Рішення

від 10.11.2021 по справі 914/1541/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2021 справа № 914/1541/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих» , м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Національний університет "Львівська політехніка", м. Львів

про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди нерухомого державного майна № 122 від 23.09.2019 р.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

02.06.2021р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих» про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди нерухомого державного майна № 122 від 23.09.2019 р.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.06.2021 р. позовну заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих» про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди нерухомого державного майна № 122 від 23.09.2019 р. судом залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

15.06.2021 р. позивачем, на виконання вимог ухвали суду від 07.06.2021 р. про залишення позовної заяви без руху, подано на адресу суду заяву з додатками про усунення недоліків за вх. № 13990/21.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.06.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 21.07.2021 р.

Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області від 21.07.2021 р. підготовче засідання призначено на 18.08.2021 р.

Протокольною ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.08.2021 р. судом продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/1541/21 на тридцять днів з 23.08.2021 р. за клопотанням представника позивача.

Ухвалою повідомленням Господарського суду Львівської області від 18.08.2021 р. підготовче засідання призначено на 22.09.2021 р.

21.09.2021 р. представником позивача подано на адресу суду клопотання (вх. № 3786/21) про залучення до участі у справі № 914/1541/21 третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - балансоутримувача державного нерухомого майна (вбудованого нежитлового приміщення загальною площею 22,1 кв. м. на першому поверсі навчального корпусу №36 за адресою: м. Львів, проспект В. Чорновола, 57, що є предметом договору оренди від 23.09.2019 №122) - Національний університет "Львівська політехніка" (вул. С. Бандери, 12, м. Львів. 79013; код ЄДРПОУ 02071010).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2021 р. судом постановлено залучити до участі у справі Національний університет "Львівська політехніка" (вул. С. Бандери, 12, м. Львів, 79013; код ЄДРПОУ 02071010) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Підготовче засідання у даній справі відкладено на 06.10.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.10.2021 р. судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 914/1541/21 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.11.2021 р.

10.11.2021 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

10.11.2021 р. представником позивача подано на адресу суду заяву за вх. № 26515/21, в якій зазначається про те, що 05.07.2021 р. комісією Національного університету "Львівська політехніка" (балансоутримувач) складено акт огляду орендованого державного майна. Даним актом встановлено наступне: нежитлове приміщення загальною площею 22,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі навчального корпусу № 36 м. Львів, проспект В. Чорновола, 57 не використовується та майно орендаря в приміщенні відсутнє. На підставі наведеного, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях просить суд закрити провадження у справі № 914/1541/21 в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди № 122 від 23.09.2019 р., щодо решти позовних вимог, позивач просить їх задоволити в повному обсязі. Крім того, у поданій заяві позивач просить суд здійснювати розгляд справи № 914/1541/21 10.11.2021 р. без участі представника позивача, у зв`язку із перебування повноважного представника позивача в іншому судовому засіданні. До вказаної заяви представником позивача долучено акт огляду орендованого державного майна від 05.07.2021 р., який складений комісією Національного університету "Львівська політехніка".

10.11.2021 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 22.06.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

10.11.2021 р. представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 10.11.2021 р. не здійснюється.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали у справі відповідачу скеровувались судом за адресою: 79058, м. Львів, просп. Чорновола, 59/57, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак такі ухвали суду від 22.06.2021 р., від 21.07.2021 р., від 18.08.2021 р., від 22.09.2021 р. та від 06.10.2021 р. повертались на адресу суду (містяться в матеріалах справи).

Крім того, ухвалу суду від 22.06.2021 р. про відкриття провадження у справі № 914/1541/21, а також ухвали суду від 21.07.2021 р., від 18.08.2021 р., від 22.09.2021 р. та від 06.10.2021 р. судом скеровано на адресу засновника відповідача - 79020, м. Львів, вул. Зимова, 35/17.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав. Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: «свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду» .

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір і здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/1541/21.

В судовому засіданні 10.11.2021 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що 23.09.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стрих" (Орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №122 (далі - Договір). Пунктом 5.2 Договору визначено, що одним із обов`язків Орендаря є сплата орендної плати своєчасно та у повному обсязі. Відповідно до п. 3.6 Договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 50% - до державного бюджету; 50% - на рахунок балансоутримувача. Згідно з п. 3.7 Договору, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п. 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, перерахування орендної плати. Позивач зазначає, що заборгованість по орендній платі з врахуванням індексу інфляції становить 8 401,68 грн. За несвоєчасну сплату орендної плати, відповідно до п. 3.7 Договору, позивачем нарахована пеня в сумі 302,97 грн. З метою досудового врегулювання спору, 09.02.2021 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях в порядку, передбаченому ст. 188 ГК України, ст.ст. 6, 11 ГПК України, скеровано на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стрих" претензію №11-11-00612, яка залишена відповідачем без відповіді. На підставі наведеного, з врахуванням поданої заяви позивача за вх. № 26515/21 від 10.11.2021 р. про закриття провадження в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди № 122 від 23.09.2019 р., позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стрих" 8 057, 41 грн. - основної заборгованості, 344,27 грн. - втрати від інфляції, 302,97 грн. - пені на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях; судові витрати покласти на відповідача.

Позиція відповідача.

Відповідач не забезпечив явки свого представника в судові засідання, а також в судове засідання з розгляду справи по суті, вимог ухвали суду від 22.06.2021 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи). Відповідач у визначеному Законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами як відповідач, визначеними ГПК України.

Ухвали у справі відповідачу скеровувались судом за адресою: 79058, м. Львів, просп. Чорновола, 59/57, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суд зазначає, що відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час і місце розгляду даної справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

23.09.2019 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (орендодавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Стрих" (орендар за договором, відповідач у справі) укладено договір оренди нерухомого державного майна №122 (надалі договір оренди нерухомого державного майна).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди нерухомого державного майна Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 22,1 кв.м (далі - Майно) на першому поверсі навчального корпусу №36 за адресою: м. Львів, проспект В. Чорновола, 57 (реєстровий номер 02071010.5. ВИВЖХЯ 078), що перебуває на балансі Національного університету "Львівська політехніка" (далі - Балансоутримувач).

Згідно з п. 1.2 договору оренди нерухомого державного майна майно передається в оренду з метою розміщення складу.

Факт передачі майна в оренду державного нерухомого майна - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 22,1 кв.м. на першому поверсі навчального корпусу №36 за адресою: м. Львів, проспект В. Чорновола, 57 (реєстровий номер 02071010.5. ВИВЖХЯ 078), що перебуває на балансі Національного університету "Львівська політехніка" підтверджується актом прийому-передачі державного нерухомого майна від 23.09.2019 р., який підписаний повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучений позивачем до матеріалів справи. Крім того, у вищенаведеному акті прийому-передачі державного нерухомого майна від 23.09.2019 р., зазначено, що претензій щодо стану та вартості орендованого майна зі сторони орендаря не має.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди нерухомого державного майна орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку серпень 2019 року 1516,29 грн. Розмір орендної плати за перший (повний) місяць оренди - вересень 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць серпень 2019 року на індекс інфляції за вересень 2019 року.

У пункті 3.6 договору оренди нерухомого державного майна передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні: 50% до державного бюджету на рахунок, визначений Управлінням державного

казначейства України: Отримувач: ГУК у Львів. обл./м.Львів/22080200, код отримувача (ЄДРПОУ): 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку(МФО): 899998, номер рахунку: 31118093013002 (код класифікації доходів бюджету 22080200); - 50% на рахунок Балансоутримувача.

Згідно з п. 3.7 договору оренди нерухомого державного майна орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, перерахування орендної плати.

У пункті 5.2 договору оренди нерухомого державного майна передбачено обов`язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та Балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює Орендар, вказується "Призначення

платежу" за зразком, який надає Орендодавець листом при укладенні договору оренди).

У пункті 10.1 визначено строк дії договору оренди нерухомого державного майна № 122 від 23.09.2019 р., зокрема, зазначено цей договір укладено строком на 2 роки 364 дні, що діє з 23 вересня 2019 р. по 21 вересня 2022 р. включно.

У зв`язку з несплатою орендної плати у повному обсязі протягом тривалого часу, позивач просить суд із врахуванням поданої заяви позивача за вх. № 26515/21 від 10.11.2021 р. про закриття провадження в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди № 122 від 23.09.2019 р., стягнути з відповідача 8 057, 41 грн. - основної заборгованості, 344,27 грн. - втрати від інфляції, 302,97 грн. - пені. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Висновки суду.

10.11.2021 р. представником позивача подано на адресу суду заяву за вх. № 26515/21, в якій зазначається про те, що 05.07.2021 р. комісією Національного університету "Львівська політехніка" (балансоутримувач) складено акт огляду орендованого державного майна. Даним актом встановлено наступне: нежитлове приміщення загальною площею 22,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі навчального корпусу № 36 м. Львів, проспект В. Чорновола, 57 не використовується та майно орендаря в приміщенні відсутнє. На підставі наведеного, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях просить суд закрити провадження у справі № 914/1541/21 в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди № 122 від 23.09.2019 р., щодо решти позовних вимог, позивач просить їх задоволити в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

До матеріалів справи позивачем долучено акт огляду орендованого державного майна від 05.07.2021 р., який складений комісією Національного університету "Львівська політехніка", а саме: заступник головного бухгалтера Рабик Б.П., члени комісії: начальник юридичного відділу - Мороз А.М., начальник відділу оренди - Захарків А.С., комендант навчального корпусу № 36 Новосад І.О. Даним актом встановлено, що нежитлове приміщення загальною площею 22,1 кв.м., яке розташоване на першому поверсі навчального корпусу № 36 м. Львів, проспект В. Чорновола, 57 не використовується та майно орендаря в приміщенні відсутнє.

На підставі наведеного, суд вважає за необхідне заяву позивача задоволити за вх. № 26515/21 від 10.11.2021 р. та закрити провадження у справі № 914/1541/21 в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди № 122 від 23.09.2019 р. згідно з п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України (відсутній предмет спору).

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своєю правовою природою укладений сторонами 23.09.2019 договір №122 є договором найму (оренди) майна.

Як визначено ст.759, ч.1 ст.760 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 238 ГК України визначено особливості оренди майна у сфері господарювання, зокрема встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч.1). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.6).

Так, у відповідності до ч.ч. 1-3 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі.

У ч.5 ст.762 ЦК України зазначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем прострочено сплату орендної плати за більше ніж три місяці поспіль, зокрема до державного бюджету за визначений позивачем період (з 01.07. 2020 до 30.04.2021 року), тобто за час дії договору оренди № 122 від 23.09.2019 р. не сплачено орендної плати в розмірі 8 057,41грн.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст.617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

Позивачем відповідно до поданого розрахунку здійснено розрахунок заборгованості у зв`язку з несплатою відповідачем орендної плати за орендовані приміщення за період з 01.07. 2020 до 30.04.2021 року. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем із сплати орендної плати за період з 01.07. 2020 до 30.04.2021 року становить 8 057, 41 грн.

Відповідно до положень договору № 122 від 23.09.2019 р., відповідач, як орендар, зобов`язався перераховувати орендну плату до п`ятнадцятого числа кожного поточного місяця, за який сплачується Орендна плата.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, факт несплати орендної плати відповідачем за період з 01.07.2020 до 30.04.2021 року включно в розмірі 8 057,41 грн.

Дана обставина свідчить про порушення умов договору оренди нерухомого державного майна № 122 від 23.09.2019 р.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди нерухомого державного майна № 122 від 23.09.2019 р.

Відтак, враховуючи встановлені обставини, наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати в розмірі 8 057,41 грн. за період з 01.07.2020 до 30.04.2021 року є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають до задоволення.

Позивачем також просить суд стягнути з відповідача 344,27 грн. - втрат від інфляції.

Стосовно нарахованих позивачем втрат від інфляції в розмірі 344,27 грн. суд зазначає наступне.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» ).

Відповідно до постанови Пленум Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» нарахування інфляційних втрат здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд, перевіривши, здійснений позивачем розрахунок втрат від інфляції, встановив, що такий проведений згідно з чинним законодавством і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 302,97 грн. нарахованої пені за період з 01.11.2020 р. до 30.04.2021 р.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ст. 1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, пунктом 2.9 Постанови пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 р. № 14 передбачено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

У пункті 3.7 договору оренди нерухомого державного майна № 122 від 23.09.2019 р., сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, перерахування орендної плати.

Перевіривши розрахунок розміру пені, який позивачем долучено до матеріалів справи, суд встановив, що такий проведений вірно, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення і стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 302,97 грн. пені за період з 01.11.2020 р. до 30.04.2021 р.

На час ухвалення рішення у справі, у суду відсутні належні і допустимі докази того, що договір нерухомого державного майна № 122 від 23.09.2019 р., укладений між сторонами у даній справі, визнавався судом недійсним чи неукладеним.

Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

У зв`язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 4 540,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1368 від 29.04.2021 р. на суму 4 540,00 грн.

Враховуючи те, що підлягає до закриття провадження у справі № 914/1541/21 в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди № 122 від 23.09.2019 р., а врешті частині позовні вимоги щодо стягнення заборогованості підлягають до задоволення повністю, тому судовий збір в розмірі 2 270,00 грн. за вимогу майнового характеру, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

На час ухвалення рішення у даній справі клопотання позивача про повернення судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди № 122 від 23.09.2019 р., на адресу суду не поступало.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, 2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 236-241, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі № 914/1541/21 в частині позовної вимоги про розірвання договору оренди № 122 від 23.09.2019 р. згідно з п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Стрих» (79020, м. Львів, вул. Зимова, 35/17; код ЄДРПОУ № 41327459) на користь позивача: на користь позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, м. Львів, вул. Коперника М., 4; код ЄДРПОУ № 42899921) 8 057, 41 грн. - основної заборгованості, 344,27 грн. - втрат від інфляції, 302,97 грн. - пені та 2 270,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 16.11.2021 р.

Суддя Долінська О.З.