Рішення

від 04.08.2021 по справі 120/3100/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

05 серпня 2021 р. Справа № 120/3100/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Крапівницької Н.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,

позивача: ОСОБА_1 ,

представника позивача: Балтака О.О.,

представника відповідача: Мірошніченко Т.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації, департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації, у якому просив:

- визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації та Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації щодо відмови у видачі ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю II групи внаслідок війни зі строком дії з 02.03.2021 року до 01.04.2022 року;

- зобов`язати управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю II групи внаслідок війни строком дії з 02.03.2021 року до 01.04.2022 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 30 квітня 2015 року на аеродромі військової частини НОМЕР_1 під час проведення занять з особовим складом по десантуванню, а саме при приземленні після стрибка з вертольоту, одержав закритий перелом лівої п`яткової кістки, струс головного мозку, забій поперекового відділу хребта.

На початку березня позивач в черговий раз звернувся до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації із заявою від 12.03.2021 року, у якій просив продовжити дію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (тобто видати нове посвідчення з продовженим строком дії) на підставі довідки МСЕК.

У відповідь на свою заяву від 12.03.2021 року позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації листа від 30.03.2021 року №1960, в якому повідомлялось, що оскільки позивач не має статусу "учасника бойових дій" та не брав участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, то правові підстави для продовження йому посвідчення відповідно до ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відсутні (копія листа додається).

Позивач звернувся до управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області про надання статусу інваліда війни та видачу посвідчення інваліда війни встановленого зразка, однак листом Управління праці та соціального захисту населення Тульчинської районної державної адміністрації Вінницької області №649/01-07 від 16.03.2020 року відмовлено позивачу у видачі такого посвідчення та повідомлено про відсутність підстав надання статусу «Особи з інвалідністю внаслідок війни».

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 13.04.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.05.2021 року представником департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації подано відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зазначає, що обов`язковою умовою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є наявність відповідної постанови ВЛК із висновком про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане із захистом Батьківщини.

Так, відповідно до поданих документів представником Позивача до суду де у свідоцтві про хворобу зазначено, що ОСОБА_1 1989 року народження був прийнятий (призваний) на військову службу Артемівсько-Дебальцевим РВК Донецької області в лютому 2015 році.

30 квітня 2015 року під час тренування по десантуванню при приземлені після стрибка з вертольоту, отримав закритий перелом лівої п`яткової кістки, ЗЧМТ, забій поперекового відділу хребта.

В постанові ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії зазначено, що «так травми пов`язані з виконання обов`язків військової служби».

Позивач отримав інвалідність ІІІ групи та в подальшому, під час чергового щорічного медичного огляду інвалідність ІІ групи в мирний час та не приймав участі у захисті Батьківщини, не перебував на фронті чи в районі воєнних дій.

Враховуючи викладене, обов`язковою умовою для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, є отримання травми під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції в період її проведення.

Тому, звернувшись в черговий раз до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації з заявою від 12.03.2021 року щодо продовження дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, Позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, а в довідці МСЕК не містяться відомості про причинний зв`язок поранення Позивача із захистом Батьківщини.

Отже, вищенаведене свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для отримання Позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, а тому визнання дій протиправними зазначені у позовній заяві ОСОБА_1 безпідставними та такими що не підлягають оскарженню.

Стосовно зобов`язання вчинити дії Відповідачем щодо видачі посвідчення особи з інвалідністю II групи внаслідок війни зі строком дії з 02.03.2021 року по 01.04.2022 року зазначає, що Позивачу на підставі поданих документів, а саме, довідок МСЕК територіальним управлінням соціального захисту населення видавалось (перевидавалось/ продовжувався термін дії) посвідчення, як особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Однак, виявивши помилку щодо порядку видачі вищезазначеного посвідчення громадянину ОСОБА_1 було відмовлено у продовжені терміну дії посвідчення.

Таким чином, територіальне управління праці та соціального захисту населення розуміючи, що питання продовження статусу особи з інвалідністю внаслідок війни може впливати на основоположні права людини та гарантовані їй державою соціальні гарантії, діяв у межах, в спосіб та в порядку, визначеному законом.

Стосовно стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу зазначає, що вказана у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат у сумі 5000 грн за послуги адвоката не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

24.05.2021 року представником управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації подано відзив на адміністративний позов, аналогічного змісту що і відзив від 21.05.2021 року представника департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації.

27.05.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджується із твердженнями відповідача зазначеними у відзиві на позовну заяву з підстав, які більшою мірою зазначені у позовній заяві.

02.06.2021 року від відповідача надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, у яких останній не погоджується із твердженнями позивача зазначеними у відповіді на відзив з підстав, які більшою мірою зазначені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року, клопотання Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації задоволено. Ухвалено розгляд адміністративної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено справу до судового розгляду на 05.07.2021 року.

Ухвалою суду від 05.07.2021 року відкладено судове засідання на 12.07.2021 року.

Ухвалою суду від 12.07.2021 року відкладено судове засідання на 27.07.2021 року.

Протокольною ухвалою, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.07.2021 року оголошено перерву до 05.08.2021 року, у зв`язку із закінченням часу відведеного для розгляду справи.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.250 КАС України).

Суд, дослідивши матеріали справи та, оцінивши інші докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 (далі - позивач) 30 квітня 2015 року на аеродромі військової частини НОМЕР_1 під час проведення занять з особовим складом по десантуванню, а саме, при приземленні після стрибка з вертольоту, одержав закритий перелом лівої п`яткової кістки, струс головного мозку, забій поперекового відділу хребта.

На підтвердження обставин отримання такої травми саме під час виконання обов`язків військової служби військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України було видано довідку від 12.11.2015 року №4042 (копія довідки наявна у матеріалах справи).

Внаслідок вищеназваної отриманої травми, позивач отримав інвалідність 3 групи та статус особи з інвалідністю внаслідок війни. У подальшому під час чергового щорічного медичного огляду позивач отримав статус особи з інвалідністю II групи внаслідок війни та 12.02.2020 року позивачу видано посвідчення особи з інвалідністю II групи серії НОМЕР_2 строком дії до 01.03.2021 року (копія посвідчення наявна у матеріалах справи).

Обласною медико-соціальної експертною комісією № 2 Департаменту охорони здоров`я Вінницької ОДА (МСЕК) позивачу видано довідку серії 12ААВ №247617 від 02.03.2021 року, якою за результатами повторного огляду позивачу підтверджено інвалідність II групи строком на 1 рік з 02.03.2021 року по 01.04.2022 року, а також, для нього підготовлено індивідуальну програму реабілітації (копії довідки та індивідуальної програми реабілітації наявні у матеріалах справи).

Крім того, позивач з 18.02.2016 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області як пенсіонер Міністерства оборони України відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб, і отримував до 28.02.2020 року пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю III групи та з 29.02.2020 року по теперішній час отримує пенсію по інвалідністю як особа з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою від 30.09.2019 року №2571 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 28.02.2020 року (копії довідки та пенсійного посвідчення наявні у матеріалах справи).

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач на початку березня в черговий раз звернувся до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації із заявою від 12.03.2021 року, у якій просив продовжити дію посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (тобто, видати нове посвідчення з продовженим строком дії) на підставі довідки МСЕК.

У відповідь на свою заяву від 12.03.2021 року позивач отримав від управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації листа від 30.03.2021 року № 1960, в якому повідомлялось, що оскільки позивач не має статусу учасника бойових дій та не брав участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, то правові підстави для продовження йому посвідчення відповідно до ст.7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту відсутні (копія листа наявна у матеріалах справи).

Також позивач неодноразово звертався на урядову гарячу лінію щодо видачі йому посвідчення особи з інвалідністю II групи внаслідок війни з продовженим строком дії. У свою чергу, департаментом соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації у листі від 17.03.2021 року № 04.1-14-1482 роз`яснено позивачу, що він не має права для отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі того, що він не має статусу учасника бойових дій та не брав участі у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав (копія листа додається).

Не погоджуючись з рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до ст.4 Закону, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Частиною 1 статті 7 Закону №3551-XII передбачено, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм чи каліцтв, що призвели до інвалідності військовослужбовця, встановлюють військово - лікарські комісії ВЛК та приймають відповідні постанови.

Пунктом 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року №1317, причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Відповідно до п.21.5 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом від 14.08.2008 року №402 Міністерства оборони України, постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема: Поранення (контузія, травма, каліцтво), "так, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольоту) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Водночас, якщо поранення, (контузія, травма, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння) у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії, то відповідно до підпункту «б» пункту 21.5 Положення ВЛК приймає постанову у такому формулюванні: «Поранення (контузія, травма, каліцтво) пов`язане із захистом Батьківщини»

Судом встановлено відповідно до поданих документів представником Позивача, а саме свідоцтва про хворобу зазначено, що ОСОБА_1 , 1989 року народження, був прийнятий (призваний) на військову службу Артемівсько - Дебальцевим РВК Донецької області в лютому 2015 році.

30 квітня 2015 року під час тренування по десантуванню при приземлені після стрибка з вертольоту, отримав закритий перелом лівої п`яткової кістки, 34МТ, забій поперекового відділу хребта.

У постанові ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення, контузії зазначено, що «так травми пов`язані з виконання обов`язків військової служби».

Таким чином суд вважає, що Позивач отримав інвалідність III групи та в подальшому, під час чергового щорічного медичного огляду інвалідність II групи в мирний час та не приймав участі у захисті Батьківщини, не перебував на фронті чи в районі воєнних дій.

У свою чергу, механізм отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни визначений Порядком надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни особам, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2015 року №685.

Абзацом 1 пункту 2 Порядку № 685 визначено, що статус особи з інвалідністю внаслідок війни надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов`язаним) Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держгірприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, поліцейським, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Ураховуючи вищезазначене, обов`язковою умовою для отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, є отримання травми під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районі антитерористичної операції в період її проведення.

Тому, звернувшись в черговий раз до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації з заявою від 12.03.2021 року щодо продовження дії посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни Позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, та в довідці МСЕК не містяться відомості про причинний зв`язок поранення Позивача із захистом Батьківщини.

Отже, вищенаведене свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для отримання Позивачем статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни II групи строком дії з 02.03.2021 року до 01.04.2022 року, а тому позовні вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

Стосовно зобов`язання вчинити дії управлінням щодо видачі посвідчення особи з інвалідністю II групи внаслідок війни зі строком дії з 02.03.2021 року по 01.04.2022 року суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що на підтвердження свого статусу ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки порядок виготовлення та видачі яких встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Постановою Кабінету Міністрів України №302 від 12.05.1994 року «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни.

Пунктом 3 зазначеного Положення визначено, що до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни».

Відповідно до п.10 Положення, посвідчення особам з інвалідністю внаслідок війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Слід зазначити, що саме поняття обов`язків військової служби, в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є невід`ємно пов`язаним з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаними під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), про що йдеться у ч.1 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Аналогічне трактування поняття «обов`язків військової служби» є у постанові Верховного Суду від 06.11.2013 у справі № 21-377а 13, де зазначено: «... віднесення особи до інваліда війни відповідно до ст. 7 Закону від 22.10.1993 № 3551-XII безпосередньо пов`язано з визначенням самого поняття «ветеран війни», яке міститься у ст. 4 цього Закону».

Так, Позивачу на підставі поданих документів, а саме довідок МСЕК управлінням праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації видавалось (перевидавалось / продовжувався термін дії) посвідчення позивачу як особі з інвалідністю внаслідок війни відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Розпорядженням голови Тиврівської районної державної адміністрації від 16 січня 2021 року №2 «Про припинення структурних підрозділів Тиврівської районної державної адміністрації» управління праці та соціального захисту населення Тиврівської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ-03191710) припинено шляхом приєднання до управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ-03191928).

Виявивши помилку щодо порядку видачі посвідчення громадянину ОСОБА_1 управлінням було відмовлено у продовжені терміну його дії.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Тобто, порушення принципу належного урядування має місце у разі, коли державний орган не дотримуючись власних процедур тим самим порушує права особи, або виправляє свої минулі помилки, вчиняючи дії, які порушують права особи. Тобто, визначальним в даному випадку є наявність порушення прав особи внаслідок таких дій державного органу.

Однак, в даному випадку жодних порушень прав Позивача внаслідок оскаржуваних дій відповідача суд не бачить. До того ж, внаслідок помилки допущеної у минулому, Позивач тривалий період часу перебував у більш сприятливих умовах ніж на які мав законне право. При цьому, виправлення такої помилки спрямоване на відновлення законності та жодним чином не може свідчити про безпідставне втручання у законні права позивача, адже такі права надані Позивачу без достатніх на те правових підстав.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 357/2444/17 та у постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі №21-377а 13.

За приписами вимог п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд робить висновок, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар