Рішення

від 08.11.2021 по справі 904/7562/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2021м. ДніпроСправа № 904/7562/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Колісника І.І. за участю секретаря судового засідання Тертишної К.В.

та представників: від позивача: Єрмолаєв Ю.А. - адвокат ; від відповідача: не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекет 2017", м. Жовті Води, Дніпропетровська область

про стягнення 51 200,00 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Темп" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекет 2017" 51200,00 грн, з яких: 40000,00 грн - вартість неповернутого з оренди майна та 11200,00 грн неустойки, нарахованої на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України в розмірі подвійної плати за найм об`єкта оренди за час прострочення його повернення з 01.01.2021 по 31.07.2021.

Судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2316,33 грн (з урахуванням банківської комісії) та 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди автомобіля № 02 від 01.01.2019 щодо повернення з оренди автомобіля ВАЗ 210934, державний № НОМЕР_1 , після повідомлення позивача про відсутність наміру продовжувати договір на 2021 рік.

Ухвалою суду від 02.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами; відповідачу для подання відзиву на позов встановлено 15-тиденний строк з дня отримання ухвали.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду засобами поштового зв`язку 05.10.2021, відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні. При цьому посилається на знищення автомобіля внаслідок пожежі, на підтвердження чого надав суду акт про пожежу від 26.01.2020.

За твердженням відповідача, виходячи зі змісту частини другої статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди було фактично припинено 26.01.2020. У будь-якому разі подальше використання об`єкта оренди було неможливе. Внаслідок цього, на думку відповідача, у позивача відсутні законні підстави для нарахування неустойки, оскільки за частиною шостою статті 762 Цивільного кодексу України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Крім того, відповідач вважає необґрунтованими вимоги позивача про відшкодування вартості автомобіля в сумі 40000,00 грн з огляду на те, що в серпні 2020 року позивач здійснив відчуження автомобіля, визначивши його вартість у розмірі 11666,67 грн без ПДВ або 14000,00 грн ПДВ. На підтвердження викладеному відповідачем надано рахунок-фактуру № СФ-0000360 від 18.08.2020 на суму 25000,00 грн, виставлений позивачем на оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Тортус" за автомобілі, в тому числі автомобіль ВАЗ 210934, державний № НОМЕР_1 , вартістю 11666,67 грн без ПДВ (14000,00 грн з ПДВ) та платіжне доручення № 3415 від 16.09.2020 на суму 25000,00 грн про оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Тортус" на користь позивача коштів за автомобілі ВАЗ згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000360 від 18.08.2020.

У відповіді на відзив, поданій до суду 06.10.2021, позивач зазначає, що викладені відповідачем у відзиві заперечення є хибними та такими, що не спростовують факту неповернення автомобіля марки ВАЗ 210934, державний № НОМЕР_1 , після припинення договору, а тому допущене відповідачем порушення договору триває до цього часу.

Позивач не погоджується з доводами відповідача щодо знищення автомобіля внаслідок пожежі та неможливості його подальшої експлуатації. Так, позивач звертає увагу на те, що відповідно до акта про пожежу від 26.01.2020 було пошкоджено лише багажний відсік, заднє праве крило, задню частину салону та задню частину даху автомобіля, що не виключає подальшу його експлуатацію після проведення ремонтних робіт. Крім того, як зауважує позивач, той факт, що завдані автомобілю пошкодження не перешкоджали подальшій експлуатації автомобіля підтверджується щомісячним погодженням відповідачем протягом усього 2020 року відповідних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) згідно з умовами договору оренди автомобіля № 02 від 01.01.2019 без будь-яких зауважень з його боку.

Позивач зазначає, що оскільки автомобіль внаслідок пожежі було лише частково пошкоджено, а не знищено, то договір оренди автомобіля № 02 від 01.01.2019 не міг бути припинений на підставі частини другої статті 291 Господарського кодексу України у зв`язку із загибеллю (знищенням) об`єкта оренди. Пошкодження автомобіля не може бути перешкодою у своєчасному поверненні його з оренди. Відтак, позивач не погоджується із твердженням відповідача про відсутність підстав для нарахування відповідачу неустойки в розмірі 11200,00 грн.

