апеляційну скаргу в частині відмови у задоволенні заяви ТОВ Файненс Компані про заміну кредитора у справі №50/311-б та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ Файненс Компані про заміну кредитора у справі №50/311-б про банкрутство.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ТОВ Файненс Компані зазначає, що набуття ним права вимоги до боржника виникло на підставі укладеного з публічним акціонерним товариством Омега-Банк (надалі по тексту - ПАТ Омега-Банк ) договору про відступлення права вимоги від 07.03.2019 року.

Скаржник вважає, що укладений між ПАТ Омега-Банк та товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Іпотека кредит (надалі по тексту - ТОВ ФК Іпотека кредит ) договір купівлі-продажу прав вимоги до боржника від 31.12.2014 року є нікчемним в силу п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а вчинений ТОВ ФК Іпотека кредит в подальшому правочин (договір купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 року) з відчуження спірних майнових прав на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент (надалі по тексту - ТОВ Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент ) є недійсним відповідно до ч. 5 ст. 216, ст. 658 Цивільного кодексу України та не створює для сторін чи інших юридичних осіб наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Зазначені обставини встановлено судовими рішеннями у справі №910/10364/16 під час розгляду спору про визнання недійсними договорів купівлі-продажу прав вимоги до боржника від 31.12.2014 року та від 04.07.2015 року.

Також скаржник заперечує дійсність права вимоги акціонерного товариства Альфа-Банк (надалі по тексту - АТ Альфа-Банк ) до боржника, що ґрунтується на кредитному договорі №35/59454-КЛ від 03.11.2006 року.

На думку скаржника, судом не взято до уваги судові рішення у справі №910/10963/19 та №31/287-10, в яких висловлена правова позиція щодо наслідків недійсності правочину щодо відступлення прав вимоги до боржника.

Таким чином, скаржник вважає, що місцевий суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, в порушення вимог процесуального закону не з`ясував обставин справи, не надав оцінки новим підставам та аргументам ТОВ Файненс Компані , викладених в поточній заяві про заміну, а виключно послався на свій попередній висновок по суті вимог первісної заяви про заміну кредитора у даній справі.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 31.05.2021 року апеляційну скаргу ТОВ Файненс Компані передано для розгляду колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Гарник Л.Л., Доманської М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Файненс Компані на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року по справі №50/311-б. Розгляд апеляційної скарги ТОВ Файненс Компані призначено на 04.08.2021 року.

26.07.2021 року через відділ документообігу суду від АТ Альфа-Банк надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ Файненс Компані , в якому представник просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року - без змін.

Обґрунтовуючи поданий відзив представник АТ Альфа-Банк зазначає, що вимоги за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 року були погашені за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета іпотеки на аукціоні, який відбувся 10.11.2015 року в рамках справи про банкрутство публічного акціонерного товариства Київський завод гумових та латексних виробів (надалі по тексту - ПАТ Київський завод гумових та латексних виробів ).

Таким чином, представник АТ Альфа-Банк вважає, що ТОВ Файненс Компані за договором №1 від 07.03.2019 року набуло у ПАТ Омега-Банк право вимоги за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 року, яке фактично вже не існувало (оскільки було погашено), а будь-які права та вимоги інших осіб на нерухоме майно, що було предметом іпотеки, якою забезпечувалось виконання кредитних зобов`язань, припинились в силу ст. 50 Закону України Про іпотеку (оскільки предмет іпотеки реалізовано на аукціоні).

Також представник АТ Альфа-Банк у своєму відзиві зазначає, що відповідно до положень Закону України Про іпотеку , відступлення майнових прав, яких набуло ТОВ Файненс Компані за іпотечним договором від 03.11.2006 року, в силу зазначених норм закону, підлягає обов`язковій державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і вважається вчиненим з моменту такої реєстрації.

Проте в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про державну реєстрацію укладеного між ТОВ Файненс Компані та ПАТ Омега-Банк правочину, що свідчить про те, що такий правочин не є вчиненим.

Договори купівлі-продажу права вимоги від 31.12.2014 року та 04.07.2015 року у судовому порядку були визнані нікчемним та недійсним (на які посилається скаржник в апеляційній скарзі) лише у 2019 році, проте, як аукціон з продажу відбувся ще 2015 році.

