Постанова

від 16.11.2021 по справі 450/459/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

16 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 450/459/19

провадження № 61-10982св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Пикуловичівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області, правонаступником якої є Новояричівська селищна рада Кам`янка-Бузького району Львівської області, ОСОБА_2 ,

третя особа - Приватне підприємство РІК ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Стрілецьким Тарасом Ігоровичем, на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2019 року у складі судді Мусієвського В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Пикуловичівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, ОСОБА_2 , третя особа - Приватне підприємство РІК (далі - ПП РІК ), про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Пикуловичівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 13 грудня 2018 року № 276 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відведення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розроблену ПП Рік , передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1457 га, кадастровий № 4623685200:01:001:0221, на АДРЕСА_1 .

Зазначав, що він та мешканці с. Пикуловичі користувалися дорогою, яка проходила вищезгаданою ділянкою. Вважав цю дорогу дорогою загального користування, а земельну ділянку - землями дорожнього господарства під проїзною частиною.

Вказував, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки на підставі такого у власність передана ділянка, яка відповідно до законодавства не може бути передана у приватну власність.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: скасувати рішення Пикуловичівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 13 грудня 2018 року № 276; зняти огорожу на АДРЕСА_1 , якою захоплено частини проїзної частини дороги Данюх О. Я.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що земельна ділянка, яка надана ОСОБА_2 , не знаходяться на землях дорожнього користування, а тому її передання Пикуловичівською сільською радою Пустомитівського району Львівської області відбулося законно. Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що Пикуловичівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області надала ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, яка належить до земель дорожнього господарства.

Крім цього, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення його прав наданням ОСОБА_2 вищезгаданої земельної ділянки у власність.

Додатковим рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 листопада 2019 року заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 7 600 грн.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року до участі у справі у якості правонаступника відповідача Пикуловичівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області залучено Новояричівську селищну раду Кам`янка-Бузького району Львівської області.

Постановою Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2019 року - без змін.

Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, доводи ж апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції - немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду , представник ОСОБА_1 - адвокат Стрілецький Т. І., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити або направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не забезпечено повного та всебічного розгляду справи, оскільки не проконтрольовано виконання ухвали про витребування доказів та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи.

Вважає, що судами надана неправильна правова оцінка наявним у справі доказам, зокрема, обставинам, встановленим у судовому рішенні в іншій справі.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання його представника про відкладення розгляду справи та розглянув справу без його участі.

Відзиви на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання представника про відкладення розгляду справи та розглянув справу за його відсутності; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Стрілецького Т. І., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Частиною шостою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 ЗК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належно встановивши обставини справи, взявши до уваги та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам на предмет їх належності, допустимості та достатності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, зокрема, оглянувши технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розроблену ПП РІК , матеріали на підставі яких були винесені рішення сільської ради та викопіювання з генерального плану с. Пикуловичі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено, що Пикуловичівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області надала ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, яка належить до земель дорожнього господарства.

Встановленими судами обставинами спростовуються доводи касаційної скарги про те, що суди не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, зокрема, не дослідили технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Аналіз норм процесуального права, а також норм статей 4, 15, 16 ЦК України дає підстави стверджувати, що захисту в суді підлягає не будь яке право особи, а саме порушене.

Звертаючись до суду з позовом, особа повинна довести як те, що її права були дійсно порушеними, так і особу, яка їх порушила.

Верховний Суд також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач також не довів порушення своїх особистих прав наданням ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у власність, що було його процесуальним обов`язком відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.

Доводи заявника про те, що суди не забезпечили повного виконання ухвали про витребування доказів та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення експертизи, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, не заслуговують на увагу, оскільки суди попередніх інстанцій дослідили всі надані учасниками процесу докази у своїй сукупності, а також у достатньому обсязі для ухвалення законних та обґрунтованих судових рішень.

Крім того, матеріали справи не містять жодних даних про заявлення стороною позивача клопотання про проведення судової експертизи та, відповідно, відмови судами у його задоволенні.

Отже, вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що відповідно до вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Наведені у касаційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Стрілецьким Тарасом Ігоровичем - залишити без задоволення.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк