Постанова

від 15.11.2021 по справі 902/199/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Справа № 902/199/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Петухов М.Г.

суддя Гудак А.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 20.07.2021 р. у справі №902/199/21 (суддя Міліціанов Р.В., повний текст рішення складено 30.07.2021 р.)

за позовом Державної екологічної інспекції у Вінницькій області

до державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод"

про стягнення 8189,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.07.2021 р. у справі №902/199/21 у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до державного підприємства "Тростянецький спиртовий завод" про стягнення 8189,25 грн. збитків завданих внаслідок порушення природоохоронного законодавства відмовлено.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, зокрема, що достовірність поданих позивачем доказів, які були зібрані в ході проведення позапланової перевірки ДП Тростянецький спиртовий завод на предмет дотримання вимог природоохоронного законодавства, було спростовано за результатами розгляду справ №127/6360/20 та №120/4242/20-а. У зв`язку з чим, суд першої інстанції вважає недоведеним, що шкода природному середовищу завдана внаслідок протиправних та винних дій посадових осіб ДП Тростянецький спиртовий завод .

Незаконність проведення перевірки встановлено судовими рішеннями у справі №120/4242/20-а та безпосередньо місцевим господарським судом в ході розгляду даної справи, а тому докази, які були зібрані в ході такого протиправного заходу державного контролю є неналежними та не приймаються судом.

Оскільки, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність усіх елементів складу деліктного цивільного правопорушення ДП Тростянецький спиртовий завод , а тому господарський суд Вінницької області дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна екологічна інспекція у Вінницькій області звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволити. Стягнути з ДП Тростянецький спиртовий завод на рахунок Державної екологічної інспекції у Вінницькій області витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що акт Державної екологічної інспекції у Вінницькій області №126/ВН результатів здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства є належним доказом у справі, який встановлює факт засмічення відповідачем визначеної земельної ділянки.

Крім того, факт засмічення відповідачем земельної ділянки підтверджується також актом обстеження засміченої земельної ділянки, протоколом про адміністративне правопорушення №010577 від 12.02.2020 р., постановою №02/005 від 24.02.2020 р., а тому суд помилково дійшов висновку, що позивачем не надано доказів у справі №902/199/21.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували факт засмічення земельної ділянки та підтверджували б дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства. Тому, з огляду на недоведення відповідачем відсутності своєї вини, скаржник вважає, що у даному випадку наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Позивач вважає, що суд безпідставно відхилив всі подані ним докази, відійшов від предмету позову та досліджував інші адміністративні справи. Також апелянт звертає увагу суду, що предметом даного спору є стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, а не скасування припису.

Державне підприємство Тростянецький спиртовий завод своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу не скористалось.

Частиною 3 ст. 263 ГПК України визначено, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, а також приписи абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Державної екологічної інспекції у Вінницькій області на рішення господарського суду Вінницької області від 20.07.2021 р. у справі №902/199/21 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, що в період з 11.02.2020 року по 21.02.2020 року Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області було проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства державним підприємством Тростянецький спиртовий завод .

Під час перевірки, було встановлено, що на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні ДП Тростянецький спиртовий завод виявлено несанкціоноване розміщення відходів (будівельні відходи, залишки від харчових продуктів) на відкритому ґрунті у несанкціонованому місці, що призвело до її засмічення, про що працівниками Державної екологічної інспекції у Вінницькій області складено акт обстеження земельної ділянки від 12.02.2020 року (а.с. 56-59).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, земельна площею 5,3137 га, кадастровий номер 0524155100:02:012:0063, що знаходиться за адресою: Вінницька обл., Тростянецький р-н, смт. Тростянець, вул. Соборна, земельна ділянка 14, з 16.06.2017 року перебуває в постійному користуванні ДП Тростянецький спиртовий завод (а.с. 60-61).

За результатами проведеної перевірки Державна екологічна інспекція у Вінницькій області склала акт перевірки дотримання ДП Тростянецький спиртовий завод природоохоронного законодавства №126/ВН від 21.02.2020 року (а.с. 13-48).

У пункті 4 опису виявлених порушень вимог законодавства акту №126/ВН від 21.02.2020 р. зазначено, що на території основного виробництва за адресою: вул. Соборна в смт. Тростянець розміщено відходи виробництва та побутові відходи на відкритому ґрунті у несанкціонованому місці, що призвело до засмічення земельної ділянки. Площа засміченої земельної ділянки становить 6 кв.м..

12.02.2020 року Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області у зв`язку з виявленими порушеннями правил поводження з відходами було складено протокол про адміністративне правопорушення №010577 відносно в.о директора ДП Тростянецький спиртовий завод Білейчука Б.Д. за ст.52, 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 49-50).

Постановою №02/005 від 24.02.2020 р. в.о директора ДП Тростянецький спиртовий завод Білейчука Б.Д. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.52, 82 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн. (а.с. 51-52).

На підставі Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства , затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 р. № 149, позивачем визначено розмір завданої шкоди у сумі 8189,25 грн., про відшкодування якої останнім направлено претензією від 27.02.2020 №814/02 до якої долучено вказаний розрахунок розміру завданих збитків (а.с. 53-55).

Статтею 96 Земельного кодексу України на землекористувачів покладено обов`язок додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля.

Згідно з пунктом "в" ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про охорону земель" власники і землекористувачі при здійсненні господарської діяльності зобов`язані, зокрема, дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів, забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно абзацу 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі (ч.1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду унормовані статтею 1166 Цивільного кодексу України. За приписами вказаної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

До істотних обставин, що підлягають з`ясуванню судом та доведенню сторонами у спорі про відшкодування заподіяної шкоди, є наявність всіх сукупних елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду колегія суддів враховує наступне.

Обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

За таких обставин акт перевірки від 21.02.2020 р. та акт обстеження засміченої земельної ділянки не породжують правових наслідків для суб`єкта господарювання, оскільки вони є носіями доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог природоохоронного законодавства, на підставі яких приймається відповідне рішення контролюючого органу. Тому їх оцінка, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо їх складання та проведення перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі актів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 06.02.2018 р. у справі №826/4278/14.

Судом встановлено, що на підставі акту №126/ВН від 21.02.2020 р. Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області 24.02.2020 р. було складено припис із зафіксованими порушеннями та надано строк для їх усунення.

За результатами розгляду справи №120/4242/20-а рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 11.11.2020 р., залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 р., визнано протиправним та скасовано припис від 24.02.2020 р. складений Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області (а.с.97-109).

В ході розгляду справи №120/4242/20-а судами була надана оцінка діям службових осіб Державної екологічної інспекції у Вінницькій області щодо проведення перевірки та складання за його результатами акта перевірки №126/ВН від 21.02.2020 року.

Зокрема, в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2021 р. у справі №120/4242/20-а судом встановлено, що посадовою особою Державної екологічної інспекції було порушено вимоги Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , а тому дії з проведення перевірки ДП Тростянецький спиртовий завод є незаконними та унеможливили реалізацію останнім наявних у нього прав і позбавили його процедурних гарантій, встановлених законодавством, для суб`єктів державного нагляду у сфері господарської діяльності щодо яких здійснюється відповідні заходи.

Зокрема, судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області встановлено низку порушень, проте на підтвердження вказаних вище порушень не здійснено жодного відбору зразків та/або інструментально-лабораторних вимірювань, що свідчить про безпідставність висновків викладених як в акті перевірки, так і в приписі.

Крім того, акт перевірки всупереч ч. 6 ст. 7, 8 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не містить підпису керівника про відмову суб`єкта господарювання підписати акт, водночас такий акт без підпису керівника чи уповноваженої особи підприємства був надісланий ДП Тростянецький спиртовий завод поштою не в останній день проведення перевірки.

Сьомим апеляційним адміністративним судом встановлено, що невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки не може визнаватись допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Допущені Державною екологічною інспекцією порушення вимог чинного законодавства при складанні акта перевірки свідчать про незаконність оскаржуваного припису, оскільки підставою для винесення припису є саме акт перевірки.

Відповідно ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Положеннями статті 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Оскільки за результатами розгляду справи №120/4242/20-а судами встановлено незаконність перевірки проведеної Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області, колегія суддів вважає, що акт обстеження засміченої земельної ділянки від 12.02.2020 р. та акт перевірки №126/ВН від 21.02.2020 р. є недопустимими доказами, оскільки були оформлені в ході проведення протиправного заходу державного контролю, а отже з порушенням встановленого порядку збирання таких доказів.

В обґрунтування свої позовних вимог Державна екологічна інспекція у Вінницькій області посилається також на протокол про адміністративне правопорушення №010577 від 12.02.2020 р. та постанову №02/005 від 24.02.2020 р. про накладення адміністративного стягнення на в.о. директора ДП Тростянецький спиртовий завод Білейчука Б.Д., однак рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.06.2020 р. у справі №127/6360/20 постанову №0/005 від 24.02.2020 р. визнано протиправною та скасовано, а провадження у справі закрито (а.с.123-131).

Таким чином, апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів того, що шкоду природному середовищу завдано внаслідок протиправних та винних дій посадових осіб відповідача.

Щодо розміру завданої шкоди, то апеляційний суд вважає його необґрунтованим, оскільки вихідними даними для проведення його розрахунку слугували, зокрема, акт обстеження засміченої земельної ділянки від 12.02.2020 р. та акт №126/ВН від 21.02.2020 р., які як уже встановлено судом є недопустимими доказами, а також постанова про накладення адміністративного стягнення №02/005 від 24.02.2020 р., яка визнана протиправною та скасована рішенням суду від 24.06.2020 р. у справі №127/6360/20.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведення позивачем належними та допустимими доказами наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 р., серія A, №303-A, п.29).

Згідно з ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від 20.07.2021 р. у справі №902/199/21 залишити без змін, апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Вінницькій області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "15" листопада 2021 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.