Постанова

від 04.11.2021 по справі 914/1685/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2021 р. Справа №914/1685/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Федорів Н.В.

розглянув апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Техномашприлад

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2021 (повний текст рішення складено 21.07.2021, суддя Синчук М.М.)

у справі № 914/1685/21

за позовом Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Техномашприлад , м. Львів

про стягнення безпідставно збережених коштів 77379,17 грн.

представники:

від позивача- не з`явились,

від відповідача - Миколів А.М.

15.06.2021 Львівська міська рада звернулася до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 77379,17 грн з Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТзОВ) Техномашприлад .

Даний позов обґрунтований фактичним використанням відповідачем земельної ділянки площею 0,0249 га за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради про передачу її у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки. Відтак, на думку позивача, відповідач безпідставно зберіг кошти за користування земельною ділянкою у період з 06.03.2019 до 31.05.2021 в сумі 77379, 17 грн.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.07.2021 позов Львівської міської ради задоволено; з ТзОВ Техномашприлад на користь Львівської міської ради стягнуто 77379,17 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою та 2270 грн. судового збору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд визнав, що в період з 06.03.2019 до 31.05.2021 відповідач як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, отже, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України .

Не погодившись з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ Техномашприлад оскаржило його в апеляційному порядку з огляду на нез`ясування судом обставин справи, недоведеність обставин, які суд визнав встановленими та неправильне застосування судом норм матеріального права, у зв`язку з чим просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Львівської міської ради відмовити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує наступним:

1) ухвалюючи рішення, господарський суд не врахував приписи ст.40, п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, згідно яких податкові органи є контролюючими органами в частині адміністрування податків і зборів, що включає, зокрема, контроль за сплатою плати за землю. Натомість, позивач є органом місцевого самоврядування і не наділений повноваженнями адміністрування (контролю) справляння плати за землю, а доказів щодо проведення звірки з контролюючим органом стосовно здійснення відповідачем плати за землю у спірний період, позивач не надав. З огляду на це, на думку скаржника, розрахунок позивача суми недоотриманих коштів у період з 06.03.2019 по 31.05.2021 відображає лише розмір (величину) плати за землю, який визначено на підставі даних державного земельного кадастру у відповідності до ст. 194 Земельного кодексу України. Однак, такий розрахунок не відображає обставин про те, чи відповідач здійснював будь-яку плату за землю на підставі даних визначених контролюючим органом на який законом покладено функції адміністрування плати за землю;

2) факт звернення позивача до відповідача із вимогою №175/2 від 22.12.2020 про вжиття заходів щодо оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою сам-по-собі не свідчить про безпідставне збереження відповідачем коштів за користування земельною ділянкою. Єдиний факт, який може свідчити про це - це відсутність оплат відповідача (апелянта) за користування такою земельною ділянкою. Однак, питання про те, чи у період з 06.03.2019 по 31.05.2021 відповідач проводив будь-які оплати за користування земельною ділянкою суд першої інстанції не досліджував взагалі;

3) з метою підтвердження факту сплати на користь позивача плати за землю, скаржник долучив до своєї апеляційної скарги платіжні доручення та квитанції за період з 21.03.2019 до 31.05.2021 на загальну суму 86637,58 грн (в той час, як сума позову у даній справі 77379,17 грн). Неможливість подання вказаних доказів до суду першої інстанції відповідач пояснив тим, що він не отримав ухвалу Господарського суду Львівської області про призначення справи до розгляду, внаслідок чого не мав можливості скористатись своїм правом на подання відзиву при розгляді справи судом першої інстанції.

Ухвалами Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 та від 17.08.2021 було відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою та, враховуючи ціну позову, постановлено здійснити її розгляд без виклику сторін на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України, а також зобов`язано позивача надати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Позивач вимог ухвали Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2021 не виконав.

Враховуючи неподання позивачем відзиву на апеляційну скаргу, а також особливості доводів, наведених скаржником в апеляційній скарзі, Західний апеляційний господарський суд своєю ухвалою від 19.10.2021 призначив розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні; повторно зобов`язав подати відзив на апеляційну скаргу; визнав явку уповноважених представників в судове засідання обов`язковою.

Позивач повторно не виконав вимог ухвали суду та не подав відзиву на апеляційну скаргу.

Окрім того, незважаючи на те, що явка представників в судове засідання 04.11.2021 була визнана обов`язковою, позивач не забезпечив участі свого представника. В клопотанні від 01.11.2021 Львівська міська рада просила провести розгляд справи без її участі у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю її представника у даній справі. Жодних документів на підтвердження своїх доводів Львівська міська рада не надала.

В судове засідання 04.11.2021 з`явився представник скаржника, який підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги.

Усі учасники даного судового процесу були повідомлені про нього згідно контактних даних, відомості про які містяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи апеляційного суду у порядку, встановленому Законом України Про доступ до судових рішень , були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Зважаючи на наведене, з огляду на те, що Львівська міська рада без поважних причин не подала відзиву на апеляційну скаргу та не з`явилась у судове засідання попри створення судом усіх можливостей для цього, колегія суддів вважає, що розгляд апеляційної скарги можливо завершити без представників позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, з огляду на наступне:

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю Техномашприлад 04.08.2006 року зареєстроване право власності на нежитлові приміщення будівлі "А-1": 1-12, загальною площею 145.8 кв . м. на підставі договору купівлі-продажу № 1480 від 26.06.2006 року, та акту приймання-передачі від 27.07.2006 за № 1666.

Земельна ділянка, площею 0,0249 га на вул. Городоцькій, 44 (кадастровий № 4610136600:04:007:0023), була надана Науково - виробничому товариству з обмеженою відповідальністю Техномашприлад згідно ухвали Львівської міської ради № 2486 від 05.03.2009 в оренду терміном на 10 років для обслуговування будівлі без права реконструкції та надбудови (код КВ ЦП З 03.15 - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, за рахунок земель житлової та громадської забудови).

01.10.2010 між Львівською міською радою (орендодавець) та Науково-виробничим товариством з обмеженою відповідальністю Техномашприлад (орендар) було укладено договір оренди землі № Г-876 терміном до 05.03.2019, після закінчення якого відповідач не вчиняв жодних дій на оформлення права користування земельною ділянкою, а Львівська міська рада не приймала жодних рішень стосовно надання такої відповідачу.

Актом обстеження земельних ділянок на вул. Городоцькій, 44 у м. Львові та суміжних з ними земельних ділянок від 16.12.2020 року за №175 (а.с. 16, 17) , зафіксовано, що Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальністю Техномашприлад фактично використовує земельну ділянку площею 0,0249 га, кадастровий номер 4610136600:04:007:0023, на вул. Городоцькій, 44 у м. Львові для обслуговування нежитлового приміщення будівлі за відсутності відповідних рішень Львівської міської ради про передачу її у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Позивач звертався до відповідача з вимогою від 22.12.2020 №175/2 про вжиття заходів щодо оформлення права користування (оренди) земельною ділянкою комунальної власності №2 площею 0,0249 га (кадастровий номер 4610136600:04:007:0023) для обслуговування нежитлового приміщення будівлі на вул. Городоцькій, 44 у м. Львові, у визначений строк. Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідну вимогу відповідач не виконав.

Відтак, вважаючи, що у період з 06.03.2019 до 31.05.2021 відповідач зберіг кошти за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, позивач звернувся до господарського суду про стягнення таких на підставі ч. 1 та 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В матеріалах справи міститься розрахунок суми недоотриманих коштів міським бюджетом з плати за землю внаслідок використання земельної ділянки без документів, які підтверджують право користування щодо землекористувача ТзОВ Техномашприлад . З аналізу розрахунку вбачається, що визначення розміру несплаченої вартості оренди здійснено у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 13.05.2021 №1161, що міститься в матеріалах справи, нормативна грошова оцінка земельної ділянки (кадастровий номер 4610136600:04:007:0023) становить 314 521,86 грн.