Позивач звертає увагу суду на те, що про пошкодження автомобіля внаслідок пожежі дізнався від відповідача лише коли отримав відзив на позов, тобто 01.10.2021. На думку позивача це свідчить про навмисне приховування відповідачем події від позивача, ймовірно з метою уникнення відшкодування збитків, завданих орендованому майну. Вина наймача у завданні збитків презюмується і саме на нього покладено обов`язок доводити інше.

Не погоджується позивач і з твердженнями відповідача про відчуження ним (позивачем) у серпні 2020 року автомобіля на користь ТОВ "Тортус".

Позивач стверджує, що між ним та ТОВ "Тортус" ніколи не укладався договір купівлі-продажу автомобіля марки ВАЗ 210934, державний № НОМЕР_1 , що перебував в оренді відповідача, у зв`язку з чим позивачем не визначалася вартість наведеного автомобіля для продажу ТОВ "Тортус" або будь-якій іншій особі. Кошти в сумі 25000,00 грн, що були помилково перераховані ТОВ Тортус" 16.09.2020, позивач повернув останньому 23.09.2020, що підтверджується відповідною банківською випискою за 23.09.2020.

Після подання сторонами заяв по суті справи ухвалою суду від 18.10.2021 призначено судове засідання на 28.10.2021.

28.10.2021, перед судовим засіданням, відповідач засобами електронного зв`язку подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, яке 01.11.2021 надійшло до суду також засобами поштового зв`язку.

У запереченні відповідач пояснює, що не тільки повідомив позивача про знищення автомобіля внаслідок пожежі, а й передав обгорілий техпаспорт на автомобіль, але письмові докази повідомлення позивача у відповідача відсутні.

Відповідач зазначає, що після пожежі сторонами тривалий час велися переговори щодо цього і він мав намір викупити знищений автомобіль. Тому, діючи добросовісно, продовжував сплачувати кошти за оренду автомобіля. Результатом переговорів щодо купівлі-продажу автомобіля став виставлений позивачем для оплати ТОВ "Тортус" рахунок-фактура № СФ-0000360 від 18.08.2020 на суму 11666,67 грн без ПДВ або 14000,00 грн з ПДВ. ТОВ "Тортус сплатило вказану суму позивачу, що підтверджується платіжним дорученням №3415 від 16.09.2020. Однак, позивач змінив свою думку і повернув кошти. За вказаних обставин відповідач наголошує на безпідставності вимоги позивача про стягнення вартості автомобіля у сумі 40000,00 грн, оскільки останній відчужив автомобіль у серпні 2020 року та визначив його вартість у розмірі 11666,67 грн без ПДВ або 14000,00 грн з ПДВ.

Підтверджуючи факт знищення автомобіля та неможливість його подальшої експлуатації відповідач до заперечення долучив копії фотоматеріалів.

Ухвалою суду від 28.10.2021 в судовому засіданні оголошувалася перерва до 08.11.20201.

Відповідач своїм процесуальним правом на участь у судових засіданнях не скористався, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся відповідно до статті 120 Господарського процесуального кодексу України, в тому числі телефонограмою.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

З огляду на наведене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності його представника за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Темп" (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бекет 2017" (далі - орендар, відповідач) укладено договір оренди автомобіля № 02 від 01.01.2019 (далі - договір).

За умовами пункту 1.1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування автомобіль марки ВАЗ 210934, державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2011, № кузову НОМЕР_2 , № шасі НОМЕР_2 .

Відповідно до пункту 1.2 договору технічний стан автомобіля засвідчено актом техогляду, підписаним представниками обох сторін, копія якого є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.3 договору визначено, що вартість автомобіля на момент передачі становить 40000,00 грн.

Указаний у пункті 1.1 автомобіль має бути переданий орендарю протягом 3-х днів з дня підписання договору; передача автомобіля в оренду оформлюється актом (п. 1.4 договору).

Згідно з пунктом 1.5 договору оренди строк оренди становить з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року. У випадку якщо за місяць до закінчення строку договору оренди автомобіля жодна із сторін не заявить про його припинення, строк дії цього договору продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах.

Управління автомобілем здійснюється особою з числа працівників орендаря (п. 1.6 договору).

