Постанова

від 17.11.2021 по справі 380/9503/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 380/9503/21 пров. № А/857/17532/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кушнерика М.П.

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.;

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року, прийняте суддею Качур Р.П., в м. Львові, у порядку спрощеного позовного провадження у справі № 380/9503/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті страхових виплат застрахованій особі на підставі листка непрацездатності АЛБ № 533760 від 05.04.2021 згідно із заявою-розрахунком від 05.04.2021 у розмірі 24835,86 грн; зобов`язати відповідача виплатити кошти соціального страхування на оплату допомоги по вагітності та пологах позивачці на підставі листка непрацездатності АЛБ № 533760 від 05.04.2021 згідно із заявою-розрахунком від 05.04.2021 в розмірі 24835,86 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно відмовлено їй у виплаті коштів соціального страхування на оплату допомоги по вагітності і пологах. Вважає, що має право на таку виплату, оскільки нею протягом 9 із 12 місяців сплачувався єдиний внесок за себе як фізичну особу-підприємця в обов`язковому порядку, та протягом 3 наступних місяців перед лікарняним у зв`язку з вагітністю та пологами - добровільно.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області щодо відмови у виплаті страхових виплат застрахованій особі ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності АЛБ № 533760 від 05.04.2021.

Зобов`язано управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області нарахувати та виплатити кошти соціального страхування на оплату допомоги по вагітності та пологах позивачці на підставі листка непрацездатності АЛБ № 533760 від 05.04.2021.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області 908,0грн.. сплаченого судового збору.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив відповідач, з підстав неповного з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає те, що у разі сплати роботодавцем єдиного соціального внеску за найманого працівника, який є одночасно фізичною особою-підприємцем, у розмірі не менше мінімального, особа має право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України лише за основним місцем роботи.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову повністю.

Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 3 ч. 1 ст.311 КАС України.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що позивачка є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 28-29) і одночасно найманим працівником, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 6, 7).

06 квітня 2021 року позивач звернулася до відповідача із листом про виплату їй допомоги, у зв`язку із вагітністю і пологами та надала відповідний пакет документів (а.с. 37).

Листом № 21.01-13-126 від 12.04.2021 відповідач відмовив їй у такій виплаті з покликанням на те, що у разі сплати роботодавцем єдиного соціального внеску у розмірі не менше мінімального, вона має право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України лише за основним місцем роботи. При цьому пакет документів, поданий позивачкою, повернуто.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка, сплачуючи єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець, має право на компенсацію втрати доходу від підприємницької діяльності за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 18 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 1105 (далі - Закон № 1105) вбачається, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1105 право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

З наведеного можна дійти висновку, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають одночасно особи, які працюють, як на умовах трудового договору (контракту) (наймані працівники), так і фізичні особи - підприємці та мають право на отримання допомоги, як з настанням страхового випадку в період роботи, так і під час зайняття підприємницькою діяльністю.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 20 Закону № 1105 за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг допомога по вагітності та пологах.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1105 визначається розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності.

Водночас, згідно частини 2 статті 24 Закону № 1105 сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім`ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду.

Положеннями статті 26 Закону №1105 передбачено розмір допомоги по вагітності та пологах.

Так, частинами 1 та 2 вказаної статті встановлено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 1105 при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

З аналізу наведених положень норм діючого законодавства можна дійти висновку, що визначальною категорією (мірилом), що слугує підставою (підгрунтям) для нарахування допомоги по вагітності та пологах є база нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону № 1105 при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Враховуючи вищезазначене у сукупності та приймаючи до уваги, що розмір допомоги по вагітності та пологах розраховується з урахуванням всіх видів заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність відмови позивачці у виплаті допомоги по вагітності та пологах згідно з листком непрацездатності серії АЛБ № 533760 від 05.04.2021.

При цьому, колегія суддів зазначає, що розмір допомоги по вагітності та пологах позивачки повинен вираховуватись з огляду на сплачені страхові внески, як під час роботи найманим працівником, так і під час зайняття підприємницькою діяльністю та виходячи з пропорційності внесків сплачених за кожним з зазначених місць роботи.

Оскільки чинним законодавством (ч. 1 ст. 30 Закону № 1105) встановлено право на виплату допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності особам, які працюють на умовах трудового договору та інших підставах, передбачених законом, (здійснюють підприємницьку діяльність), то призначення та виплата допомоги по вагітності та пологах здійснюється за основним місцем роботи з врахуванням кожного місця роботи в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Вказане узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27 травня 2021 року у справі № 400/2651/18 (№ К/9901/9229/19).

Судом встановлено, що позивачем сплачено ЄСВ за період з квітня 2020 року по травень 2021 року (а.с. 13-26), а також надано довідку про відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ станом на 07.04.2021 № 1409 від 07.04.2021 (а.с. 12).

Крім того, позивач сплачувала ЄСВ як фізична особа-підприємець протягом 9 з 12 календарних місяців в обов`язковому порядку, інші три місяці - добровільно.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для ненарахування та невиплати соціальної допомоги по вагітності та пологам, а тому відмова у виплаті допомоги по вагітності та пологам позивачці як фізичній особі-підприємцю з підстав отримання такої виплати за місцем праці як найманому працівникові є протиправною.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2021 року у справі № 380/9503/21 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула