Постанова

від 11.11.2021 по справі 320/2617/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/2617/20 Головуючий у 1 інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Сорочка Є.О.

Чаку Є.В.

За участю секретаря Мельник К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАКАН" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВАКАН" звернувся до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС, яке оформлене у формі листа від 04.12.2019 №14678/3/10-70-03-47 про відмову у видачі товару зі складу митниці без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС;

- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби видати зі складу товар, що належить ТОВ ІВАКАН , митне оформлення якого завершено за митними деклараціями від 27.11.2019 №UA125190/2019/665856, №UA125190/2019/665864.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС, яке оформлене у формі листа від 04.12.2019 №14678/3/10-70-03-47 про відмову у видачі товару зі складу митниці без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС. Зобов`язано Київську митницю Держмитслужби видати зі складу товар, що належить ТОВ Івакан , митне оформлення якого завершено за митними деклараціями від 27.11.2019 №UA125190/2019/665856, №UA125190/2019/665864 без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що ТОВ ІВАКАН не скористалось, передбаченим частиною 7 статті 55 Митного кодексу України правом випустити товари вільний обіг із наданням гарантій, які внаслідок скасування судом рішення про коригування були б повернуті позивачу. Також, апелянт зазначає, що позивач міг здійснити вивезення товару за межі митної території України, або розмістити його на складі тимчасового зберігання.

В апеляційній скарзі Київська митниця, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України просить замінити сторону відповідача з Київської митниці Держмитслужби на Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року вищевказане клопотання задоволено, замінено відповідача з Київської митниці Держмитслужби на Київську митницю, як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 20 листопада 2019 року ТОВ ІВАКАН звернулось до Київської митниці ДФС із заявою №44 щодо непроведення обрахунку витрат митниці за зберігання, прийнятого на склад митного органу товару, по акту прийому-передачі від 26.06.2018 №30 та надання дозволу на його видачу.

Київська митниця ДФС листом від 04 грудня 2019 року №14678/3/10-70-03-47 відмовила у видачі товару зі складу митниці без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС.

У зазначеному листі Київська митниця ДФС зазначила, що, відповідно до статті 242 Митного кодексу України та Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. №627 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 р. за № 1097/21409, видача здійснюється лише після митного оформлення товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Також, в листі Київська митниця ДФС наголосила на тому, що в рамках відшкодування витрат Київської митниці ДФС за зберігання товарів на складі митного органу не передбачено застосування норм пунктів 8 та 9 Порядку №731.

Не погоджуючись із даними відмовами, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 2 статті 1 МК України закріплено, що відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

У відповідності до п. 24 ч. 1 ст. 4 МК України, митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно - правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Нормами частини 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 255 КАС України, митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

За приписами пункту 2 частини п`ятої статті 238 МК України, крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред`явлення органу доходів і зборів, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб.

Частиною 1 статті 239 МК України визначено, що під складами органів доходів і зборів розуміються складські приміщення, резервуари, криті та відкриті майданчики, холодильні чи морозильні камери, які належать органам доходів і зборів або використовуються ними і спеціально обладнані для зберігання товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до ч. 4 ст. 239 МК України, порядок роботи складу митного органу визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 242 МК України передбачено, що товари, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після митного оформлення зазначених товарів, відшкодування витрат органів доходів і зборів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Аналогічна норма закріплена пунктом 9.1 Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 627 (далі - Порядок №627).

Пунктом 9.2 Порядку №627 перебачено, що видача зі складу Митниці товарів, транспортних засобів комерційного призначення особам, зазначеним у пункті 9.1 цього розділу, здійснюється за умови подання на ім`я керівника Митниці або особи, яка виконує його обов`язки, відповідної заяви/звернення, у якій зазначаються поштова адреса та за наявності електронна адреса і контактний телефон заявника. До заяви/звернення долучаються документи, що засвідчують особу (повноваження особи), а також інші необхідні документи з числа визначених у пунктах 9.8 та 9.9 цього розділу.

Наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 затверджено Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів (далі - Порядок №731).

Згідно пункту 2 розділу ІІ Порядку №731, витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою (далі - платник) після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.

Пунктом 6 розділу ІІ Порядку №731 передбачено, що строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митним органом і до дня їх видачі зі складу митного органу власникам або вповноваженим особам (крім випадків, обумовлених абзацом другим частини шостої статті 397 Митного кодексу України та цим Порядком).

У відповідності до пункту 7 розділу ІІ Порядку №731, при обрахунку витрат строк зберігання обчислюється в календарних днях. День видачі зі складу митного органу товарів і транспортних засобів власникам або вповноваженим особам до загального строку при обрахунку витрат не включається.

За приписами пункту 8 розділу ІІ Порядку №731, при обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не включаються:

- час проведення митним органом в рамках процедури митного контролю та митного оформлення досліджень (аналізів, експертиз).

Проміжок часу, витрачений на проведення досліджень (аналізів, експертиз), підтверджується копіями документів, що засвідчують факт прийняття рішення митним органом про необхідність таких досліджень (аналізів, експертиз) та дату отримання митним органом відповідної інформації;

- час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митного органу.

Час затримки митного оформлення з ініціативи митного органу встановлюється за результатами перевірки обставин та причин такого затримання та оформлюється доповідною або службовою запискою на керівника митного органу або особу, яка виконує його обов`язки.

При цьому при обрахунку витрат до розрахункового строку не включаються: час проведення службового розслідування або перевірки; строк дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, власник товару, який розміщений та зберігається на складі митниці, після його митного оформлення при фактичному отриманні товару, зобов`язаний відшкодувати витрати за таке зберігання у встановленому порядку та розмірах, крім випадків, якщо, серед іншого, затримка митного оформлення такого товару сталася з ініціативи митниці ДФС.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 червня 2018 року ТОВ ІВАКАН було подано до митного оформлення митні декларації №125190/2018/654649 та №125190/2018/654650.

Однак, за результатами розгляду поданих позивачем документів для митного оформлення, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості від 18 червня 2018 року №UA 125000/2018/000074/2 та №UA 125000/2018/000073/2 (а.с. 16-19).

Колегія суддів зазначає, що предметом дослідження у даній справі є правомірність чи неправомірність визначення митним органом позивачу зобов`язань з відшкодування витрат за зберігання належного позивачу товару на складі Київської митниці Держмитслужби, із врахуванням винесення відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів від 18.06.2018 р. №UA125000/2018/000074/2 та №UA125000/2018/000073/2.

Матеріали справи свідчать, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі №320/1290/19, яке набрало законної сили, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАКАН" до Київської митниці Державної фіскальної служби задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товару від 18 червня 2018 року № UA 125000/2018/000074/2 та № UA 125000/2018/000073/2. Визнано протиправним та скасовано картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 18 червня 2018 року № UA 125190/2018/00004 та № UA 125190/2018/00003 (а.с. 24-31).

Саме на виконання вищевказаного рішення суду від 18 червня 2019 року у справі №320/1290/19, 27 листопада 2019 року Митницею завершено митне оформлення товару, який належить позивачеві за методом визначеним ТОВ ІВАКАН при первинному зверненні.

Оскільки, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі №320/1290/19 визнано протиправними та скасовано рішення митного органу про коригування митної вартості товару, та внаслідок цього, на виконання даного рішення суду митним органом завершено митне оформлення товару, що належить ТОВ ІВАКАН , доводи апелянта про те, що затримка митного оформлення сталася не з ініціативи митного органу колегія суддів вважає необгрунтованими.

Щодо доводів апелянта про те, що ТОВ ІВАКАН не скористалось, передбаченим частиною 7 статті 55 Митного кодексу України правом випустити товари вільний обіг із наданням гарантій, які внаслідок скасування судом рішення про коригування були б повернуті позивачу, а також, про те, що позивач міг здійснити вивезення товару за межі митної території України, або розмістити його на складі тимчасового зберігання, слід зазначити наступне.

Частиною 7 статті 55 КАС України передбачено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Положеннями статті 8 Конституції України гарантовано звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України.

Також, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Колегія суддів наголошує на тому, що пунктом 4 частини 3 статті 52 МК України закріплено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право, зокрема, оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів.

Отже, у спірних відносинах ТОВ ІВАКАН законом гарантовано право на оскарження до суду Рішення про коригування митної вартості товарів від 18 червня 2018 року №UA 125000/2018/000074/2 та №UA 125000/2018/000073/2, через яке позивач не міг з незалежних від нього причин завершити митне оформлення товару.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, у даних правовідносинах слід розрізняти окремо право позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скоригованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України права на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішення про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скоригованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов`язкових платежів із скоригованої митної вартості товару.

На переконання колегії суддів, наявність у декларанта права на оскарження у судовому порядку рішення Митниці про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є його конституційною гарантією на відновлення справедливості у вигляді митного оформлення саме за митною вартістю, яка була заявлена у первинній митній декларації, в тому числі, на повернення надміру сплачених митних платежів, у випадку їх сплати.

Як було вищезазначено, ТОВ ІВАКАН скористалося свої правом на оскарження рішень Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товару від 18 червня 2018 року № UA 125000/2018/000074/2 та № UA 125000/2018/000073/2, які рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року у справі №320/1290/19 визнано протиправними та скасовано.

Слід наголосити на тому, що без рішення про коригування митної вартості товару і відмови в прийнятті митної декларації не відбулося б затримки у митному оформленні товару.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, відмова в прийнятті митної декларації і коригування митної вартості є дією і рішенням, що вчиняється і приймається саме Митницею, а їх оскарження та скасування в судовому порядку, як результат відновлення порушеного права декларанта, слід вважати затримкою у митному оформленні з ініціативи митниці ДФС.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 №3477-ІV встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24 листопада 2016 року у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява N 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], N 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A N 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати "справедливого балансу" між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, п. п. 69 - 73, серія A N 52).

У пунктах 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" (Заява N 29979/04) вказано, що суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В контексті вказаної практики Європейського суду з прав людини на позивача не можуть бути покладені негативні наслідки помилки першого відповідача.

Колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах митний орган не може отримати вигоду у вигляді оплати за зберігання товару, передання на зберігання якого обумовлено його протиправними діями щодо коригування митної вартості товарів.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 02 березня 2018 року у справі №808/906/17.

Водночас, посилання апелянта на постанову Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 02.05.2018 року у справі № 910/17910/17 колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, дане судове рішення прийнято Верховним Судом за інших обставин справи та правовідносин, оскільки, у вказаній справі предметом спору було рішення про коригування митної вартості товару, а тому, викладені в ньому висновки не підлягають застосуванню при вирішенні спору у даній справі.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці ДФС, яке оформлене у формі листа від 04.12.2019 №14678/3/10-70-03-47 та зобов`язано Київську митницю Держмитслужби видати зі складу товар, що належить ТОВ ІВАКАН , митне оформлення якого завершено за митними деклараціями від 27.11.2019 №UA125190/2019/665856, №UA125190/2019/665864 без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАКАН" та наявність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

Повний текст постанови виготовлено 16.11.2021 р.