Постанова

від 28.10.2021 по справі 442/3419/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/3419/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П.

Провадження № 22-ц/811/1201/20 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколоти Т.І.,

за участі секретаря: Савчук Г.В.,

з участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третьої особи Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивувала тим, що вона є власником житлового будинку із господарськими спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 .

Проїзд та прохід до вказаного будинковолодіння здійснюється позивачем через землі загального користування, а саме проїзд (вулицю загального користування) повз сусіднє будинковолодіння за АДРЕСА_2 , в якому проживають відповідачі.

Починаючи з літа 2014 року між нею та відповідачами постійно відбуваються спори щодо безперешкодного користування проїздом по землях загального користування до будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме щодо усунення перешкод в такому користуванні, оскільки відповідачі заперечують щодо будь-якого проходу чи проїзду позивача повз їх будинковолодіння та створюють перешкоди у цьому шляхом розташування собаки на припоні чи розміщення транспортного засобу, які в тій чи іншій мірі перекривають прохід.

Такі факти також підтверджуються актом перевірки комісії Добрівлянської сільської ради, який затверджено рішенням виконавчого комітету Добрівлянської сільської ради за №32, від 07 жовтня 2014 року.

Однак незважаючи на всі роз`яснення та попередження відповідачі і надалі продовжують чинити перешкоди у доступі до власного будинковолодіння.

Актом від 06 лютого 2015 року повторно було встановлено факт незаконного вчинення перешкод зі сторони відповідачів у вільному користуванні проїздом, який полягав у розміщенні на проїзді загального користування транспортного засобу, що унеможливило вільний доступ її до власного помешкання.

Також, даним Актом встановлюється відсутність у відповідачів будь-яких правовстановлюючих документів на спірну частину земельної ділянки та належність транспортного засобу одному з відповідачів.

Згідно схеми (абрису) земельних ділянок) в с. Добрівляни, спірна земельна ділянка є проїздом до земельної ділянки, яка належить на праві власності позивачу. Оскільки проїзд є землею загального користування, тому відповідно доступ до нього повинен бути відкритим.

З урахуванням зазначених обставин просила:

зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом звільнення проходу та проїзду до вказаної земельної ділянки від належного їм транспортного засобу, а також не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні зазначеним проїздом загального користування;

зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом заборони паркування та зупинки транспортного засобу на проїзді до її будинковолодіння;

стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 10000 грн. та судові витрати.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 13973 грн. судових витрат за проведення експертизи в користь ОСОБА_4 .

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідачі позбавляють її доступу до належного їй по закону будинковолодіння, а також права користування своїм майном.

Зазначає, що суд не врахував, що вона як власник будинковолодіння має право та обов`язок використання земельної ділянки згідно з її призначенням, незалежно від того має вона речові права на земельну ділянку чи ця ділянка відноситься до комунальної або державної власності.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В судове засідання відповідачі не з`явилися, належними чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що існуючий проїзд до будинковолодіння АДРЕСА_1 повз будинковолодіння АДРЕСА_2 не відповідає будівельним нормам і правилам, надані позивачкою документи не підтверджують законність облаштування проїзду до її будинковолодіння.

З таким висновком суду погодитись не можна виходячи із наступних підстав.

За загальними правилами добросусідства, закріпленими законодавцем у ст.ст.103-109 ЗК України, додержання правил добросусідства є обов`язком власників та землекористувачів земельних ділянок, які мають обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам та землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається щонайменше незручностей.

Стаття 90 ЗК України, передбачає відновлення порушених прав власника в порядку, встановлену законом, а в ст.152 ЗК України, передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

В свою чергу, відповідно до ч.2,3 ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 02 листопада 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Дрогобицької державної нотаріальної контори Єдин Л.В. ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 ( витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно Дрогобицького державного комунального міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки №5423682 від 12 листопада2004 року).

Актом від 15 вересня 2014 року перевірки заяви ОСОБА_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Добрівлянської сільської ради від 07 жовтня 2014 року №32, встановлено, що повз будинок мешканців ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до будинку ОСОБА_1 проходить вулиця загального користування. Цією вулицею на протязі багатьох років користуються, як жителі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 так і ОСОБА_1 і її батьки, про що свідчать письмові свідчення ОСОБА_6 , ОСОБА_7

ОСОБА_4 категорично проти транспортного пересування повз її домогосподарства. На її подвір`ї біля самого проїзду вулиці загального користування знаходиться на упоні собака, яка вибігає на половину даної вулиці і створює загрозу нанесенню травм мешканцям домогосподарства ОСОБА_1 .

Рішенням Добрівлянської сільської ради від 07 жовтня 2014 року за №32, зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не створювати жодних перешкод для вільного пішого і транспортного користування вулицею загального користування мешканцям сусіднього домогосподарства.

Рішенням від 17 лютого 2015 року за №8, виконавчого комітету Добрівлянської сільської ради за актом перевірки зобов`язано ОСОБА_4 невідкладно забрати автомобіль із проїзної частини вулиці та не створювати жодних перешкод для пішого і транспортного користування вулицею загального користування мешканцям сусіднього домогосподарства ( власник ОСОБА_1 ).

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області із адміністративним позовом (справа №876/890/16) у якому просила визнати протиправними і скасувати рішення виконкому Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області за №32 від 07 жовтня 2014 року та за №8 від 17 лютого 2015 року.

Постановою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Пороте, постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року скасовано постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 грудня 2015 року.

У задоволенні позову ОСОБА_4 до Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області, виконавчого комітету Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено.

Як зазначено у мотивувальній частині постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не забезпечує досягнення належних правових наслідків щодо ефективного поновлення особи в її правах, оскільки не призводить до урегулювання земельного спору, що виник між власниками суміжних будинковолодінь, тому, з урахуванням непогодження позивача із рішенням за результатами вирішення земельного спору, така мета може бути досягнута лише в результаті звернення до суду із відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Отже, чинними залишаються: рішення виконкому Добрівлянської сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 07 жовтня 2014 року №32, яким зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не створювати жодних перепон для вільного пішого і транспортного користування вулицею загального мешканцями сусідського домогосподарства ОСОБА_1 та рішення виконкому сільської ради від 17 лютого 2015 року №8 яким зобов`язано ОСОБА_4 невідкладно забрати автомобіль із проїзної частини вулиці, не створювати жодних перешкод для пішого і транспортного користування вулицею загального користування мешканцями сусіднього домогосподарства (власник ОСОБА_1 )

Актом виїзного спільного засідання комісії Добрівлянської сільської ради, Дрогобицької райдержадамністрації та управління Держемагенства у Дрогобицькому районі від 08 липня 2015 року встановлено, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів ( відсутнє право власності на земельну ділянку). ОСОБА_4 користується земельною ділянкою на АДРЕСА_2 , без правовстановлюючих документів( відсутнє свідоцтво про право власності на нерухоме майно ( земельну ділянку).

Вздовж будинковолодінь АДРЕСА_3 проїзд до проектованої дороги ( без назви) перекритий 5-ма воротами: 1-ші ворота шириною 3 м.- з АДРЕСА_2 ; 2-гі ворота шириною 3,10 м. - розташовані на земельній ділянці будинковолодіння АДРЕСА_2 біля гаражу, ці ворота закриті на замок; 3- ті ворота шириною 3,00 м. - розташовані на межі земельної ділянки будинковолодіння АДРЕСА_1 ; 4-ті ворота шириною 3,00м. - розташовані на земельній ділянці будинковолодіння АДРЕСА_1 біля нежитлової будівлі ( сараю); 5-ті ворота шириною 3,00 м. - з проектованої дороги ( без назви) до будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Згідно опорного плану с. Добрівляни, розробленого РПІ Укрземпроект у 1968 - проїзд з АДРЕСА_3 до проектованої дороги (без назви) впродовж будинковолодінь АДРЕСА_2 , АДРЕСА_1 відсутній.

Запроектована дорога є в наявності, як польова дорога, якою користуються жителі с. Добрівляни для ведення особистого селянського господарства на городах, розташованих на цій місцевості. Ця польова дороги не придатна для здійснення транспортного та пішого руху до будинковолодіння

АДРЕСА_4 до проектованої дороги (без назви) не позначені на опорному плані с. Добрівляни. Вирішено рекомендувати ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дотримуватися правил добросусідства згідно ст.103 ЗК України.

Про непридатність зазначеної польової дороги для здійснення транспортного та пішохідного руху до будинковолодіння ОСОБА_1 особливо тепер (восени) заявила і її представник ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції. Тому дане питання буде активно ініціюватися її довірителькою вже до правонаступника Добрівлянської сільської ради - Дрогобицької міської ради.

Крім того встановлено, що існуючий проїзд і прохід до будинковолодіння ОСОБА_1 з АДРЕСА_2 перекритий трьома воротами, які встановили відповідачі (а.с.116).

Згідно з висновком експерта №6 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 20 листопада 2019 року, облаштувати заїзд до будинковолодіння АДРЕСА_4 повз будинковолодіння АДРЕСА_2 , у відповідності до ДБН не представляється можливим. Можливість проходу та проїзду до такого будинковолодіння з північно-західної сторони існує. Існуючий проїзд не відповідає будівельним нормам і правилам, а саме п. 15.3.1 ДБН Б 2.2.-12:2019 Планування та забудова територій . Існуючий прохід відповідає вимогам ДБН.

Вказаний висновок експертизи не може бути підставою для відмови у захисті прав та інтересів ОСОБА_1 , яка через дії відповідачів не має змоги користуватися заїздом до свого будинковолодіння, що є порушення правил добросусідства.

Також колегія суддів враховує, що прохід і проїзд до будинковолодіння ОСОБА_1 з північно - західної сторони хоч і існує, однак він не облаштований, на даний час, це грунтова польова дорога, по якій можна переміщатися в залежності від погодніх умов.

Зазначених обставин не врахував суд першої інстанції та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Таким чином підлягають до часткового задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 , зокрема слід зобов`язати відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не чинити першкод ОСОБА_1 в користуванні заїздом до будинковолодіння АДРЕСА_1 повз будинковолідіння АДРЕСА_2 .

Що стосується вимог ОСОБА_1 про зобов`язання відповідачів звільнити прохід і проїзд від транспортного засобу, заборони його паркування, стягнення моральної шкоди, то такі до задоволення не підлягають, оскільки нею не подано належних та допустимих доказів на обґрунтування даних позовних вимог.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає до задоволення частково, рішення Дрогобицького міськрайнного суду Львівської області від 28 лютого 2020 року скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 28 лютого 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні заїздом до будинковолодіння АДРЕСА_1 повз будинковолодіння АДРЕСА_2 .

В решті вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2021 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.