Рішення

від 29.07.2021 по справі 380/9503/21

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/9503/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити дії -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (далі - відповідач), у якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у виплаті страхових виплат застрахованій особі ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності АЛБ 533760 від 05.04.2021 згідно із заявою-розрахунком від 05.04.2021 у розмірі 24835,86 грн;

- зобов`язати відповідача виплатити кошти соціального страхування на оплату допомоги по вагітності та пологах позивачці на підставі листка непрацездатності АЛБ 533760 від 05.04.2021 згідно із заявою-розрахунком від 05.04.2021 в розмірі 24835,86 грн.

Підставою позову зазначено протиправність відмови відповідача у виплаті позивачці коштів соціального страхування на оплату допомоги по вагітності і пологах. ОСОБА_1 вважає, що має право на таку виплату, оскільки нею протягом 9 із 12 місяців сплачувався єдиний внесок за себе як фізичну особу-підприємця в обов`язковому порядку, та протягом 3 наступних місяців перед лікарняним у зв`язку з вагітністю та пологами - добровільно. Вказане зумовило звернення позивачки до суду із цим позовом.

Ухвалою від 29.06.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 28.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі Кам`янка-Бузької державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Львівській області.

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 50486 від 14.07.2021), в якому проти позову заперечив. В обґрунтування зазначив, що згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини. Відповідно до ч. 6 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 № 2464-VI фізичні особи-підприємці, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Ця норма набрала чинності 01.01.2021. Роботодавцем сплачено єдиний соціальний внесок за позивачку як найману особу у розмірі не нижчому, ніж встановлено чинним законодавством. Позивачка зазначила, що нею добровільно сплачено єдиний соціальний внесок як фізичною особою-підприємцем у січні, лютому та березні 2021 року перед настанням страхового випадку. Вважає, що законодавець не надав фізичним особам-підприємцям право вибору сплачувати за себе єдиний соціальний внесок, відтак позивачка має право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України лише за основним місцем роботи. Просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач також клопотав про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін. Оскільки вказане клопотання відповідача не відповідає загальним вимогам до форми та змісту будь-якої письмової заяви чи клопотання, встановленим статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України, таке судом не розглядається.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 28-29). Одночасно позивачка є і найманим працівником, що підтверджується записами трудової книжки НОМЕР_1 (а.с. 6, 7).

06 квітня 2021 року позивачка звернулася до відповідача із листом про виплату їй допомоги у зв`язку із вагітністю і пологами та надала відповідний пакет документів (а.с. 37).

Відповідач листом № 21.01-13-126 від 12.04.2021 відмовив позивачці у такій виплаті з покликанням на те, що у разі сплати роботодавцем єдиного соціального внеску у розмірі не менше мінімального, вона має право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України лише за основним місцем роботи. При цьому пакет документів, поданий позивачкою, повернуто.

Позивачка вважає таку відмову протиправною, у зв`язку з чим звернулася до суду із цим позовом.

Суд при вирішенні спору по суті керується таким.

Відповідно до ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом статті 17 Закону України Про відпустки № 504/96-ВР від 15.11.1996 (далі -Закон № 504/96-ВР) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів - 70 календарних днів; після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначено Законом України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV).

Пунктом 3, 4, 11, 12, 14 частини 1 статті 1 Закону № 1105-XIV встановлено, що загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на соціальне страхування, встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

Страхові внески - кошти відрахувань на окремі види загальнообов`язкового державного соціального страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", кошти, що надходять від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Страхові кошти - акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення, страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Суб`єкти соціального страхування - застрахована особа, члени її сім`ї або інша особа у випадках, передбачених цим Законом, страхувальник та страховик.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 16 Закону № 1105-XIV застраховані особи мають право, зокрема, отримання у разі настання страхового випадку матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, передбачених цим Законом.

В силу ст. 18 Закону № 1105-XIV страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Частиною 1 статті 19 Закону № 1105-XIV закріплено, що право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 1105-XIV за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, зокрема, як допомога по вагітності та пологах.

Таким чином, страховий випадок у застрахованої особи виникає з дня надання відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами за медичним висновком, зазначеного у листку непрацездатності.

Отже, позивачка має право на отримання допомоги по вагітності та пологам, яке виникло з моменту початку відпустки у зв`язку із вагітністю та пологами - з 05.04.2021.

За правилами ч. 1 ст. 25 Закону № 1105-XIV допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.

Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1-3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1105-XIV допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.

За положенням частини 1 статті 31 Закону № 1105-XIV підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи. Для застрахованих осіб, які одночасно здійснюють підприємницьку та іншу діяльність і не працюють на умовах трудового договору (контракту), копію листка непрацездатності засвідчує установа охорони здоров`я, яка його видає. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за погодженням з Фондом.

Для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) застраховані особи, зазначені в абзаці шостому частини першої статті 24 цього Закону, додають копії відповідних посвідчень або інші документи, які підтверджують право на пільгу.

У свою чергу, у статті 33 Закону № 1105-XIV закріплено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середньоденної заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку страхових виплат проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 (далі - Порядок № 1266).

Згідно з п. 3 Порядку № 1266 середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов`язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин, виключаються з розрахункового періоду.

Правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 2464-VI від 08.07.2010 )далі - Закон № 2464-VI).

