Постанова

від 02.02.2022 по справі 2-н-87/11

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

02 лютого 2022 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 2-н-87/11

Головуючий у першій інстанції - Карпинська Н. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/69/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Патук А.А.

учасники справи:

боржник: ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження: головний державний виконавець Городнянського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Маклюк Олексій Петрович,

стягувач: ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2021 року (постановлена о 14:59, повний текст ухвали складено 16 листопада 2021 року) у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Городнянського відділу державної виконавчої служби у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Маклюка Олексія Петровича, -

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Городнянського відділу ДВС у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Маклюка О.П., в якій просив:

- визнати незаконними дії головного державного виконавця Городнянського відділу ДВС у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Маклюка О.П. ( далі - головний державний виконавець) у виконавчому провадженні № 56029947 щодо накладення арешту на його рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ КБ ПриватБанк та призначений для зарахування заробітної прати;

- зобов`язати головного державного виконавця у виконавчому провадженні № 56029947 зняти арешт з його рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ ПриватБанк та призначеного для зарахування заробітної прати;

Скаргу обґрунтовував тим, що на підставі судового наказу Городнянського районного суду Чернігівської області від 30.11.2011 з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.09.2011 і до досягнення сином повноліття, за яким відкрито виконавче провадження №56029947.

Зазначає, що на початку жовтня 2021 року він не зміг скористатися своїм банківським рахунком, відкритим в АТ КБ ПриватБанк , а саме зняти грошові кошти з зарплатної картки, а в банку йому повідомили, що на його рахунок накладено арешт виконавчою службою. Постанову державного виконавця від 24.09.2021 про накладення арешту на кошти він отримав 04.10.2021.

На його письмове звернення про зняття арешту з заробітної банківської карки 21.10.2021 головний державний виконавець повідомив про відсутність законних підстав для винесення такої постанови.

ОСОБА_1 зазначає, що дії старшого державного виконавця щодо накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на його зарплатній карті є незаконними та такими, що порушують його конституційні права. Наголошує, що банківський рахунок № НОМЕР_1 був відкритий ним в АТ КБ ПриватБанк виключно для отримання заробітної плати за місцем його роботи

Ухвалою Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2021 року у задоволення скарги ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його скаргу на дії головного державного виконавця, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував та не надав оцінки тому факту, що наклавши арешт на його кошти, які містяться на рахунку в АТ КБ ПриватБанк та складаються з його заробітної плати, державний виконавець Маклюк О.М. порушив його конституційні права в частині своєчасного отримання заробітної плати і фактично позбавив засобів для існування.

Заявник наголошує, що державний виконавець перед винесенням постанови про накладення арешту на кошти не здійснив перевірки майнового стану, в результаті чого безпідставно наклав арешт на його грошові кошти, а саме на заробітну плату.

Зазначає, що за даними виписки по картці в АТ КБ ПриватБанк впродовж 2020-2021 років на його рахунок надходила тільки сума коштів від Деснянського басейнового управління водних ресурсів, де він працює, з призначенням заробітна плата .

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення заявника ОСОБА_1 , який просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження №56029947 та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий суд виходив із того, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами, що рахунок боржника ОСОБА_1 має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Констатував, що державний виконавець в межах наданих йому повноважень правомірно наклав арешт на кошти боржника, зазначивши у постанові про заборону накладення арешту на рахунки, на які законом заборонено накладати арешт. При цьому, судом враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20).

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що відповідно до судового наказу Городнянського районного суду Чернігівської області від 30.11.2011 №2-н-87/11 з ОСОБА_1 стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.09.2011 і до досягнення сином повноліття (матеріали виконавчого провадження а.с. 2).

23.03.2018 головним державним виконавцем Городнянського відділу ДВС відкрито виконавче провадження № 56029947 з примусового виконання судового наказу №2-н-87/11, виданого Городнянським районним судом Чернігівської області 30.11.2011 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.09.2011 і до досягнення сином повноліття (матеріали виконавчого провадження а.с. 3).

29.03.2018 головним державним виконавцем Городнянського відділу ДВС в межах виконавчого провадження № 56029947 винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника з утриманням 50 % заробітку до погашення заборгованості по аліментам у розмірі 20335,31 грн (матеріали виконавчого провадження а.с. 6).

15.05.2018 державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 56029947 винесено постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України; про арешт майна боржника до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно судового наказу №2-н-87/11 виданий 30.11.2011 (матеріали виконавчого провадження а.с. 15, 20, 22, 27, 31).

19.04.2019 головним державним виконавцем надіслано запит №08-43/1/4834/14.5 до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області про надання інформації про наявність будь-якого майна, що зареєстроване за боржником ОСОБА_1 (матеріали виконавчого провадження а.с. 67).

24.09.2021 головним державним виконавцем Маклюком О.П. в межах виконавчого провадження № 56029947 винесена постанова про арешт грошових коштів, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 (матеріали виконавчого провадження а.с. 121).

29.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до начальника Городянського РВ ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Малицькому М.М. із заявою про надання довідки про стан заборгованості по сплаті аліментів та детальний розрахунок заборгованості з моменту відкриття виконавчого провадження (матеріали виконавчого провадження а.с. 122).

На вказану заяву 01.10.2021 головним державним виконавцем Маклюком О.П. надано відповідь про надання розрахунку, згідно якого заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому провадженню АСВП №56029947 з виконання судового наказу №2-н-87/11, виданого Городнянський районним судом Чернігівської області 30.11.2011, за період з 01.07.2016 по 30.09.2021, станом на 30.09.2021 складає 25450,97 грн (матеріали виконавчого провадження а.с. 123).

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Городнянського ВДВС у Чернігівському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із клопотанням про скасування арешту коштів боржника, на яке отримав лист про відсутність законних підстав для винесення постанови про зняття арешту з коштів на банківському рахунку, який відкритий АТ КБ ПриватБанк (матеріали виконавчого провадження а.с.127-128,133-134).

Вищезазначене було встановлено за дослідженням апеляційним судом матеріалів виконавчого провадження №56029947.

ОСОБА_1 у своїй скарзі на дії державного виконавця посилається на те, що картковий рахунок, на який державний виконавець наклав арешт, має спеціальний режим використання, оскільки є рахунком на який роботодавцем нараховується заробітна плата.

Так, частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

За статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції ( Іммобільяре Саффі проти Італії , заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40).

Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції та здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України (ст. 5 Закону України Про виконавче провадження ).

Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадження .

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) сформульовано висновок про те, що, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження , яка визначає особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця, повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження .

Виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України Про виконавче провадження повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України Про виконавче провадження (постанова Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 2-812/11 (провадження № 61-7824св21)).

Судом першої інстанції встановлено, що постановою головного державного виконавця від 24.09.2021 накладено арешт на грошові кошти, розміщені на рахунках, відкритих в банківських установах на ім`я ОСОБА_1 , в тому числі грошові кошти, які розміщені на рахунку № НОМЕР_1 в АТ КБ ПриватБанк .

При цьому, головний державний виконавець визначив банківським установам порядок виконання зазначеної постанови, із застереженням щодо неможливості накладення арешту на рахунки та/або звернення стягнення, на які заборонено законом.

Наявна в матеріалах справи довідка АТ КБ ПриватБанк , свідчить про те, що ОСОБА_1 станом на 11.10.2021 має в АТ КБ ПриватБанк карту НОМЕР_2 (№ НОМЕР_1 ), на яку отримує зарплатні виплати. Також, на вказану карту (рахунок) може бути зарахована будь-яка виплата (переказ), картка має призначення для виплат (а.с. 25-26).

Отже, з установлених обставин вбачається, що рахунок боржника, на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, якій використовується для зберігання грошей та здійснення різних розрахунково-касових операцій боржника, у тому числі виплати заробітної плати. Зазначений рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Боржником не доведено, що зазначений рахунок відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на який заборонено.

Апеляційний суд уважає, що оскільки виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 , як платника аліментів, не завершене, він має значну заборгованість по сплаті аліментів, а тому дії державного виконавця щодо винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти, що належить ОСОБА_1 , є правомірними, прийняті та вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, права та свободи боржника не було порушено. Судом першої інстанції обґрунтовано застосовані норми статей 50, 55, 74 Закону України Про виконавче провадження у відповідній редакції, а тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.

Доводи заявника про те, що суд першої інстанції не врахував та не дав оцінки тому факту, що наклавши арешт на грошові кошти, які містяться на рахунку в АТ КБ ПриватБанк де знаходиться його заробітна плата, державний виконавець Маклюк О.М. порушив його конституційні права є необґрунтованими, оскільки виконавець діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог Закону. Так, відповідно до ч.1 ст.68 ЗУ Про виконавче провадження стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

У матеріалах справи та виконавчого провадження відсутні докази, що скаржник має на рахунках в банках чи фінансових установах кошти на які виконавець може звернути стягнення в рахунок погашення боргу.

За таких обставин обґрунтованими є висновок суду першої інстанції, що діями головного державного виконавця не порушені права заявника, оскільки у постанові про арешт коштів боржника є застереження про те, що арешт не накладається на кошти, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що державний виконавець перед винесенням постанови про накладення арешту на грошові кошти не здійснив перевірки майнового стану, в результаті чого безпідставно наклав арешт на його грошові кошти, а саме на заробітну плату, не заслуговують на увагу, оскільки державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника та здійснювались у повному обсязі заходи щодо примусового виконання рішення у відповідності до ч. 8 статті 48 Закону України Про виконавче провадження .

Разом з тим, колегія суддів враховує, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження і неможливість виконати рішення суду призведе до порушення прав стягувача, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Городнянського районного суду Чернігівської області від 11 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 лютого 2022 року.

Головуюча О.Є. Мамонова

Судді: Н.В. Висоцька

Н.В. Шитченко