Рішення

від 13.08.2021 по справі 320/2617/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2021 року м. Київ № 320/2617/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Івакан доКиївської митниці Держмитслужби провизнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю Івакан (код ЄДРПОУ 34640157, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 31-В, оф.3) (далі - позивач, ТОВ Івакан ) до Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А) (далі - відповідач, Митний орган), у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС, яке оформлене у формі листа від 04.12.2019 №14678/3/10-70-03-47 про відмову у видачі товару зі складу митниці без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС;

- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби видати зі складу товар, що належить ТОВ Івакан , митне оформлення якого завершено за митними деклараціями від 27.11.2019 №UA125190/2019/665856, №UA125190/2019/665864.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за результатами митного оформлення товару по митним деклараціям типу ІМ 40 АА від 04.06.2018 №125190/2018/654649 та №125190/2018/654650, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.06.2018 №UA 125000/2018/000074/2 та №UA 125000/2018/000073/2, які рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 №320/1290/19, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано.

Позивач стверджує, що не завершення митного оформлення протягом чотирьох робочих годин 04.06.2018 є наслідком затримки у митному оформленні, яка ініційована Київською митницею ДФС винесенням протиправних рішень.

За доводами позивача, 27.11.2019 Київською митницею ДФС завершено митне оформлення водогрійних котлів NWK-5000, рік виробництва - 2013 у кількості 2 шт., на загальну вартість 68500 дол. США за митними деклараціями - №UA 125190/2019/665856 та №UA 125190/2019/665864, проте відповідач листом від 04.12.2019 №14678/3/10-70-03-47 відмовив ТОВ Івакан у видачі спірних товарів без відшкодування витрат на їх зберігання.

Позивач не погоджується із такою відмовою і зазначає, що відповідно до пункту 8 Порядку відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 №731 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.2012 за №1140/21452 (далі - Порядок №731), при обрахунку витрат митним органом до розрахункового строку не включаються час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митного органу.

Вказане, на думку позивача, свідчить про протиправність рішення Київської митниці ДФС, яке оформлене у формі листа від 04.12.2019 №14678/3/10-70-03-47 про відмову у видачі товару зі складу митниці без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що після надходження до зони митного контролю 05.02.2015 товари було розміщено на склад тимчасового зберігання ТОВ ТОП СІТІ , а 05.06.2015 товари було переміщено на митний склад ТОВ ТОП СІТІ та поміщено в митний режим митний склад , у зв`язку із закінченням 05.06.2018 трирічного терміну зберігання товарів в режимі митного складу, 26.06.2018 їх було передано на склад органу доходів і зборів за заявою утримувача митного складу, а в подальшому на підставі частини четвертої статті 239 Митного кодексу України, товари передано на відповідальне зберігання до ТОВ ТОП СІТІ .

Відповідач стверджує, що станом на 01.06.2020 розрахунок витрат склав: дата розміщення на складі - 26.06.2018 , станом на 01.06.2020 становить 696 днів, курс Національного банку України 01.06.2020 становить 1 євро - 29,97 грн., кількість піддонів з товаром 5 шт., розмір плати в євро за добу - 2 євро за один піддон, сума обрахунку становить - 208 591,20 грн.

За доводами відповідача, ТОВ Івакан не скористалось, передбаченим частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України правом випустити товари у вільний обіг із наданням гарантій, які внаслідок скасування судом рішення про коригування були б повернуті позивачу.

Відповідач стверджує, що у митному оформленні було відмовлено позивачу ще 18.06.2018, а відтак митні формальності або затримки не здійснювались.

Відповідач зазначає, що відповідно до приписів статті 242 Митного кодексу України позивач мав відшкодувати витрати митного органу на зберігання товарів, а тому спірне рішення є обґрунтованими та таким, що не підлягає скасуванню.

Відповідь на відзив відповідача.

Позивач стверджує, що митні декларації №125190/2018/654649 та №125190/2018/654650 були заявлені до митного оформлення 04.06.2018, а відтак їх оформлення мало бути завершеним протягом 4 год, в той час як Київською митницею ДФС винесені рішення, які за рішенням суду у справі №320/1290/19 визнано протиправними, тобто такими, що не породжують жодних правових наслідків з моменту їх прийняття.

