Постанова

від 17.11.2021 по справі 200/2549/21-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року справа №200/2549/21-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 р. у справі № 200/2549/21-а (головуючий І інстанції Чучко В.М.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Новокраматорський машинобудівний завод" до Державної податкової служби України, Офісу великих платників податків ДПС, Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2021 №0000133500, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Новокраматорський машинобудівний завод" (далі - позивач, ПрАТ НМЗ ) звернулось до Державної податкової служби України, Офісу великих платників податків ДПС, Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2021 №0000133500 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 398 435,00 грн., та застосування штрафних санкцій у розмірі 199 217,50 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 19.02.2021 року №0000133500 про нарахування приватному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 199217,50 грн. у зв`язку із завищенням бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 398435,00 грн.; стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» понесені судові витрати з судового збору у розмірі 8965,00 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що судом при розгляді справи в частині задоволення позовних вимог: неправильно та неповністю з`ясував фактичні обставини, що мають істотне значення для належного вирішення справи; неправильно та неповністю дослідив наявні у справі докази; зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи; порушив та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам відповідача, що стосуються факту спростування проведених господарських операцій позивача з ТОВ ІНВЕСТ-М-ІНЖИНІРІНГ , ТОВ ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО- ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС , ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ СКАРБ . Апелянт посилається на відсутність у позивача по всім контрагентам сертифікатів якості придбаної продукції або іншого документа, що засвідчує відповідність придбаної продукції вимогам нормативних документів, вказаних в Специфікації та отримання яких покупцем ПрАТ НКМЗ передбачено умовами укладених Договорів. Апелянтом проведено аналіз баз даних ДПС України та встановлено, що контрагенти не імпортували за вказаним кодом УКТЗЕД товарів, вказаних у видаткових та податкових накладних, виписаних на адресу ПРАТ НКМЗ та не були їх виробником. Підприємства по ланцюгу постачання не мають власних виробничих основних фондів, не здійснювали будь-які операції з імпорту ТМЦ та не є виробниками ТМЦ зазначеної в первинній документації номенклатури,в наслідок відсутності власних та орендованих основних засобів. Податковим органом перевірено фізичні, технічні та технологічні можливості суб`єктів господарювання, що здійснювали виписку та реєстрацію податкових накладних на адресу ПРАТ НКМЗ та контрагентів у ланцюгах та їх можливості щодо вчинення операцій з придбання та реалізації товарів: наявність персоналу, основних фондів та встановлено відсутність ресурсів та активів для здійснення господарської діяльності. Проведеним аналізом встановлено, що підприємства мають однаковий алгоритм процесу існування та діяльності, який характеризується індивідуальними ознаками: підприємства є новоствореними , зареєстровані переважно з третього кварталу 2019 року та на протязі 1 кварталу 2020 року; відсутність ресурсів та активів для здійснення господарської діяльності; засновник, керівник та бухгалтер в одній особі, які є пов`язаними особами великої кількості підприємств; підприємства відповідають критеріям ризиковості; по ланцюгу відбувається підміна товарних груп. Апелянт наголошує на відсутності у ТОВ КОРСАР АКТИВ , ТОВ ОРТІС КОМПАНІ , ТОВ "АЛАТОН", ТОВ КОРТЕКС ГРЕЙ , ТОВ ТЕХНОСПЕЙС ХОЛД , ТОВ "АЛЬФОРНО ГРУПП" необхідних фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутність штатних працюючих осіб, не можливість встановити джерело походження товару (чушки бронзові БрА9ЖЗл) (не простежується ланцюг придбання товару). Таким чином, згідно з даними баз даних ДПС України, не встановлено фактичного виробника/імпортера чушки бронзові БрА9ЖЗл, у зв`язку з чим не підтверджується факт носі ячання такого товару підприємству ПрАТ НКМЗ . Сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність підприємств ТОВ ТД СКАРБ , УЛБ ТОВ НВП СКАРБ , ТОВ КОРСАР АКТИВ , ТОВ ОРТІС КОМПАНІ , ТОВ "АЛАТОН". ТОВ КОРТЕКС ГРЕЙ , ТОВ ТЕХНОСПЕЙС ХОЛД , ТОВ "АЛЬФОРНО ГРУПП", свідчить про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди. Також, апелянт зазначає, що враховуючи дату винесення відповідачем ППР за результатами перевірки, та наявність інших податкових повідомлень-рішень, що прийняті контролюючим органом протягом останніх 1095 днів, правомірним є застосування штрафних санкцій у розмірі 50 %.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» є платником податку на додану вартість з 21.07.1997, місцезнаходження юридичної особи: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 5, основний вид діяльності - виробництво машин і устатковання для металургії (т. 1 а.с. 20-22, т. 2 а.с. 4).).

