Постанова

від 02.11.2021 по справі 300/710/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 300/710/20 пров. № А/857/17479/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,

за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року (головуючий суддя: Остап`юк С.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ, дата складення повного тексту рішення - 17.06.2021) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Рознет до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору товариство з обмеженою відповідальністю Вірлент Компані про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю Рознет , 01.04.2020 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0001581402 від 22.11.2019.

Обґрунтовує позов тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2019 № 0001581402 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2869169 грн та застосовано фінансову санкцію в розмірі 1434585 грн безпідставно. З огляду на те, що задекларовані суми податкового кредиту з податку на додану вартість позивач сформував за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Вірелент Компані та на підставі належним чином оформлених первинних документів. Натомість, посилання контролюючого органу на неможливість за наданими первинними бухгалтерськими документами встановити реальність передачі товарно-матеріальних цінностей не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позов задоволено.

Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вірелент Компані є фігурантом кримінального провадження № 320171200100000020 від 04.07.2017, а його печатка разом із ще 43 печатками інших підприємств вилучена в ході обшуків. Зазначає, що на підставі податкової інформації, даних інформаційно-аналітичних систем, щодо взаємовідносин третьої особи з його контрагентами, не підтверджено поставку товарно-матеріальних цінностей від Товариство з обмеженою відповідальністю Вірелент Компані . Крім цього, надані для перевірки первинні документи третьої особи, виписані для позивача, також не дають можливості встановити реальність передачі товарно-матеріальних цінностей. Враховуючи наведене, вбачається проведення транзитних фінансової потоків спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредити, а операції не мають реального характеру.

Позивач та третя особа, 12.10.2021 подали відзив та заперечення на апеляційну скаргу, в якому просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача Довженко Д.С. та представник третьої особи Тупало М.П., у судовому засіданні, апеляційну скаргу не визнали, просили її залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача, у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач - є юридичною особою, зареєстрованою 01.04.2010, взятий на облік в контролюючих органах 02.04.2010 за № 2509, станом на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи перебуває на обліку в Калуській ДПІ Калуського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області, є платником податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток, податку на додану вартість, військового збору, єдиного внеску, акцизного податку, надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Позивач здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку за зареєстрованими видами економічної діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна; дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (додаткові).

На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за №10 від 30.08.2019 в період з 12.09.2019 до 20.09.2019 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Вірлент Компані за період з 01.05.2019 до 30.11.2018, за результатом якої 27.09.2019 складено акт за №72/09-19-05-07 (том 1 а .с. 118-145).

В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ Рознет у період з 01.05.2018 по 30.11.2018 перебувало у фінансового-господарських відносин з ТОВ Вірлент Компані .

Так, згідно договору поставки від 15.05.2018 за № 15/05-18, укладений між ТОВ Вірлент Компані (постачальник) та ТОВ Рознет (покупець). Постачальник зобов`язується передати у власність продавця олію соняшникову нерафіновану, врожаю 2017 року, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору (том 1 а. с. 174-178).

За наслідками перевірки відповідач дійшов висновку, що первинні документи обліку господарських операцій між позивачем та його контрагентом не дають можливості встановити реальність передачі товарно-матеріальних цінностей, вважає облік цих операцій проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, а самі операції такими, що не мають реального товарного характеру (т. 1 а. с. 140).

Вказані висновки, відповідач відобразив у вказаному акті перевірки, за наслідками опису документів бухгалтерського та податкового обліку, істотних умов договорів, укладених між позивачем та третьою особою, а також договору позивача, за яким він реалізував придбаний у третьої особи товар, відомостями Єдиного реєстру податкових накладних про відсутність договорів зберігання, укладених третьою особою, узагальненої податкової інформації про третю особу, зазначення про відкриту інформацію Єдиного державного реєстру судових рішень, за якою третя особа - ТОВ Вірлент Компані є фігурантом кримінального провадження №320171200100000020 від 04.07.2017, а його печатка разом з ще 43 печатками інших підприємств вилучена в ході обшуків (т. 1 а. с. 123-139).

На підставі вищевказаних висновків перевірки, відповідач встановив порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановив заниження податку на додану вартість в загальній сумі 2 869 168, 64 гривні, в тому числі за липень 2018 року - 166668 гривень, за вересень 2018 року - 731 680 гривень, за жовтень 2018 року - 1367 688 гривень, за листопад 2018 року - 603133 гривні.

На підставі акта перевірки № 72/09-19-05-07/37041299 від 27.09.2019 та встановлених ним порушень, відповідач 22.11.2019 виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення за № 0001581402, яким збільшив позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4 303 754 гривні, в тому числі за податковими зобов`язаннями 2869169 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1434585 гривень (т. 1 а. с. 158-159).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товару, а тому дійшов висновку, про правомірність формування позивачем, податкового кредиту по факту придбання товару та відсутність підстав для нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму поставленого товару.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає, що такий висновок суду першої інстанції є помилковим з огляду наступне.

При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах (пункт 164.3 статті 164 ПК України).

Відповідно до ст. 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних / розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні / розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: 1) ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних / розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод; 2) ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Статтею 83 Податкового кодексу України встановлено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 16.07.1999 № 996-XIV, встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цієї нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Ступінь деталізації змісту і обсягу господарської операції вищевказаним Законом не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов`язань, доходів або витрат, з нею пов`язаних.

Згідно абзацу 2 пункту 2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм надає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни майнового стану платника податків.

Разом з тим, вимога щодо реальної зміни майнового стану суб`єкта господарювання, кореспондує з положеннями розділів ІІІ, V Податкового кодексу України, якими встановлено порядок формування платниками податків валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств і податком на додану вартість.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що предметом документальної позапланової перевірки контролюючим органом, було дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах позивача товариства з обмеженою відповідальністю Рознет з контрагентом товариством з обмеженою відповідальністю Вірлент Компані у зв`язку з придбанням у зазначеного товариства олії соняшникової.

Так, позивачем надано до перевірки наступні документи: договір поставки № 15/05-18 від 15.05.2018 укладений між ТОВ Вірлент Компані (постачальник) та між ТОВ Рознет (покупець), специфікації № 1 від 15.05.2018 до цього договору, специфікації № 2 від 31.08.2018 до цього договору, накладні, акти приймання передачі, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості.

У товарно-транспортних накладних за травень та вересень 2018 року вказано, що вантажовідправником є ТОВ Вірлент Компані , пункт навантаження: Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Пролетарська, 125.

Розрахунки між ТОВ Вірлент Компані та між ТОВ Рознет за придбані ТМЦ - олія соняшникова нерафінована за період з 01.05.2016 по 30.11.2018 здійснено в безготівковій формі на загальну суму 17 391 381,18 грн.

Оперції з ТОВ Вірлент Компані проведено в податковому обліку позивача наступним чином: сума ПДВ в загальній сумі 2869168,64 грн, включена до податкового кредиту, у тому числі у травні 2018 року у сумі 1500288 грн, у вересні 2018 у сумі 1287039,64 грн, у листопаді 2018 у сумі 81841 грн.

Відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ), поданих ТОВ Вірлент Компані до податкового органу, в II кварталі 2018 року на цьому підприємстві працював у штаті 1 особа (директор), у III кварталі 2018 - 5 осіб, у IV кварталі 2018 року - 2 особи.

Згідно звіту про сукупний дохід форми № 2-м, балансова вартість основних засобів ТОВ Вірлент Компані станом на 01.01.2018 становила 0 грн, станом на 30.06.2018 - 0 грн, станом на 31.12.2018 - 0 грн.

Також, позивачем до перевірки надано копію договору зберігання-доробки олії соняшникової № 0110/17 від 01.10.2017, згідно якого ТОВ Агро-Постач та ТОВ Вірлент Компані уклали цей договір на зберігання та доробку продукції.

Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно даних ЄРПН відсутня інформація щодо взаємовідносин між ТОВ Вірлент Компані і ТОВ Агро-Постач по послугах зберігання-доробки олії соняшникової.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зауважує про відсутність господарських взаємовідносин між ТОВ Вірлент Компані і ТОВ Агро-Постач , що підтверджується, зокрема, листом ТОВ Агро-Постач № 29 від 02.11.2018, в якому вказано, що ТОВ Агро-Постач не укладало договір зберігання-доробки олії соняшникової від 01.10.2017 № 0110/17, а відповідно і не здійснювало ніяких господарських операцій з ТОВ Вірлент Компані згідно цього договору.

Отже, відомості, які вказані у товарно-транспортних накладних щодо пункту навантаження - Кіровоградська область, м. Долинська, вул. Пролетарська, 125, не підтверджено матеріалами справи.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що позивач фізично не міг придбати у ТОВ Вірлент Компані олію соняшникову, оскільки у третьої особи, її фактично не було.

При вирішенні цієї справи, суд апеляційної інстанції враховує правову позицію викладену у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 справа 823/1538/16, згідно якої, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця права на формування цієї вигоди, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що надані позивачем сертифікати якості від ТОВ Агро-Постач на олію соняшникову та товарно-транспортні накладні про перевезення олії з вул. Пролетарська, 125, м. Долинська, Кіровоградська область (адреса ТОВ Агро-Постач ) не можуть вважатись належними та допустимими доказами проведення операції, оскільки будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Щодо покликання третьої особи під час судового засідання в суді апеляційної інстанції, що ТЦП, які було продано позивачу, придбано не в ТОВ Агро-Постач , а у інших контрагентів, зокрема: ТОВ НОРВЕЙ СТАНДАРТ , ТОВ ФОРТУН ХІЛС , ТОВ ТМ ЛІЗИНГ , то суд апеляційної інстанції критично оцінює такі покликання. Оскільки, в ході проведення перевірки, позивачем не подавалися контролюючому органу документи, які б підтверджували взаємовідносини третьої особи з цими товариствами. Натомість, лише надавалися первинні документи щодо взаємовідносин з ТОВ Вірлент Компані і ТОВ Агро-Постач , які спростовані в ході судового розгляду справи.

Крім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 08.06.2018 у справі № 405/3476/18 накладено арешт на майно, яке було вилучено 30.05.2018 в ході проведення нежитлового приміщення розташованого за адресою м. Кропивницький, вул. Пашутіна 22, зокрема, печатку в білому тубусі з відтиском ТОВ Вірлент Компані (код 41381778).

В подальшому ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 12.12.2018 № провадження 11-сс/4809/128/18, скасовано арешт на печатку ТОВ Вірлент Компані (код 41381778).

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що до матеріалів справи надавались копії документів з відтисками печаток ТОВ Вірлент Компані (код 41381778), зокрема, акти приймання-передачі, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, податкові накладні тощо (том 2 а. с. 82, 83, 85, 86) за період з 30.05.2018 по 12.12.2018, що ставить під сумнів правомірність складення таких документів. Оскільки, у вказані періоди печатка була вилучена.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками, які встановлені контролюючим органом в ході проведення перевірки щодо неможливості реального здійснення господарських операцій позивача із ТОВ Вірлент Компані в частині придбання олії соняшникової, а отже позивач безпідставно відобразив в податковому обліку операції по придбанню олії соняшникової у ТОВ Вірлент Компані .

Враховуючи вищенаведене, за встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем в порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України занижено податок на додану вартість в загальній сумі 2869168,64 грн, в тому числі за липень 2018 року в сумі 166668 грн, за вересень 2018 року в сумі 731680 грн, за жовтень 2018 року в сумі 1367688 грн, за листопад 2018 року в сумі 603133 грн.

Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 310, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі № 300/710/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. В. Ніколін М. А. Пліш Повне судове рішення складено 12.11.2021.