Постанова

від 17.11.2021 по справі 751/4927/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/4927/21 Суддя (судді) першої інстанції: Маслюк Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 4 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Семеняка Олександра Вікторовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 4 батальйону патрульної поліції в м. Бориспіль Управління патрульної поліції у Київській області Семеняка Олександра Вікторовича про скасування постанови серії ЕАН № 4411554 від 28.06.2021, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтував тим, що при винесенні постанови поліцейський неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не надав відповідної оцінки доказам, не вжив заходів щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому, постанова підлягає скасуванню. Повідомив, що у 2006 році отримав водійське посвідчення категорії С . Відповідно до п. 27 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України від 24 вересня 2008 року № 586-VI, може бути обміняне на нове. При цьому, в новому посвідченні водія категорії С1, С відповідають категорії С. Дане положення не носить імперативного характеру в частині обміну водійського посвідчення і не зобов`язує провести обов`язкову заміну.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2021 р. позов задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 4411554 від 28.06.2021, винесену інспектором поліції роти № 4 БУПП у м. Бориспіль УПП в Київській області Семенякою Олександром Вікторовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн 00 коп. судового збору та 1500 (одну тисячу п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Департамент патрульної поліції звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а також, суд неповно досліджено обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2021 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Розгляд апеляційної скарги 10.11.2021 не відбувся з поважних причин.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, інспектором поліції роти № 4 БУПП у м. Бориспіль УПП в Київській області Семенякою Олександром Вікторовичем 28 червня 2021 року складено постанову серії ЕАН № 4411554 у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 3400 грн (а.с.4).

Підставою для винесення оскаржуваної постанови стало те, що позивач 28.06.2021 року о 06 год 51 хв за адресою: Київська обл., Баришівський район, дорога Київ-Харків 76 км, керуючи транспортним засобом L 2000 8.145 д.н.з. НОМЕР_1 , не користувався паском безпеки та не мав права керувати таким транспортним засобом, так як не мав відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 а ПДР керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ (а.с.4).

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається, що автомобіль MAN модель L 2000 8.145 д.н.з. НОМЕР_1 є спеціалізованим вантажним фургоном, повною масою 7500, та відноситься до категорії С1 (а.с.5 зворот).

Згідно посвідчення водія НОМЕР_2 , яке видано 24.10.2006 року, в нього відкрито три категорії В , С , С1 (а.с.42).

Разом з тим, за відомостями з баз даних поліції, у позивача 24.10.2006 відкрито дві категорії В , С (а.с.43).

Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та накладення штрафу в розмірі 3400 грн. протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивач мав право керування вказаним транспортним засобом марки MAN модель L 2000 8.145 , оскільки, останній у 2006 році отримав посвідчення водія з правом керування, у тому числі транспортними засобами категорії С, яка на момент видачі вказаного посвідчення надавала право керувати автомобілями, що призначені для перевезення вантажів, та маса яких перевищує 3500 кг, а з постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами вбачається, що посвідчення водія, видані до набрання чинності Законом України № 586-VI від 24 вересня 2008 року з категоріями С відповідають категоріям С, С1 та можуть підлягати обміну. Разом з тим, імперативного обов`язку здійснити обмін посвідчення водія вказаним положенням не встановлено. Наведене, за висновками суду першої інстанції, свідчить про відсутність у діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції необґрунтованими та помилковими, позаяк, судом не враховано, що у посвідченні водія не було відкритої категорії С1 , тобто, позивач не мав керувати транспортним засобом днз. НОМЕР_1 . Крім того, апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції не мав підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, адже за ст. 284 КУпАП, вирішення питання про закриття провадження у справі належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Також, вказано на помилковість висновків суду щодо стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України Про Національну поліцію , визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги. (ч. 1 ст. 2 Закону України Про Національну поліцію )

Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України Про Національну поліцію , поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України Про дорожній рух , учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України Про національну поліцію , з метою встановлення нормативно-правового регулювання здійснення проваджень уповноваженими особами Національної поліції України у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року затверджено Інструкцію з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

За статтею 16 Закону України Про дорожній рух , водій зобов`язаний: мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до норм ч. 5 ст. 14 Закону України Про дорожній рух , учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з нормами п. 2.1 а ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії .

Відповідно до положень ч. 9 ст. 15 Закону України Про дорожній рух , право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами від 08 травня 1993 року № 340, у чинній редакції, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії, крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Посвідчення водія є документом, що посвідчує її особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.

Відповідно до п. 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами (у редакції чинній станом на час отримання позивачем посвідчення водія, 24.10.2006) транспортні засоби, керування якими здійснюється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення, поділяються на категорії : А - мотоцикли, моторолери, мотонарти й інші мототранспортні засоби; В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3 500 кг (7 700 фунтів) і кількість сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми; С - автомобілі, які призначені для перевезення вантажів і дозволена максимальна маса яких перевищує 3500кг (7 700 фунтів) ; D - автомобілі, які призначені для перевезення пасажирів і мають більше восьми сидячих місць, крім сидіння водія; Е - состави транспортних засобів з тягачем, що відносяться до категорії В, С або D, яким водій має право керувати, але які самі не входять в одну із цих категорій або в ці категорії; трамваї, тролейбуси, мотоколяски.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивач, відповідно до посвідчення водія, виданого 24 жовтня 2006 року МРЕВ Чернігів, та інформації з бази даних поліції має право керування транспортними засобами категорій: В - автомобілі, дозволена максимальна вага яких не перевищує 3500 кг (7 700 фунтів) з кількістю сидячих місць яких, крім сидіння водія, не перевищує восьми, С - автомобілі, які призначені для перевезення вантажів, дозволена максимальна вага яких перевищує 3500 кг (7700 фунтів) .

20 травня 2009 року постановою Кабінету Міністрів України № 511 внесено зміни до Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, якими серед іншого внесено зміни щодо категорій транспортних засобів. Так, відповідно до цих змін транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії, зокрема: С1 - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких становить від 3500 до 7 500 кілограмів (від 7700 до 16500 фунтів); С - призначені для перевезення вантажів автомобілі, дозволена максимальна маса яких перевищує 7500 кілограмів (16 500 фунтів) ;

Згідно з п. 27 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами посвідчення водія, видане до набрання чинності Законом України № 586-VI від 24 вересня 2008 року Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , може бути обміняне на нове на умовах проведення обміну, визначених цим Положенням. При цьому, в новому посвідченні водія зазначаються категорії, зокрема С, С1 відповідає категорії С.

Отже, на підставі посвідчення водія НОМЕР_3 , позивач мав право керування вказаним транспортним засобом марки MAN модель L 2000 8.145 д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки, останній у 2006 році отримав посвідчення водія з правом керування, у тому числі транспортними засобами категорії С, яка на момент видачі вказаного посвідчення надавала право керувати автомобілями, що призначені для перевезення вантажів, та маса яких перевищує 3500 кг, а з постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами вбачається, що посвідчення водія, видані до набрання чинності Законом України № 586-VI від 24 вересня 2008 року з категоріями С відповідають категоріям С, С1 та можуть підлягати обміну. Разом з тим, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що саме імперативного обов`язку здійснити обмін посвідчення водія вказаним положенням не встановлено, з огляду на що, і вбачається відсутність у діях позивача адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП. Таким чином, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а доводи апелянта про неврахування того, що позивач також керував транспортним засобом без пристебнутого паска безпеки є необґрунтованими, адже позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не мав підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, адже за ст. 284 КУпАП, вирішення питання про закриття провадження у справі належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, адже, колегія суддів наголошує на тому, що згідно приписів п. 3 ч. 3 ст. 286 КупАП, за наслідками розгляду справи, суд має право скасувати рішення субєкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Крім того, колегія суддів, перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зазначає, що суд першої інстанції, приймаючи рішення в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції 1500 грн. витрат на професійну правничу допомогу, дотримався приписів ст. ст. 132, 134 та 139 КАС України, адже додані до мтаеріалів справи документи, підтверджують фактичне понесення позивачем таких витрат, їх оплату та такі є співмірними зі складністю даної справи та не є завищеними. Тож, доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження.

Інші ж доводи апеляційної скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - залишити без задоволення .

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 вересня 2021 р. - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді Кузьменко В.В.

Василенко Я.М.