Господарську діяльність позивач здійснює згідно зі статутом, затвердженим протоколом загальних зборів акціонерів № 1 від 14.03.2019 (т. 1 а.с.24-25). Має право на здійснення наступних видів діяльності за кодами КВЕД: 28.91 Виробництво машин і устатковання для металургії (основний);08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну;24.10 Виробництво чавуну, сталі та феросплавів;43.21 Електромонтажні роботи;86.10 Діяльність лікарняних закладів;55.10 Діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування.

Відповідно до наказу Офісу великих платників податків ДПС №1045 від 18.09.2020, Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведено виїзну документальну позапланову перевірку ПрАТ «НКМЗ» з питань законності декларування від`ємного значення, яке становить більше 100 тис. грн. з податку на додану вартість за липень 2020 року.

За результатом перевірки складено акт від 19.10.2020 № 2/28-10-54-05-12/5763599 (надалі - Акт перевірки, т. 1 а.с. 27-75).

Зі змісту акту вбачається, що податковим органом встановлені порушення вимог Податкового Кодексу України, а саме: п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в частині формування податкового кредиту та встановлено завищення суми від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту на суму 602 875 грн. внаслідок чого завищена сума заявленого бюджетного відшкодування у сумі 602 875 грн. за липень 2020 року (а.с. 74).

Також, зі змісту акту перевірки вбачається, що під час перевірки відповідачем були використані наступні документи: суцільним порядком - установчі документи, наказ про облікову політику на підприємстві з додатками, баланс Ф1, звіт про фінансові результати Ф2, декларація з податку на додану вартість з додатками, видаткові накладні, акти виконаних робіт, експортні вантажно-митні декларації, імпортні вантажно-митні декларації, вибірковим порядком - оборотно-сальдові відомості по рахункам, договори з додатками та додатковими угодами, договори оренди, договори на надання послуг по переробці давальницької сировини, зовнішньоекономічні контракти, первинні банківські документи (виписки банка), товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі готової продукції, довіреності на відпуск товару, готової продукції, інші документи, що підтверджують здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, що стосуються питання перевірки (т. 1 а.с.28).

Проведеною перевіркою встановлено, що постачальниками на митній території України згідно наданої податкової декларації з ПДВ за липень 2020 року були, зокрема: ТОВ «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» (код ЄДРПОУ 38903458), ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» (код ЄДРПОУ 43255769), ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СКАРБ» (код ЄДРПОУ 42710160).

На думку відповідача відносини між ПрАТ «НКМЗ» та ТОВ «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» , ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» , ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СКАРБ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а первинні документи, виписані даними суб`єктами господарювання, оформлені з порушенням вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» , а тому не можуть підтверджувати понесення ПрАТ «НКМЗ» будь-яких витрат.

Позивачем надіслані заперечення на Акт перевірки, за результатом розгляду яких висновки акту залишені незмінними та такими, що відповідають діючому законодавству (т. 1 а.с. 76-85).

25.11.2020 Офісом великих платників податків ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 00001585404, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 301 437,50 грн. у зв`язку із завищенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 602 875,00 грн. (т. 1 а.с. 87).

Позивачем податкове повідомлення-рішення оскаржене до ДПС України.