Позивач вважає, що вказане свідчить про те, що не завершення митного оформлення протягом чотирьох робочих годин 04.06.2018 є наслідком затримки у митному оформленні, яке ініційоване Київською митницею ДФС з винесенням протиправних рішень.

За доводами позивача весь строк від моменту фактичного передання на склад органу доходів і зборів (20.06.2018) до фактичного завершення митного оформлення спірних товарів (28.11.2019) та протиправної відмови у їх видачі не включається до розрахункового строку для обрахунку витрат, а тому вимога митниці до ТОВ Івакан сплатити будь-які витрати за зберігання товару є протиправною.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду Лиски І.Г. адміністративну справу 320/2617/20 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.04.2020 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення зазначених в ній недоліків. В межах встановленого судом строку недоліки позовної заяви усунуто.

Ухвалою суду від 18.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

20.11.2019 ТОВ Івакан звернулось до Київської митниці ДФС із заявою №44 щодо не проведення обрахунку витрат митниці за зберігання, прийнятого на склад митного органу товару, по акту прийому-передачі від 26.06.2018 №30 та надання дозволу на його видачу.

Київська митниця ДФС листом від 04.12.2019 №14678/3/10-70-03-47 відмовила у видачі товару зі складу митниці без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС.

У зазначеному листі, Київська митниця ДФС зазначила, що відповідно до статті 242 Митного кодексу України та Порядку роботи складу митного органу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №627 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.07.2012 за № 1097/21409, видача здійснюється лише після митного оформлення товарів, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Також в листі Київська митниця ДФС наголосила на тому, що в рамках відшкодування витрат Київської митниці ДФС за зберігання товарів на складі митного органу не передбачено застосування норм пунктів 8 та 9 Порядку №731.

Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням, оформленим листом від 04.12.2019 №14678/3/10-70-03-47, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті1 Митного кодексу України (далі - МК України) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно пункту 2 частини п`ятої статті 238 МК України, крім товарів, зазначених у частині першій цієї статті, на складах органів доходів і зборів можуть зберігатися товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, якщо їх митне оформлення не може бути завершено у день пред`явлення органу доходів і зборів, а також в інших випадках на прохання власників таких товарів, транспортних засобів або уповноважених ними осіб.

Відповідно до частини третьої статті 239 МК України та з метою встановлення механізму організації роботи складів митних органів наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 № 627 затверджено Порядок роботи складу митного органу.

Відповідно до пункту 9.2. Порядку № 627 та статті 242 МК України, товари, транспортні засоби комерційного призначення, що зберігаються на складах митних органів під митним контролем, можуть бути видані їх власникам або уповноваженим ними особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, лише після їх митного оформлення, відшкодування витрат митних органів на їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

Порядок відшкодування витрат за зберігання товарів та транспортних засобів на складах митних органів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 15.06.2012 року №731 (далі - Порядок №731) .

Пунктом 2 зазначеного Порядку №731 встановлено, що витрати митного органу відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів або вповноваженою ним особою після їх митного оформлення при фактичному отриманні цих товарів, транспортних засобів.

Строк зберігання товарів і транспортних засобів на складі митного органу для обрахунку витрат обчислюється, починаючи з одинадцятого дня після оформлення відповідних документів про фактичне прийняття товарів і транспортних засобів на зберігання митним органом і до дня їх видачі зі складу митного органу власникам або вповноваженим особам (крім випадків, обумовлених цим Порядком) (пункт 6 Порядку №731).

Згідно пункту 8 Порядку №731, при обрахунку витрат митницею ДФС до розрахункового строку не включаються: час проведення митницею ДФС в рамках процедури митного контролю та митного оформлення досліджень (аналізів, експертиз).

Проміжок часу, витрачений на проведення досліджень (аналізів, експертиз), підтверджується копіями документів, що засвідчують факт прийняття рішення митницею ДФС про необхідність таких досліджень (аналізів, експертиз) та дату отримання митницею ДФС відповідної інформації; час затримки митного оформлення, яка сталася з ініціативи митниці ДФС.

