Ухвала

від 11.11.2021 по справі 2-н-87/11

ГОРОДНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №2-н-87/11

провадження № 4-с/732/1/21

Ухвала

11.11.2021 року м.Городня

Городнянський районний суд Чернігівської області у складі: головуючого - судді Карпинської Н.М., секретар - Воропаєва К.В., за участі скаржника: ОСОБА_1 , суб"єкта оскарження: ОСОБА_2 , стягувача: ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городня скаргу ОСОБА_4 на дії Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Маклюка Олексія Петровича,-

ВСТАНОВИВ:

01 листопада 2021 року в суді зареєстровано скаргу ОСОБА_4 на дії Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Маклюка Олексія Петровича, в якій суб»єкт оскарження просить визнати незаконними дії та зобов»язати виконавця зняти арешт з рахунку, призначеного для зарахування заробітної плати.

У судовому засіданні скаржник вимоги своєї скарги підтримав, просив її задовольнити. Вказує, що заборгованість по аліментам виникла не з його вини, а через втрату судових наказів при пересилці їх до місця його нової роботи. З 01 квітня 2020 року він працює в Деснянському басейновому управлінні водних живих ресурсів на посаді оглядача гідротехнічних об»єктів Чернігівської експлуатаційної дільниці. Це єдине місце роботи і заробітна плата являється єдиним доходом, перераховується на банківський рахунок на який виконавцем накладено арешт. 21 жовтня 2021 головний державний виконавець Маклюк О.П. відмовив у винесенні постанови про зняття арешту з рахунку, тим самим не врахував, що рахунки для виплати заробітної плати є рахунками із спеціальним режимом, виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби, при отриманні відповідних відомостей про статус рахунку, арешт є незаконним. Вказав, що він проживає з новою дружиною, у них є спільні діти та на їх лікування він змушений гроші позичати, оскільки його право обмежується.

Головний державний виконавець Маклюк О.П. просив відмовити у задоволенні скарги, оскільки його дії є законними. Посилається на те, що кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність, а після того як стають власністю втрачають свій цільовий статус та набувають статусу вкладу. Виконавче провадження не є завершеним, а тому відсутні підстави для зняття арешту з коштів на вказуваному скаржником банківському рахунку. Наявна заборгованість не сплачена. А згідно нововведень, виконавці отримали доступ до відомостей про банківські рахунки боржників і арешт накладається автоматично після виявлення відомостей про кошти на банківських рахунках боржників.

Стягувач просила відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_4 . Посилається на те, що він свідомо не сплачував аліменти на їх спільну дитину і вихвалявся, що ні копійки не дає. Заборгованість виникла внаслідок його такого ставлення до дитини, а тому арешт його коштів повністю відповідає завданням виконавчого провадження.

Заслухавши учасників, дослідивши їх вимоги і заперечення, вивчивши письмові докази, додані до скарги та ті, які містяться в матеріалах виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що законні підстави для задоволення скарги відсутні.

Доведено, що судовий наказ, як підстава відкриття виконавчого провадження, був доведений до відома боржника, шляхом направлення йому наступного дня після його винесення судом та з дня його отримання у встановлений законом процесуальний строк ОСОБА_4 не звертався до суду із заявою про його скасування. Він знав про свій аліментний обов»язок та його триваліть (до повноліття дитини), а також про розмір аліментів. Однак утворилась заборгованість. Суд не погоджується, що така заборгованість утворилась поза волею боржника, оскільки він не надав доказів, що у відповідний період часу перераховував відповідні суми, які стягувач приймала за розписками або в інший спосіб. Примус в умовах виконавчого провадження - це тільки процедура виконання, однак, аліментний обов»язок існує незалежно від ініціативи стягувача.