Крім того, представник АТ Альфа-Банк також зазначає, що 21.05.2015 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ Омега-Банк Лемеш М.В. листом №582 повідомила ТОВ ФК Іпотека кредит , що у відповідності до ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб здійснено перевірку договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 року за реєстровим номер №1898, укладеного між ТОВ ФК Іпотека кредит та ПАТ Омега-Банк та виявлено, що вказаний договір є нікчемним з підстав, визначених п. 3 ч. 3 ст. 38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб

Не погодившись з таким рішенням, ТОВ ФК Іпотека кредит звернулось з відповідним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.07.2015 року у справі №826/12348/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2016 року, позов задоволено, визнано протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 року та визнано протиправним та скасовано рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ Омега-Банк Лемеш М.В. щодо визнання нікчемним договору купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 року.

Враховуючи вищезазначене, представник АТ Альфа-Банк зазначає, що згода на реалізацію предмета іпотеки від ПАТ Омега-Банк як заставного кредитора у розумінні ст. 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , у 2015 році не була потрібна, оскільки останнє не було заставним кредитором, що зокрема підтверджується ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2015 році, якою було замінено кредитора у справі про банкрутство ПАТ Омега Банк на ТОВ ФК Іпотека кредит .

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці та виходом судді Гарник Л.Л. у відпустку з 04.08.2021 року, які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.08.2021 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Полякова Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 року справу №50/311-б за апеляційною скаргою ТОВ Файненс Компані на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року прийнято до провадження у визначеному складі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 року розгляд справи №50/311-б відкладено на 15.09.2021 року.

20.08.2021 року через відділ документообігу суду від скаржника надійшли додаткові пояснення по справі.

В поданих поясненнях, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, скаржник зазначає, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Відтак, скаржник вважає, що останнім було надано всі необхідні документи для здійснення заміни кредитора у даній справі, а саме: договір №1 про відступлення прав вимоги від 07.03.2019 року, укладений між ПАТ Омега Банк та ТОВ Файненс Компані - належним чином підписаний та оформлений; додаток №1 та №2 до договору про відступлення, які містять інформацію про всі правочини, права за якими відступаються - реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються; платіжне доручення №7 від 28.02.2019 року про оплату скаржникам ціни договору про відступлення - докази на підтвердження оплати за договором.

10.09.2021 року через відділ документообігу суду від ліквідатора надійшли документи на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2021 року.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 року, у зв`язку з перебуванням судді Полякова Б.М. у відпустці 15.09.2021 року, який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2021 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2021 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ Файненс Компані на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року по справі №50/311-б. Розгляд апеляційної скарги ТОВ Файненс Компані призначено на 27.10.2021 року .

27.10.2021 року в судовому засіданні представники сторін, які з`явились надали усні пояснення по справі.

27.10.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Згідно зі ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено місцевим судом в оскаржуваній ухвалі, ТОВ Файненс Компані вже зверталося до суду з заявою про заміну кредитора у справі №50/311-б у зв`язку з тим, що останнє набуло права вимоги за кредитним договором № 35/59454-KJ1 від 03.11.2006 року на підставі договору №1 про відступлення права вимоги, що був укладений 07.03.2019 року між ПАТ Омега Банк та ТОВ Файненс Компані .

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.09.2019 року ТОВ Файненс Компані в задоволенні заяви про заміну кредитора у справі №50/311-б відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 року у справі №50/311-б апеляційну скаргу ТОВ Файненс Компані залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Києва від 19.09.2019 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 28.01.2021 року касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ Файненс Компані на ухвалу господарського суду міста Києва від 19.09.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 року у справі №50/311-б закрито.

Таким чином, ухвала та постанова є чинними станом на дату розгляду апеляційної скарги і підставність вимог ТОВ Файненс Компані вже розглянута в судовому порядку і в задоволенні відповідної заяви відмовлено.

22.03.2021 року ТОВ Файненс Компані повторно звернулося до господарського суду міста Києва з заявою про заміну кредитора у справі №50/311-б.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року між іншим відмовлено ТОВ Файненс Компані в задоволенні заяви про заміну кредитора у справі №50/311-б.

