Рішення

від 17.11.2021 по справі 540/5616/21

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/5616/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

24.09.2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - відповідач, ГУ ДПС у Херсонській області АРК та м. Севастополі), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.04.2021р. №4694682-2402-2110, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб на суму 82476,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2021 року позивач отримав спірне податкове повідомлення-рішення №4694682-2402-2110 від 30.04.2021 року, яким податковий орган на підставі п.287.5 ст.287, ст.288.7 ст.288 ПК України визначив ФОП ОСОБА_1 податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 82476,00 грн. Позивач не погоджується зі спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки він є платником єдиного податку другої групи, а земельна ділянка належить йому на праві приватної власності та використовується ним у господарській діяльності. На земельній ділянці площею 6,0000 га розміщено базу відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 , яку позивач використовує в своїй господарській діяльності. Відповідно до пп.297.1.4 п.297.1 ст.297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються в господарській діяльності. З наведеного позивач дійшов висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає ознакам правомірності та підлягає скасуванню.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 року відкрито за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання, з урахуванням його відкладення, на 04.11.2021р.

07.10.2021 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги не визнаються з таких підстав. Позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6522185200:11:017:1091 площею 6,6681 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Позивач є платником земельного податку, та має безумовний обов`язок сплачувати суму земельного податку в порядку і строки, визначені ПК України. Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України було сформовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення зі сплати земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік від 30.04.2021 №4694682-2402-2110. Позивач є фізичною особою-підприємцем та зареєстрований платником єдиного податку другої групи з 01.01.2012. Представник відповідача вважає, що обов`язок зі сплати земельного податку для фізичної особи - власника земельної ділянки залишається незмінним незалежно від реалізації цією особою певних наданих їй правомочностей, як набуття нею статусу суб`єкта господарювання, діяльність якого пов`язана з використанням земельної ділянки або без такого. В той же час позивач не надав жодного доказу на підтвердження того, що земельна ділянка з кадастровим номером 6522185200:11:017:1091 площею 6,6681 га, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 використовується ним у своїй господарській діяльності. Позивач стверджує, що місце провадження ним господарської діяльності згідно свідоцтва платника єдиного податку є АДРЕСА_1 , а цільове призначення земельної ділянки за вказаною адресою: 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення під розміщення бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 . У свідоцтві платника єдиного податку позивача зазначені види господарської діяльності: 55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщення; 55.20 Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; 55.30 Надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів. Представник відповідача звертає увагу, що основне місце обліку позивача є Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Херсонська ДПІ). Пунктом 7.1 розд. VII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом МФУ від 09.12.2011 № 1588 якщо відповідно до законодавства у платника податків, крім обов`язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно - територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов`язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов`язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі. Відповідно до п. 7.2 розд. VII Порядку № 1588 для взяття на облік за неосновним місцем обліку платник податків зобов`язаний протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню чи пов`язані з оподаткуванням, подати до відповідного контролюючого органу заяву про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП. Взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється на підставі повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, поданого платником відповідно до розд. VIII Порядку № 1588, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об`єкта оподаткування. Позивачем не подавалися до контролюючого органу заяви про взяття на облік за неосновним місцем обліку за формою № 17-ОПП, та повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20-ОПП, у зв`язку із здійсненням ним господарської діяльності за адресою АДРЕСА_1 . Позивачем не подавалися податкові декларації з туристичного збору та не сплачувався туристичний збір за надання послуг з тимчасового розміщення осіб у місцях проживання (ночівлі) за адресою АДРЕСА_1 . У звітних податкових деклараціях платника єдиного податку за 2019-2020 роках позивач зазначив вид підприємницької діяльності у звітних періодах - 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, що, як вважає представник відповідача, спростовує доводи позивача про використання в господарській діяльності земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач вважає, що зазначення у свідоцтві платника єдиного податку місця провадження господарської діяльності - АДРЕСА_1 , не є достатнім доказом дійсного здійснення за вказаною адресою позивачем господарської діяльності. Інших доказів на підтвердження зворотного позивач не надав. Вказане, на думку відповідача, свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати земельного податку за земельну ділянку з кадастровим номером 6522185200:11:017:1091 площею 6,6681 та, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.04.2021 №4694682-2402-2110.

04.11.2021 року представник позивача - адвокат Андрюк А.М., подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що позивач критично відноситься до заперечень відповідача викладених у відзиві на позов щодо безумовного обов`язку ФОП ОСОБА_1 сплачувати земельний податок за земельну ділянку за кадастровим номером № 6522185200:11:017:10 загальною площею 6,0000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , а також те, що відомості зазначені у свідоцтві платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 щодо вищезазначеного місця провадження господарської діяльності не є достатнім доказом здійснення за вказаною адресою позивачем господарської діяльності. Відповідно до п. п. 268.7.3 п. 268.7 ст. 268 Розділу XII ПК України базовий податковий (звітний) період з туристичного збору дорівнює календарному кварталу. Форма податкової декларації туристичного збору затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.13 № 866 Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору . Підпунктом 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Розділу II ПК України визначено, що податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу. В даному випадку, на думку представника позивача, базовим звітним (податковим) періодом для обчислення суми податкового зобов`язання з туристичного збору є 3 квартал 2021 року, тобто липень, серпень та вересень 2021 року. В липні 2021 та серпні 2021 року ФОП ОСОБА_1 надавав послуги з надання місць стоянки для автомобілів, житлових автофургонів і причепів, що підтверджується корінцями перепусток, що видавалися ФОП ОСОБА_1 громадянам, які приїздили з різних областей України з сім`ями на відпочинок до моря за адресою: АДРЕСА_1 . Позивачем 02.11.2021 року до Генічеської ДПІ Головного управління ДПС у Херсонській області, автономній республіці Крим та м. Севастополі, було подано податкову декларацію з туристичного збору за 3 квартал 2021 року, оскільки тільки в 3 кварталі 2021 року позивач надавав відповідні послуги, а 03.11.2021 року було сплачено туристичний збір згідно задекларованих даних, що підтверджується квитанцією за № 0.0.2326498097.1. Таким чином, здійснення господарської діяльності позивачем на земельній ділянці за кадастровим номером № 6522185200:11:017:10 загальною площею 6,0000 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується корінцями перепусток згідно яких вбачається дата заїзду та тривалість (кількість днів) перебування автомобіля на території стоянки на березі моря, марка автомобіля та його державний номер. Крім того, здійснення господарської діяльності позивачем на земельній ділянці за кадастровим номером № 6522185200:11:017:10 загальною площею 6,0000 га, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 також підтверджується податковою декларацією з туристичного збору за 3 квартал 2021 року, додатком до декларації з туристичного збору за 3 квартал 2021 року, повідомленням форми № 20-ОПП про об`єкти оподаткування або об`єкти пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність та квитанцією про сплату туристичного збору за 3 квартал 2021 року №0.0.2326498097.1. З наведеного представник позивача робить висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Сторони подали до суду заяви, в яких просять розглядати справу без їх участі, у зв`язку із чим, згідно приписів ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України, суддя здійснюватиме розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку №1821033402185 від 06.07.2018 року ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи з видами діяльності за КВЕД: 01.30- відтворення рослин, 47.52 - роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 55.10 - діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, 55.20 - діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, 55.30 - надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів, 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного і орендованого нерухомого майна.

Позивач є власником земельної ділянки площею 6,0000 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та має цільове призначення - під розміщення існуючої бази відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В свідоцтві платника єдиного податку серії Б №132929 від 01.06.2012 року місцем провадження господарської діяльності зазначено: АДРЕСА_1 . З видами господарської діяльності: 55.10 - діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, 55.20 - діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, 55.30 - надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів.

02.09.2021 року позивачем було отримано податкове повідомлення-рішення №4694682-2402-2110 від 30.04.2021 року, яким податковий орган на підставі п.287.5 ст.287, ст.288.7 ст.288 ПК України визначив ФОП ОСОБА_1 податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік в розмірі 82476,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням по земельному податку з фізичних осіб за 2021 рік, по суті встановлених в них правопорушень позивач, через свого представника, звернувся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд ураховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий Кодекс України (далі - ПК України).

У розумінні пп. 14.1.73, 14.1.136, 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до пп. 269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з пп.270.1.1 п.270.1 ст.270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

З огляду на приписи п.287.1 ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів: податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм, позичку) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом і виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з п.30.1 ст.30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2 ст.30 ПК України.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (п.30.2 ст.30 ПК України).

При цьому, фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку подають до контролюючих органів за місцезнаходженням земельних ділянок копії правовстановлюючих документів на земельні ділянки (свідоцтво про право власності або користування земельною ділянкою).

Відповідно до п 8.1 розд. VІІІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок №1588) платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у встановленому розд. VІІІ Порядку.

Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається протягом 10 робочих днів з реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем платника податків (абзац перший п.8.4 розд. VІІІ Порядку № 1588).

У повідомленні за формою №20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду (абзац другий п.8.4 VIII Порядку №1588).

У разі зміни відомостей про об`єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об`єкта оподаткування, платник податків надає до чого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою №20-ОПП з інформацією про об`єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об`єкта оподаткування перший п. 8.5 розд. VIII Порядку № 1588).

Таким чином, фізичні особи-підприємці - платники єдиного податку не є платниками земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах власності або постійного користування та використовуються ними для провадження господарської діяльності, і відповідно звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов не встановлена.

Разом з тим, визначення терміна господарська діяльність дає зрозуміти, що земля вважається задіяною в господарській діяльності, якщо її використання направлене на отримання доходу.

З огляду на викладене, використання землі в господарській діяльності підтверджується, зокрема, тим, що серед видів діяльності, здійснюваних платником єдиного податку, наявні ті, які підтверджують подальше отримання вигоди від господарської діяльності, що відбувається на земельній ділянці.

Згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як платник єдиного за наступними видами діяльності: 01.30 - відтворення рослин, 47.52 - роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно технічними виробами в спеціалізованих магазинах, 55.10 - діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування, 55.20 - діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання, 55.30 - надання місць кемпінгами та стоянками для житлових автофургонів і причепів, 56.10 - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 68.20 - надання в оренду й експлуатацію власного і орендованого нерухомого майна.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.11.2015 (справа №826/14703/13-а), у значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі стати податків, встановлених у пункті 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності. Можливість звільнення від сплати цього податку за інших умов, наприклад, коли окремо надається в найм будівля, її частина чи нежиле приміщення без земельної ділянки, на якій розміщена перелічена нерухомість, не встановлена.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов`язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов`язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб`єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб`єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов`язку сплати земельного податку.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі №826/10930/13-а.

Стосовно доказів використання земельної ділянки з кадастровим номером 6522185200:11:017:1091, загальною площею 6,0000 га, за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

02.11.2021 року позивач подав до ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форми 20-ОПП, в якому зазначив кемпінг за адресою АДРЕСА_1 , тип об`єкта оподаткування 255, ідентифікатор об`єкта оподаткування 25500001, стан оподаткування 2, вид права на об`єкт оподаткування 1.

02.11.2021 року позивач подав до ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі податкову декларацію з туристичного збору за 3 квартал 2021 року, в якій зазначено КВЕД 55.20, додатком №1 до декларації є розрахунок податкових зобов`язань в сумі 1543,68 грн. Місцем проживання (ночівлі) є АДРЕСА_1 , загальна кількість діб розміщення у місцях проживання становить 268.

Представник позивача подав до суду корінці перепусток, але в корінцях не зазначено адресу, за якою здійснюється облік автомобілів та за якою відпочивальники перебували.

Наразі, судом встановлено, що за 3 квартал 2021 року земельна ділянка використовувалась у господарській діяльності позивача, але позивач не надав доказів отримання прибутку від використання земельної ділянки.

В той же час суд звертає увагу, що відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.286.5 ст.286 ПК України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

Згідно з частиною другою статті 20 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (частина третя статті 23 Закону України Про оцінку земель ).

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру (п. 1 Положення № 15).

Частиною першою статті 193 ЗК України передбачено, що Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою (ст. 194 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України Про Державний земельний кадастр відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки:

кадастровий номер;

місце розташування;

опис меж;

площа;

міри ліній по периметру;

координати поворотних точок меж;

дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі;

дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів;

відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка;

цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв;

відомості про обмеження у використанні земельних ділянок;

відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;

нормативна грошова оцінка;

інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру (частина перша статті 38 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Для здійснення повноважень, визначених законом, органи державної влади та органи місцевого самоврядування користуються відомостями і документами Державного земельного кадастру щодо земель та земельних ділянок, розташованих на відповідній території, на безоплатній основі (частина третя статті 38 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Суд ураховує, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року в справі №540/1991/20 визнано протиправним та скасовано рішення Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області від 21.12.2018 року №876 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель с. Стрілкове". Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 року апеляційну скаргу Стрілківської сільської ради Генічеського району Херсонської області залишено без задоволення, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року залишено без змін.

Зокрема в судовому рішенні зазначено наступне.

