Ухвала

від 16.11.2021 по справі 120/3100/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відкриття апеляційного провадження

Справа № 120/3100/21-а

Головуючий суддя І інстанції - Крапівницька Н. Л.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

16 листопада 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гонтарука В. М.

суддів: Матохнюка Д.Б. Білої Л.М.

перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.

Також апелянтом подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Даючи оцінку вказаному клопотанню, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами

Частиною 1 ст.17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" визначено, що суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Зокрема, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 475/97 право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до частини 3 статті 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що докази і доказування - один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з`ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.

Суд зауважує, що докази це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність оспорюваних обставин. Тобто доказом є не факт, не обставина, а фактичні дані.

Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Достатність доказів визначається як наявність у справі такої сукупності зібраних доказів, яка викликає у суб`єкта доказування внутрішню переконаність у достовірному з`ясуванні наявності або відсутності обставин предмету доказування, необхідних для встановлення об`єктивної істини та прийняття правильного рішення у справі.

Водночас, апелянт як на поважність пропуску строку звернення до суду зазначає, що оскаржуване рішення прийнято 05 серпня 2021 року у відкритому судовому засіданні та повідомлено сторін, що копію рішення вони можуть одержати 16.08.2021. Апелянт вказує, що представником позивача копію рішення отримано 25.08.2021.

У зв`язку із вказаними обставинами апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.

Досліджуючи вказані обставини судом апеляційної інстанції встановлено, що дійсно в матеріалах справи наявна заява представника позивача про отримання рішення суду першої інстанції 25.08.2021 (а.с.189).

Будь яких інших доказів того, що апелянт отримав вказане судове рішення раніше 25 серпня 2021 року матеріали справи не містять.

Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на апеляційне оскарження, на які заявник посилається як на поважні, виходячи з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів, з метою недопущення ситуації позбавлення особи права допуску до правосуддя, враховуючи, що спірні правовідносини мають публічно-правову природу, приходить до висновку про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню, а процесуальний строк звернення до суду з апеляційною скаргою поновленню.

Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність її вимогам статті 296 КАС України, суд вважає, що вказана апеляційна скарга подана з додержанням вищезазначених вимог, та відсутні перешкоди для постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 296, 300 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

1. Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року задовольнити.

2. Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у даній справі.

3. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

4 Надіслати учасникам справи копії апеляційної скарги та доданих до неї матеріалів разом з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі.

5. Запропонувати учасникам справи протягом 5 днів з моменту отримання вказаної ухвали подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Гонтарук В. М. Судді Матохнюк Д.Б. Біла Л.М.