Ухвала

від 03.11.2021 по справі 912/1231/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 912/1231/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. головуючий, Васьковського О.В., Жукова С.В.,

за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.

учасники справи:

позивач Військовий прокурор Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі:

Офіс Генерального прокурора,

представник Гавловська А.В. (посвідчення №058102 від 25.11.2020)

позивач - Міністерства оборони України,

представник позивача Тужиков М.А. (в порядку самопредставництва відповідно до витягу з ЄДРПОУ),

позивач - Державне підприємство Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

представник позивача - Івашін Є.В., адвокат, ордер КС № 384907 від 25.04.2018,

відповідач Приватне підприємство "Агрорембудсервіс"

представник відповідача не з`явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Філія Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" "1080-Управління начальника робіт"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк"

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк"

на рішення Господарського суду Кіровоградської області

від 03.06.2020

у складі судді: Бестаченко О.Л.,

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

від 12.04.2021

у складі колегії суддів: Верхогляд Т.А. головуючий, Чередка А.Є., Білецької Л.М.,

у справі за позовом

Військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України, Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

до Приватного підприємства "Агрорембудсервіс"

про визнання права власності та витребування майна

ВСТАНОВИВ:

1. Публічне акціонерне товариство "Акціонерний банк "Укргазбанк" (далі заявник, ПАТ "АБ "Укргазбанк") 14.06.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 912/1231/15-г Господарського суду Кіровоградської області.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №912/1231/15-г визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.06.2021.

3. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2021 касаційну скаргу ПАТ "АБ" Укргазбанк" залишено без руху відповідно до положень статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

4. 29.07.2021 заявником здано до відділення зв`язку, для направлення на адресу Касаційного господарського суду, заяву про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору в сумі 4 872,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6454-39 від 19.07.2021.

5. У зв`язку з відпусткою судді Білоуса В.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 912/1231/15-г визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Жуков С.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2021.

6. Ухвалою від 06.09.2021 Верховний Суд у зазначеному складі задовольнив клопотання ПАТ "АБ "Укргазбанк" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження та поновив ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" строк на касаційне оскарження;

відкрив касаційне провадження у справі № 912/1231/15-г Господарського суду Кіровоградської області за касаційною скаргою ПАТ "АБ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021.

розгляд касаційної скарги ПАТ "АБ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 призначив на 12.10.2021 о 11:30.

7. Ухвалою від 12.10.2021 Верховний Суд відклав розгляд касаційної скарги ПАТ "АБ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 912/1231/15-г на 04.11.2021 об 15:30.

8. Представник скаржника у судове засідання 04.11.2021 не з`явився. Разом з тим, 04.11.2021 від представника ПАТ "АБ "Укргазбанк" начальника юридичного відділу Кіровоградської ОД АБ "Укргазбанк" О.В. Кузнецова надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги ПАТ "АБ "Укргазбанк" за наявними матеріалами справи, без участі представника.

9. Присутні у судовому засіданні представники сторін не заперечували проти розгляду касаційної скарги ПАТ "АБ "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі № 912/1231/15-г у судовому засіданні, яке призначено ухвалою Верховного Суду від 31.08.2020 на 12.10.2021 об 15:30.

9.1. Від представника Міністерства оборони України Тужикова М.А. надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі №912/1231/15-г.

10. Заслухавши присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та розглянувши клопотання представника Міністерства оборони України про закриття провадження у цій справі, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у цій справі з огляду на таке.

11. Як вбачається з матеріалів справи, військовий прокурор Кіровоградського гарнізону звернувся до Господарського суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (далі ДП МОУ "Укрвійськбуд", позивач) з позовом до Приватного підприємства "Агрорембудсервіс" (далі відповідач, ПП "Агрорембудсервіс") про визнання права власності та витребування майна.

12. Справа розглядалася судами неодноразово.

13. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2020 у справі №912/1231/15-г позовні вимоги задоволено:

- визнано за Державою Україна в особі Міністерства оборони України (код 00034022) право власності на 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського 2-В, у м. Кропивницький відповідно до зазначеного переліку;

- витребувано шляхом вилучення від ПП "Агрорембудсервіс" (код ЄДРПОУ 30386627) та передано ДП МОУ "Укрвійськбуд" в особі філії ДП МОУ "Укрвійськбуд" "1080 - Управління начальника робіт" (код ЄДРПОУ 24971286) 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського 2-В у м. Кропивницький відповідно до зазначеного переліку.

14. Рішення місцевого суду мотивовано тим, що:

- спірне майно є державною власністю, самовільно (без згоди Міністерства оборони України та без рішення Кабінету Міністрів України) відчужено під час проведення процедур у справі про банкрутство ДП "Укрвійськбуд", за яким воно було закріплено на праві повного господарського відання;

- договір, за яким відповідач набув спірне майно у власність, є нікчемним, оскільки нотаріально не був посвідчений, доказів виникнення у відповідача права власності на іншій підставі не надано;

- відповідно до Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, у власності відповідача перебуває комплекс об`єктів житлової нерухомості за адресою: Кіровоградська обл., місто Кропивницький, вул. Леваневського, 2-в, чим підтверджується, що право власності на зазначене майно за Державою Україна відповідач не визнає;

- судом встановлено факт фіктивного банкрутства ДП МОУ "Укрвійськбуд"; відчуження майна в процедурі банкрутства, яке в судовому порядку визнано фіктивним та безумовно підтверджує відсутність волі власника на таке відчуження та вибуття майна із володіння держави поза законом;

- право держави на спірне майно потребує захисту шляхом задоволення позову та визнання права власності в передбаченому положеннями статті 392 Цивільного кодексу України порядку.

15. Місцевий суд також зазначив, що надана прокурором заява щодо будівель та споруд та наданий відповідачем висновок експерта від 20.07.2018 № 11 підтверджують, що інформація щодо будівель та споруд частково не співпадає з тим переліком будівель і споруд та їх розмірами, які були відчужені за біржовою угодою та в подальшому зареєстровані за відповідачем.

16. За змістом біржової угоди, будівлі та споруди, що були придбані відповідачем за такою угодою, становили 3/20 частини цілого комплексу, що знаходився за адресою: м. Кіровоград, вул. Леваневського, 1-в. При цьому, місцевим судом встановлено, що в подальшому відповідачем зареєстровано придбану частину будівель як цілий комплекс будівель.

17. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ "АБ "Укргазбанк" подало апеляційну скаргу до Центрального апеляційного господарського суду.

18. Постановою 12.04.2021 Центральний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "АБ "Укргазбанк" залишив без задоволення;

рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2020 залишив без змін.

19. Апеляційний суд зазначив, що наявними у справі доказами (наказом Міністра оборони України № 27 від 29.01.1998, ліквідаційним актом, актами прийняття передачі основних засобів) підтверджується, що майно від військової частини НОМЕР_1 передано ДП МОУ "Укрвійськбуд" на праві повного господарського відання, що узгоджується з приписами Статуту ДП "Укрвійськбуд", частин другої, третьої статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні". Крім цього, в матеріалах справи наявне Свідоцтво про право власності від 21.01.2003 № 30, видане на підставі рішення Кіровоградського міськвиконкому від 14.01.2003 № 64, відповідно до якого спірний комплекс будівель належить державі в особі Верховної Ради України та на праві повного господарського відання ДП МОУ "Укрвійськбуд", форма власності загальнодержавна.