За змістом пунктів 2.1, 2.2 договору орендна плата встановлюється у розмірі 800,00 грн з ПДВ за 1 місяць та сплачується готівкою через касу орендаря або за заявою орендодавця у безготівковому порядку на особовий рахунок останнього не пізніше 5 числа кожного місяця.

Розділом 3 договору визначені права та обов`язки сторін.

Відповідно до пункту 3.3 договору орендар зобов`язується, зокрема:

- своєчасно здійснювати орендні платежі (п. 3.3.2);

- забезпечувати утримання автомобіля у справному стані, здійснювати за свій рахунок поточний ремонт, технічне обслуговування, технічний огляд та інші витрати на утримання автомобіля (п. 3.3.3);

- орендар вживає заходи з майнового зберігання автомобіля (у тому числі й запобігання угону) (п. 3.3.5);

- після закінчення строку договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцю автомобіль у придатному для подальшої експлуатації стані; автомобіль повинен бути повністю укомплектованим; повернення автомобіля оформлюється актом (п. 3.3.8).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Згідно з пунктом 4.3 договору орендар несе відповідальність за цим договором:

у випадку не повернення автомобіля орендар відшкодовує орендодавцю вартість автомобіля, вказану в пункті 1.3 цього договору та збитки, завдані орендодавцю у зв`язку із втратою автомобіля;

у випадку повернення автомобіля з порушенням комплектності або непридатним до подальшої експлуатації орендар відшкодовує вартість предметів, яких не вистачає та витрат на ремонт.

Відповідно до умов договору автомобіль ВАЗ 210934, двигун № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - об`єкт оренди, автомобіль), передано орендарю в платне користування за приймально-здавальним актом від 02.01.2019 (а.с. 9).

Щодо стану об`єкта оренди в акті від 02.01.2019 зазначено, що автомобіль технічно справний; кузов без видимих пошкоджень; лакофарбове покриття кузову без сколів та подряпин; салон автомобіля у гарному стані, важелі керування та ручки у справному стані; тріщин і сколів пластмасових панелей немає. Стан автопокришок згідно з актом: чотири автопокришки розміром 6,45 х 13 мають знос 10%; запасне колесо розміром 6,45 х 13 має знос 60%. Інструмент та приналежності автомобіля відповідають опису заводу-виробника.

Відповідно до акта про пожежу від 26.01.2020, складеного співробітниками МВ ГУ ДСНС України, зафіксовано факт пожежі, що виникла 26.01.2020 орієнтовно о 02:20 год на об`єкті - легковий автомобіль ВАЗ 2109, державний номер НОМЕР_1 , 2011 року випуску, що знаходився за адресою: м. Жовті води, вул. Гагаріна біля будинку 22 (тимчасова стоянка); власник - ТОВ "Темп", орендар - ТОВ "Бекет 2017" (керівник Тимохін Є.В.). Місце виникнення пожежі - заднє праве колесо.

В акті про пожежу від 26.01.2020 зазначено, що пожежею знищено заднє праве колесо та пошкоджено: багажний відсік, заднє праве крило, задню частину салону, задню частину даху; прямі встановлені збитки від пожежі становлять 25000,00 грн (а.с. 41).

Інформацію щодо загоряння автомобіля марки ВАЗ 210934 д/н НОМЕР_1 , яке сталося 26.01.2020, було зареєстровано у ЄРДР за № 12020040220000055 від 26.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 270 Кримінального кодексу України ("Порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки").

За інформацією Жовтоводського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області №47/13-14604 від 29.12.2020 у зв`язку з вичерпанням усіх засобів доказування вказане кримінальне провадження 30.09.2020 було закрито (а.с. 42).

Надання послуг з оренди автомобіля протягом січня - листопада 2020 року оформлено сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 0000069 від 31.01.2020, №0000117 від 28.02.2020, № 0000164 від 31.03.2020, № 0000198 від 30.04.2020, № 0000233 від 29.05.2020, № 0000276 від 30.06.2020, № 0000369 від 31.08.2020, № 0000413 від 30.09.2020, № 0000453 від 30.10.2020, № 0000492 від 30.11.2020 (а.с. 54 - 63).

У зв`язку із закінченням строку дії договору позивач листом № 49 від 03.12.2020 просив відповідача повернути йому автомобіль ВАЗ 210934, державний № НОМЕР_1 , до 01.01.2021. Згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зазначений лист відповідач одержав 08.12.2020 (а.с. 10, 15).

Автомобіль ВАЗ 210934, державний № НОМЕР_1 , орендар на вимогу орендодавця не повернув, натомість надіслав останньому проєкт додаткової угоди № б/н від 12.01.2021 про розірвання з 12.01.2021 договору оренди автомобіля № 02 від 01.01.2019 ( (а.с. 12-13).

У відповідь позивач повторно звернувся до орендаря з листом № 5 від 25.01.2021 про необхідність виконання умов договору оренди автомобіля (а.с. 14). При цьому позивач повідомив про відсутність підстав для підписання додаткової угоди № б/н від 12.01.2021 до договору оренди автомобіля № 02 від 01.01.2019, оскільки станом на 25.01.2021 ТОВ "Бекет 2017" не повернуло автомобіль з оренди після закінчення строку оренди. На підставі пункту 4.3 договору орендодавець заявив вимогу до орендаря протягом 10 днів з дня отримання цього листа повернути автомобіль з оренди або відшкодувати його вартість, зазначену в пункті 1.3 договору (40000,00 грн), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Темп".

Орендар отримав вимогу орендодавця 29.01.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, але автомобіль з оренди не повернув, вартість його орендодавцеві не відшкодував, що й стало причиною спору (а.с. 11).

Предметом доказування у цій справі є обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди після припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності. За договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України) .

За змістом частини першої статті 798 Цивільного кодексу України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути, зокрема, наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Згідно з частиною першою статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписом статті 764 цього Кодексу якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття).

Правовідносини сторін у цій справі виникли за договором найму транспортного засобу строком дії до 31.12.2019, який відповідно до положень статті 764 Цивільного кодексу України поновлювався на строк до 31.12.2020.

Позивач 04.12.2020, тобто ще до закінчення строку дії договору, повідомив відповідача про необхідність повернення йому майна з оренди до 01.01.2021 у зв`язку із закінченням строку дії договору.

Відповідно до частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України (ч. 4 ст. 291 ГК України).

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Згідно з частиною другою статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, виходячи зі змісту частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.10.2019 у справі № 904/3315/18, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17.

При цьому, заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу третього частини третьої статті 202 Цивільного кодексу України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Слід відзначити, що відповідно до умов договору та змісту наведених законодавчих приписів сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом строку дії такого договору.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у його постановах від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/743/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 26.12.2019 у справі № 904/342/19.

Відтак договір оренди автомобіля № 02 від 01.01.2019 припинився з 01.01.2021 за закінченням строку його дії.

Доказів повернення об`єкта оренди позивачу в строк до 01.01.2021 чи у додатково визначений позивачем листом від 25.01.2021 № 5 строк - протягом 10 днів після отримання вимоги, відповідач суду не надав, як не надав і доказів наявності обставин, що перешкоджали б своєчасному його поверненню незалежно від стану автомобіля.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (положення аналогічного змісту містяться у частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За таких обставин неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої пунктом 4.3 договору, у вигляді відшкодування орендодавцю вартості автомобіля в сумі 40000,00 грн, указаної в пункті 1.3 договору та у вигляді неустойки відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, розрахованої за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 у двократному розмірі орендної плати.

Перевіркою наданого розрахунку неустойки на загальну суму 11200,00 грн за період з 01.01.2021 по 31.07.2021 (800,00 грн х 2 х 7 міс. = 11200,00 грн) порушень судом не встановлено.

Щодо заперечень відповідача проти позову суд зазначає таке.

Твердження відповідача про знищення пожежею автомобіля, у зв`язку з чим договір припинив свою дію 26.01.2020 на підставі статті 291 Господарського кодексу України, є недоведеними.

Так, за приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною першою статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 цього Кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наданий відповідачем акт про пожежу від 26.01.2020 не свідчить про загибель/знищення об`єкта оренди внаслідок пожежі, а підтверджує лише знищення одного колеса та пошкодження окремих його частин.