Місцевий суд відмовляючи ТОВ Файненс Компані в задоволенні заяви про заміну кредитора зазначив, що ухвалою місцевого суду від 19.09.2019 року у даній справі вже було відмовлено ТОВ Файненс Компані у задоволенні заяви про заміну кредитора. Ухвала місцевого суду від 19.09.2019 року у даній справі чинна та не скасована.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ТОВ Файненс Компані слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року в оскаржуваній частині - залишити без змін, виходячи з наступного.

Апелянт наголошує на нетотожності поданих ним заяв та стверджує, що з`явились нові підстави для звернення з заявою про заміну кредитора в даній справі.

В якості таких додаткових підстав апелянт зазначає постанови Верховного суду в справах №910/10963/19 та №31/287-10, які на його думку мають преюдиціальне значення для розгляду даного питання.

При цьому, обґрунтовуючи подану заяву про заміну кредитора, яка є предметом розгляду, ТОВ Файненс Компані зазначало, що договір купівлі-продажу прав вимоги від 31.12.2014 року, укладений ПАТ Омега-Банк та ТОВ Фінансова компанія Іпотека Кредит є нікчемним та договір купівлі-продажу прав вимоги від 04.07.2015 року, укладений ТОВ Фінансова компанія Іпотека Кредит та ТОВ Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент є недійсним.

ТОВ Файненс Компані вважає, що факт недійсності договору купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015 року, укладеного між ТОВ ФК Іпотека кредит та ТОВ Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент , підтверджує той факт, що у ТОВ Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент були відсутні права кредитора за кредитним та іпотечними договорами, право вимоги щодо яких передавалися ПАТ Альфа-Банк за договором факторингу від 30.12.2015 року, та договором відступлення прав вимоги за іпотечним договором від 03.11.2006 року.

На думку ТОВ Файненс Компані , для цілей заміни кредитора у справі №50/311-б немає значення, чи визнано недійсним у судовому порядку договір факторингу від 30.12.2015 року, та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 03.11.2006 року, від 30.12.2015 року, які укладені між TOB Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент та ПАТ Альфа-Банк , оскільки два попередніх договори, за якими було відчужене право вимоги, яке є предметом за вказаним договором є недійсними.

ТОВ Файненс Компані вважає себе належним кредитором у даній справі за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 року.

На підтвердження переходу до ТОВ Файненс Компані прав вимоги за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 року останнє посилалося на договір №1 про відступлення права вимоги від 07.03.2019 року, укладений між ПАТ Омега-Банк та ТОВ Файненс Компані .

Як вбачається з ухвали господарського суду міста Києва від 19.09.2019 року та постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 року у даній справі ТОВ Файненс Компані обґрунтовуючи подану заяву про заміну кредитора посилалося на нікчемність договору купівлі-продажу прав вимоги укладеного між ПАТ Омега-Банк та ТОВ Фінансова компанія Іпотека Кредит та недійсність договору купівлі-продажу прав вимоги укладеного між ТОВ Фінансова компанія Іпотека Кредит та ТОВ Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент . На підтвердження переходу до ТОВ Файненс Компані прав вимоги за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 року останнє посилалося на договір № 1 про відступлення права вимоги від 07.03.2019 року та судові рішення у справі № 910/10364/16.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що заяви ТОВ Файненс Компані про заміну кредитора, які були подані до суду першої інстанції у даній справі мають тотожні підстави та обґрунтування і на їх підтвердження подані однакові докази.

Постанови Верховного Суду на які посилається апелянт, прийняті за результатами розгляду позовних вимог ТОВ Файненс Компані до відповідачів (до яких не включено ні боржника, ні ПАТ Альфа-Банк ) про визнання права вимоги за кредитним договором №638 від 22.07.2008 року, визнання незаконними дій, визнання недійсними договорів, визнання незаконними та скасування рішення та заяви про заміну виконавчого провадження.

Питання щодо здійснення заміни кредитора в справі про банкрутство в даних постановах не вирішувалось.

З позовом до боржника та ПАТ Альфа-Банк про визнання права вимоги за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 року та договором іпотеки №ВЕС 914714 від 03.11.2006 року, апелянт не звертався.

За таких обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що питання щодо заміни кредитора ПАТ Альфа-Банк на ТОВ Файненс Компані в зазначеній справі вже вирішувалося судом і рішення суду набрало законної сили.

Крім того, апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом ст. 512 Цивільного кодексу України підставою для заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої цієї статті).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Таким чином, докази прав нового кредитора у зобов`язані є документи, які засвідчують права, що передаються, та інформація, яка є важливою для їх здійснення.

При цьому, документи, які підтверджують право вимоги повинні стосуватись не тільки підстав виникнення зобов`язання (договір, делікт, інші юридичні факти), а також доказів його виконання (платіжні документи, акти виконаних робіт чи послуг та інше). При цьому останні характеризують фактичну наявність боргу, його розмір, тобто об`єм переданого матеріального права.

Отже, правонаступник повинен доводити своє право вимоги лише фізично маючи у себе оригінали документів про право вимоги, як докази наявності матеріального права. Без наявності цих документів право вимоги у правонаступника відсутнє.

Це узгоджується з приписами ч. 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України, в якій зазначено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен мати оригінали цих доказів.

Закріплені ст. 129 Конституції України принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості, як одних із основних засад судочинства, а також принципи господарського судочинства, що передбачають здійснення правосуддя на засадах рівності перед законом і судом, верховенства права, змагальності, диспозитивності, пропорційності та обов`язковості судових рішень (статті 7, 11,13, 14, 18 ГПК України) покладають на заявника обов`язок подати докази набуття прав вимоги в оригіналах документів та обґрунтування їх переданими новому кредитору документами, що підтверджують дійсність відступленого права.

Тобто, у разі передачі права вимоги третій особі, останній необхідно мати не лише документи про право вимоги (оригінали Кредитних договорів чи їх копії засвідчені банком, договорів застави чи іпотеки, договорів про внесення змін до них, меморіальних ордерів чи платіжних доручень чи виписок банку про перерахування кредиту, платіжних документів про сплату коштів за Кредитним договором, розрахунок переданого права вимоги з посиланням на вказані раніше документи), а й документи, які є важливими для здійснення цих прав (в тому числі оригінали усіх у ланцюгу передач договорів відступлення права вимоги від первісного кредитора, акти приймання передачі оригіналів документів про право вимоги, а також рішень суду, позовних заяв, відзивів, іншої переписки, тощо), оскільки саме усі документи і дають можливість встановити розмір права, а також обсяг переданих правонаступнику прав.

Під час апеляційного розгляду ТОВ Файненс Компані не надано ні оригіналу кредитного договору №35/59454-КЛ від 03.11.2006 року право вимоги за яким апелянт просить визнати, ні договору іпотеки №ВЕС 914714 від 03.11.2006 року, ні інших доказів, на підтвердження розміру заборгованості та чинності самого зобов`язання.

Апелянт вказує, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказаних документів йому не передав.

На думку суду, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснюючи реалізацію на аукціоні права вимоги ПАТ Омега-Банк до боржника за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 року та договором іпотеки №ВЕС 914714 від 03.11.2006 року мав передати всі наявні в нього документи, а в разі їх відсутності вчинити дії щодо відновлення зазначених документів та здійснити їх передачу покупцю на підтвердження його наступних вимог до боржника.

При цьому, апелянт просить визнати його правонаступником не ПАТ Омега-Банк , право вимоги якого він придбав на аукціоні, а АТ Альфа-Банк з яким жодних договорів не укладалось і право вимоги не відступалось.

В даному випадку, апелянт не зважає на чинність судових рішень господарського суду міста Києва від 20.10.2015 року про заміну ПАТ Омега Банк на його правонаступника - ТОВ ФК Іпотека Кредит , від 17.12.2015 року про заміну ТОВ ФК Іпотека Кредит на його правонаступника - ТОВ Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент та від 03.03.2016 року про заміну ТОВ Компанія з управління активами Скай Кепітал Менеджмент на його правонаступника - АТ Альфа-Банк , та фактичну зміну розміру зобов`язань, в зв`язку з реалізацією предмета іпотеки та часткового погашення заборгованості.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права, фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним. У кожному конкретному випадку, для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Питання правонаступництва у справі про банкрутство врегульовано ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Водночас існує істотна відмінність між регулюванням правонаступництва у справі про банкрутство, передбаченого нормами Кодексу України з процедур банкрутства, і процесуальним правонаступництвом у позовному провадженні, передбаченим Господарським процесуальним кодексом України.

Процедура банкрутства поєднує в собі як розгляд процедурних питань, пов`язаних саме із здійсненням провадження у справі про банкрутство, так і вирішення спорів, стороною в яких є боржник, які розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні, тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 дійшла висновку про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:

Перша з них стосується не вирішення спорів, а розв`язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.

Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.

Питання заміни кредитора правонаступником, що врегульовано нормами спеціального законодавства (стаття 43 Кодексу України з процедур банкрутства ), належить до першої групи питань.

Щодо спорів, які згідно зі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства розглядаються за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство мають застосовуватися загальні положення щодо правонаступництва, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, і зокрема ст. 52 цього Кодексу. Для заміни кредитора у справі про банкрутство, вимоги якого включено до реєстру кредиторських вимог, правонаступником, мають застосовуватися спеціальні норми законодавства про банкрутство (стаття 43 Кодексу України з процедур банкрутства ).

При цьому, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, норми Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються переважно як спеціальні норми права.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 27.02.2020 у справі № 911/806/17.

Апеляційний суд також зазначає, що враховуючи також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18.02.2020 року у справі №918/335/17, вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства з питань банкрутства. Норми чинного Господарського процесуального кодексу України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання інституту правонаступництва.

Суд, вирішуючи у справах про банкрутство за заявою правонаступника питання щодо заміни первісного кредитора правонаступником у разі сингулярного правонаступництва кредитора (внаслідок вибуття чи заміни первісного кредитора у зобов`язанні), має виходити з того, що заява правонаступника повинна містити виклад обставин, що обґрунтовують таке правонаступництво, розмір вимог нового кредитора із визначенням їх черговості та визначенням їх правової природи за укладеним договором відступлення прав вимоги (конкурсні, поточні, забезпечені або не забезпечені заставою майна боржника), з окремим виділенням суми неустойки (штрафу, пені).

При цьому суд, має встановити ці обставини та обґрунтувати у своєму рішенні підстави відхилення або прийняття доводів та обставин, на які посилається правонаступник, зазначити розмір вимог, щодо яких здійснюється таке правонаступництво та їх черговість, оскільки за наслідком прийняття такого рішення вносяться зміни до затвердженого реєстру вимог кредиторів.

Також суд має враховувати, що вимоги кредитора мають бути чинними на момент розгляду заяви кредитора судом, інакше їх визнання може перешкодити визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів іншої особи, яка набула прав вимоги первісного (первісних кредиторів у випадку декількох відступлень прав вимоги) або обліку в реєстрі вимог, які припинили своє існування (погасилися), внаслідок чого кількість голосів кредиторів може не відображати реального пасиву конкурсних вимог до боржника.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення заяви ТОВ Файненс Компані про заміну кредитора (АТ Альфа-Банк на ТОВ Файненс Компані ) за визначених заявником підстав.

При цьому, апелянт не позбавлений права звертатись з вимогами щодо визнання свого права вимоги за кредитним договором №35/59454-КЛ від 03.11.2006 року та встановити зазначене право в позовному провадженні, що за певних умов може бути підставою для перегляду ухвали суду в справі про банкрутство.

Також, колегія суддів зважає та той факт, що процедура ліквідації щодо боржника не завершена і саме в обов`язки ліквідатора входить встановлювати обсяги зобов`язань боржника перед кредиторами, виявляти обставини щодо дійсності вимог кредиторів та вчиняти інші дії направлені на повернення майна боржника до ліквідаційної маси внаслідок порушення порядку його відчуження, тощо.

У частині третій статті 13, частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, як: не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Частиною першою статті 79 ГПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

З огляду на наведене, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції від 29.04.2021 року в оскаржуваній частині не вбачається.

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Файненс Компані на ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року у справі №50/311-б залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 29.04.2021 року у справі №50/311-б залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано 12.11.2021 року

Головуючий суддя О.С. Копитова

Судді О.М. Остапенко

С.В. Сотніков