За результатом розгляду скарги ДПС України скасував ППР Офісу великих платників ДПС від 25.11.2020 №00001585404 у частині господарських відносин з ТОВ «ВТО ГРУП» та у відповідній частині штрафні санкції, а в іншій частині зазначене ППР залишено без змін, а скаргу частково задоволено (т. 1 а.с. 91-99, 110-116).

Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків 19.02.2021, у зв`язку з частковим скасування ППР від 25.11.2020 №00001585404, прийнято ППР форми «В1» №0000133500, яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 199 217,50 грн. у зв`язку із завищенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 398 435,00 грн. (т. 1 а.с. 89-90).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що діяльність та спірні операції позивача не містять ознак нереальності та здійснені в межах господарської діяльності, підтверджені належними первинними документами та є реальними з точки зору часу та матеріальних ресурсів, спричинили зміни та рух активів у вигляді придбання товару (продукції).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно підпункту 14.1.165 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок, платник податку, оподаткування, оподатковуваний прибуток для цілей розділу III цього Кодексу - податок на прибуток підприємств, платник податку на прибуток підприємств, оподаткування податком на прибуток підприємств, прибуток, який підлягає оподаткуванню.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

З метою застосування терміна "постачання товарів" електрична та теплова енергія, газ, пар, вода, повітря, охолоджене чи кондиційоване, вважаються товаром.

Постачанням товарів також вважаються: а) фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу; б) передача права власності на матеріальні активи за рішенням органу державної влади або органу місцевого самоврядування чи відповідно до законодавства; в) будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню); г) передача (внесення) товарів (у тому числі необоротних активів) як вклад у спільну діяльність без утворення юридичної особи, а також їх повернення; д) ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника; е) передача товарів згідно з договором, за яким сплачується комісія (винагорода) за продаж чи купівлю.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

За положенням підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 ПК України, продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), зокрема, але не виключно, якщо: головною ціллю або однією з головних цілей операції та/або її результатом є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків; у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов`язаних осіб".

Відповідно до положень підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Підпунктами 16.1.2 , 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний:вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

За приписами п. 185.1 ст. 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до положень пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку

Згідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому; бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система збору, обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; економічна вигода - потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства; витрати - зменшення економічних вигод у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов`язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1, 5, 7, 8 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704(далі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства.

Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

За змістом п. 1, 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 31.12.2015 № 1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 р. за № 137/28267, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті. Податкова накладна та додатки до неї складаються в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Таким чином, підставою для відображення господарських операцій у податковому обліку є фактичне здійснення таких операцій у межах господарської діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, які розкривають суть та зміст операцій та відображають їх реальне вчинення. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

У зв`язку з наведеним, недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на декларування показників податків.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, суб`єкт підприємницької діяльності повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Відповідно до сталої судової практики (зокрема, постанова Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14, постанови Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 19 листопада 2019 року у справі № 826/487/16) надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.

Отже, при оцінці обґрунтованості заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Судом встановлено.

22.05.2020 між позивачем (покупець) та ТОВ «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» (постачальник) укладено договір поставки №028/220520, згідно якому ТОВ «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» зобов`язується передати ПрАТ «НКМЗ» у встановлені строки обладнання (надалі «продукція» ), зазначене в Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти її і оплатити в порядку, встановленому договором. Продукція, вказана в цьому договору є частиною обладнання «Ролик Ф 180» , яке поставляється за контрактом №089ЛО/202 від 10.08.2018. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість продукції зазначається в Специфікації №1. Поставка продукції здійснюється транспортом постачальника на умовах DDP - м. Краматорськ, склад ПрАТ «НКМЗ» згідно ІНКОТЕРМС 2010. Форма оплати - попередня та наступна. Попередня оплата в розмірі 20%, в тому числі ПДВ, від вартості продукції, зазначеній в Специфікації №1 здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів від дати підписання договору обома сторонами, за наявністю рахунку на оплату. Послідовна оплата в розмірі 80% від вартості фактично поставленої продукції, в тому числі ПДВ, зазначеній в Специфікації №1 здійснюється покупцем протягом 30 днів від дати поставки продукції по Специфікації №1, за наявності рахунку постачальника і за умови реєстрації постачальником в ЄРПН податкових накладних, складених по операціям поставки даної продукції і попередньої оплати, здійсненої згідно п.3.1.1. договору. Договір діє до 31.12.2023 року (т. 1 а.с. 132-135).

Як слідує з витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с.20-23) ТОВ «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» є юридичною особою, зареєстроване за адресою: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Святослава Хороброго, будинок 44, офіс 705, інформації відносно відсутності за юридичною адресою, припинення, знаходження в стані ліквідації наведений витяг не містить.

Факт здійснення поставки підтверджується: податковими накладними, прибутковим ордером, видатковою накладною, експрес-накладною (т. 1 а.с. 136-140).

Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 141, 142).

Станом на 31.07.2020 року заборгованість на користь ТОВ «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» становить 164 736,00 грн., що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків (т. 2 а.с. 35).

17.02.2020 між позивачем (покупець) та ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» (постачальник) укладено договір поставки №027/20/107 (з додатковими угодами), згідно якому постачальник зобов`язується передати покупцю у встановлені строки металопродукцію (товар), зазначену в Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти його та оплатити в порядку, встановленому договором. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару зазначається в Специфікації №1. Наступні специфікації вводяться в договір шляхом укладання додаткових угод. Форма оплати - попередня та наступна. Попередня оплата в розмірі 20% вартості товару, зазначеного в Специфікації №1 здійснюється в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника після отримання покупцем оригіналу рахунку постачальника. Наступна оплата в розмірі 60% від вартості фактично поставленого товару, зазначеного в Специфікації №1 здійснюється покупцем протягом шести банківських днів з дати поставки товару на склад покупця. Наступна оплата в розмірі 20%, в тому числі ПДВ від вартості фактично поставленого товару, зазначеного в Специфікації №1, здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в національній валюті України (гривнях) протягом 30-ти днів від дати поставки товару на склад покупця, але не раніше реєстрації податкової накладної на суму попередньої оплати згідно п.3.1.1 і на суму поставки товару. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника або перевізника. Товар повинен бути поставлений на умовах DDP - м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе 5, склад ПрАТ «НКМЗ» , згідно Міжнародних правил ІНКОТЕРМС 2010. Договір діє до 31.12.2021 року (т. 1 а.с. 143-165).

З витягу з Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с.28-31) вбачається, що ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» є юридичною особою, зареєстроване за адресою: 84306, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 16, інформації відносно відсутності за юридичною адресою, припинення, знаходження в стані ліквідації наведений витяг не містить.

Факт здійснення поставки підтверджується: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими ордерами, товарно-транспортними накладними (т. 1 а.с. 166-180, 201-231).

Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 181-200).

Станом на 31.07.2020 року заборгованість на користь ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» становить 308 406,54 грн., що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків (т. 2 а.с. 32-34).

У підтвердження реальності здійснення господарської операції з ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» позивачем надані: повідомлення про об`єкти оподаткування за формою 20 ОПП щодо наявності у ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» офісу і цехів, дозвіл, наданий ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» на експлуатацію машини, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, дозвіл на виконання роботи підвищеної небезпеки, сертифікат стосовно надання послуг з лиття чавуну, сталі, виробництва кольорових металів та виробів з них, металоконструкцій, механічного оброблення металів, ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування, довідка щодо використання товарно-матеріальних цінностей, залишки ТМЦ, аналітика списання ТМЦ, договір оренди нежитлових приміщень 10/07-1 від 07.10.2019 року щодо оренди ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» цеху по виготовленню вузлів і комплектуючих деталей для пресового обладнання з ливарною ділянкою і адміністративною будівлею, договір оренди обладнання 10/07-2 від 07.10.2019 щодо оренди ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» обладнання згідно Специфікації №1 (т. 1 а.с. 100-109, т. 2 а.с. 5-13).

21.08.2019 між ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СКАРБ» (постачальник) та позивачем (покупець) укладений договір поставки №028/1647-19 (з додатковими угодами), згідно якому постачальник зобов`язується передати покупцю в установлені строки бронзові вироби (продукція), зазначені в Специфікації №1, яка є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти їх та оплатити в порядку, встановленому цим договором. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість продукції зазначаються в Специфікації №1. Наступні специфікації вводяться в договір шляхом укладання додаткових угод. Форма оплати попередня. Попередня оплата в розмірі 50%, в тому числі ПДВ від вартості продукції, зазначеної в Специфікації №1, здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів від дати отримання оригіналу рахунку покупцем. Наступна попередня оплата в розмірі 50%, в тому числі ПДВ від вартості фактично поставленого товару, зазначеної в Специфікації №1, здійснюється покупцем протягом 10 банківських днів від дати отримання покупцем повідомлення про готовність продукції до розвантаження за умови реєстрації податкової накладної на суму попередньої оплати згідно п.3.1.1. Поставка продукції здійснюється транспортом з залученням служби експрес-доставки за рахунок постачальника. Продукція повинна бути поставлена на умовах СРТ - м. Краматорськ, склад ПрАТ «НКМЗ» відповідно ІНКОТЕРМС 2010. Договір діє до 31.12.2022 року (т. 1 а.с. 232-244).

З Єдиного державного юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т. 2 а.с.24-27) вбачається, що ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СКАРБ» є юридичною особою, зареєстроване за адресою: 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Андрія Фабра, будинок 5 В/2, інформації відносно відсутності за юридичною адресою, припинення, знаходження в стані ліквідації наведений витяг не містить.

Факт здійснення поставки підтверджується: податковими накладними, прибутковим ордером, видатковою накладною, товарно-транспортною накладною (т. 1 а.с. 245-249).

Оплата поставленого товару підтверджується платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 1-3).

Станом на 30.04.2020 року заборгованість на користь ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СКАРБ» становить 284 451,00 грн., що підтверджено актом звірки взаєморозрахунків (т. 2 а.с. 36).

В підтвердження взаємовідносин з ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СКАРБ» позивачем також надана довідка про використання ТМЦ (т. 1 а.с. 105).

Позивач у перевіряємому періоді (липень 2020 року) відніс до складу витрат витрати по придбанню товару, придбаного в тому числі у ТОВ «ІНВЕСТ-М ІНЖИНІРИНГ» на загальну суму ПДВ - 34320,0 грн., ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО МЕТАЛО-ЛІТЕЙНИЙ-РЕСУРС» на загальну суму ПДВ - 269235,20 грн., ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «СКАРБ» на загальну суму ПДВ - 94881,0 грн., у зв`язку з чим позивачем задекларовано податковий кредит у декларації з податку на додану вартість за липень 2020 року (т. 1 а.с.118-131).

Вищезазначені документи надавалися податковому органу під час проведення перевірки та суду першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні первинні документи позивача, при цьому, як встановлено судом першої інстанції, відповідач не надав належну оцінку наданим позивачем документам. Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються тільки на податковій інформації та не подання сертифікату або іншого документа, що засвідчує відповідність придбаної продукції вимогам нормативних документів, вказаних в Специфікації та отримання яких покупцем ПрАТ НКМЗ передбачено умовами укладених Договорів.

Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Відповідно до матеріалів справи у позивача наявні податкові накладні, отримані від контрагентів, належним чином зареєстровані в ЄРПН, які є обов`язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту.

Отже, первинні документи, зокрема видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери, експрес-накладні, оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій, тоді як відповідачем не було доведено та не було надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та ґрунтуються на припущеннях.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі на не подання сертифікатів, суд зазначає, що вказані документи не є документами первинного бухгалтерського обліку. Суд звертає увагу, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій, оскільки, вони не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей та послуг.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 29.01.2019 р. по справі №824/392/17-а, від 16.01.2018 р. у справі №820/4648/13-а.

Щодо посилання апелянта на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 14.01.2020 по справі №826/17820/14 та від 30.10.2018 по справі №820/10672/15, суд зазначає, що у вказаних рішеннях суд дійшов до висновку, зокрема, що платник податків повинен підтвердити реальне здійснення господарських операцій та обґрунтованість витрат первинними документами, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, які підтверджують факт використання таких товарів у власній господарській діяльності. Суд в межах зазначеної справи дійшов до висновку, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, крім укладених договорів, також підтверджується первинними документами, які містять усі необхідні реквізити та відомості для ідентифікації операції, а також у повній мірі відображають зміст господарських операцій. Як зазначалось, сертифікати не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а їх відсутність не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Стосовно твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що матеріально-технічна база контрагентів та підприємств по ланцюгу постачання, їх трудові ресурси, не дають можливість здійснення господарських операцій, суд зазначає, що недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість здійснення договору купівлі-продажу та надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності) контрагентів позивача.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що по контрагентам, що перебували у господарських відносинах з позивачем, встановлена реалізація товарів (послуг), придбання яких не підтверджено по ланцюгу постачання, неможливо підтвердити безпосередній факт придбання товарів заявленої номенклатури, так як неможливо підтвердити факт формування податкового кредиту за операціями придбання будівельних матеріалів, тмц, основних засобів, послуг, суд зазначає наступне.

Статтею 83 ПК України, визначено перелік матеріалів, які є підставами для висновків посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок, серед яких, нарівні з документами, визначеними цим Кодексом, податкова інформація (підпункти 83.1.1 та 83.1.2 цієї статті).

Правила збору, отримання, обробки та використання податкової інформації встановлені нормами статей 72-74 ПК України.

Згідно з пунктом 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

У відповідності з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частина 2 цієї статті).

Частинами першою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частини 2, 4 цієї статті).

Правила оцінки доказів в адміністративному судочинстві встановлені статтею 90 КАС України, зокрема, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зі змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 813/1200/18 вбачається, що оцінка судом документів, які надав позивач, здійснюється з врахуванням податкової інформації, на яку посилалося податковий орган. Тобто, податкова інформаціє, як зазначалось, враховується в сукупності з іншими доказами про порушення позивачем податкового законодавства.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач фактично не посилається, які основні чинники та конкретні фактичних обставин та докази, зумовили такі висновки.

Матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Отже, посилання відповідача щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом.

У справі БУЛВЕС АД проти Болгарії (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Суд зазначає, що лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних і допустимих доказах.

На момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та його контрагенти, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентами та декларування показників.

У діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеним контрагентом позивача та правомірності визначення позивачем сум податків, суд погоджується з висновком суд першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Щодо правомірність застосування 50% штрафу за спірним податковим повідомлення - рішенням, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Отже, за вимогами вказаних норм, застосування до платників податків штрафних санкцій у розмірі 50 % пов`язані із, зокрема, повторним протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов`язання.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, ППР, які передують даті прийняття спірного ППР, були оскарженні в адміністративному порядку, а з дати прийняття податкового повідомлення-рішення № 0003955007 від 07 грудня 2017 року до 19.02.2021 - дати спірного ППР яким відповідач самостійно зменшив суми бюджетного відшкодування, минуло більше ніж 1095 днів.

Отже, за наявності факту скасування такого ППР, відсутній підтверджений факт зменшення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом, а отже, відсутній факт повторності протягом 1095 днів визначення податковим органом суми податкового зобов`язання позивача.

Таким чином, суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно було застосовано до позивача санкції.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційних скарг ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 р. у справі № 200/2549/21-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 липня 2021 р. у справі № 200/2549/21-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 17 листопада 2021 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді А.А. Блохін

Г.М. Міронова