Час затримки митного оформлення з ініціативи митниці ДФС встановлюється за результатами перевірки обставин та причин такого затримання та оформлюється доповідною або службовою запискою на керівника митниці ДФС або особу, яка виконує його обов`язки.

При цьому при обрахунку витрат до розрахункового строку не включаються: час проведення службового розслідування або перевірки; строк дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідними документами.

У відповідності до пункту 10 Порядку №731 видача зі складу митного органу товарів, транспортних засобів їх власникам або вповноваженим особам, а також особам, до яких протягом строку зберігання перейшло право власності на ці товари або право володіння ними, здійснюється лише після митного оформлення зазначених товарів, транспортних засобів, відшкодування витрат митних органів за їх зберігання та сплати відповідних митних платежів.

З наведеного слідує, що власник товару, який розміщений та зберігається на складі митниці, після його митного оформлення при фактичному отриманні товару, зобов`язаний відшкодувати витрати за таке зберігання у встановленому порядку та розмірах, крім випадків, якщо, серед іншого, затримка митного оформлення такого товару сталася з ініціативи митниці ДФС.

Суд зазначає, що предметом дослідження даної справи є правомірність чи не правомірність визначення позивачу митним органом зобов`язань з відшкодування витрат за зберігання належного позивачу товару на складі Київської митниці Держмитслужби, із врахуванням винесення відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів від 18.06.2018 №UA 125000/2018/000074/2 та №UA 125000/2018/000073/2, які в судовому порядку визнані протиправними та скасовані.

За доводами відповідача, затримка митного оформлення сталася не з ініціативи митного органу.

Як уже зазначалось судом 04.06.2018 ТОВ Івакан було подано до митного оформлення митні декларації №125190/2018/654649 та №125190/2018/654650.

Проте, за результатами розгляду поданих позивачем документів для митного оформлення, Київською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості від 18.06.2018 №UA 125000/2018/000074/2 та №UA 125000/2018/000073/2, які рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 №320/1290/19, яке набрало законної сили, визнано протиправними та скасовано.

Суд звертає увагу, що саме на виконання вищевказаного рішення суду від 18.06.2019 №320/1290/19, 27.11.2019 Митницею завершено митне оформлення товару, який належить позивачеві за методом визначеним ТОВ Івакан при первинному зверненні, та з яким митний орган категорично був незгідний в червні 2018 року.

Відтак, суд не може погодитися із твердженнями Митниці про те, що затримка митного оформлення сталася не з ініціативи митного органу.

На обґрунтування власних доводів відповідач вказує, що прийняття рішення про коригування митної вартості не вважається затримкою у митному оформленні.

За доводами відповідача, Митний кодекс України надає позивачу право на випуск товару у вільний обіг у разі незгоди з рішенням про коригування митної вартості на підставі статті 55 Митного кодексу України.

При цьому, відповідач посилається на пункт 2 частини третьої статті 52 Митного кодексу України, за змістом якого декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

- у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

- у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

- у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Так як ТОВ Івакан не скористалось жодним із можливих варіантів, визначених коментованою нормою закону в тому числі, враховуючи свою незгоду із рішеннями Митниці про коригування митної вартості товару, не проведення сплати при цьому митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів, та зважаючи на ненадання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини 7 статті 55 цього Кодексу, а також беручи до уваги не подання відповідної декларації, Митниця не мала юридичного права самостійно здійснити (завершити) митне оформлення товару.

Однак, на переконання суду, декларант має право іншим законним способом відновити своє порушене право на здійснення митного оформлення товару за митною вартістю, яка визначена ним у декларації.

По-перше, об`єктом оскарження у спірних відносинах у адміністративній справі №320/1290/19 були Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2018 №UA 125000/2018/000074/2 та №UA 125000/2018/000073/2.

Відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).

Рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом (частина перша статті 29 МК України).

Право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду також гарантовано підпунктом "б" пунктом 5 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Відтак, у спірних відносинах ТОВ Івакан законом гарантовано право на оскарження до суду Рішення про коригування митної вартості товарів від 18.06.2018 №UA 125000/2018/000074/2 та №UA 125000/2018/000073/2, через яке позивач не міг з незалежних від нього причин завершити митне оформлення товару.

По-друге, у правовідносинах, що розглядаються судом слід розрізняти окремо право позивача погодитися, чи не погодитися із рішенням про коригування митної вартості із відповідними правовими наслідками такого погодження, чи не погодження в частині: оплати визначеної контролюючим органом скоригованої митної вартості або надання гарантій відповідно до розділу Х МК України, від іншого, самостійного гарантованого Конституцією і законами України права на оскарження спірного рішення в суді незалежно від того погодився декларант із рішення про коригування митної вартості товару, чи не погоджується із самою скоригованою митною вартістю, навіть за умови сплати обов`язкових платежів із скоригованої митної вартості товару.

Зокрема, за змістом частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, серед іншого, має містити інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Отже, правовідносин які виникають із приписів підпунктів а і б пункту 5 частини другої, частини сьомої статті 55 МК України є реалізацією декларантом права на випуск у вільний обіг товарів у разі згоди або не згоди з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, в тому числі із застосуванням заходів надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Такі правовідносин мають місце виключно між декларантом і митним органом.

В свою чергу, частина перша статті 29 і підпункт б пункт 5 частини другої статті 55 МК України врегульовує правовідносини щодо права декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до суду, без будь-яких застережень чи умов, в тому числі за умови сплати чи не сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом, та/або за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу.

По-третє, чинним законодавством в державі визначено порядок повернення з бюджету надмірно/помилково сплачених митних платежів.

Зокрема, за змістом пункту 43.1 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 3 статті 301 Митного кодексу України).

Частина 5 статті 301 вказаного Кодексу визначає окремі випадки повернення сум митних платежів, крім тих, що визначені як загальні в частині 3 статті 301 Митного кодексу України.

Послідовність та порядок виконання дій щодо повернення помилково/надміру сплачених сум митних платежів врегульовано Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 за №643 (надалі по тексту також - Порядок №643).

Абзацом шістнадцятим пункту 3 розділу III Порядок №643, серед документів, які є правовою підставою для повернення відповідних платежів і додаються до заяви про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені, віднесено виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.

Окрім цього, пункт 4 частини 5 статті 301 Митного кодексу України визначає також інший окремий випадок повернення сум відповідних митних платежів, зокрема, у разі, якщо митну декларацію змінено.

Згідно пунктів 33 і 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №450 від 21.05.2012 (надалі по тексту також - Положення №450), за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.

Після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4.

Внесення змін до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється в порядку, що встановлюється Мінфіном.

Абзацом 1 пункту 12 Порядку оформлення аркуша коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 за №1145 (надалі по тексту також - Порядок №1145), визначено, що у разі складання аркуша коригування у випадку повернення митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності) заповнюються розділи ІІ та ІІІ аркуша коригування.

Згідно абзацу 5 пункту 13 Порядку №1145 до розділу ІІІ аркуша коригування вносяться фактичні відомості про повернення митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності), в свою чергу, у колонці Підстава зазначається код підстави здійснення доплати (повернення) сум митних платежів, штрафних санкцій (у разі наявності) згідно з класифікатором підстав здійснення доплати (повернення) сум митних платежів, ведення якого здійснюється відповідно до Порядку ведення відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.05.2012 за №623.

У відповідності до Класифікатора підстав здійснення доплати (повернення) суми митних платежів , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за №1011 Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій (надалі по тексту також - Класифікатор №1011), код підстави 2 відповідає назва судове рішення .

Таким чином, відповідне рішення суду щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів або інше судове рішення є правовою підставою для повернення останніх, в тому числі шляхом внесення змін до декларації.

Коментовані вище положення Митного і Податкового кодексів України, підзаконних нормативно-правових актів створюють юридично визначений механізм ймовірного існування і вирішення спору, за умови, якщо декларант не погоджується із відповідним рішенням митного органу про коригування митної вартості товару, в тому числі не сплатив за таким коригуванням необхідні митні та інші обов`язкові платежі, або сплатив і має намір їх повернути.

В будь-якому випадку без рішення про коригування митної вартості товару і відмови в прийнятті митної декларації не відбулося б затримки у митному оформленні товару . Однак, ключовим є те, чи було таке затримання правомірним чи протиправним. В останньому ж випадку декларант має право на захист порушеного права, в тому числі вимагати повернення товару без відшкодування витрат за його зберігання.

Відтак, наявність у декларанта права на оскарження у судовому порядку рішення Митниці про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є його конституційною гарантією на відновлення справедливості у вигляді митного оформлення саме за митною вартістю, яка була заявлена у первинній митній декларації, в тому числі на повернення надміру сплачених митних платежів, у випадку їх сплати.

Таким чином, відмова в прийнятті митної декларації і коригування митної вартості є дією і рішенням, що вчиняється і приймається саме Митницею, а їх оскарження та скасування в судовому порядку, як результат відновлення порушеного права декларанта, слід вважати затримкою у митному оформленні з ініціативи митниці ДФС .

Виходячи із змісту фактичних обставин у справі, змісту спірних правовідносин і вищенаведених положень чинного законодавства, беручи до уваги скасування в судовому порядку рішень митного органу про коригування митної вартості товару, що свідчить про їх протиправність, затримка митного оформлення на переконання суду сталася з ініціативи митного органу.

Суд зазначає, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків і нарахувань, не повинно порушувати справедливого балансу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення Європейського суду з прав людини у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції , від 23 вересня 1982 року, пункти 69-73, серія A №52).

У пунктах 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) від 20 січня 2012 року у справі Рисовський проти України (заява №29979/04) вказано, що суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (пункт 74 рішення ЄСПЛ у справі Лелас проти Хорватії від 20 травня 2010 року, заява №55555/08). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

В контексті вказаної практики Європейського суду з прав людини на позивача не можуть бути покладені негативні наслідки неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків. У спірних правовідносинах митний орган не може отримати вигоду у вигляді оплати за зберігання товару, а тому права позивача повинні бути відновлені належним чином .

Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Водночас, враховуючи тривалість протиправних дій митниці відносно позивача, скористатись своїм правом та встановити строк виконання рішення суду (а. 1 ч. 6 ст. 246 КАС України) - протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду, а також - встановити судовий контроль за виконанням рішення суду (ч. 1 ст. 381 КАС України) - шляхом зобов`язання митниці надати протягом 35 календарних днів з дати набрання рішення суду законної сили - звіту про виконання рішення суду.

Враховуючи наведене та положення статті 139 КАС України позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4204,00 грн. (квитанція від 17.03.2020 №0.0.1652237692.1).

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255, 262, 381 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Івакан (код ЄДРПОУ 34640157, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 31-В, оф.3) - задовольнити у повному обсязі .

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС, яке оформлене у формі листа від 04.12.2019 №14678/3/10-70-03-47 про відмову у видачі товару зі складу митниці без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС.

Зобов`язати Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А) видати зі складу товар, що належить ТОВ Івакан , митне оформлення якого завершено за митними деклараціями від 27.11.2019 №UA125190/2019/665856, №UA125190/2019/665864 без відшкодування витрат на зберігання товару, що виникли з ініціативи та внаслідок протиправних рішень Київської митниці ДФС.

Встановити для Київської митниці Держмитслужби строк виконання рішення суду - протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення суду . Зобов`язати Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А) подати суду Звіт про виконання рішення суду протягом 35 календарних днів з дати набрання рішенням суду законної сили.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Івакан (код ЄДРПОУ 34640157, 01004, м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 31-В, оф.3) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359, 03124, м. Київ, бул. Вацлава Гавела, буд. 8-А) 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн. 00 коп.) на відшкодування судового збору, сплаченого за квитанцією від 17.03.2020 №0.0.1652237692.1.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України.

Суддя О.А. Кармазін