При цьому згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Пунктом 32 Порядку № 1266 передбачено, що середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах і допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця обчислюється роботодавцями на підставі відомостей, що включаються до звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що подаються до ДФС.

У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком (пункт 33 указаного Порядку).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основою обчислення середньої заробітної плати (доходу) для цілей визначення розміру нарахування допомоги по вагітності та пологах є база нарахування єдиного внеску в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, та який фактично було сплачено.

При цьому пунктом 30 Порядку № 1266 встановлено, що у разі коли на момент настання страхового випадку застрахована особа працює за сумісництвом, обчислення середньої заробітної плати здійснюється страхувальниками окремо за основним місцем роботи та за сумісництвом. Розрахунковий період у такому разі визначається за кожним місцем роботи окремо.

Страхові виплати та оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця здійснюються на підставі копії виданого в установленому порядку листка непрацездатності, засвідченої підписом керівника і скріпленої печаткою за основним місцем роботи, та довідки про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо особа працює на кількох роботах за сумісництвом, додатково додаються довідки про середню заробітну плату за місцями роботи за сумісництвом.

У такому разі сумарна заробітна плата, з якої розраховуються виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Матеріали справи свідчать, що позивачкою подано до Кам`янка-Бузького відділення Фонду соціального страхування України: копію паспорта та номера облікової картки платника податків; копію трудової книжки (завірену роботодавцем з основного місця праці); копію листка непрацездатності серії АЛБ № 533760 (завірену роботодавцем з основного місця праці); заяву-розрахунок від 05.04.2021; довідку ДПС про відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ; копії платіжних доручень про сплату ЄСВ за період з квітня 2020 року по березень 2021 року; копію письмового повідомлення з банку про відкриття спеціального рахунку для виплат лікарняних; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; довідку-розрахунок допомоги; протокол уповноваженого про виплату допомоги; довідку про доходи з основного місця праці; довідку форми ОК-7. Станом на момент подачі документів (06.04.2021) позивачка згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Вищезазначені норми дають підстави для висновку, що позивачка, сплачуючи єдиний соціальний внесок як фізична особа-підприємець, має право на компенсацію втрати доходу від підприємницької діяльності за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.

Виходячи з наведеного, суд критично оцінює відмову відповідача у виплаті матеріального забезпечення за рахунок Фонду соціального страхування з тих підстав, що позивачка отримає таку виплату за місцем праці як основний працівник.

Суд враховує, що згідно з п. 6 ст. 4 Закону № 2464-VI в редакції, що набрала чинності 01.01.2021, особи, зазначені в пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску, бази нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, вставленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, законодавець надав фізичним особам-підприємцям, які мають основне місце роботи, право вибору сплачувати за себе єдиний внесок чи ні в той період, коли такий сплачений роботодавцем.

Судом також з матеріалів справи встановлено, що позивачкою сплачено ЄСВ за період з квітня 2020 року по травень 2021 року (а.с. 13-26), надано довідку про відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ станом на 07.04.2021 № 1409 від 07.04.2021 (а.с. 12).

Також судом взято до уваги те, що позивачка сплачувала ЄСВ як фізична особа-підприємець протягом 9 з 12 календарних місяців в обов`язковому порядку, інші три місяці - добровільно.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні будь-які підстави для ненарахування та невиплати соціальної допомоги по вагітності та пологам позивачці.

Таким чином, відмова в виплаті допомоги по вагітності та пологам позивачці як фізичній особі-підприємцю з підстав отримання такої виплати за місцем праці як найманому працівникові є протиправною.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.

Європейський суд з прав людини /ЄСПЛ/ у п.п. 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі Щокін проти України зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу якості закону , передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до ст. 22 Основного Закону України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування.

Зокрема, згідно зі ст. 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.

Таким чином, ураховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про безпідставність відмови відповідача у виплаті позивачці допомоги по вагітності та пологах.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Надаючи правову оцінку обраного позивачкою способу захисту порушеного права, суд зауважує, що позивачка просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати соціальних виплат позивачці на підставі листка непрацездатності АЛБ № 533760 від 05.04.2021 та зобов`язати відповідача виплатити кошти соціального страхування на оплату допомоги по вагітності та пологах позивачці на підставі листка непрацездатності АЛБ № 533760 від 05.04.2021 згідно із заявою-розрахунком від 05.04.2021 в розмірі 24835,86 грн.

Однак з урахуванням того, що нарахування допомоги належить до компетенції відповідача, з огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень органу з визначення підстав та прийняття рішення про призначення допомоги по вагітності та пологах, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні і виплаті страхових виплат застрахованій особі ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності АЛБ № 433760 від 05.04.2021 та зобов`язання Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності АЛБ № 533760 від 05.004.2021 з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачкою сплачено судовий збір в розмірі 908 грн і такий згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідні положення КАС України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (79041 м. Львів вул. Героїв УПА 73 корпус 8; код за ЄДРПОУ 41322361) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області щодо відмови у виплаті страхових виплат застрахованій особі ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності АЛБ № 533760 від 05.04.2021.

3. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області нарахувати та виплатити кошти соціального страхування на оплату допомоги по вагітності та пологах ОСОБА_1 на підставі листка непрацездатності АЛБ № 533760 від 05.04.2021.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області (79041 м. Львів вул. Героїв УПА 73 корпус 8; код за ЄДРПОУ 41322361) 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Р.П. Качур