Рішення
від 13.08.2021 по справі 592/19478/19
КОВПАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа№592/19478/19

Провадження №2/592/71/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

представника позивачки: адвоката Грицика Г. О. ,

представника відповідача: ОСОБА_1 ,

представника третьої особи: адвоката Сошенка Я. В. ,

розглянув в підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В :

26.12.2019 року звернулася до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки, в якому вона зазначила про те, що ОСОБА_3 був власником житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 06.06.2015 року в розмірі 1/1 частки. 20.09.2016 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" отримало в оренду у Сумської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:14:001:0340, на якій знаходилося майно ОСОБА_3 . В зв`язку з неможливістю отримати земельну ділянку під власним житловим будинком у власність ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача та третьої особи про припинення оренди земельної ділянки. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми у справі № 592/10263/17 було відмовлено в задоволені позову з посиланням на те, що законодавством не передбачено припинення договору оренди земельної ділянки у разі продажу частини нерухомого майна іншій особі, яке заходиться на орендованій земельній ділянці. Рішенням апеляційного суду Сумської області від 28.03.2019 року рішення першої інстанції було скасовано та було постановлене нове рішення, в якому зазначено про те, що відповідно матеріалів справи позивачем було обрано неправильний шлях захисту своїх прав. Так, відповідно матеріалів справи право на будинок перейшло раніше, ніж відбулося оформлення земельної ділянки, тому не відбулося переходу права власності на житловий будинок, який знаходиться на орендованій земельній ділянці, а відбулося незаконне оформлення земельної ділянки під чужим майном. Для скасування права оренди необхідна умова, визначена ст. 120 ЗК України, а саме: перехід права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на вже орендованій земельній ділянці. Виконуючи рішення апеляційного суду Сумської області від 28.03.2019 року ОСОБА_3 зробив перехід прав власності на житловий будинок, який знаходиться на орендованій земельній ділянці, шляхом укладення договору дарування з ОСОБА_4 - позивачкою по даній справі. Тому, позивачка ОСОБА_4 вважає договір оренди земельної ділянки таким, що не відповідає цивільному та земельному законодавству, зазначене право оренди порушує права на володіння землею. Відповідно до ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці іншою особою. На виконання ст. 175 ЦПК України вона повідомляє про те, що нею не було подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Заходи досудового врегулювання спору не проводилися. Заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви не здійснювались. Всі докази, які наявні у позивачки, подаються разом з позовною заявою. Позивачкою були понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 768,40 грн. . З огляду на зазначене, керуючись ст. ст. 88, 118-122 ЦПК України, ст. 31 Закону України "Про оренду землі" , вона просила: 1. Припинити договір оренди земельної ділянки 5910136600:14:001:0340 № 16554462 від 20.09.2016 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" та Сумською міською радою. 2. Відповідачам компенсувати позивачці судові витрати на розгляд справи (вхідний № 64940/19 від 26.12.2019 року) (а. с. 1, 2) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 27.12.2019 року було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) до Сумської міської ради (м. Суми, майдан Незалежності, буд. 2) , третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" (м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 33) про припинення договору оренди земельної ділянки. Було ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Було ухвалено призначити у справі підготовче судове засідання на 07.02.2020 року 13 годину 30 хвилин в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, розташованого за адресою: 40009, м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 12, зал судових засідань № 11, про що повідомити учасників справи. Копію ухвали про відкриття провадження у справі було ухвалено надіслати учасникам справи разом з копією позовної заяви з копіями доданих до неї документів - відповідачу. Було ухвалено роз`яснити відповідачу право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду) , що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Було ухвалено роз`яснити учасникам справи, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: ненадання копії відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://kv.su.court.gov.ua/sud1806/gromadyanam/csz/ . Ухвала набрала законної сили 27.12.2019 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/86662138) (а. с. 10) .

23.01.2020 року директор сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" Некрасов С. О. надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому він зазначив про те, що відповідно до п. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Позивачка в позовній заяві зазначає про те, що ОСОБА_3 зробив перехід права власності на житловий будинок шляхом укладення договору дарування з ОСОБА_4 , проте також не додав копії договору дарування до позовної заяви. Згідно ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) . Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" вважає, що позивачка, всупереч вимогам ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не додала до позовної заяви всі наявні в неї докази, а всебічне, повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи неможливе без дослідження судом зазначеного договору. Враховуючи зазначене, керуючись ст. ст. 43, 177 ЦПК України, він просив зобов`язати позивачку надати копію договору дарування житлового будинку від 27.08.2019 року, серія та номер: 2685, посвідчений приватним нотаріусом Бурбика Т. А. , на який посилається позовна заява (вхідний № 3259 від 23.01.2020 року) (а. с. 15, 16) .