Щодо наданих відповідачем фотографій, то слід зазначити: по-перше, вони не дають підстав для висновку, що зафіксований на них об`єкт є саме автомобілем ВАЗ 210934, двигун № НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 , державний номерний знак НОМЕР_1 ; по-друге, не засвідчують факту повного знищення пожежею зафіксованого на них автомобіля та неможливості його відновлення (у тому випадку, якщо зафіксований на них об`єкт є саме об`єктом оренди за договором оренди автомобіля № 02 від 01.01.2019).

Крім того, за змістом частини першої, другої, четвертої статті 96 Господарського процесуального кодексу України фотографії - це один із видів електронних доказів, які подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Зазначеної нормативної вимоги відповідач не дотримався, як не дотримався також і строку подання допустимих доказів щодо пожежі та знищення автомобіля разом із відзивом у порядку статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Так, фотографії подані відповідачем до суду 27.10.2021 засобом поштового зв`язку після 28 календарних днів від дня подання до суду відзиву на позов (а.с. 47, 99).

Відповідно до частин третьої, восьмої статті 80 Господарського процесуального кодексу України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Обгрунтувань неможливості подати електронні докази разом із відзивом відповідач суду не надав, жодних клопотань щодо цього не заявляв. Тому, надані ним фотографії не є належними й допустимими доказами й до розгляду судом не приймаються.

Визначені статтею 785 Цивільного кодексу України правові наслідки припинення договору оренди у вигляді обов`язку орендаря негайно повернути наймодавцеві річ, у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, розповсюджуються на всі випадки припинення договору оренди, передбачені частиною другою статті 291 Господарського кодексу України.

При цьому невідповідність стану речі умовам договору не звільняє орендаря від обов`язку її повернення наймодавцеві та може бути підставою для відшкодування збитків, завданих у зв`язку із втратою або пошкодженням цієї речі, якщо орендар не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідач, вважаючи договір припиненим з 26.01.2020, не надав доказів звернення до позивача з повідомленням про пожежу, як не надав і доказів звернення до позивача після фактичного припинення договору з 01.01.2021 на підтвердження повернення ним автомобіля чи хоча б такого наміру разом із відповідним актом.

Тож відповідачем не спростовано обставин порушення ним умов договору та норм закону в частині обов`язку повернути майно з оренди після припинення договору, наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог.

Стосовно обставин відчуження автомобіля сторонами до матеріалів справи надані: рахунок-фактура № СФ-0000360 від 18.08.2020 на суму 25000,00 грн, виставлений позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Тортус" на оплату в тому числі автомобіля ВАЗ 210934, державний № НОМЕР_1 , вартістю 11666,67 грн без ПДВ (або 14000,00 грн з ПДВ); платіжне доручення № 3415 від 16.09.2020 на суму 25000,00 грн про оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Тортус" на користь позивача коштів за автомобілі ВАЗ згідно з рахунком-фактурою № СФ-0000360 від 18.08.2020; виписка по рахунку позивача у АТ КБ "Приватбанк" за 23.09.2020, що свідчить про повернення позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю "Тортус" оплати в сумі 25000,00 грн за автомобілі ВАЗ по рахунку 360 від 18.08.2020.

З наведених доказів не вбачається укладення договору купівлі-продажу повноважними особами згідно з частиною другою статті 207 Цивільного кодексу України чи то його схвалення в порядку частини другої статті 241 цього Кодексу. Навпаки, повернення коштів позивачем свідчить про зворотне.

Також докази приймання-передачі автомобіля на користь ТОВ Тортус , які є необхідними з урахуванням зобов`язань сторін за договором купівлі-продажу, передбаченими статтями 655, 662, 663, 664 Цивільного кодексу України, відсутні, що свідчить про не укладення такого договору, оскільки якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

За таких обставин заперечення відповідача проти позовних вимог є необґрунтованими.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України).

У позовній заяві позивач у справі попередньо визначив витрати на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що визначена адвокатом позивача сума витрат на правничу допомогу є надмірно завищеною та порушує принципи розумності, справедливості та добросовісності (а.с. 39-40).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України відсутність клопотання учасника справи про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не звільняє суд від необхідності при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховувати:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

На підтвердження витрат на послуги адвоката позивачем надані: договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 30.12.2020 та акт наданих послуг до нього від 20.08.2021 на суму 30000,00 грн; ордер серії АЕ № 1088982 на надання адвокатом Єрмолаєвим Ю.А. правничої (правової) допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Темп", свідоцтво про право на заняття Єрмолаєвим Ю.А. адвокатською діяльністю серії ДП № 3954 від 08.11.2008; рахунок на оплату № 1/21 від 25.08.2021 за юридичні послуги за договором від 30.12.2020 у сумі 30000,00 грн, платіжне доручення № 701 від 27.08.2021 на суму 60000,00 грн про оплату за юридичні послуги за рахунками № 1/21, № 2/21 від 25.08.2021 (а.с. 16 - 21, 32, 65-66).

При цьому за змістом пункту 1.1 договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 30.12.2020 за цим договором виконавець (адвокат Єрмолаєв Ю.А.) зобов`язується надавати послуги з правової (правничої) допомоги замовнику (Товариству з обмеженою відповідальністю "Темп") на підставах, у порядку та в обсязі, визначеному цим договором, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Сфера надання правової допомоги визначена пунктом 1.2 договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 30.12.2020.

У пункті 4.2 договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 30.12.2020 сторонами узгоджено, що ціна (вартість) послуг з надання правової (правничої) допомоги за цим договором, передбачених п. 1.2. цього договору, розраховується як добуток ціни (вартості) за одиницю цих послуг (година надання послуг), що визначені у п. 4.3 цього договору, на кількість витрачених виконавцем годин на надання послуг та зазначається в актах наданих послуг.

За змістом пункту 4.3 цього договору ціна (вартість) 1 години правового супроводу судово-претензійної роботи замовника становить 2000,00 грн без ПДВ.

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки замовника з виконавцем здійснюються в безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок виконавця після підписання акта наданих послуг протягом 180 банківських днів на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Договір про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 30.12.2020 набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 (п. 7.1 договору).

Згідно з актом наданих послуг від 20.08.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 30.12.2020 адвокатом на користь позивача в межах укладеного ними договору були надані послуги з підготовки та подання позовної заяви про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди та вартості неповернутого майна (у зв`язку з невиконанням ТОВ "Бекет 2017" умов договору № 02 від 01.01.2019) у кількості 15 годин на загальну суму 30000,00 грн (а.с. 20).

Докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду разом із позовною заявою, тобто в межах передбаченого законом строку.

Здійснюючи аналіз заявленої відповідачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв`язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Оцінюючи надані позивачем докази на предмет обґрунтованості заявлених ним витрат на професійну правничу допомогу, суд, з урахуванням критеріїв, визначених частиною п`ятою статті 129 цього Кодексу, вважає реальними та розумними витрати на професійну правничу допомогу у цій справі у сумі 10000,00 грн, оскільки заявлена позивачем до розподілу сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн не є обґрунтованою та пропорційною до предмета спору з урахуванням ціни позову - 51200,00 грн. Указаний в акті наданих послуг від 20.08.2021 до договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 30.12.2020 час на підготовку позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" не відповідає складності справи, кількості опрацьованих та долучених матеріалів, змісту позовної заяви. Доказів надання позивачу у межах договору про надання правової (правничої) допомоги № б/н від 30.12.2020 інших послуг, пов`язаних із розглядом цієї справи, не надано.

Визначаючи розмір судових витрат, що підлягає розподілу між сторонами, суд також враховує нормативні приписи частин першої, четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За таких обставин на відповідача покладається сплачений позивачем судовий збір у сумі 2270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Витрати позивача зі сплати банківської комісії в сумі 46,33 грн за проведення платежу зі сплати судового збору задоволенню не підлягають у зв`язку з ненаданням допустимих доказів їх понесення.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73-79, 86, 91, 129, 202, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекет 2017" про стягнення 40000,00 грн вартості неповернутого з оренди майна та 11200,00 грн неустойки - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бекет 2017" (ідентифікаційний код 41737349; місцезнаходження: 52200, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Гагаріна, буд. 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Темп" (ідентифікаційний код 31943742; місцезнаходження: 52209, Дніпропетровська обл., м. Жовті Води, вул. Будьонного, буд. 88) вартість неповернутого з оренди майна у сумі 40000,00 грн, неустойку у сумі 11200,00 грн, судовий збір у сумі 2270,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15.11.2021.

Суддя І.І. Колісник