19.1. Також апеляційним судом встановлено, що підставою прийняття рішення виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 14.03.2003 №64 було клопотання ДП "Укрвійськбуд" про оформлення права власності за державою на цілий комплекс будівель по вул. Леваневського, 1В, а також наказ Міністра оборони України №27 від 29.01.1998, Статут ДП "Укрвійськбуд", акти комісії про прийняття закінчених будівництвом об`єктів від 30.12.91 № 91-122/8, від 30.12.92 № 91-122/10, від 29.12.93 № 91-122/35, від 29.12.93 № 91-122/24, від 29.12.93 № 91-122/22, від 29.12.93 № 91-122/30, від 30.03.93 № 91-122/18, від 30.12.92 № 91-122/19, від 30.03.93 № 91-122/16, від 30.03.93 № 91-122/20-2, від 30.03.93 № 91-122/20-1, від 29.12.93 № 91-122/15, від 29.12.93 № 91-122/21, висновок ОКП "Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації" від 01.10.2002 №4-4413, висновок управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин.

Здійснивши аналіз зазначених доказів, суд дійшов висновку, що ДП "Укрвійськбуд" засноване на майні Збройних Сил України, яке є загальнодержавною власністю, а засновником підприємства є Міністерство оборони України, яке в свою чергу є органом управління майном.

19.2. Апеляційний суд, з урахуванням положень статті 326 ЦК України, статті 4 Закону України від 21.09.2006 №185 -V "Про управління об`єктами державної власності", зазначив, що прокурором правильно визначено у позові позивачем - Міністерство оборони України, як орган, уповноважений державою здійснювати функції щодо управління державним майном, яке є спірним у даній справі.

19.3. З урахуванням положень статті 75 ГПК України та обставин, встановлених судами у справах № 24/612-б-43/234 та у справі № 22ц/1190/2937/12, апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду про те, що біржова угода від 02.12.2005 є нікчемною, оскільки укладена під час перебування боржника у фіктивній процедурі банкрутства, а сама угода не була нотаріально посвідчена, відтак такий правочин не породжує будь-яких прав та обов`язків, є недійсним з моменту його вчинення і не має юридичної сили.

19.4. Апеляційний суд зауважив, що відповідачем надано Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 80750502 від 20.02.2017, відповідно до якої у власності ПП "Агрорембудсервіс" перебуває комплекс, об`єкт житлової нерухомості за адресою: Кіровоградська обл., м. Кропивницький, вул. Левановського, буд. 2-в.

З огляду на надані докази та доводи відповідача, суд дійшов висновку про наявність невизнання відповідачем права власності держави Україна на спірне нерухоме майно.

19.5. Апеляційний суд зазначив, що на підставі наявних у справі доказів, враховуючи вказівки касаційного суду у цій справі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що укладення у процедурі фіктивного банкрутства біржової угоди від 02.12.2005 № 27-05/12, яка не була посвідчена нотаріально та поза волею власника, не призвело до припинення права власності держави на спірне майно. Оскільки на теперішній час наявність у держави відповідного права власності не визнається відповідачем, то воно потребує захисту шляхом задоволення позову про визнання права власності в порядку, передбаченому положеннями статті 392 ЦК України.

19.6. Також апеляційний суд зауважив, що у цій справі вимоги про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України є похідними від вимог про визнання права власності на спірне майно відповідно до положень статті 392 ЦК України, а оскільки у цій справі позов заявлено на підставі статей 392 та 388 ЦК України, право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника і строки позовної давності не підлягають застосуванню.

20. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, скаржник посилався на пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначив, що оскаржувані судові рішення прийняті без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо застосування наслідків строку позовної давності), викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 (провадження №12-122гс18) та висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо застосування положень статей 387, 388 ЦК України), викладеного у постанові Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17.

21. Відповідно до статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Водночас, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 (провадження №12-122гс18) та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, колегією суддів не приймаються з огляду на таке.

23. Як вбачається зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, позивачем у справі є заступник прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, відповідачем - ТОВ "Карпатські Зорі", а предметом позову є витребування майна з незаконного володіння.

23.1. При цьому, набуття права власності ТОВ "Імперіал" на спірний майновий комплекс відбулося поза процедурою, визначеною Законом України "Про приватизацію державного майна" (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень) та за відсутності визначеної процедури продажу орендованого майна положеннями Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

23.2. Крім того, за результатами розгляду справи № 907/50/16 суди попередніх інстанцій установили, що правовою підставою набуття права власності на спірне майно у відповідача є мирова угода, укладена між ТОВ "Карпатські Зорі" та ТОВ "Імперіал" та затверджена ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2010 у справі № 30/183, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011, а також залишеною без змін за результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.04.2013, Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 та Вищого господарського суду України від 09.10.2013.

24. Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/12, позивачем у справі є перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, відповідачами фізичні особи, а предметом позову є витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння.

25. При цьому, зі змісту постанови Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №362/44/12 вбачається, що реєстрація права власності фізичними особами відбулось на підставі рішення б/н від 30.09.2004, прийнятого на 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради. Разом з тим, судами було встановлено, що питання про передання у приватну власність відповідачам спірних земельних ділянок Іванковичівська сільська рада 30.09.2004 на сесії не розглядала, а набуття права власності відбулось зі вчиненням службовими особами Іванковичівської сільської ради зловживання службовим становищем і службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок.

26. З матеріалів справи та прийнятих судами попередніх інстанцій рішень у справі № 912/1231/15-г вбачається встановлення судами обставин вибуття переданого державному підприємству на праві господарського відання майна на користь відповідача, без отримання згоди власника (держави в особі Кабінету Міністрів України за поданням Міністерства оборони України) та правового режиму, в якому перебуває спірне майно (відповідно до Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України"), у процедурі фіктивного банкрутства та на підставі нікчемного договору.

26.1. При цьому, судами встановлено факт скасування права власності ПП "Агрорембудсервіс" на комплекс за адресою вул. Левановського, 2-в на підставі рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 17.10.2012 у справі № 22ц/1190/2937/12 та внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Також судами було встановлено відсутність запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно і наявність невизнання права власності відповідача на спірне нерухому майно.

Відтак, судами у цій справі були застосовані положення статті 392 ЦК України, з урахуванням яких судами визнано за Державою Україна в особі Міністерства оборони України (код 00034022) право власності на 3/20 частин комплексу будівель і споруд по вул. Леваневського, 2-В у м. Кропивницький з подальшим витребуванням цього майна у відповідача.

27. Верховний Суд звертає увагу, що подібними є відносини, які мають відповідні спільні риси між собою за суб`єктним, об`єктним чи змістовим критеріями, а також ті, які є аналогічними (тотожними). Водночас, основний критерій, без якого неможливо встановити подібність порівнюваних відносин змістовий, що характеризує права та обов`язки суб`єктів цих відносин.

Отже, суб`єктний склад, обставини зміни власника майна, правовідносини і правове регулювання таких відносин щодо набуття права власності майна у справі № 362/44/12 та у справі № 907/50/16 є відмінним від наявних у цій справі.

28. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права , який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

29. Верховний Суд звертає увагу, що ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

30. У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", серія A, № 115, с. 22, п.56, а також рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden", серія A, № 212-A, с.15, п.31).

31. У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" суд зазначив, що прописаний у Конвенції термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. Суд стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та засади моральності суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

32. Також, Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21.10.2010 у справі "Diya 97 v. Ukraine"). Правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

33. Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Водночас, процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

34. Колегія суддів касаційного суду зазначає, що апеляційний суд обґрунтовано переглянув судове рішення у справі № 912/1231/15-г без врахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 20.11.2018 у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18) та висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, оскільки доводи скаржника ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" про наявність протилежних висновків Верховного Суду у справах № 362/44/17 та № 907/50/16 не знайшли свого підтвердження, а в ході касаційного перегляду встановлено, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 912/1231/15-г.

35. З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Міністерства оборони України в особі уповноваженого представника Тужикова М.А. про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Керуючись положеннями статей 234, 296, 300, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

У Х В А Л И В :

1. Клопотання Міністерства оборони України про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі №912/1231/15-г - задовольнити.

2. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 03.06.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.04.2021 у справі №912/1231/15-г.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.Я. Погребняк

СуддіО.В. Васьковський

С.В. Жуков