23.01.2020 року директор сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" Некрасов С. О. надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву про припинення договору оренди земельної ділянки, в якому він зазначив про те, що, ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_4 від 26.12.2019 року та доданими до неї додатками, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" заявляє про категоричну незгоду з нею. По-перше, відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Позивачка в позовній заяві посилається на договір купівлі-продажу від 06.06.2015 року, проте не додала копії договору до позовної заяви. Позивачка в позовній заяві зазначає про те, що ОСОБА_3 зробив перехід права власності на житловий будинок шляхом укладення договору дарування з ОСОБА_4 , проте також не додав копії договору дарування до позовної заяви. Згідно ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) . Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" вважає, що позивачка, всупереч вимогам ч. 5 ст. 177 ЦПК України, не додала до позовної заяви всі наявні в неї докази, а всебічне, повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи неможливе без дослідження судом зазначених договорів. По-друге, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" звертає увагу суду на те, що додані до позовної заяви копії документів не посвідчені належним чином (не містять інформації про дату їх посвідчення та інформації про особу, яка їх посвідчила) . По-третє, позивачка зазначає про те, що рішенням апеляційного суду Сумської області від 28.03.2019 року рішення суду першої інстанції було скасовано та бо постановлене нове рішення, в якому зазначено про те, що згідно матеріалам справи позивачем було обрано неправильний шлях захисту прав. В той же час, постанова Сумського апеляційного суду від 28.03.2019 року у справі № 592/10263/17 не посилається на шлях захисту прав. Так, в постанові Сумського апеляційного суду від 28.03.2019 року у справі № 592/10263/17 зазначено про те, що з матеріалів справи вбачається, що житловий будинок позивача, який знаходиться за тією ж адресою, що і нежитлові будівлі та споруди ТОВ "Агрокомбінат "Тепличний" , розміщені на земельній ділянці Сумської міської ради. Як на правову підставу для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 посилається на ст. 31 Закону України "Про оренду землі" , відповідно до якої договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Проте, вказані вимоги закону можуть бути застосовані лише до земельної ділянки, на якій розташована набута у власність будівля, а не до суміжної земельної ділянки. Відповідно до ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на будинок, споруду, що перебуває на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому самому обсязі, що був у попереднього землекористувача. При цьому договір оренди земельної ділянки попереднього власника нерухомого майна не припиняється автоматично, а новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на себе у встановленому чинним законодавством порядку. Отже, у зв`язку з переходом права власності на будинок до нового власника цей факт є підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем і до нового власника переходить право користування земельною ділянкою під будинком. Однак, право користування земельною ділянкою попереднього користувача слід припинити та набути (переоформити) власником будинку у встановленому законом порядку. Такий порядок передбачає необхідність прийняття уповноваженими органами рішень про припинення/надання в оренду земельної ділянки та здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку. За змістом ч. 1 ст. 116 ЗК України правовою підставою для набуття громадянами України права користування або власності на земельну ділянку із земель комунальної власності є рішення органів місцевого самоврядування. Проте, у даному випадку компетентним органом не приймалось рішення про відведення у встановленому законом порядку земельної ділянки позивачці, не вирішувалось питання можливості підведення земельної ділянки з огляду на її цільове призначення. Відмова у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру сама по сoбi не є порушенням цивільного права позивачки за відсутності обставин, які свідчать про наявність у неї відповідного речового права щодо земельної ділянки, на якій розташоване належне їй нерухоме майно. Таким чином, оскільки ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не набув право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, тобто не довів наявність у нього порушеного права, тому позов задоволенню не підлягає саме з цієї підстави, а рішення суду першої інстанції в частині викладення мотивів відмови в задоволенні позову слід змінити. Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права є необґрунтованими, оскільки факт порушення прав позивача не підтвердився та останнім не був доведений. За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову. Він звертає увагу суду на те, що в позовній заяві у справі № 592/19478/19 ОСОБА_4 також посилається на ст. 31 Закону України "Про оренду землі" . При цьому, ОСОБА_4 обізнана про наявність постанови Сумського апеляційного суду від 28.03.2019 року у справі № 592/10263/17 та про зміст вказаної постанови. В той же час, позивачка, як і ОСОБА_3 , не набула права власності на житловий будинок (будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці, а тому підстави для застосування ст. 31 Закону України "Про оренду землі" в даному випадку відсутні. По-четверте, позивачка в позовній заяві зазначає про те, що, виконуючи рішення апеляційного суду Сумської області від 28.03.2019 року, ОСОБА_3 зробив перехід права власності на житловий будинок, який знаходиться на орендованій земельній ділянці, шляхом укладення договору дарування ОСОБА_4 - позивачкою по даній справі. В той же час, постанова Сумського апеляційного суду від 28.03.2019 року у справі № 592/10263/17 не має жодних посилань до виконання будь-яких дій чи правочинів ОСОБА_3 . Отже, дарування житлового будинку позивачці жодним чином не може бути пов`язано з виконанням вказаної постанови суду. По-п`яте, в позовній заяві зазначено прохання до суду припинити договір оренди земельної ділянки. В той же час, серед визначених гл. 50 ЦК України підстав припинення зобов`язання, відсутня підстава припинення зобов`язання за рішенням суду. Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими Законами. Згідно ч. 2 ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. Відповідно до ч. 3 ст. 202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Ст. ст. 203-205 ГК України передбачено припинення господарського зобов`язання виконанням або зарахуванням; припинення господарського зобов`язання за згодою сторін чи у разі поєднання його сторін в одній особі; припинення господарського зобов`язання у разі неможливості виконання. Також, в постанові Вищого господарського суду України від 10.10.2017 року у справі № 908/257/17 зазначено про те, що чинним законодавством такий спосіб захисту права та інтересу, як визнання договору припиненим, не передбачений. По-шосте, позовна заява посилається на договір купівлі-продажу від 06.06.2015 року. Слід зазначити про те, що під час розгляду справи № 592/10263/17 було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_1 від 26.06.2015 року, зареєстрованого за номером 4558, ОСОБА_5 , від імені якого діє ОСОБА_6 , продав, а ОСОБА_3 купив в особисту приватну власність по даному договору нежиле приміщення під літ. "Г" , площею 164,3 м ? , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що (відповідно до п. 1.1. договору) підтверджується довідкою Управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області Управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області Головного управління Держземагенства у Сумській області від 25.06.2015 року № 1446/01.23. Кадастровий номер 5910136600:14:001:0295, що (відповідно до 1.1. договору) підтверджується технічною документацією, виданою ФОП ОСОБА_7 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нанкою Т. І. (а. с. 41, 42) . За клопотанням сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" у справі № 592/10263/17 судом були зроблені запити до Головного Управління Держгеокадастру у Сумській області від 22.03.2018 року та від 16.04.2018 року з проханням надати: - копію довідки Управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області Управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області Головного управління Держземагенства у Сумській області від 25.06.2015 року № 1446/01.23, на підставі якої було оформлено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:14:001:0295; - копію технічної документації на земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:14:001:0295, виданої ФОП ОСОБА_7 . Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області була надана відповідь від 17.04.2018 року, до якої було додано копію листа Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держземагенства у Сумській області від 11.04.2018 року № 515/415-18. Відповідно до листа Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держземагенства у Сумській області від 11.04.2018 року № 515/415-18 було встановлено, що в Державному земельному кадастрі відомості щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:001:0295 відсутні, документація із землеустрою щодо формування даної земельної ділянки до місцевого фонду документації із землеустрою не надходила (лист Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного Управління Держземагенства у Сумській області від 11.04.2018 року № 515/415-18 наявний в матеріалах судової справи № 592/10263/17, яка знаходиться в Ковпаківському районному суді м. Суми) . Крім того, цим же листом (від 11.04.2018 року № 515/415-18) Головне управління Держземагенства у Сумській області повідомило про те, що довідка Управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області Управління Держгеокадастру у Сумському районі Сумської області від 25.06.2015 року № 1446/01.23 в архіві Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області не зберігається. ОСОБА_3 вказаних документів до суду також не надав. Технічна документація, видана ФОП ОСОБА_7 , на яку посилається договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_1 від 26.06.2015 року, зареєстрований за номером 4558, до суду першої інстанції під час розгляду справи № 592/10263/17 також не була надана. Він вважає, що відсутність кадастрового номеру земельної ділянки в договорі купівлі-продажу приміщення, як і зазначення неіснуючого кадастрового номеру в Договорі купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_1 від 26.06.2015 року, зареєстрованого за номером 4558, а також відсутність розміру земельної ділянки в цьому договорі свідчить про те, що сторони договору не досягли в належній формі згоди з усіх істотних умов договору, а також те, що до договору купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_1 від 26.06.2015 року, зареєстрованого за номером 4558, могла бути внесена завідомо недостовірна інформація про кадастровий номер земельної ділянки (якого насправді не існує) . Якщо ж житловий будинок вже знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5910136600:14:001:0295 (який зазначений в договорі купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_1 від 26.06.2015 року, зареєстрованого за номером 4558) , то договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:001:0340 не може порушувати права позивачки. По-сьоме, в листі Управління архітектури та містобудування від 15.12.2017 року № 1007/08.01.01.-23 зазначено про те, що відповідно до Генерального плану м. Суми зі змінами, затвердженими рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР, та Плану зонування території м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.01.2013 року № 2180-МР, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в виробничій зоні В-5, визначеній для розміщення підприємств 5 класу шкідливості. В зоні В-5 переважними, супутніми та допустимими видами використання території розміщення житлових об`єктів не передбачено. З урахуванням цього надання земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва за вищезазначеною адресою буде порушенням чинних Генерального плану та Плану зонування території м. Суми. Зазначене також свідчить про те, що договір оренди земельної ділянки, яка перебуває у виробничій зоні В-5, визначеній для розміщення підприємств 5 класу шкідливості, не може порушити права власника житлової будівлі (яка не може перебувати в такій зоні) . Отже, позовна заява від 26.12.2019 року містить твердження, які не відповідають дійсності, не підтверджена жодними доказами, є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" понесло й які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (витрати, пов`язані з розглядом справи, на професійну правову (правничу) допомогу) : - підготовка до суду відзиву на позовну заяву 2027,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) ; - підготовка до суду заперечень 2027,00 грн. (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб) ; - участь в судових засідання суду апеляційної інстанції (0,6 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за кожне судове засідання в суді першої інстанції. На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 178, 259 ЦПК України, він просив: 1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 в повному обсязі. 2. Провести розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін (вхідний № 3260 від 23.01.2020 року) (а. с. 18-22) .

06.02.2020 року представник відповідача за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового та кадрового забезпечення департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради Парфененко Максим Сергійович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання про витребування доказів, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/19478/19 за позовом ОСОБА_4 до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування позову ОСОБА_4 зазначила про те, що вона є власником житлового будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування житлового будинку від 27.08.2019 року, серія та номер 2685, але в порушення вимог ст. ст. 43, 83 ЦПК України він відсутній в додатках до позовної заяви. Він вважає, що при розгляді справи необхідно дослідити вищевказаний договір дарування, як підставу набуття позивачкою права власності на нерухоме майно. Самостійно надати зазначений договір Сумська міська рада не має можливості, оскільки не є його стороною. На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 84 ЦПК України, він просив витребувати від позивачки ОСОБА_4 копію договору дарування від 27.08.2019 року, серія та номер 2685 (вхідний № 6179 від 06.02.2020 року) (а. с. 30) .

24.03.2020 року представник третьої особи: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" адвокат Сошенко Ярослав Вікторович надіслав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справі № 592/19478/19. Розгляд справи призначений на 09.04.2020 року на 13 годину 30 хвилин. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 року по 03.04.2020 року на всій території України встановлено карантин та відповідно до заяви Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11.03.2020 року на офіційному веб-сайті Ради суддів України (http://rsu.gov.ua) , було розміщено звернення до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян с ознаки будь-якого вірусного захворювання. Термін зазначеного карантину запланований для продовження Кабінетом Міністрів України на невизначений на сьогодні па час. Листом Ради суддів України від 16.03.2020 року № 9рс-186/20 було рекомендовано роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку з карантинними заходами. Цим же листом було рекомендовано громадянам та іншим особам всі необхідні документи, у тому числі клопотання, надавати суду, серед іншого, в електронному виді на електронну адресу суду. Верховна Рада України ввела адміністративну та кримінальну відпопідальність за порушення правил карантину при коронавірусі. КУпАП було доповнено ст. 44-3 "Порушення правил щодо карантину людей" , згідно якій порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" , іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - у розмірі від двох до десяти тисяч неоподатковуваних .мінімумів доходів громадян. Тобто, адміністративна відповідальність встановлена за самовільне залишення місця обсервації (карантину) особою, яка може бути інфікована коронавірусною хворобою COVID-19. Крім того, була посилена кримінальна відповідальності за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням. Ст. 325 КК України була викладена в такій редакції: "Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років" . За наявною на сьогоднішній день інформацією, інкубаційний період коронавірусу COV1D-19 може становити понад 14 днів. Він вважає, що своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи № 592/19478/19 можливе виключно за участі представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" в судовому засіданні та наданні ним відповідних пояснень у справі безпосередньо в судовому засіданні. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 43, 223 ЦПК України, він просив відкласти розгляд справи № 592/19478/19, призначений на 09.04.2020 року на 13 годину 30 хвилин, на інші дату та час (вхідний № Еп-1968/20 від 24.03.2020 року) (а. с. 37) .

08.04.2020 року представник відповідача за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового та кадрового забезпечення департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради Парфененко Максим Сергійович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання про перенесення розгляду справи, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/19478/19 за позовом ОСОБА_4 до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки. Розгляд справи було призначено на 09.04.2020 року на 13 годину 30 хвилин. З 12.03.2020 року до 03.04.2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі коронавірусу. Таке рішення було прийнято на засіданні Кабінету Міністрів України 11.03.2020 року. 25.03.2020 року надзвичайну ситуацію було запроваджено по всій Україні. Карантин було запроваджено до 24.04.2020 року. Рада суддів України 11.03.2020 року звернулася з листом до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. З огляду на це та у зв`язку з запровадженням карантину у м. Суми він просив відкласти розгляд справи на іншу дату. Процесуальні документи, що стосуються судового розгляду справи, він просив направляти на адресу електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 або dresurs@smr.gov.ua. Довіреність є в матеріалах справи (вхідний № 16462 від 08.04.2020 року) (а. с. 38) .

09.04.2020 року позивачка ОСОБА_4 надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому вона зазначила про те, що в провадженні провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/19478/19 за її позовом про припинення договору оренди земельної ділянки. Розгляд справи було призначено на 09.04.2020 року на 13 годину 30 хвилин. Водночас з 12.03.2020 року до 24.04.2020 року на усій території України було встановлено карантин (постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на територій України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 року № 211, зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239) . Рада суддів України звернулась до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідування суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання (заява Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів від 11.03.2020 року) . При цьому інкубаційний період нового коронавірусу триває від 2 днів до 2 тижнів (офіційний сайт МОЗ України: https://nioz.gov.ua/article/news/7-poshireriih-pitan-pro-novij-koronavirus) . Під час інкубаційного періоду, коли людина уже заразилася вірусом, але ще добре почувається та немає жодних зовнішніх симптомів хвороби, збудник може виділятися та передаватися іншим (офіційний сайт МОЗ України: https.7/moz.gov.ua/article/health/skilki-chasu-ljudina-jaka-hvorie-ria-virusnu-infekciju-mozhe-zaraziii- inshih) . Відтак, зрозуміти, що особа заражена коронавірусом COVID-19 в межах інкубаційного періоду є складно. Тому, на перший погляд здорова людина без явних ознак вираженості симптомів захворювання вже може бути зараженою, а збудник коронавірусу COVID-19 може виділятися й передаватися іншим. В Україні станом на 09.04.2020 року було зафіксовано 1668 випадків інфікування коронавірусом COVID-19. Крім того, має місце 52 (п`ятдесят два) летальних випадків - смерть людини (офіційний сайт МОЗ України: https://moz.gov.ua/article/news/operativna-informacija-pro-poshirennja-koronavirusnoi-infekcii-201- ricov-) . Людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України) . Крім того, Рада суддів України рекомендувала у період з 16.03.2020 року до 03.04.2020 року встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам) . Зважаючи на вищевикладене, враховуючи поважність причин, вона просила перенести розгляд справи № 592/19478/19 за позовом ОСОБА_4 про припинення договору оренди земельної ділянки (вхідний № Еп-2714/20 від 09.04.2020 року) (а. с. 39, 70) .

13.05.2020 року директор сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" Некрасов С. О. надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/19478/19. Розгляд справи було призначено на 19.05.2020 року на 09 годину 00 хвилин. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Згідно офіційних повідомлень ВООЗ інкубаційний період COVID-19 складає 14 днів (може тривати до 24 днів) . Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на всій території України встановлено карантин та відповідно до заяви Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11.03.2020 року на офіційному веб-сайті Ради суддів України (http://rsu.gov.ua) , було розміщено звернення до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання. Уряд продовжив строки загальнонаціонального карантину в Україні до 22.05.2020 року. Таке рішення було прийняте 04.05.2020 року. Листом Ради суддів України від 16.03.2020 року № 9рс-186/20 було рекомендовано роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами. Верховна Рада ввела адміністративну та кримінальну відповідальність за порушення правил карантину при коронавірусі. КУпАП було доповнено ст. 44-3 "Порушення правил щодо карантину людей" , згідно якій порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" , іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - у розмірі від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Тобто, адміністративна відповідальність встановлена за самовільне залишена місця обсервації (карантину) особою, яка може бути інфікована коронавірусною хворобою COVID-19. Крім того, була посилена кримінальна відповідальності за порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням. Ст. 325 КК України була викладена в такій редакції: "Порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними, якщо такі дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, карається штрафом від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Ті самі діяння, якщо вони спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, караються позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років. Він вважа, що своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи № 592/19478/19 можливе виключно за участі представника сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" в судовому засіданні та наданні ним відповідних пояснень по справі безпосередньо в судовому засіданні. Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 43, 223 ЦПК України, він просив відкласти розгляд справи № 592/19478/19, призначений на 19.05.2020 року на 09 годину 00 хвилин, на інші дату та час (вхідний № 20376/20 від 13.05.2020 року) (а. с. 44) .

14.05.2020 року представник відповідача за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового та кадрового забезпечення департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради Парфененко Максим Сергійович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відзив на позовну заяву, в якому він зазначив про те, що Сумська міська рада, ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_4 про припинення договору оренди земельної ділянки, заперечує проти її задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. В позовній заяві позивачка зазначає про те, що право оренди третьої особи на земельну ділянку з кадастровим номером 5910136600:14:001:0340 порушує її права на володіння землею. В матеріалах справи є лист Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради від 15.12.2017 року № 1007/08.01.01-23, де зазначено про те, що відповідно до Генерального плану м. Суми зі змінами, затвердженими рішенням Сумської міської ради від 19.12.2012 року № 1943-МР, та Плану зонування території м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 06.03.2013 року № 2180-МР, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться в виробничій зоні В-5, визначеній для розміщення підприємств 5 класу шкідливості. В зоні В-5 переважними, супутніми та допустимими видами використання території розміщення житлових об`єктів не передбачено. Отже, наявність у третьої особи договору оренди земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості загальною площею 1,8288 га, строком до 27.04.2021 року, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:14:001:0340, не порушує прав позивачки на володіння землею, оскільки відведення земельної ділянки під об`єктом її нерухомості для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) не відповідає Генеральному плану м. Суми та Плану зонування території м. Суми. В позові зазначено про те, що для скасування права оренди необхідна умова, а саме: перехід права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на вже орендованій земельній ділянці. Водночас, ч. 2 ст. 377 ЦК України встановлено, що розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти. Подібна норма закріплена і ч. 6 ст. 120 ЗК України, згідно якій істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку із набуття права власності на ці об`єкти. Тобто, ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України прямо зазначено про те, що кадастровий номер земельної ділянки є істотною умовою для укладення договору відчуження житлового будинку (будівлі або споруди) . Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договору даного виду. А сам договір є укладеним, лише якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ст. 638 ЦК України) . В матеріалах цивільної справи № 592/10263/17 за позовом ОСОБА_3 до Сумської міської ради, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки 5910136600:14:001:0340 Міськрайонне управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держземагенства у Сумській області листом від 11.04.2018 року № 515/415-18 повідомило про те, що в Державному земельному кадастрі відомості щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:001:0295 відсутні. Він вважає, що в договір дарування житлового будинку від 27.08.2019 року, на підставі якого за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , була внесена недостовірна інформація (кадастровий номер, який не існує) , а, отже, його зміст суперечить ЦК України та ЗК України. На підставі викладеного, він вважає, що договір, укладений між Сумською міською радою та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" , не порушує прав ОСОБА_4 (вхідний № 20477/20 від 14.05.2020 року) (а. с. 47, 48) .

18.05.2020 року позивачка ОСОБА_4 надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому вона зазначила про те, що в провадженні провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/19478/19 за її позовом про припинення договору оренди земельної ділянки. Розгляд справи було призначено на 19.05.2020 року на 09 годину 00 хвилин. Водночас з 12.03.2020 року до 22.05.2020 року на усій території України було встановлено карантин (постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на територій України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 року № 211, зміни внесені постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року № 343) . Рада суддів України звернулась до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідування суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання (заява Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів від 11.03.2020 року) . В Україні станом на 17.05.2020 року зафіксовано 18616 випадків інфікування коронавірусом COVID-19. Крім того, має місце 535 летальних випадків - смерть людини (офіційний сайт МОЗ України: httpsy/moz.nov.ua/article/news/operativna-informaciia-pro-poshirennia-koronavirus noi-infekcii-2019-ncov-1) . Людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України) . А тому кожна особа вправі забезпечити собі безпечні умови для реалізації права визначеного ст. 3 Конституції України. Крім того, Рада суддів України рекомендувала у період з карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (лист Ради суддів України від 16.03.2020 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам) . Враховуючи поважність причин, з метою забезпечення її участі у судовому засіданні та створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та необхідності забезпечення повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх матеріалів справи та доказів на їх підтвердження, вона просила перенести розгляд справи № 592/19478/19 за її позовом про припинення договору оренди земельної ділянки (вхідний № Еп-3983/20 від 18.05.2020 року, вхідний № 20985/20 від 19.05.2020 року) (а. с. 51, 52, 71) .

10.06.2020 року позивачка ОСОБА_4 надіслала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому вона зазначила про те, що в провадженні провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/19478/19 за її позовом про припинення договору оренди земельної ділянки. Розгляд справи було призначено на 11.06.2020 року на 09 годину 00 хвилин. Водночас з 22.05.2020 року до 22.06.2020 року на усій території України було встановлено карантин (постанова Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 року № 211, зі змінами) . Рада суддів України звернулась до громадян, які є учасниками судових процесів, з проханням утриматися від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачають обов`язкової присутності учасників сторін. Також Рада суддів України просить громадян утриматися від відвідування суду, якщо у них є ознаки будь-якого вірусного захворювання (заява Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів від 11.03.2020 року) . В Україні станом на 10.06.2020 року стрімко зростає кількість захворювань. Так, зафіксовано 28381 випадків інфікування коронавірусом COVІD-19. Крім того, має місце 833 летальних випадків - смерть людини (офіційний сайт МОЗ України: httpsy/moz.nov.ua/article/news/operativna-informaciia-pro-poshirennia-koronavirus noi-infekcii-2019-ncov-1) . При цьому інкубаційний період нового коронавірусу триває від 2 днів до 2 тижнів (офіційний сайт МОЗ України: ttps://moz.gov.ua/article/news/7-poshirenih-pitan-pro-novii-koronavirus) . Під час інкубаційного періоду, коли людина уже заразилася вірусом, але ще добре почувається і немає жодних зовнішніх симптомів хвороби, збудник може виділятися й передаватися іншим (офіційний сайт МОЗ України: https://rnoz.gov.ua/article/health/skillki-chasu-liudina-iaka-hvorie-na-virusnu-infekciiu-mozhe-zaraziti-inshih) . Відтак, зрозуміти, що особа заражена коронавірусом COVID-19 в межах інкубаційного періоду є складно. Тому, на перший погляд здорова людина без явних ознак вираженості симптомів захворювання вже може бути зараженою, а збудник коронавірусу COVID-19 може виділятися та передаватися іншим. Людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України) . А тому кожна особа вправі забезпечити собі безпечні умови для реалізації права, визначеного ст. 3 Конституції України. Крім того, Рада суддів України рекомендувала у період карантину встановити особливий режим роботи судів України, а саме: роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами (лист Ради суддів України від 16.03.2620 року, адресований Верховному Суду, Вищому антикорупційному суду, місцевим та апеляційним судам) , враховуючи поважність причин, з метою забезпечення її участі у судовому засіданні та створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи та необхідності забезпечення повного, всебічного та об`єктивного дослідження усіх матеріалів справи та доказів їх підтвердження, вона просила перенести розгляд справи № 592/19478/19 за її позовом про припинення договору оренди земельної ділянки (вхідний № Еп-4671/20 від 10.06.2020 року) (а. с. 58, 72) .

