Ухвала

від 16.11.2021 по справі 120/7593/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

16 листопада 2021 р. Справа № 120/7593/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому провадженні заяву позивача про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії до визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

За змістом позовних вимог позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Вороновицької селищної ради 9 сесії 8 скликання від 09.06.2021 про відмову у затвердженні проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 2,0 га ОСОБА_1 за кадастровим номером: 0520655300:04:002:0276 із земель комунальної власності відповідача;

- зобов`язати Вороновицьку селищну раду затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивача по відведенню земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність площею 2,0 га за кадастровим номером: 0520655300:04:002:0276 із земель комунальної власності відповідача.

Ухвалою від 16.07.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 28.07.2021 у даній справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу надано 15-денний строк для подання відзиву та витребувано всі належним чином засвідчені копії документів, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення.

Ухвалою суду від 08.11.2021 вирішено повторно витребувати у Вороновицької селищної ради всі належним чином засвідчення копії документів, які стали підставою для прийняття рішення (проекту) від 09.06.2021 про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, та витребувати у Вороновицької селищної ради інформацію про те, чи було прийнято за результатами голосування на 9 (позачерговій) сесії VIII скликання Вороновицької селищної ради індивідуальний акт у формі рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою ОСОБА_1 та разі наявності такого рішення, витребувати останнє та всі документи, які слугували підставою для його прийняття.

15.11.2021 на адресу суду надійшла заява про забезпечення позову, у якій позивач просить:

- винести ухвалу, якою заборонити Вороновицькій селищній раді Вінницького району Вінницької області приймати будь-які рішення щодо передачі третім особам земельної ділянки за кадастровимномером 0520655300:04:002:0276 площею 2,00 га., до набрання законної сили рішенням по даній справі;

- заборонити державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (у тому числі тим, що провадять свою діяльність на районному рівні) вчиняти дії щодо внесення відомостей (змін) та держаної реєстрації у Державному земельному кадастрі об`єднання, зміни цільового призначення та класифікації виду земельної ділянки за кадастровим номером: 0520655300:04:002:0276 до набрання рішенням у даній справі законної сили.

В обґрунтування поданої заяви вказано, що з часу відкриття провадження у даній справі, відповідач демонструє пасивну поведінку, не виконав дві ухвалу суду про витребування доказів, тим самим дає підстави стверджувати, що у разі задоволення позовних вимог, ефективно виконати рішення суду буде не можливо. Окрім того, ОСОБА_1 вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Отже, на переконання позивача, Вороновицька селищна рада у будь-який момент має право, яке абсолютно нічим не обмежено, на абсолютно законних підставах прийняти рішення в порядку ст. 122 ЗК України, та передати вказану ділянку третім особам, які в подальшому зареєструють право власності під час судового розгляду даної справи.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його порушених прав та інтересів.

Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, суд вважає за можливе здійснити розгляд заява про забезпечення позову у письмовому провадженні (без участі сторін).

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно пунктами 1, 2 частини 2 статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положеннями пунктів 1, 2 частини 1 ст. 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта або забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 30.09.2019 у справі № 826/10936/18, від 22.11.2019 у справі № 640/18007/18.

У свою чергу, зі змісту заяви позивача про забезпечення позову вбачається, що остання обґрунтована необхідністю вжиття таких заходів у зв`язку з тим, що відповідачем можуть вчинятись дії спрямовані на оформлення права власності щодо бажаної позивачем земельної ділянки за іншими особами.

Водночас стороною позивача не надано жодних доказів на підтвердження факту вчинення Вороновицькою селищною радою будь-яких дій, які б були спрямованими на створення перешкод для затвердження проекту землеустрою позивача, в разі задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в межах даної адміністративної справи.

Відтак, доводи позивача базуються на припущеннях та не підтверджуються жодними доказами.

Окрім того, суд вважає безпідставними доводи позивача щодо того, що неподання відповідачем відзиву та витребуваних судом доказів є підставою для забезпечення позову. Більш того, відповідно до відомостей системи "Діловодство спеціалізованого суду" ухвала про витребування доказів від 08.11.2021 станом на 16.11.2021 ще не отримана відповідачем, відтак, у суду відсутні підстави вважати, що Вороновицька селищна рада залишить таку ухвалу без виконання.

Також, суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

На думку суду, ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, суд доходить висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна