Постанова

від 23.05.2022 по справі 592/19478/19

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2022 року м.Суми

Справа №592/19478/19

Номер провадження 22-ц/816/307/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Левченко Т. А.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

у присутності :

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Грицика Геннадія Олексійовича,

представника третьої особи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат «Тепличний» Сошенка Ярослава Вікторовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Грициком Геннадієм Олексійовичем, на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 серпня 2021 року у складі судді Бичкова І.Г., ухваленого в м. Суми,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат «Тепличний», про припинення договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 06 червня 2015 року, на праві власності належав житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 20 вересня 2016 року Сумською міською радою передано в оренду Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Агрокомбінат «Тепличний» (далі СФГ «Агрокомбінат «Тепличний») земельну ділянку за кадастровим номером 5910136600:14:001:0340 на якій знаходилось нерухоме майно ОСОБА_2 . 28 березня 2019 року ОСОБА_2 подарував їй належний йому житловий будинок за вказаною адресою. Позивач вважає договір оренди земельної ділянки такими, що не відповідає цивільному та земельному законодавству, зазначене право оренди порушує її права на володіння землею.

У порядку ст. 31 Закону України «Про оренду землі» просила припинити договір оренди земельної ділянки 5910136600:14:001:0340 від 20 вересня 2016 року укладений між СТОВ «Агрокомбінат «Тепличний» та Сумською міською радою.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Грицик Г.О., посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що виходячи з положень ст. 377 ЦК України, ст. 120 ЗК України, ст. 7 Закону України «Про оренду землі», у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок до неї перейшло право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 5910136600:14:001:0340 на якій цей будинок знаходиться, а тому дія укладеного між Сумською міською радою та СТОВ «Агрокомбінат «Тепличний» договору оренди припиняється.

Крім того,на переконанняпредставника позивача,судом першоїінстанції небули врахованіобставини,встановлені упостанові Сумськогоапеляційного судувід 28березня 2019року усправі запозовом ОСОБА_2 про припиненнядоговору орендиземлі.

Сумською міською радою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує на те, що земельна ділянка за кадастровим номером 5910136600:14:001:0340, що надана в оренду СТОВ «Агрокомбінат «Тепличний» була виділена за рахунок земель промисловості, транспорту, енергетики, оборони та іншого призначення, знаходиться в виробничій зоні В-5, визначеній для розміщення підприємств 5 класу шкідливості. В зоні В-5 переважними, супутніми та допустимими видами використання території розміщення житлових будинків не передбачено. Також звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів отримання у володіння чи користування спірної земельної ділянки. Посилаючись на викладене, просить доводи апеляційної скарги залишити без задоволення, а судове рішення без зміни.

У відзиві на апеляційну скаргу СТОВ «Агрокомбінат «Тепличний» зазначає, що ні попередній власник житлового будинку ОСОБА_2 , ні в подальшому ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не набули права власності чи права користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок. Крім того наголошує і на тому, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки за рішенням суду договір може бути або визнано недійсним, або розірваним, проте не припиненим, як того просить позивач. Просить рішення суду залишити без змін, а доводи апеляційної скарги відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Грицик Г.О., який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника 3-ї особи адвоката Сошенка Я.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив, що 26 червня 2015 року за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення ОСОБА_2 було придбано у ОСОБА_3 нежиле приміщення під літ. «Г» площею 164,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що розташоване на земельній ділянці Сумської міської ради Сумської області за кадастровим номером 5910136600:14:001:0295 (а.с. 23-24).

12 травня 2017 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 26 червня 2015 року та декларації про готовність об`єкта до експлуатації серії СМ №142171180513 від 28 квітня 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 170,95 кв.м., житловою площею 24,75 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації, наданої Управлінням архітектури та містобудування Сумської міської ради, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 знаходиться у виробничій зоні В-5, визначені для розміщення підприємств 5 класу шкідливості. У зоні В-5 переважним, супутнім та допустимими видами користування території розміщення житлових об`єктів не передбачено (а.с. 25).

20 вересня 2016 року в Державному земельному кадастрі за СТОВ «Агрокомбінат «Тепличний» зареєстровано право оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 5910136600:14:004:0340, площею 1,8288 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої є землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що належить на праві власності Сумській міській раді (а.с. 4-5).

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 29 листопада 2018 року, ОСОБА_2 у задоволенні позову до Сумської міської ради та СТОВ «Агрокомбінат «Тепличний» про припинення договору оренди землі відмовлено. Постановою Сумського апеляційного суду від 28 березня 2019 року вказане рішення суду першої інстанції змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову (а.с. 26-27).

27 серпня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір дарування житлового будинку, відповідно до умов якого ОСОБА_2 подарував ОСОБА_1 належний йому на праві власності житловий будинок загальною площею 170,95 кв.м., житловою площею 24,75 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначено також, що вказаний житловий будинок знаходиться на неприватизованій земельній ділянці, за кадастровим номером 5910136600:14:001:0340 (а.с. 125).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що права позивача в обраний нею спосіб не були порушені, а тому не підлягають судовому захисту, так як відповідач не вчинив дій чи бездіяльності, які направлені на порушення прав чи законних інтересів позивача.

Також місцевим судом зазначено, що позивач не надала доказів на підтвердження того, що вона була або є стороною оскаржуваного договору оренди , що відповідачем було допущено істотне порушення оскаржуваного договору оренди земельної ділянки у відповідності до імперативних вимог ст.651 ЦК України , а також те, що вона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору дарування житлового будинку з попереднім його власником ОСОБА_2 .

Проте з такими висновками місцевого суду в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог колегія суддів в повному обсязі погодитись не може

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. ст. 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 2 статті 16 ЦК України передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 звернула увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

ОСОБА_1 просила припинити договір оренди землі, укладений між Сумською міською радою та СФГ «Агрокомбінат «Тепличний», за яким останньому було передано в оренду земельну ділянку, площею 1,8288 га цільовим призначенням розміщення та експлуатація основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем не було враховано те, що такого способу захисту у формі визнання договору припиненим цивільне законодавство не передбачає, а встановлює в якості такого способу можливість зміни або припинення правовідношення судом, який, зокрема, може бути реалізований шляхом розірвання договору в судовому порядку, що має інший правовий зміст.

Питання переходуправа наземельну ділянкуу разінабуття правана жилийбудинок,будівлю,споруду,що розміщеніна ній,регулюються,зокрема статтею120ЗК України(в редакції,яка діялана часнабуття позивачемправа нанерухоме майном),згідно зчастинами 1,2якої уразі набуттяправа власностіна жилийбудинок,будівлю абоспоруду,що перебуваютьу власності,користуванні іншоїособи,припиняється правовласності,право користуванняземельною ділянкою,на якійрозташовані ціоб`єкти.До особи,яка набулаправо власностіна жилийбудинок,будівлю абоспоруду,розміщені наземельній ділянці,що перебуваєу власностііншої особи,переходить правовласності наземельну ділянкуабо їїчастину,на якійвони розміщені,без зміниїї цільовогопризначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За положеннями статті 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Одночасно згідно з частиною 3 статті 7 Закону України «Про оренду землі» до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

У розумінні наведених положень законодавства при виникненні в іншої особи права власності на жилий будинок, будівлю або споруду (відповідно до договору, який містить необхідні за законом істотні умови), право попереднього власника або користувача припиняється в силу прямої вказівки закону без припинення у цілому договору оренди земельної ділянки.

В порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем та її представником не надано суду доказів на підтвердження того, що попередньому власнику житлового будинку під АДРЕСА_1 ОСОБА_2 належала на праві власності, чи то на праві користування передана СФГ «Агрокомбінат «Тепличний» в оренду земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:14:004:0340, площею 1,8288 га.

З договору купівлі-продажу нежитлового приміщення вбачається, що придбане ОСОБА_2 нежиле приміщення за вищезазначеною адресою, яке в подальшому в наслідок реконструкції набуло статусу житлового будинку, було розташоване на земельній ділянці Сумської міської ради Сумської області за кадастровим номером 5910136600:14:001:0295.

Крім того,з постановиСумського апеляційногосуду від28березня 2019року усправі запозовом ОСОБА_2 до Сумськоїміської ради,СФГ «Агрокомбінат«Тепличний» проприпинення договоруоренди землі,вбачається,що ОСОБА_2 як напідставу длярозірвання договоруоренди вказувавна те,що межіземельної ділянки,на якійрозташоване йогодомоволодіння перетинається зземельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:14:004:0340, яку використовував ТОВ «Агрокомбінат «Тепличний».

Під час розгляду вказаної справи, апеляційним судом було встановлено, що ОСОБА_2 у визначеному законом порядку не набув право власності або користування земельною ділянкою, на якій розташований житловий будинок.

Таким чином, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо набуття попереднім власником житлового будинку ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою, а отже і переходу до такого права до ОСОБА_1 в порядку передбаченому ст.120 ЗК України

Слід зазначити також, що надана ТОВ «Агрокомбінат «Тепличний» за договором оренди земельна ділянка не відноситься до земель житлової чи громадської забудови. Компетентним органом рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, на якій розміщений належний позивачу житловий будинок, не приймалося, питання про відведення у встановленому законом порядку земельної ділянки, з огляду на її цільове призначення та неможливість її використання для розміщення житлових об`єктів, також не вирішувалася.

Колегія суддів звертає увагу і на те, що строк дії договору оренди від 20 вересня 2016 року, дію якого просить припинити ОСОБА_1 , завершився ще 27 квітня 2021 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у визнанні договору оренди від 20 вересня 2016 року припиненим .

В той же час, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що місцевим судом розглянуто спір без залучення до участі усіх відповідачів у справі.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

В той же час, як вбачається з матеріалів цивільної справи , позивач , звертаючись з позовом до суду з вимогою про припинення договору оренди зазначив відповідачем у справі лише одну із сторін цього договору, а саме орендодавця Сумську міську раду. В той же час інша сторона договору орендар СТОВ «Агрокомбінат «Тепличний », якій за договором передана в користування спірна земельна ділянка, приймала участь у справі лише в якості 3-ї особи, з клопотанням про залучення його до участі у справі в якості співвідповідача, в порядку передбаченому ст.51 ЦПК України , позивач не звертався.

Таким чином, розглядаючи справу, суд першої інстанції не визначився із повним суб`єктним складом учасників спірних правовідносин і вирішував питання про права та обов`язки СТОВ «Агрокомбінат «Тепличний » не залучивши його до участі у справі в якості співвідповідача.

Також колегія суддів вважає помилковим посилання місцевого суду в мотивувальній частині рішення як на підставу відмови у задоволенні позову на недоведеність позивачем допущення істотного порушення відповідачем оскарженого договору оренди земельної ділянки, та щодо того, що вона значною мірою позбавляється того, на що розраховувала при укладенні договору дарування житлового будинку з ОСОБА_2 , оскільки на вказані обставини, як на підставу для припинення договору оренди землі, позивач у своєму позові не посилалася.

Тому, у відповідності до положень ч.4 ст. 376 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374 ч.4; 376 ч.1 п. 4; 381 ч.ч.1, 3; 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Грициком Геннадієм Олексійовичем, задовольнити частково.

Рішення Ковпаківськогорайонного судум.Суми від13серпня 2021року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 25 травня 2022 року.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Т. А. Левченко