11.06.2020 року представник відповідача за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового та кадрового забезпечення департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради Парфененко Максим Сергійович надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/19478/19 за позовом ОСОБА_4 до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки. По зазначеній цивільній справі судові засідання були призначені на 07.02.2020 року, 19.05.2020 року, 11.06.2020 року, на які позивачка та її представник не з`явилися. На підставі вищевикладеного, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, він просив залишити позовну заяву ОСОБА_4 без розгляду, оскільки належним чином повідомлена позивачка повторно не з`явилася в судові засідання та не повідомила про причини неявки, крім випадку коли від неї надійшла заява про розгляд справи за її відсутності та її заява не перешкоджає розгляду справи (вхідний № 24051 від 11.06.2020 року) (а. с. 59) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.06.2020 року позов ОСОБА_4 до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки було залишено без розгляду. Ухвала не набрала законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/89822297) (а. с. 62, 68) .

Постановою Сумського апеляційного суду від 11.07.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 було задоволено. Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 11.06.2020 року в даній справі було скасовано, а справу за позовом ОСОБА_4 до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки, було направлено для продовження розгляду до Ковпаківського районного суду м. Суми. Ухвала набрала законної сили 30.07.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/90690491, https://reyestr.court.gov.ua/Review/90690494) (а. с. 106-108) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 16.11.2020 року було закрито підготовче провадження та було призначено справу за позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки, до судового розгляду по суті на 05.01.2021 року на 14 годину 00 хвилин. В судове засідання було ухвалено викликати сторони, представників сторін, представника третьої особи. Ухвала набрала законної сили 16.11.2020 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92880584) (а. с. 135) .

05.01.2021 року представник позивачки адвокат Грицик Геннадій Олексійович надіслав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він зазначив про те, що в провадженні провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/19478/19 за позовом ОСОБА_4 про припинення договору оренди земельної ділянки. Розгляд справи було призначено на 05.01.2021 року на 14 годину 00 хвилин. Однак, представник позивачки не має можливості з`явитися на розгляд справи у зв`язку з тим, що 05.01.2021 року на 14 годину 00 хвилин буде перебувати у Господарському суді Сумської області у справі № 920/589/20 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю до приватного нотаріуса Канівець Л. О. , Сумської автомобільної школи ТСО України, третя особа: Сумська обласна організація "Товариство сприяння обороні України" про визнання протиправним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та визнання права власності. Докази на підтвердження він надає. Враховуючи поважність причини та той факт, що представник позивачки має бажання особисто брати участь в розгляді справи він просив перенести розгляд справи № 592/19478/19 за позовною заявою ОСОБА_4 про припинення договору оренди земельної ділянки (вхідний № Еп-72/21 від 05.01.2021 року) (а. с. 139) .

02.07.2021 року представник позивачки адвокат Грицик Геннадій Олексійович надіслав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання про відкладення розгляду справи, в якому він зазначив про те, що в провадженні провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 592/19478/19 за позовом ОСОБА_4 про припинення договору оренди земельної ділянки. Розгляд справи було призначено на 02.07.2021 року на 14 годину 30 хвилин. Однак, представник позивачки буде перебувати в м. Недригайлів з питань проведення слідчих дій по кримінальному провадженню № 1202020000106, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 297 КК України. Враховуючи поважність причини та той факт, що представник позивачки має бажання особисто брати участь в розгляді справи він просив перенести розгляд справи № 592/19478/19 за позовною заявою ОСОБА_4 про припинення договору оренди земельної ділянки (вхідний № Еп-8481/21 від 02.07.2021 року) (а. с. 155) .

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4 адвокат Грицик Геннадій Олексійович надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві. Він просив: 1. Припинити договір оренди земельної ділянки 5910136600:14:001:0340 № 16554462 від 20.09.2016 року між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" та Сумською міською радою. 2. Відповідачам компенсувати позивачці судові витрати на розгляд справи.

В судове засідання позивачка ОСОБА_4 не прибула. Про місце, дату та час судового засідання була повідомлена належним чином. Її неприбуття не є перешкодою для розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу правового та кадрового забезпечення департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради Парфененко Максим Сергійович надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Він вважає, що договір, укладений між Сумською міською радою та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" , не порушує прав ОСОБА_4 , тому у задоволенні її позову до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки слід відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" адвокат Сошенко Ярослав Вікторович надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву директора сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" Некрасова Сергія Олександрович. Він просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки в повному обсязі.

Ознайомившись з позовною заявою, відзивами на позовну заяву, вислухавши пояснення та думки представника позивачки, представника відповідача, представника третьої особи, дослідивши та перевіривши документи та копії документів, доданих до позовної заяви, до відзивів на позовну заяву, які містяться в матеріалах судового провадження, суд дійшов наступного висновку.

Судовим розглядом було встановлено, що 20.09.2016 року між Сумською міською радою та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:14:001:0340.

Згідно ст. 377 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного) , будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) . Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків) .

Згідно ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Хоча ч. 1 даної статті вказує на підстави зміни та розірвання договору, наявність яких логічно і дає можливість для здійснення зміни або розірвання договору, варто зазначити про те, що відсутність підстав для розірвання та зміни договору, не може обмежувати свободу сторін на власний розсуд домовитися про розірвання або зміну договору, якщо звичайно законом не заборонено змінювати або розривати той чи інший врегульований ним договір. Якщо заборони щодо розірвання та зміни договору, що врегульований законом (поіменованого договору) , не існує, єдиною підставою для розірвання та зміни договору є факт згоди обох сторін про його зміну та розірвання. Домовленість вимагає вільного волевиявлення сторони щодо внесення тих чи інших змін до договору або його розірвання. Згода обох сторін є підставою для зміни та розірвання договору, а домовленість сторін, що об`єктивується через здійснення двостороннього правочину є шляхом (або способом) розірвання або зміни договору. Тому необхідно відмежовувати поняття "підстава" розірвання або зміни договору від поняття "спосіб" розірвання та зміни договору. Наявність самої підстави для зміни або розірвання договору не може тягнути за собою правові наслідки, що пов`язані із припиненням або зміною договору у зв`язку з його розірванням або зміною. Настання названих наслідків може мати місце після вчинення сторонами договору, або лише однією із сторін договору, визначених законом правових дій: домовитись про розірвання або зміну та надати згоду на розірвання або зміну договору, відмовитися від договору на свій розсуд шляхом вчинення одностороннього правочину, змінити договір шляхом вчинення одностороннього правочину, заявити вимогу до суду про розірвання договору за наявності передбачених договором або законом підстав для зміни та розірвання. Загалом можна визначити три способи розірвання договору: 1) за згодою сторін; 2) за рішенням суду; 3) у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі чи частково, якщо таке право встановлено договором або законом. Аналогічні способи існують і щодо зміни договору. Договір може бути розірвано у повному обсязі або частково, у тому числі за згодою сторін. У разі коли розірвання договору відбувається у повному обсязі можна використовувати родове, по відношенню до поняття "розірвання договору" , а саме: поняття "припинення договору" . Існує багато випадків коли законодавець вживає поняття припинення договору. Так, називаючи ст. 755 ЦК України "Припинення договору довічного утримання (догляду) " , законодавець у її положеннях визначає, що договір довічного утримання (догляду) може бути розірвано за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків; б) на вимогу набувача. Відповідно до ч. 4 ст. 823 ЦК України у разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму. Ч. 1 ст. 1008 ЦК України визначено, що договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору у разі відмови довірителя або повіреного від договору. Поняття припинення договору вживається і в інших положеннях ЦК України: ст. ст. 1044, 1126, 1141.