Суд установив, що у провадженні виконавця дублікат виконавчого документа - судового наказу 2-н/87/11 від 10.10.2011 перебуває з 21.03.2018. Постановою ВП № 56029947 від 23.03.2018 відкрито виконавче провадження та постанова доведена до відома боржника. Сукупний розмір заборгованості у листопаді 2021 року у боржника перед стягувачем визначений на суму 25450,97 грн. Розмір такої заборгованості існував на момент винесення 24.09.2021 головним державним виконавцем Городнянського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Маклюком Олексієм Петровичем постанови про арешт коштів боржника.

За змістом статей 1 , 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року N 1404-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 1404-VIII ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України , законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону , а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" .

Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону N 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Статтею 56 Закону N 1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону N 1404-VIII заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" , статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" , на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки" , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону N 1404-VIII не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону N 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону .

Відповідно до пункту 10 частини першої статті 34 Закону N 1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення, до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону N 1404-VIII підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 , поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення, яким є і судовий наказ, є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому стаття 48 Закону N 1404-VIII встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону N 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону N 1404-VIII .

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону N 1404-VIII ).

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат, заробітної плати), та набули статус вкладу.

Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 24 червня 2015 року у справі N 6-535цс15. Велика Палата Верховного Суду від зазначеного висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах не відступала.

Довідкою від11.10.2021 АТ КБ „Приватбанк» підтвердив, що ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 має відкритий в установі розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , на яку отримує заробітну плату, також на вказану картку може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), картка має призначення „Для виплат» . Залишок коштів станом на 11.10.2021 є 11694,46 грн

Із змісту постанови виконавця про накладення арешту на кошти боржника вбачається, що виконавець визначила банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику.

АТ КБ "ПриватБанк", на яке нормами статті 52 Закону N 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника на рахунку НОМЕР_2 виконало. Зазначене свідчить про те, що банк також не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення.

За таких обставин, рахунок НОМЕР_2 не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено, кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат, заробітної плати тощо), та набули статусу вкладу.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне застосувати правовий виснвок викладений у постанові ВС від 03.02.2021 (справа № 756/1927/16-ц, провадження № 61-10611св20, згідно яким не є рахунком із спеціальним режимом використання, кошти, які знаходяться на рахунку НОМЕР_2 , а стали його власністю та набули статусу вкладу.

Тому підстав для визнання дій виконавця незаконними суд не знаходить.

Щодо зобов»язання виконавця зняти арешт із згадуваного рахунку, суд відмічає, що зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону N 1404-VIII на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону . Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі N 905/361/19 (провадження N 12-28гс20).

Статтею 24 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Отже, арешт на рахунок боржника не унеможливлює отримання заробітної плати ним, за його бажанням, готівкою через касу роботодавця або поштовими переказами на вказаний ним рахунок (адресу), а тому посилання скаржника, що арештом порушено його право на отримання заробітної плати є необґрунтованим.

Висновки викладені у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі N 916/73/19, від 09 вересня 2019 року у справі N 913/958/16, від 10 жовтня 2019 року N 916/1572/19, від 25 жовтня 2019 року N 37/70, від 28 жовтня 2019 року у справі N 916/1845/19 не є релевантним, оскільки правовідносини у наведених справах стосуються накладення арешту на рахунки юридичної особи роботодавця - боржника, з яких здійснюється виплата заробітної плати працівникам та сплата податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, а у даній справі правовідносини стосуються питання накладення арешту на рахунок фізичної особи - боржника, призначений для отримання особистих коштів, зокрема, заробітної плати.

Наразі арешт коштів, що набули ознак вкладу, виконує завдання незавершеного виконавчого провадження, а тому зобов»язати виконавця зняти арешт неможливо. Підставами зняття арешту можуть бути: закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби; закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій); повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав,

Керуючись ст. 450-452 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

відмовити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 у визнанні незаконними дій Головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Маклюка Олексія Петровича у виконавчому провадження № 56029947 щодо накладення арешту на рахунок боржника та у зобов"язанні його зняти такий арешт.

Датою складення повного тексту судового рішення є 16 листопада 2021 року.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом 15 днів з дня її проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення (складення) має право клопотати про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Карпинська Н.М.