Та обставина, що статтею 18 Закону України Про оцінку земель визначено необхідність проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок не рідше ніж один раз на 5-7 років, а також, що прийняття та запровадження нової нормативної грошової оцінки земель села Стрілкове є необхідною мірою для забезпечення нормального функціонування та вирішення всіх питань, пов`язаних з земельними відносинами (на що посилається апелянт в обґрунтування вимог апеляційної скарги) не звільняють сільську раду від обов`язку дотримання вимог Закону №1160-IV при прийнятті регуляторного акту, покладеного на неї частиною дванадцятою статті 59 Закону №280/97-ВР.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не дотримання Стрілківською сільською радою Генічеського району Херсонської області вимог Закону №1160-IV щодо оприлюднення у встановленому порядку аналізу регуляторного впливу та проекту регуляторного акта, є безумовною підставою для висновку про те, що рішення сільської ради від 21 грудня 2018 року №876 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель с. Стрілкове прийняте не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, а відтак і про його скасування. .

Тобто, рішення місцевого органу самоврядування, яким затверджено нормативну грошову оцінку земель с. Стрілкове визнано протиправним та скасовано в судовому порядку, а тому податковий орган нарахував позивачу земельний податку за 2021 рік на підставі скасованого рішення Стрілківської сільської ради від 21 грудня 2018 року №876 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель с. Стрілкове . Доказів наявності іншого рішення Стрілківської сільської ради про затвердження нормативної грошової оцінки земель с. Стрілкове сторони суду не надали.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що податковий орган не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки не обґрунтував нормативну грошову оцінку для нарахування земельного податку.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Стосовно стягнення з відповідача витрат пов`язаних з розглядом справи в розмірі 13679,25 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої (правової) допомоги від 23.09.2020 року, відповідно до п.4 розмір гонорару визначається за домовленістю сторін.

10.11.2021 року між сторонами укладено акт прийому-передачі наданих послуг до договору від 08 вересня 2020 року про надання правової допомоги (правничих послуг), але такий договір в матеріалах справи відсутній.

Натомість в акті прийому-передачі наданих послуг до договору від 08 вересня 2020 року про надання правової допомоги (правничих послуг) йдеться мова про договір про надання правничої (правової) допомоги від 23.09.2020 року.

Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг адвокат надав клієнту послуг на суму 13679,25 грн., а саме:

- зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, консультація та узгодження правової позиції 1189,50 грн.;

- правовий аналіз наданих клієнтом документів та розроблення подальшої стратегії захисту 594,75 грн.;

- складання позовної заяви 2379 грн.;

- підготовка додатків до позовної заяви та їх надсилання суду 1189,50 грн.;

- правовий аналіз відзиву на позовну заяву 2379грн.;

- правовий аналіз документів, які надані відповідачем по справі 1189,50 грн.;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву, заяви про надання додаткових доказів, супровідного листа про надання додаткових доказів та надсилання їх до суду 4758 грн.

Відповідач у відзиві на позов мотивованої позиції стосовно розміру витрат на правову допомогу не надав.

При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує таке.

Позовна заява складається з чотирьох аркушів два з яких стосуються розміру витрат на правову допомогу, а один стосується фактичних обставин справи та позиції позивача.

До позовної заяви додано сім аркушів додатків.

Заява про надання додаткових доказів подавалась представником позивача не з власної ініціативи, а на виконання ухвали суду від 18.10.2021 року, оскільки при зверненні до суду з позовною заявою позивач не надав доказів здійснення господарської діяльності на земельній ділянці за кадастровим №6522185200:11:017:10 загальною площею 6,0000 га, розташованій за адресою: Херсонська обл., Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Берегова, 23, з цільовим призначенням - під розміщення бази відпочинку "Полтава".

За викладених обставин та з урахуванням того, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження, зважаючи на те, що суд задовольняє позовні вимоги не з тих підстав, які були викладені в позовній заяві, а за результатами дослідження документів наданих 04.11.2021 року, які підтвердили використання земельної ділянки в господарській діяльності позивача (від 02.11.2021), при тому що наведених документів не було на момент звернення позивача до суду, то суд вважає, що належним та співмірним зі складністю справи розміром витрат на правову допомогу є 4000 грн.

Враховуючи задоволених позовних вимог на користь позивача за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 908 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суддя

вирішив:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (код ЄДРПОУ ВП 43995495, 73003, м. Херсон, просп. Ушакова, 75) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 30.04.2021р. №4694682-2402-2110, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік на суму 82476,00 грн.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908 грн. (дев`ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В. Гомельчук

кат. 111031200