Поширеним способом розірвання договору є його розірвання за рішенням суду. Ч. 2 даної статті визначає підставу для зміни або розірвання договору - "істотне порушення договору другою стороною та в інших випадках встановлених договором або законом" . Практично ч. 2 даної статті визначає одну підставу для розірвання та зміну договору, а саме: "істотне порушення договору другою стороною" . Водночас ч. 2 ст. 651 ЦК України визначено, що названа підстава не є єдиною. Апелюючи до інших підстав розірвання та зміни договору, законодавець не виключає їх існування в передбачених положеннях договору або закону. "Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді "істотності порушення договору" суб`єктом оцінки, відповідно до положень ч. 2 даної статті, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення, може бути розірвано лише за рішенням суду. Висновок про те, хто має бути суб`єктом оцінки можна зробити із того, який спосіб розірвання або зміни договору передбачених законодавцем. У спеціальних нормах у разі істотності порушень договору може передбачатися інший спосіб розірвання договору, а саме: одностороння відмова від договору (ч. 2 ст. 678 ЦК України) . Визначаючи такий спосіб розірвання договору як одностороння відмова від договору, законодавець опосередковано визначає і суб`єкта оцінки "істотності порушення" - особу, що здійснює відмову від договору. Проте, у названому прикладі, така оцінка у будь-якому випадку може бути переглянута судом у разі виникнення спору щодо законності відмови від договору. Відповідно до ч. 3 ст. 858 ЦК України, якщо відступи у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунуті, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Положеннями ст. 858 ЦК України також визначено, що суб`єктом оцінки є особа, яка вчиняє односторонню відмову від договору. Визначення "істотності порушення договору" у ч. 2 даної статті надано через іншу оцінну категорію "значна міра" позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися, посилаючись на об`єктивні обставини. Так зміст договору може допомогти визначити очікування особи, на які вона розраховувала при укладенні договору й які вона визначила об`єктивно, погоджуючи його умови. Ч. 2 даної передбачає лише загальну підставу - "істотність порушення договору" без можливості вказівки на об`єктивні ознаки такого порушення. Можливість зазначення об`єктивних ознак істотності порушення договору може існувати лише у поіменованих договорах, коли у абстрактній формі можна визначити його зміст та правову мету. Так ч. 2 ст. 678 ЦК України істотність порушення щодо якості у договорі купівлі-продажу визначає через ознаки: "виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язано із непропорційними витратами або затратами часу, недоліків які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення" . Ст. 858 ЦК України істотність недоліків у роботі визначає через ознаки: "такі, що не можуть бути усунені, або не були усуненні у встановлений замовником розумний строк" . Як вбачається, можливість вказівки на об`єктивні ознаки істотності порушення договору, існування яких може вказувати на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, дозволяє суб`єкту оцінки застосувати інший спосіб розірвання договору - односторонню відмову від договору, а не його розірвання за рішенням суду. Названі об`єктивні ознаки істотності порушення договору можуть бути зазначені сторонами у договорі, які дозволять у разі порушення договору вирішити питання "кваліфікації" порушення договору з метою встановлення чи можна його віднести до "істотних порушень" . З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об`єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. Ч. 2 даної статті також, у питанні розірвання або зміни договору, визначає можливість розірвання договору за рішення суду, на вимогу однієї із його сторін, у разі коли підстави такого розірвання передбачені у договорі та законі. Законодавець не вказує в ч. 2 даної статті, що інші підстави розірвання та зміни договору, мають обов`язкового ґрунтуватися на істотності порушення договору. Навпаки, за змістом ч. 2 ст. 651 ЦК України, можна зробити висновок про те, що у визначенні інших договірних підстав розірвання або зміни договору, сторони можуть відійти від "істотності порушення договору" , як загальної підстави його розірвання у судовому порядку, і передбачати ознаки "неістотного порушення договору" , що за волею сторін, будуть підставою для розірвання або зміни договору. Якщо ж спеціальним законом або договором сторін не визначено інше, порушення договору, що не є істотним, не може бути підставою для розірвання договору у судовому порядку. Спеціальні норми про розірвання того чи іншого, врегульованого положеннями ЦК України договору, можуть передбачати випадки, коли договір може бути розірваний без факту "істотності його порушення" , вказуючи на інші обставини розірвання та зміни договорів. Названі положення, що, не передбачаючи "істотність порушення договору" у якості підстави зміни та розірвання, виключать застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України, оскільки "істотність порушення договору" в них не передбачена (ст. ст. 727, ч. 3 ст. 730, ст. ст. 739, 740, 755 ЦК України) . В інших спеціальних нормах підстава розірвання може бути визначена, такого змісту, що не виключає можливість встановлення істотності порушення договору та відповідно розірвання договору або його зміни. Такі норми не виключать застосування ч. 2 ст. 651 ЦК України. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 726 ЦК України, у разі порушення обдарованим обов`язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору та повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, - відшкодування його вартості. Іншим прикладом можуть бути положення п. 4 ч. 2 ст. 768 ЦК України, які визначають, що, якщо у речі, яка була передана наймачеві з гарантією якості, виявляться недоліки, що перешкоджають її використанню відповідно до договору, наймач має право за своїм вибором вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, які були йому завдані. Оцінна категорія "істотність" , що міститься в ч. 2 даної статті, має функцію отримання таких оцінних результатів як "істотність порушення" або навпаки "неістотність порушення" . У свою чергу оцінні результати "істотність порушення" або "неістотність порушення" має функцію встановлення наявності або відсутності підстави для зміни або розірвання договору. Через поміщення в ч. 2 ст. 651 ЦК України оцінної категорії "істотність порушення договору" , суб`єкту правозастосування надається можливість у спосіб оцінки визначитися з наявністю або відсутністю оцінного факту - факту порушення договору, наявність якого й є підставою для розірвання договору. Виходячи із об`єкту оцінки, суб`єкт оцінки має визначити "міру позбавлення того, на що розраховувала сторона договору при укладенні договору" . У даному випадку результат оцінки, зокрема "істотність порушення" не є об`єктивно існуючим даним, як, наприклад, юридичний факт, а залежить від оцінки міри позбавлення можливості отримання очікуваних результатів виконання договору. Оцінний факт на відміну від інших підстав розірвання договору необхідно отримувати шляхом оцінки та не встановлюється шляхом доказування. Шляхом доказування встановлюються факти (обставини) , що на момент їх встановлення є існуючими. Оцінний факт доказуванню не підлягає, оскільки його виникнення залежить лише від оцінки та об`єктивації його існування, зокрема, у спосіб встановлення його рішенням суду. При об`єктивації оцінного факту, зокрема, істотності порушення договору звичайно необхідно визначати, у спосіб оцінки, ті об`єктивні ознаки, що слугують свідченням його існування. Першої об`єктивною ознакою, що має бути встановлена у спосіб оцінки і яка свідчить про "істотність порушення договору" є "значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору" . Розірвання або зміни договору може відбутися у зв`язку із односторонньою відмови від договору однієї із його сторін, що тягне правові наслідки його розірвання або зміни. У даному випадку зміст поняття "підстава" розірвання або зміни договору є дещо іншою. Поняттям підстава розірвання або зміни договору у даному разі охоплюється: по-перше, підстава для односторонньої відмови від договору, а по-друге, сам правочин щодо односторонньої відмови від договору. Іншими словами коли констатується, що договором або законом передбачена можливість односторонньої відмови від договору, завжди мається на увазі підстава, що передбачена договором або законом, для вчинення односторонньої відмови від договору, що у свою чергу, як юридичний факт та правочин, є підставою для настання правових наслідків розірвання або зміни договору. Односторонню відмову від договору, як безпосередню підставу його розірвання та його зміни, слід відмежовувати від пред`явлення вимоги про розірвання договору на розсуд однієї із його сторін. Одностороння відмова від договору, відповідно до змісту ч. 3 ст. 651 ЦК України, безпосередньо тягне правові наслідки розірвання або зміни договору. Пред`явлення вимоги про розірвання безпосередньо таких наслідків не передбачають. В останньому випадку розірвання договору може відбутися або за домовленістю між сторонами або, у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу про розірвання договору, за рішенням суду. Наприклад, відповідно до ч. 3 ст. 834 ЦК України особа, яка стала власником речі, переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який було укладено без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички. Як вбачається із наведеного прикладу, вимогу про розірвання договору не слід ототожнювати із односторонньою відмовою від договору. Ч. 3 ст. 651 ЦК України не застосовується у разі застосування ч. 3 ст. 834 ЦК України. Навпаки регулювання, у спосіб законодавчого передбачення підстав для розірвання договору позички, у виключному порядку, передбачає обставини, за яких договір позички може бути розірваний. Таке детальне регулювання розірвання договору позички в ст. 834 ЦК України виключає розірвання названого договору у випадку пред`явлення такої вимоги за підставами, передбаченими в ст. 651 ЦК України. Пред`явлення вимоги про розірвання договору, можливість пред`явлення якої передбачається в положеннях того чи іншого поіменованого договору, може відбуватися виключно за розсудом сторони, включаючи випадки, коли названим розсудом охоплюється вирішення питання наявності або відсутності певної обставини, або названа обставина, що передбачена у положеннях про можливість розірвання договору породжує розсуд сторони у вирішенні питання про розірвання договору. Наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 834 ЦК України, користувач, за договором позички, має право повернути річ, передану його у користування у будь-який час до спливу строку договору. У даному випадку єдиною підставою пред`явлення вимоги про розірвання договору позички з боку користувача є його розсуд. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 834 ЦК України позичкодавець має право вимагати розірвання договору та повернення йому речі у разі, якщо у зв`язку із непередбачуваними обставинами річ стала потрібною йому самому. У даному випадку розсуд сторони породжений непередбачуваними обставинами, можливість виникнення яких передбачена в положення про розірвання договору позички. Відмежовуючи односторонню відмову від договору від пред`явлення вимоги про розірвання договору на розсуд однієї із сторін, коли пред`явлення такої вимоги передбачене положеннями цивільного законодавства, слід зазначити про те, що названий розсуд є у свою чергу підставою для виникнення права на розірвання договору, яке може захищатися у суді. Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 755 ЦК України договір довічного утримання може бути розірваним за рішенням суду на вимогу набувача. Єдиною підставою для пред`явлення такої вимоги для набувача є його власний розсуд. Більш того названою статтею передбачена реалізація та захист названого права на розірвання договору за пред`явленою вимогою, лише у суді, оскільки договір довічного утримання, відповідно до положень ч. 1 ст. 755 ЦК України, може бути розірвано лише у суді.

Ч. 3 ст. 651 ЦК України, не визначаючи підстави одностороннього відмови від договору, дає можливість зробити висновок про те, що така одностороння відмова у своїй підставі може охоплювати порушення, яких припустився контрагент за договором або навпаки визначати підстави для односторонньої відмови від договору, що не пов`язані із порушенням договору. Говорячи безпосередньо про підставу односторонньої відмови від договору слід зазначити про те, що вони мають, кожна окремо, свою специфіку, що обумовлюється тим чи передбачена дана підстава у загальній або спеціальній нормі, видом договору, врегулюванню якого слугують положення цивільного законодавства, що містять названі підстави, чи, як було зазначено вище, пов`язані чи навпаки не пов`язані дана підстава із фактом порушення зобов`язання контрагентом особи, що здійснює односторонню відмову від договору. Численні правила, що конкретизують ч. 3 ст. 651 ЦК України в положеннях актів законодавства, передбачають можливість розірвання цивільно-правового договору на розсуд сторони шляхом односторонньої відмови від договору у зв`язку з його порушенням з боку контрагента. Так, відповідно до ч. 2 ст. 119 Кодексу торгового мореплавства від 23.05.1995 року, якщо договір морського агентування було укладено на невизначений термін, то кожна із сторін вправі розірвати договір за наявності серйозних причин, які підтверджують його невиконання, сповістивши другу сторону про це не пізніше ніж за три місяці з часу, коли їй стало відомо про такі причини. Положеннями ст. 171 "Забезпечення оплати фрахту" Кодексу торгового мореплавства передбачено, що, якщо вартість навантаженого вантажу не покриває фрахту та інших витрат перевізника щодо вантажу, а відправник не вніс повністю фрахт перед відходом судна та не надав додаткового забезпечення, перевізник має право до відходу судна розірвати договір і вимагати сплати йому половини обумовленого фрахту, плати за простій, якщо він мав місце, а також відшкодування інших понесених перевізником витрат щодо вантажу. Відповідно до ст. 237 "Розірвання договору буксировласником" Кодексу торгового мореплавства у разі неготовності об`єкта до буксирування в обумовлені договором строки після прибуття буксира в пункт відправлення власник буксируючого судна має право розірвати договір з покладенням на власника об`єкта, що підлягає буксируванню, всіх понесених буксировласником витрат. У ст. ст. 119, 171, 237 Кодексу торгового мореплавства відмова однієї із сторін від договору у зв`язку з його порушенням іншої стороною відбувається у формі такої дій, відповідно до букви закону, як одностороннє розірвання договору. Хоча у названих статтях не вживається поняття одностороння відмова від договору, із їх змісту можна зробити висновок про те, що поняття "вправі розірвати договір" , "має право розірвати договір" , передбачають односторонню відмову від договору. Одностороння відмова від договору, можливість якої передбачена в ч. 3 даної статті, може відбуватися шляхом вчинення одностороннього правочину, що не пов`язаний із порушенням договору. Таке право вчинення одностороннього правочину щодо відмови від договору, може бути передбачене в положеннях договору та закону. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 702 ЦК України "Продаж товару за зразками" покупець до передання товару має право відмовитися від договору за умови відшкодування продавцеві витрат, пов`язаних із вчиненням дій щодо виконання договору. Як вбачається із змісту ч. 3 ст. 702 ЦК України, що конкретизує положення ч. 3 ст. 651 ЦК України, реалізація право на відмову від договору купівлі-продажу з боку покупця товару за зразками, не пов`язана із порушенням договору. Відповідно до положень ч. 2 ст. 724 ЦК України обдарований має право у будь-яки час до прийняття дарунка на підставі договору дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому відмовитися від нього. У названому положенні право односторонню відмову від договору, що тягне його одностороннє розірвання з боку обдарованого, також не пов`язується із його порушенням. У ЦК Україні поряд із поняттям одностороння відмова від договору (ч. 3 ст. 651 ЦК України) , вживаються також поняття "відмова від правочину" , у тому числі двостороннього (ч. 2 ст. 214 ЦК України) , "відмова від виконання зобов`язання частково або у повному обсязі" (ч. 3 ст. 538 ЦК України) , "одностороння відмова від зобов`язання частково або у повному обсязі" (ч. 3 ст. 615 ЦК України) . Відмова від двостороннього правочину веде до його припинення та відповідно до припинення зобов`язання сторін. Якщо мова йде про договір, то відмова від договору, у тому числі від договору в односторонньому порядку, коли така можливість передбачена у договорі або законі (ч. 3 ст. 651 ЦК України) , веде до припинення названого договору, припинення зобов`язання, що ним породжене. Співвідношення між поняттями "відмова від виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 538 ЦК України) , "одностороння відмова від зобов`язання" (ч. 3 ст. 615 ЦК України) та поняттям "одностороння відмова від договору" (ч. 3 ст. 651 ЦК України) є співвідношення загальних норм та спеціальної норми, що передбачають можливість односторонньої відмови від зобов`язання, у тому числі договірного, у випадках існування договірного зобов`язання. Внаслідок односторонньої часткової відмови від договору, якщо така часткова відмова передбачена у договорі або законі, названий договір може бути частково змінений. Випадки частково змінення договору внаслідок односторонньої часткової відмови від нього передбачені в положеннях ЦК України. Підстави часткової відмови від договору передбачені в положеннях ЦК України. Названі підстави, як правило, не пов`язані із порушенням договірного зобов`язання та ґрунтуються на вільному розсуду сторони, що здійснює односторонню часткову відмову від договору. Так, відповідно до ч. 1 ст. 878 ЦК України замовник у односторонньому порядку має право вносити зміни до проектно-кошторисної документації до початку робіт або під час їх виконання за умови, що додаткові роботи, викликані такими змінами, за вартістю не перевищують десяти відсотків визначеної у кошторисі ціни та не змінюють характеру робіт, визначених договором. Названі зміни, що вносяться шляхом вчинення одностороннього правочину, призводять і до зміни змісту договору. Встановлені в ч. 1 ст. 878 ЦК України обмеження щодо вчинення одностороннього правочину, яким вносяться зміни до договору, і, водночас, є частковою відмовою від його попереднього змісту, цілком відповідають загальному правилу, встановленого в ч. 3 ст. 202 ЦК України, відповідно до якого односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Поняття "зміна договору" , зокрема, односторонньої часткової відмови від нього, не є тотожним поняттю "зміна зобов`язання" . Зміна договору може бути наявною і без припинення за ним прав та обов`язків, що ним же породжені, і лише обмежитися зміною його змісту, наприклад, зміною змісту істотних та неістотних умов договору, що призводить лише до зміни змісту існуючого права. Зміна зобов`язання, як правило, існує у випадку припинення, у межах змісту зобов`язання, певного кола старих прав та обов`язків, із залишенням у цьому колі прав та обов`язків частини прав та обов`язків, та виникнення нових прав та обов`язків, які також охоплюються змістом названого зобов`язання. Призводить до зміни змісту договору односторонній правочин, який є одночасно і частковою відмовою від договору, що передбачений у ч. 2 ст. 1061 ЦК України. Вчинення названого одностороннього правочину щодо односторонньої зміни змісту договору банківського вкладу, не призводить, одночасно, до зміни змісту зобов`язання, що породжене названим договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1061 ЦК України банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу.

