Рішення

від 17.11.2021 по справі 200/11564/21

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2021 р. Справа№200/11564/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення від 04.03.2021 року та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області, в якому просила суд:

визнати протиправним та скасувати рішення від 04.03.2021 року про відмову у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

зобов`язати повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 26.02.2021 року із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком №2 періодів роботи, що підтверджується довідками про заробітну плату для обчислення пенсії №04/187, №04/188, №04/189 від 27.11.2017 року, виданими ПАТ Центральна збагачувальна фабрика Узлівська та довідкою про підтвердження трудового стажу для підтвердження пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній №31 від 06.04.2020 року, виданої ТОВ Донкоалтрейдинг .

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач 26.02.2021 року звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та пакетом необхідних документів. Рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 04.03.2021 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Позивач просить задовольнити позовні вимоги, оскільки записи в трудовій книжці та надані довідки підтверджують стаж роботи на пільгових умовах, зауважує, що видані на тимчасово непідконтрольній українській владі території довідки підлягають прийняттю на підставі так званих намібійських винятків .

Ухвалою від 10 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відстрочено сплату судового збору до прийняття рішення та відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 16 листопада 2021 року замінено відповідача у справі на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України Донецької області.

Відповідач надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому підтвердив обставини звернення позивача з заявою про призначення пенсії, зазначив, що позивач працювала з 11.07.2005 року по 07.07.2018 року в ТОВ Центральна збагачувальна фабрика Узлівська , яке зареєстроване в місті Горлівка, тобто знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території. В зв`язку з чим, до пільгового стажу позивача зараховано період з 11.07.2005 року по 31.10.2014 року згідно відомостей з Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування. Зазначене рішення відповідач вважає законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянкою України та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с.6-7).

Відповідно до довідки від 24.02.2021 року № 1426-5000343157 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичним місцем проживанням позивача є: АДРЕСА_2 (а.с.8).

Рішенням Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області 04.03.2021 року на заяву від 26.02.2021 року, позивачу відмовлено в призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсії в зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років (а.с.22-23). Відповідно до даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, трудової книжки, страховий стаж ОСОБА_1 на момент звернення за призначенням пенсії склав 32 роки 04 місяці 02 днів, в тому числі пільговий стаж - 09 років 03 місяці 21 день.

Відповідач відмовив у зарахуванні до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи позивача з 01.11.2014 року по 07.07.2018 року, в зв`язку реєстрацією ТОВ Центральна збагачувальна фабрика Узлівська в місті Горлівка, тобто на тимчасово непідконтрольній українській владі території.

До пільгового стажу ОСОБА_1 зараховано період роботи з 11.07.2005 року по 31.10.2014 року згідно з відомостями з Державного реєстру загальнообов`язкового соціального страхування.

Згідно з даними трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 від 03.07.1984 року, позивач у період 11.07.2005 року по 02.07.2018 року працювала ТОВ Центральна збагачувальна фабрика Узлівська машиністом конвеєру на основне виробництво, машиністом установок збагачення, апаратником основного виробництва (а.с.14-16).

Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру підприємстві та організацій України підприємство ТОВ Центральна збагачувальна фабрика Узлівська (ЄДРПОУ 30399369) розташовано за адресою: Донецька область, м. Горлівка, тобто на території, де органи української влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

На підтвердження наявності пільгового стажу позивачем надані довідки №04/187, №04/188, №04/189 від 27.11.2017 року з ТОВ ЦЗФ Узлівська про заробітну плату за період з липня 2005 року по січень 2015 року (а.с.17-19).

Згідно з довідкою про підтвердження трудового стажу №31 від 06.04.2020 року, виданої ТОВ Донкоалтрейдинг , на зберіганні якого знаходяться архівні документи ТОВ ЦЗФ Узлівська , ОСОБА_1 прцювала на підприємстві за професіями, передбаченими Списком №2 в період з 11.07.2005 року по 02.07.2018 року. При цьому, з 01.08.2014 року ПАТ ЦЗФ Узлівська знаходилась в режимі простою в зв`язку з веденням бойових дій, та згідно наказу від 15.01.2015 року позивач знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати не з вини працівника (а.с.20-21).

Згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, підприємством ТОВ ЦЗФ Узлівська сплачено страхові внески за період з 11.07.2005 року по 31.12.2014 року (а.с.50-52).

Отже, спірним у даній справі є зарахування до пільгового стажу роботи періоду з 01.11.2014 року по 07.07.2018 року.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Статтею 8 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 вказаного Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення , основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 затверджено порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до пунктів 1.6, 1.7 якого, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Крім того, пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію; відповідно до частини 3 статті 44 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування , органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

За результатом дослідження довідки, наданої позивачем на підтвердження наявного трудового стажу, встановлено, що підприємство де працювала позивач, а саме ТОВ ЦЗФ Узлівська , з 01.08.2014 року знаходилось в режимі простою в зв`язку з веденням бойових дій, та згідно наказу від 15.01.2015 року позивач знаходилась у відпустці без збереження заробітної плати не по провині робітника (а.с.20).

Тобто, зі зімісту наданих позивачем документів випливає, що фактично підприємство припинило свою діяльність, позивач не працювала, заробітна плата ій не нараховувалась.

У справі не є спірними обставини, що з 2014 року ТОВ ЦЗФ Узлівська не було перереєстроване на території, підконтрольній українській владі, та припинило сплату страхових внесків за законодавством України.

З цього приводу суд зазначає, що з метою забезпечення сплати податків платниками у разі зміни місцезнаходження/місця проживання з території Луганської та Донецької областей (територій, де здійснюється антитерористична операція) на інші території України запроваджено механізм, який дозволяє перереєструвати суб`єктів господарювання із зони АТО/ООС в інші регіони України.

Для реєстрації зміни свого місцезнаходження/місця проживання юридична особа або фізична особа - підприємець, яка зареєстрована на території проведення АТО/ООС, звертається до державного реєстратора реєстраційних служб територіальних органів Міністерства юстиції України в областях та місті Києві.

Після отримання відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про зміну місцезнаходження/місця проживання відповідні контролюючі органи в інших областях або місті Києві здійснюють взяття на облік платників.

Після взяття на облік платники сплачують податки, збори, єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, подають податкові декларації (звіти, розрахунки) та виконують інші зобов`язання платників на контрольованих територіях України.

Зазначений механізм нормативно врегульований:

статтею 4 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції ;

наказом Міністерства фінансів України від 17.11.2014 № 1127 Про затвердження Змін до Порядку обліку платників податків і зборів , зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1453/26230, який набрав чинності 19.11.2014 року.

Відповідно до статті 1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (надалі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Статтею 2 Закону № 1207-VII встановлено, що цей Закон визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Правовий режим тимчасово окупованої території визначений статтею 4 Закону № 1207-VII:

1. На тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

2. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

3. Правовий режим тимчасово окупованої території може бути визначено, змінено чи скасовано виключно законами України.

Захист прав і свобод людини і громадянина, культурної спадщини на тимчасово окупованій території передбачений статтею 5 Закону № 1207-VII:

1. Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

2. Україна зобов`язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв`язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

3. Відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

4. Примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації не визнається Україною та не є підставою для втрати громадянства України.

5. Кабінет Міністрів України здійснює постійний моніторинг стану дотримання прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, за результатами якого оприлюднює та надає відповідну інформацію міжнародним організаціям у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина та вживає необхідних заходів.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини здійснює згідно із законом парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території.

6. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди Російською Федерацією.

7. Відповідальність за охорону культурної спадщини на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію, відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Забезпечення реалізації прав осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування, соціальні послуги, освіту передбачено статтею 7 Закону № 1207-VII:

1. Для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

2. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Стосовно встановлених при розгляді справи фактичних обставин суд враховує так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН, відповідно до яких документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Проте, суд зауважує, що спірним у цій справі є не встановлення факту роботи позивача, а правові наслідки роботи у підприємстві, яке не перереєстроване на підконтрольній Україні території, не сплачувало у спірний період страхові внески та здійснює діяльність виключно під контролем окупаційної влади.

Тому, вирішуючи справу, суд враховує прямі приписи спеціального Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень статті 5 Закону 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають МІЖ СУБ`ЄКТАМИ системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. ВИКЛЮЧНО цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачене право громадян на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, ЯКІ ЗАСТРАХОВАНІ згідно із цим Законом, досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Стосовно правового регулювання спірних відносин суд вказує, що абзацом першим частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не менші ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов`язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Враховуючи правове регулювання спірних відносин, суд зауважує, що відповідно до приписів Закону № 1207-VII для громадянам Україна, які проживають на тимчасово окупованій території, гарантується, в тому числі, реалізація права на пенсійне забезпечення, але відповідно до законодавства України.

Згідно з вказаними нормами відповідачем у цій справі не заперечується право позивача на пенсійне забезпечення за період трудового стажу, ЗА ЯКИЙ СПЛАЧЕНІ СТРАХОВІ ВНЕСКИ.

Водночас, продовжуючи працювати в підприємстві, яке не було перереєстроване на території, підконтрольній Україні, позивач у цей період вибула з системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування України.

Отже, період роботи позивача на окупованій території з 01.01.2015 року по 02.07.2018 року за жодних обставин не може бути зарахований до загального та спеціального страхового стажу за законодавством України.

Стосовно дотримання прав позивача в період окупації, суд зазначає, що відповідно до вказаної вище частини 3 статті 5 Закону № 1207-VII відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Водночас суд зауважує, що відповідно до даних, які містяться в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5, відповідні страхові внески за період роботи позивача сплачені до грудня 2014 року.

Проте, з відзиву на позовну заяву, відповідач зазначив, що до пільгового стажу позивача зараховано лише період з 11.07.2005 року по 31.10.2014 року.

Таким чином, відповідачем протиправно не зараховано період роботи позивача за професією, передбаченою Списком №2, за період з 01.11.2014 до 31.12.2014 року включно.

За вказаних обставин рішення відповідача від 04.03.2021 року не повністю відповідає приписам законодавства та встановленим у справі обставинам, через що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового стажу періоду роботи позивача з 01.11.2014 до 31.12.2014 року.

Решта позовних вимог щодо зарахування до труудового та пільгового стажу періоду з 01.01.2015 року до 02.07.2018 року задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою від 10 вересня 2021 року відстрочено сплату судового збору до ухвалення рішення у справі, суд вважає за необхідне стягнути зі сторін на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 454 грн.

Керуючись статтями 2, 139, 241-246, 295-297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про скасування рішення № 125 від 06 грудня 2018 року та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області 04.03.2021 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 26.02.2021 року з урахуванням висновків суду про зарахування до пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи в ТОВ ЦЗФ Узлівська з 01.11.2014 до 31.12.2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України - 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України - 01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795) судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 17 листопада 2021 року, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г.А. Чекменьов