Рішення

від 07.06.2021 по справі 300/710/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2021 р. справа № 300/710/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап`юк С.В.,

за участю секретаря Баточенко О.-А.А.,

представника позивача Довженка Д.С.,

представника відповідача Лаврука В.В.,

представника третьої особи Тупала М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Рознет до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Вірлент Компані про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001581402 від 22.11.2019, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Рознет (далі - позивач) звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001581402 від 22.11.2019.

Ухвалою суду від 06.04.2020, у зв`язку із не сплатою судового збору у встановленому розмірі, позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків, а 07.08.2020 у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху її повернуто позивачу.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2020 ухвалу про повернення позовної заяви від 07.08.2020 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

30.11.2020 справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду, 07.12.2020 суд ухвалою залишив позовну заяву без руху та встановив позивачу строк для усунення її недоліків, які позивач усунув 11.12.2020.

16.12.2020 суд відкрив провадження в цій адміністративній справі та призначив її до до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Також, 16.12.2020 суд залучив до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Вірлент Компані (далі - третя особа).

Сторони та третя особа скористалися своїми процесуальними правами та подали заяви по суті справи, в яких обґрунтували свої вимоги, доводи та заперечення.

За наслідками підготовчого засідання, виконавши завдання підготовчого провадження, суд призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує тим, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 22.11.2019 №0001581402 позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 2 869 169 гривень та застосовано фінансову санкцію в розмірі 1 434 585 гривень безпідставно, з огляду на те, що задекларовані суми податкового кредиту з податку на додану вартість позивач сформував за реально здійсненими господарськими операціями з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю Вірелент Компані та на підставі належним чином оформлених первинних документів, натомість посилання контролюючого органу на неможливість за наданими первинними бухгалтерськими документами встановити реальність передачі товарно-матеріальних цінностей не є підставою для беззаперечного висновку про відсутність реальних правових наслідків проведених господарських операцій.

Відповідач позов не визнав, свої заперечення обґрунтував тим, що на підставі податкової інформації, даних інформаційно-аналітичних систем, щодо взаємовідносин між третьою особою з його контрагентами, оприлюдненими відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, з яких відомо, що третя особа є фігурантом кримінального провадження №320171200100000020 від 04.07.2017 , а також заповнення з порушенням товарно-транспортних накладних, що підтверджували перевезення товарів, відсутності запису щодо відповідальної особи у видаткових накладних встановлено неможливість здійснення господарської операції між позивачем і третьою особою, що слугувало підставою декларування позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 2 869 169 гривень.

Третя особа вимоги позову вважає обґрунтованими, в своїх письмових поясненнях підтверджує реальність господарських операцій з позивачем, на підставі наданих суду копій первинних бухгалтерських документів, складених в ході первісних господарських операцій з власними контрагентами та позивачем.

В судовому засіданні з розгляду справи представник позивача та третьої особи заявлені позовні вимоги підтримали, а представник відповідача проти позову заперечив, свої вимоги та заперечення вони обґрунтовували вказаними в заявах по суті спору правовими підставами та обставинами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши докази, суд робить висновок, що адміністративний позов підставний та підлягає до задоволення, виходячи з таких встановлених і доведених перед судом обставин та мотивів.

Позивач - є юридичною особою, зареєстрований 01.04.2010, взятий на облік в контролюючих органах 02.04.2010 за №2509, станом на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи перебуває на обліку в Калуській ДПІ Калуського управління ГУ ДПС в Івано-Франківській області, є платником податку на доходи фізичних осіб, податку на прибуток, податку на додану вартість, військового збору, єдиного внеску, акцизного податку, надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Позивач здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку за зареєстрованими видами економічної діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна; дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки (додаткові).

15.05.2018 позивач уклав з третьою особою договір поставки №15/05-18. За умовами вказаного договору третя особа, як постачальник зобов`язувалася передати у власність покупця - позивача олію соняшникову нерафіновану, українського походження, врожаю 2017 року, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити товар (т.1 а.с. 174-178).

На виконання взятих на себе договірних зобов`язань третьою особою здійснені поставки олії соняшникової нерафінованої автомобільним перевезенням, послуги якого надані Товариством з обмеженою відповідальністю Миртранс вантажовідправнику - третій особі, вантажоодержувачу - позивачу на термінал зберігання в квоту Notley Business Limited, експорте ПП Н.В. Плюс за договором комісії.

Вказані господарські операції відображені в податковому та бухгалтерському обліку позивача на підставі складених первинних бухгалтерських документів: актів-приймання передачі товару, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості кожної партії товару від заводу виробника, а також на підставі документів податкового обліку: податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (т.1 а.с.205-250, т.2 а.с.1-191).

Позивач здійснив оплату коштів за поставлений товар, що підтверджується платіжними дорученнями (т.1 а.с. 179-204), а також відобразив показники здійснених господарських операцій у відомостях податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди (т.2 а.с.192-242).

Всього за період з 01.05.2018 до 30.11.2018 здійснено оплату за поставлений товар на суму 17 391 381, 18 гривень, кредиторська заборгованість позивача перед третьою особою на момент перевірки відповідачем складала 85 434, 03 гривні.

Вказані господарські операції для податкового обліку позивача мали наслідком включення сум податку на додану вартість в розмірі 2 869 168, 64 гривні до податкового кредиту товариства за звітні періоди травня, вересня, жовтня та листопада 2018 року.

Позивач придбаний товар, на умовах договору комісії за №27/09-1К від 27.09.2017, як комітент, передав комісіонеру - Приватному підприємству Н.В. Плюс для реалізації за зовнішньоекономічним контрактом, а переданий товар відвантажений за вантажно-митними деклараціями, оплачений покупцем комісіонеру, а комісіонер отриману плату перерахував позивачу, як комітенту (т.4 а.с.99-151).

На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області за №10 від 30.08.2019 в період з 12.09.2019 до 20.09.2019 відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Вірлент Компані за період з 01.05.2019 до 30.11.2018, за результатом якої 27.09.2019 склав акт за №72/09-19-05-07 (т.1 а.с.118-145).

За наслідками перевірки відповідач дійшов висновку, що первинні документи обліку господарських операцій між позивачем та третьою особою не дають можливості встановити реальність передачі товарно-матеріальних цінностей, вважає облік цих операцій проведенням транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, а самі операції такими, що не мають реального товарного характеру (т.1 а.с.140).

Вказані висновки, відповідач відобразив у вказаному акті перевірки, за наслідками опису документів бухгалтерського та податкового обліку, істотних умов договорів, укладених між позивачем та третьою особою, а також договору позивача, за яким він реалізував придбаний у третьої особи товар, відомостями Єдиного реєстру податкових накладних про відсутність договорів зберігання, укладених третьою особою, узагальненої податкової інформації про третю особу, зазначення про відкриту інформацію Єдиного державного реєстру судових рішень, за якою третя особа - ТОВ Вірлент Компані є фігурантом кримінального провадження №320171200100000020 від 04.07.2017, а його печатка разом з ще із 43 печатками інших підприємств вилучена в ході обшуків (т.1 а.с.123-139).

Таким чином, свої висновки відповідач обґрунтовує отриманою податковою інформацією з інших податкових органів та з ДФС України, даними єдиного державного реєстру судових рішень, даними інформаційно-аналітичної системи ДФС України, що зазначено в акті перевірки (т.1 а.с.140).

На підстави вищевказаних висновків перевірки, відповідач встановив порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановив заниження податку на додану вартість в загальній сумі 2 869 168, 64 гривні, в тому числі за липень 2018 року - 166 668 гривень, за вересень 2018 року - 731 680 гривень, за жовтень 2018 року - 1 367 688 гривень, за листопад 2018 року - 603 133 гривні.

На підставі акта №72/09-19-05-07/37041299 від 27.09.2019 та встановлених ним порушень, відповідач 22.11.2019 виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0001581402, яким збільшив позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 4 303 754 гривні, в тому числі за податковими зобов`язаннями 2 869 169 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 434 585 гривень (т.1 а.с.158-159).

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб`єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Суд вважає за необхідне зауважити, що товаросупроводжувальні документи, на помилки в оформленні яких посилається відповідач, в даній справі, не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб`єктами не пов`язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж товару.

Твердження податкового органу про відсутність у контрагентів позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, відсутність за юридичною адресою на момент звірки не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем. В межах перевірки позивача відповідачем не досліджено можливість залучення постачальниками позивача матеріально-технічних, майнових, трудових та виробничих ресурсів шляхом укладення цивільно-правових угод або іншій не забороненій законом формі у період поставок товарно-матеріальних цінностей.

На підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та третьою особою, остання, як постачальник товару позивачу, суду з письмовими поясненнями надано первинні документи, на підставі яких третьою придбано реалізований позивачу товар, здійснено бухгалтерський та податковий облік господарських операцій, використання заводом-виробником орендованого майна для забезпечення накопичення та зберігання реалізованого товару (т.3 а.с.22-250, т.4 а.с.1-9).

Щодо недоліків оформлення відомостей товарно-транспортних накладних, то позивач, на підтвердження фактичності та дійсного змісту господарських відносин з отримання послуг вантажних перевезень, а також умов, мети та підстави їх отримання надав суду генеральний договір №07/02-18 на послуги по автоперевезенню від 07.02.2018, а також первинні бухгалтерські документи та документи податкового обліку, складені з приводу отримання цих послуг, а також письмові підтвердження підприємства перевізника в допущенні помилки при оформленні товарно-транспортних накладних за якими поставлено придбаний товар позивача в місце відвантаження (т.4 а.с.88-95).

Відомості Єдиного реєстру податкових накладних про відсутність договорів зберігання товарів, укладених третьою особою з своїми контрагентами також не обґрунтовують висновків відповідача. Здійснені господарські операції третьою особою не передбачали додаткових відносин зберігання товару, відвантаження якого здійснювалося з використання заводом-виробником орендованого майна для забезпечення його накопичення в межах ресурсів виробничих потужностей, а відсутність підтвердження цивільно-правових угод, які не обліковуються платниками податків, здійснення яких такими платниками податків заперечується не може слугувати підставою для висновків контролюючого органу про безтоварність облікованих господарських операцій платника податку, ґрунтуючись на припущенні контролюючого органу про необхідність отримання конкретних послуг для реального проведення облікованої господарської операції.

Наявність інформації Єдиного державного реєстру судових рішень, за якою третя особа - ТОВ Вірлент Компані є фігурантом кримінального провадження №320171200100000020 від 04.07.2017, а його печатка разом з ще із 43 печатками інших підприємств вилучена в ході обшуків, якою відповідач також мотивує прийняте рішення, може слугувати підставою для обґрунтованого сумніву в достовірності даних податкового обліку такої юридичної особи, що може слугувати підставою для реалізації органами податкової служби своїх повноважень для підтвердження або спростування такого сумніву. Самостійно вказаний факт не може свідчити про існування обставин, що не встановлені обвинувальним вироком суду, як такий, що прямо суперечить презумпції невинуватості, гарантованій статтею 62 Конституції України та презумпції правомірності рішень платника податку, встановлені пунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак, не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності не відбувалося отримання платником податків від його контрагента товарів (роботи, послуг).

Також відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження фактичної відсутності у контрагента позивача об`єктивної неможливості здійснення господарської діяльності з поставки товару.

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер встановлено судом, що доводить правомірність формування позивачем, податкового кредиту по факту придбання товару та відсутність підстав для нарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму поставленого товару, що спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Суд визнає, що склад податкових правопорушень в розумінні статті 109 Податкового кодексу України відповідачем не доведений.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач на підставі помилкових висновків оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями збільшив Товариству з обмеженою відповідальністю Рознет грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 2 869 169 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 434 585 гривень.

Як наслідок, є протиправними та підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення за №0001581402 від 22.11.2019, а позовні вимоги є обґрунтованими, та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 23 122 гривні, згідно платіжного доручення за № 8184 від 26.03.2020 та платіжного доручення за №43220 від 23.09.2020.

Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, суд робить висновок про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області судовий збір в розмірі 23 122 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43142559) за №0001581402 від 22.11.2019 про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Рознет» (індекс 77324, вулиця Шевченка, будинок 86, село Верхня, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 37041299) грошового зобов`язання з податку на додану вартість: за основним платежем в розмірі 2 869 169 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1 434 585 гривень.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рознет» (індекс 77324, вулиця Шевченка, будинок 86, село Верхня, Калуський район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 37041299) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Незалежності, будинок 20, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 43142559) сплачений судовий збір в розмірі 23 122 (двадцять три тисячі сто двадцять дві) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 17 червня 2021 р.