У відповідності до ст. 120 ЗК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких ця земельна ділянка належала попередньому землевласнику (землекористувачу) . У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди. Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти. Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов`язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера. У разі набуття права власності на жилий будинок (крім багатоквартирного), який розташований на землях державної або комунальної власності, що перебувають у користуванні іншої особи, та необхідності поділу земельної ділянки площа земельної ділянки, що формується, не може бути меншою, ніж максимальний розмір земельних ділянок відповідного цільового призначення, визначених ст. 121 ЗК України (крім випадків, коли формування земельної ділянки в такому розмірі є неможливим) .

Згідно ст. 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у ст. 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії) ; припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України "Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями" . Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 ЗК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Матеріалами справи та наданими представниками сторін, представником третьої особи поясненнями в ході судового розгляду справи було встановлено, що права позивачки в обраний нею спосіб захисту не були порушені, а тому і не підлягають судовому захисту, оскільки відповідач не вчинив дій чи бездіяльності, які направлені на порушення прав чи законних інтересів позивачки.

Крім того, позивачка не надала суду жодного доказу того, що вона взагалі була чи є стороною оскаржуваного договору оренди земельної ділянки.

Крім того, позивачка не надала суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що відповідачем було допущено істотне порушення оскаржуваного договору оренди земельної ділянки у відповідності до імперативних вимог ст. 651 ЦК України, а також вона не надала суду жодного доказу на підтвердження того, що вона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору дарування житлового будинку з ОСОБА_3 .

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги постанову Сумського апеляційного суду від 28.03.2019 року у справі № 592/10263/17, провадження № 22-ц/816/1169/19, із змісту якої вбачається, що житловий будинок позивача, який знаходиться за тією ж адресою, що і нежитлові будівлі та споруди товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний", розміщені на земельній ділянці Сумської міської ради. Як на правову підставу для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 посилався на ст. 31 Закону України "Про оренду землі" , відповідно до якої договір оренди землі припиняється у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду, розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Проте, вказані вимоги закону можуть бути застосовані лише до земельної ділянки, на якій розташована набута у власність будівля, а не до суміжної земельної ділянки. Відповідно до ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на будинок, споруду, що перебуває на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому самому обсязі, що був у попереднього землекористувача. При цьому договір оренди земельної ділянки попереднього власника нерухомого майна не припиняється автоматично, а новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на себе у встановленому чинним законодавством порядку. Отже, у зв`язку з переходом права власності на будинок до нового власника цей факт є підставою для припинення права користування земельною ділянкою попереднім землекористувачем і до нового власника переходить право користування земельною ділянкою під будинком. Однак, право користування земельною ділянкою попереднього користувача слід припинити та набути (переоформити) власником будинку у встановленому законом порядку. Такий порядок передбачає необхідність прийняття уповноваженими органами рішень про припинення/надання в оренду земельної ділянки та здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку. За змістом ч. 1 ст. 116 ЗК України правовою підставою для набуття громадянами України права користування або власності на земельну ділянку із земель комунальної власності є рішення органів місцевого самоврядування. Проте, у даному випадку компетентним органом не приймалось рішення про відведення у встановленому законом порядку земельної ділянки позивачу, не вирішувалось питання можливості відведення земельної ділянки з огляду на її цільове призначення. Відмова у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру сама по собі не є порушенням цивільного права позивача за відсутності обставин, які свідчать про наявність у нього відповідного речового права щодо земельної ділянки, на якій розташоване належне позивачу нерухоме майно. Таким чином, оскільки ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не набув право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок, тобто не довів наявність у нього порушеного права, тому позов задоволенню не підлягає саме з цієї підстави, а рішення суду першої інстанції в частині викладення мотивів відмови у задоволенні позову слід змінити. Посилання в апеляційній скарзі на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та нормам матеріального права є необґрунтованими, оскільки факт порушення прав позивача не підтвердився та останнім не був доведений. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову. Постанова набрала законної сили 28.03.2019 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/80806319, https://reyestr.court.gov.ua/Review/80806361) (а. с. 26, 27) .

Крім того, суд вважає за можливе взяти до уваги правову позицію, висловлену в п. 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі № 910/10011/19, провадження № 12-84гс20, згідно якій обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/96112730, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96695006) .

Також суд бере до уваги правову позицію, висловлену в п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 року у справі № 925/642/19, провадження № 12-52гс20, згідно якій обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94666782, https://reyestr.court.gov.ua/Review/95439652) .

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_2 до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки слід відмовити.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову ОСОБА_2 до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки слід відмовити, відтак, у відповідності до ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню і понесені позивачкою судові витрати по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 267, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Сумської міської ради, третя особа: сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрокомбінат "Тепличний" про припинення договору оренди земельної ділянки відмовити.

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через суд першої інстанції - Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков

СудКовпаківський районний суд м.Сум
Дата ухвалення рішення13.08.2021
Оприлюднено16.11.2021
Номер документу101093335
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —592/19478/19

Постанова від 23.05.2022

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Постанова від 23.05.2022

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Ухвала від 16.05.2022

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Ухвала від 07.02.2022

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Ухвала від 07.02.2022

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Ухвала від 18.01.2022

Цивільне

Сумський апеляційний суд

Собина О. І.

Рішення від 13.08.2021

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Рішення від 13.08.2021

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Ухвала від 16.11.2020

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

Ухвала від 16.11.2020

Цивільне

Ковпаківський районний суд м.Сум

Бичков І. Г.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні