Постанова

від 15.11.2021 по справі 200/3173/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року справа №200/3173/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Казначеєва Е.Г., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі № 200/3173/21-а (головуючий І інстанції Абдукадирова К.Е., повний текст складений у м. Слов`янську Донецької області) за позовом ОСОБА_1 до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Військово-цивільної адміністрації м. Волноваха Волноваського району Донецької області (далі - відповідач) про:

- визнання протиправним та скасування розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації міста Волноваха Волноваського району Донецької області про затвердження Програми сприяння діяльності співвласників багатоквартирних будинків на території міста Волноваха на 2021 рік № 543 від 26 грудня 2020 року в частині п.п. 1, 2 та пункту 5 щодо розподілу фінансування з міського бюджету (Фінансування Програми) у процентному співвідношенні до загальної кошторисної вартості проекту;

- зобов`язання керівника Військово-цивільної адміністрації міста Волноваха Волноваського району Донецької привести програму сприяння діяльності співвласників багатоквартирних будинків на території міста Волноваха на 2021 рік, в частині пункту 5 (Фінансування Програми) розподіл фінансування з міського бюджету у процентному співвідношенні до загальної кошторисної вартості проекту до відповідності діючому законодавству.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2021 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 87-93).

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким задовольнити позов. Апелянт посилався на те, що суд не надав належної оцінки чи є п.5 Програми в спірній частині свавільним або довільним, нераціональним, непідтвердженим доказами або помилковим щодо юридичних фактів, необ`єктивним або несправедливим. Відсутність заяви співвласників багатоквартирного будинку, в якому проживає позивач, на участь в реалізації заходів програми не є доказом волевиявлення, наявність такої заяви потребує підкоритися умовам затвердженої програми (п. 5) (а.с. 98-101).

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою суду від 04.11.2021 року замінено відповідача у справі - Військово-цивільну адміністрацію м. Волноваха Волноваського району Донецької області правонаступником Волноваською міською військово-цивільною адміністрацією Волноваського району Донецької області.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги та відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 (підстава: рішення виконавчого комітету Волноваської міської ради 06.07.2005 року), позивач має приватну спільну частку (1/3) на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).

Відповідно до свідоцтва про Реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.06.2006, виданим Волноваським бюро технічної інвентаризації (реєстраційний номер: 11547057) за позивачем зареєстровано приватну спільну частку (1/3) на квартиру, за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач, Військово-цивільна адміністрація міста Волноваха Волноваського району Донецької області (ідентифікаційний код 42849315, юридична адреса: 85700, Донецька обл., Волноваський р-н, місто Волноваха, вулиця Центральна, будинок 88) створена на підставі Указа Президента України №12/2019 Про утворення військово-цивільної адміністрації , є суб`єктом владних повноважень та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

З метою підвищення ефективності управління та підтримання у належному стані багатоквартирного житлового фонду міста, керуючись Законом України Про особливості здійснення права власності співвласників у багатоквартирному будинку , Законом України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , Законом України Про приватизацію державного житлового фонду , пунктом 1 частини 1 статті 4, пунктом 8 частини 3 статті 6 Закону України Про військово-цивільні адміністрації , керівником Військово-цивільної адміністрації міста Волноваха Волноваського району Донецької області 26 грудня 2020 року прийнято розпорядження № 543 Про затвердження Програми сприяння діяльності співвласників багатоквартирних будинків на території міста Волноваха на 2021 рік (а.с. 8).

За п. 5 Програми сприяння діяльності співвласників багатоквартирних будинків на території міста Волноваха на 2021 рік Фінансування Програми джерелами фінансування заходів Програми є: 1. Кошти міського бюджету. 2. Гранти, кредити вітчизняних комерційних банків, благодійні внески. 3. Кошти співвласників багатоквартирного будинку. 4. Інші кошти, не заборонені законодавством.

Кошти міського бюджету призначені для сприяння діяльності співвласників багатоквартирних будинків у сфері управління своїм будинком, використовуються на: проведення капітального ремонту конструктивних елементів та технічного обладнання багатоквартирного житлового будинку: ремонтів дахів, інженерних мереж та ін., співфінансування громадою та міським бюджетом інноваційних пілотних проектів по термомодернізації будинків, впровадження енергоефективних заходів.

Фінансування з міського бюджету для одного багатоквартирного будинку здійснюється у розмірі не більше 200,0 тис.грн., що у процентному співвідношенні до загальної кошторисної вартості проекту: не перевищує 85% для проектів, які передбачають реалізацію заходів Програми у багатоквартирному будинку, де створено ОСББ, не перевищує 70% для інших проектів (а.с. 8-14).

Позивач вважає, що розпорядження № 543 та п.5 Програми порушують права співвласників багатоквартирних будинків, які передали функції з управління багатоквартирними будинками управителю за колективним договором про надання комунальних послуг за рішенням співвласників.

За ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в України від 21.05.1997 року № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно п. 1 ч. 1 статті 31 Закону України № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах).

Указом Президента України № 12/2019 від 17.01.2019 року утворено Військово-цивільну адміністрацію міста Волноваха Волноваського району Донецької області.

Військово-цивільна адміністрація міста Волноваха Волноваського району Донецької області зареєстрована у якості юридичної особи 27.02.2019 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

За ст. 1 Закону України Про військово-цивільні адміністрації від 3 лютого 2015 року № 141-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 141-VIII) для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.

Військово-цивільні адміністрації - це тимчасові державні органи у селах, селищах, містах, районах та областях, що діють у складі Антитерористичного центру при Службі безпеки України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі проведення антитерористичної операції) або у складі Об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України (у разі їх утворення для виконання повноважень відповідних органів у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях) і призначені для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення безпеки і нормалізації життєдіяльності населення, правопорядку, участі у протидії актам збройної агресії, диверсійним проявам і терористичним актам, недопущення гуманітарної катастрофи в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема проведення антитерористичної операції.

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на територіях відповідних територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України, повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, сільських, селищних, міських голів та інші повноваження, визначені цим Законом.

Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов`язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно 3 Закону № 141-VIII у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження: сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів).

За ст.4 Закону № 141-VIII військово-цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із:

- підготовки та затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування (п.1);

- складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; забезпечення виконання відповідного бюджету (п.5);

- сприяння розширенню житлового будівництва, надання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла; надання допомоги власникам квартир (будинків) в їх відбудові у разі пошкодження в результаті терористичних актів, диверсій; організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об`єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, житлових будинків, а також шляхів місцевого значення; виконання або делегування на конкурсній основі генеральній будівельній організації (підрядній організації) функцій замовника на будівництво, реконструкцію і ремонт житла, інших об`єктів соціальної та виробничої інфраструктури комунальної власності (п.13).

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України № 141-VIII районні, обласні військово-цивільні адміністрації поряд із здійсненням повноважень місцевих державних адміністрацій на відповідній території також здійснюють повноваження, зокрема, із складання та затвердження відповідно районних, обласних бюджетів, внесення змін до них, затвердження звітів про їх виконання; розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення.

За ч. 3 статті 6 Закону України Про військово-цивільні адміністрації визначено, що керівник військово-цивільної адміністрації: 1) забезпечує на відповідній території додержання Конституції і законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організовує роботу відповідної військово-цивільної адміністрації та здійснює керівництво її діяльністю, несе персональну відповідальність за виконання військово-цивільною адміністрацією покладених на неї повноважень; 3) призначає на посади та звільняє з посад посадових і службових осіб, інших працівників відповідної військово-цивільної адміністрації; 4) є розпорядником бюджетних коштів; 5) представляє відповідну військово-цивільну адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами; 6) звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади; 7) укладає від імені територіальної громади, відповідної військово-цивільної адміністрації договори згідно із законодавством; 8) видає накази та розпорядження у межах своїх повноважень, які мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад). Проекти наказів керівника військово-цивільної адміністрації, які є нормативно-правовими актами, підлягають оприлюдненню в порядку, передбаченому Законом України Про доступ до публічної інформації , крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти оприлюднюються негайно після їх підготовки. Накази та розпорядження керівника військово-цивільної адміністрації можуть бути оскаржені до суду; 9) веде особистий прийом громадян та забезпечує на відповідній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об`єднань; 10) приймає рішення про тимчасове збільшення не більш як удвічі посадових окладів працівникам військово-цивільних адміністрацій на період до завершення антитерористичної операції.

За п. 8 частини 3 статті 6 цього Закону накази та розпорядження керівника мають таку ж юридичну силу, що і рішення відповідної ради (рад).

Військово-цивільні адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.

Згідно ч. 3 статті 4 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII до повноважень органів місцевого самоврядування належать, зокрема, затвердження та виконання місцевих програм у сфері житлово-комунального господарства, участь у розробленні та виконанні відповідних державних і регіональних програм.

За ст. 20 Бюджетного кодексу України у бюджетному процесі програмно-цільовий метод застосовується на рівні державного бюджету та на рівні місцевих бюджетів.

Особливими складовими програмно-цільового методу у бюджетному процесі є бюджетні програми, відповідальні виконавці бюджетних програм, паспорти бюджетних програм, результативні показники бюджетних програм.

Згідно ч. 4 статті 20 Бюджетного кодексу України відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника.

Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.

За ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної Програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань.

Згідно ст. 67-2 Бюджетного кодексу України у разі припинення діяльності органів місцевого самоврядування Донецької та Луганської областей їх функції в частині бюджетних повноважень здійснюються місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами міських рад за окремим рішенням Кабінету Міністрів України, що приймається на підставі звернення відповідної обласної державної адміністрації або військово-цивільними адміністраціями відповідно до Закону України Про військово-цивільні адміністрації у разі їх утворення.

Таким чином, керівник військово-цивільної адміністрації вправі приймати рішення щодо затвердження відповідних програм з питань місцевого самоврядування.

Керівником Військово-цивільної адміністрації міста Волноваха Волноваського району Донецької області 26 грудня 2020 року прийнято розпорядження № 543 Про затвердження Програми сприяння діяльності співвласників багатоквартирних будинків на території міста Волноваха на 2021 рік .

За п. 3 Програми сприяння діяльності співвласників багатоквартирних будинків на території міста Волноваха на 2021 рік, метою Програми є забезпечення підвищення ефективності управління житловим фондом шляхом формування конкурентного середовища на ринку комунальних послуг.

Програма спрямована на виконання таких завдань: сприяння діяльності співвласників багатоквартирних будинків, підтримка на всіх етапах; допомога співвласникам багатоквартирних будинків у визначенні технічного стану будинків (для того, щоб вчасно і у належний спосіб усувати несправності, поліпшувати експлуатаційні показники будинку, здійснювати його технічну модернізацію); співфінансування робіт з капітального ремонту основних конструктивних елементів багатоквартирних будинків, робіт по енергозбереженню будинку та ін.; забезпечення прозорості і відкритості при наданні фінансової допомоги з міського бюджету: програма передбачає запровадження реалізації підготованих співвласниками проектів шляхом спільного фінансування, що реалізовуватиметься за кошти міського бюджету, але за обов`язкової фінансової участі мешканців будинку.

Позивач не погоджується з Програмою в частині фінансування програми, на що суд звертає увагу, що метою Програми сприяння діяльності співвласників багатоквартирних будинків є забезпечення підвищення ефективності управління житловим фондом шляхом формування конкурентного середовища на ринку комунальних послуг, при цьому, програма не врегульовує господарські відносини між суб`єктами господарювання та не встановлює для них обов`язкових правил поведінки, які є необхідною ознакою адміністративних відносин. Програма будується на вільному волевиявленні суб`єктів господарювання щодо їх участі у реалізації заходів програми.

За ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України від 14 травня 2015 року № 417-VIII Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.

Обов`язки співвласників багатоквартирного будинку визначені статтею 7 Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку : забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку; забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Отже, саме на співвласників багатоквартирного будинку покладено обов`язок щодо належного утримання такого будинку.

Програма сприяння діяльності співвласників багатоквартирних будинків затверджена керівником військово-цивільної адміністрації міста Волноваха Волноваського району Донецької області задля підвищення ефективності управління та підтримання у належному стані багатоквартирного житлового фонду міста. Закони України Про особливості здійснення права власності співвласників у багатоквартирному будинку , Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , Про приватизацію державного житлового фонду не містять жодних приписів щодо встановлення розмірів такої бюджетної підтримки.

За змістом Рекомендації Комітету Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Суд, обираючи спосіб захисту прав у сфері публічно-правових відносин, не може у своєму рішенні використовувати повноваження суб`єкта владних повноважень, оскільки адміністративний суд у виборі способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин обмежується конституційними засадами.

Позовні вимоги є втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

За п. 8 ч. 1 статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, і просити про їх захист (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року у справі № 19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим та дійсним. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватись індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист - це самостійне право, яке з`являється у особи у момент порушення чи оспорювання іншою особою належного їй суб`єктивного права.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд наголошує, що дослідження правомірності прийняття рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень повинно здійснюватись на момент їх прийняття (вчинення) та не може обґрунтовуватись юридичною правильністю (правомірністю) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 року у справі № 826/16634/16, від 05.09.2018 року у справі № 826/8956/17, від 12.06.2018 року у справі № 826/4406/16.

Позивач в позовній заяві не наводить доказів того, що спірна Програма відповідача безпосередньо стосується її інтересів, обумовлюючи виникнення у неї будь-якого суб`єктивного права чи обов`язку, спричиняючи настання будь-яких юридично значимих негативних наслідків для неї, відтак можливість будь-якого порушення її суб`єктивних прав та інтересів у майбутньому, або дійсне порушення таких прав станом на час звернення до суду.

Також, позивачем не надано суду будь-яких доказів щодо подання співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: Донецька область, Волноваський район, м.Волноваха, вул. Леніна (Центральна), буд.36, заявки на участь у реалізації заходів програми, доказів їх волевиявленні щодо реалізації заходів такої програми.

Водночас, незгода особи з певним рішенням суб`єкта владних повноважень загалом, якщо останнє не стосується її прав, обов`язків або інтересів, не може бути підставою для його перегляду чи скасування, оскільки захисту підлягає лише дійсно порушене, невизнане або оспорене право або охоронюваний інтерес особи. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі № 3687/1539/16-а, постанові від 31.01.2020 року у справі № 648/1899/17.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушених прав позивача спірною Програмою відповідача.

В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про підтвердження заявлених позивачем доводів, про порушення її конституційних прав, свобод та інтересів з боку відповідача.

Щодо посилання позивача на те, що Программа в частині співфінансування із міського бюджету (процентному співвідношенні до загальної кошторисної вартості проекту) є дискримінаційною.

За ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознакам

За визначенням, наведеним в пункті 2 частини першої статті 1 Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні (далі Закон № 5207-VI) дискримінація - ситуація, за якої особа або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 5207-VI).

Пряма дискримінація ситуація, за якої з особою або групою осіб за їх даними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5207- VI).

За ст. 24 Конституції України, ст.ст. 2,7 Загальної декларації прав людини, статей 2, 26 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 2 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 14, ст.1 Протоколу № 12 до Конвенції, ст. 2-1 Кодексу законів про працю України) необхідною підставою для встановлення факту дискримінації є обумовленість відмінного ставлення за певними ознаками.

В рішеннях Європейського суду з прав людини (далі Європейський суд) зазначено, що лише розрізнення, яке базується на персональній ознаці, за якою особа чи групи осіб відрізняються один від одного, можна характеризувати як дискримінацію (рішення у справах Карсон та інші проти Сполученого Королівства , Кьєльдсен, БускМадсен і Педерсен проти Данії ). Європейський суд деталізує вимоги до природи ознак, за якими забороняється дискримінація, та встановлює, що категорія інші ознаки поширюється винятково на такі ознаки, які за своєї природою є достатньо подібними до ознак, які вже перелічені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто відносяться до визначального для ідентичності особи вибору або є невід`ємними, вродженими та незмінними, характеристиками (рішення у справі Петерка проти Чеської Республіки ).

Таким чином, факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою. Незважаючи на відмінність юрисдикції, зазначені висновки підлягають врахуванню у даній справі, адже вони стосуються застосування матеріального права, безвідносно до процесу розгляду справи.

Позивач не навів жодних даних, які б дозволили обґрунтовано припустити, що різниця у ставленні до співвласників багатоквартирних будинків зі сторони Військово-цивільної адміністрації м. Волноваха Волноваського району Донецької області має місце саме через будь-яку наявну персональну ознаку.

За п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі № 200/3173/21-а за позовом ОСОБА_1 до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії- залишити без змін.

Повний текст постанови складений 15 листопада 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: Е.Г. Казначеєв

І.В. Сіваченко