Відповідно до розрахунку суми збитків недоотриманих коштів, у період з 06.03.2019 по 31.05.2021, відповідачем безпідставно зберігаються кошти за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави сумі 77379,17 грн.

Відповідач, посилаючись на неотримання ухвали суду про призначення позову у даній справі до розгляду, відзиву на позов господарському суду не надав.

З цього приводу слід зазначити, що рекомендований лист №7901413989925 від 24.06.2021 був відправлений Господарським судом Львівської області на належну адресу ТзОВ Техномашприлад , прибув на відділення пошти 26.06.2021 і через неявку адресата для отримання листа, йому двічі було залишено повідомлення про надходження на його адресу рекомендованого листа. Відповідач не звернувся за отриманням такого, тому судовою колегією не приймаються до уваги посилання скаржника на неналежне повідомлення його судом про розгляд даної справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У підпункті 14.1.147 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

При цьому, у відповідності до п.14.1.136 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктами 1-4 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно із п.5 статті 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України Про оцінку земель дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Таким чином, з огляду на викладені норми чинного законодавства та правові висновки Верховного Суду, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач як фактичний користувач земельної ділянки комунальної власності, зобов`язаний був оплачувати фактичне користування нею, а також правильно визначив розмір плати за користування землею у спірний період.

В той же час, скаржник заперечив наявність у нього заборгованості зі сплати плати за землю, в обґрунтування чого до апеляційної скарги долучив докази здійснення оплат за користування земельною ділянкою за період з 06.03.2019 до 31.05.2021 на загальну суму 86637,58 грн. (а. с. 65-112). У всіх платіжних документах в призначенні платежу відповідач вказував отримувача платежу УДКСУ у Галицькому районі м. Львова або місцевий бюджет Галицького району м. Львова і орендна плата за відповідний період.

Попри наявність доказів належного повідомлення судом першої інстанції відповідача про розгляд даної справи, судова колегія враховує доводи скаржника про його необізнаність із існуванням даного судового спору, а також про те, що оскаржуване судове рішення було ухвалено у першому судовому засіданні, як підставу для долучення до матеріалів справи нових доказів.

Львівській міській раді було надано усі належні можливості для надання пояснень чи заперечень щодо поданих відповідачем доказів оплат. Натомість, Львівська міська рада ухилилася від участі у даній справі на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Таким чином, з огляду на надані відповідачем докази внесення плати за користування земельною ділянкою у розмірі, що перевищує суму позовних вимог у даній справі, судова колегія вважає, що підстави для задоволення позову у даній справі відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на наведене, оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у зв`язку з нез`ясуванням обставин справи.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, у зв`язку із скасуванням рішення місцевого господарського суду та відмовою у позові у даній справі, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає покладенню на позивача. Враховуючи процесуальну поведінку відповідача та невчинення ним дій щодо отримання поштової кореспонденції від Господарського суду Львівської області, внаслідок чого нові докази до матеріалів справи він долучив на стадії апеляційного розгляду, судовий збір за розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції слід покласти на обидві сторони.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282 - 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Науково-виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Техномашприлад задоволити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 19.07.2021 у справі №914/1685/21 скасувати.

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати за розгляд справи судом першої інстанції покласти на позивача. Судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на сторони в рівних частинах.

Стягнути з Львівської міської ради (79008, Львівська обл., місто Львів, пл. Ринок, будинок 1, ідентифікаційний код 04055896) на користь Науково виробничого товариства з обмеженою відповідальністю Техномашприлад (79016, Львівська обл., місто Львів, вул. Городоцька, будинок 44, ідентифікаційний код 13819534) 1702,50 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Львівської області видати наказ на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 17.11.2021.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік