Постанова

від 11.11.2021 по справі 915/682/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 року Справа № 915/682/20 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: М.А. Мишкіної

суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко

секретар судового засідання Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від ПП «ЛАНИ УКРАЇНИ» - не з`явився;

від ТОВ «УКРАГРОРЕСУРС» - Гуменний Т.З.- за ордером;

від ТОВ «САН ФЛАУЕР» - не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу Приватного підприємства «ЛАНИ УКРАЇНИ»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 24 березня 2021 року

у справі №915/682/20

за позовом Приватного підприємства «ЛАНИ УКРАЇНИ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «САН ФЛАУЕР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОРЕСУРС»

про зобов`язання виконати умови договору поставки № 35 від 16.03.2020р.

встановив:

суддя суду першої інстанції: Адаховська В.С.

дата і місце ухвалення рішення: 24.03.2021р., м. Миколаїв, господарський суд Миколаївської області, зала судових засідань №823

повне рішення складено 09.04.2021р.

Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 11.11.2021р. згідно ст.ст.233, 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

встановив:

18.05.2020р. Приватне підприємство «ЛАНИ УКРАЇНИ» (далі - позивач, ПП «ЛАНИ УКРАЇНИ» ) звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОРЕСУРС» (далі - відповідач, ТОВ «УКРАГРОРЕСУРС» ), в якому просило зобов`язати відповідача виконати умови договору поставки № 35 від 16.03.2020 шляхом поставки насіння соняшника врожаю 2019 року відповідно до умов договору, стягнути витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач не виконав передбачений умовами договору поставки обов`язок поставити товар (насіння соняшнику урожаю 2019 року) в кількості перших 500 тонн товару, поставивши лише 274 тонни 376 кг.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.06.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «САН ФЛАУЕР» (далі - ТОВ «САН ФЛАУЕР» ).

06.07.2020 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову, зазначаючи, що між ним та позивачем були перемовини щодо укладення договору поставки №35 від 16.03.2020 (був намір щодо укладення договору), однак згоди щодо усіх істотних умов за результатами перемовин досягнуто не було, тому договір поставки фактично укладений не був. Натомість між позивачем та відповідачем був укладений договір зберігання майна №34 від 23.03.2020, який був укладений з метою подальшої реалізації поставленої продукції ПП «Лани України» за договором поставки, який мав бути укладений та умови якого повинні були бути узгоджені сторонами додатково. Відповідач передав на зберігання ТОВ «Сан Флауер» насіння соняшнику у кількості 304 т 320 кг. При цьому, у період з 25.03.2020 по час подання відзиву акти приймання-передачі або видаткові накладні на поставлену продукцію сторонами договору не складались та не підписувались. Відповідач неодноразово звертався до позивача з листами щодо врегулювання вказаного питання, однак відповіді не отримав. В подальшому відповідач отримав відомості від директора позивача Дубового І.А. про те, що він не підписував від імені ПП «Лани України» жодних договорів з ТОВ «Украгроресурс» та не доручав іншим особам вчиняти такі дії. З огляду на це відповідач вважає договір поставки №35 від 16.03.2020 неукладеним, що виключає можливість зобов`язання відповідача виконати його умови, у зв`язку з цим просить суд у задоволенні позову відмовити.

11.08.2020 від третьої особи надійшли письмові пояснення, в яких ТОВ «САН ФЛАУЕР» зазначає, що між ним та ПП «Лани України» був укладений договір на переробку давальницької сировини, на виконання умов якого було прийнято від позивача 370,264 тон насіння соняшнику та здійснено переробку отриманої сировини, отримано від ПП «Лани України» оплату за таку переробку та передано позивачу результати переробки давальницької сировини - олію соняшникову та шрот соняшниковий у повному обсязі. На підтвердження викладеного третьою особою надано копії відповідного договору на переробку давальницької сировини, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі сировини, рахунків на оплату та актів надання послуг з переробки і актів передачі готової продукції. Будь-які взаємовідносини між третьою особою та відповідачем відсутні, жодних договорів, угод та інших первинних документів між ними не складалось та не підписувалось. Крім того також відсутні будь-які трьохсторонні взаємовідносини (договори зберігання, купівлі-продажу, поставки тощо) між ТОВ «Сан Флауер» , ПП «Лани України» та ТОВ «Украгроресурс» .

10.09.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, за змістом якої позивач вважає доводи та аргументи відповідача такими, що не спростовують правової позиції позивача, викладеної в позовній заяві. Позивач зазначає, що фактично між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки, який відповідач виконав не в повному обсязі, відповідач зазначивши, що мав місце намір укладення договору, фактично підтвердив реальність укладення договору поставки №35, а висновок відповідача щодо недосягнення згоди щодо істотних умов договору не відповідає дійсності. Також позивач зазначив, що рішенням засновника позивача №1 від 20.02.2020 було уповноважено комерційного директора позивача Половка Ю.В. підписувати від імені підписанта (директора) позивача Дубового І.А. документи (контракти, угоди, договори тощо) в інтересах підприємства до призначення нового директора підприємства. Таким чином, на думку позивача, договір поставки є підписаним належним чином та укладеним. Окрім цього, позивач не визнає договір відповідального зберігання від 23.03.2020 №34 та звернувся до Господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом про визнання такого договору недійсним (справа №915/732/20). На підставі викладеного, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

25.01.2021 від ПП «Лани України» до суду надійшло клопотання про надання додаткових пояснень та доказів, в якому позивач повідомив суд, що рішенням суду від 17.11.2020 у справі №915/732/20 у задоволенні позову було відмовлено та судом в ході розгляду справи №915/732/20 було встановлено, що договір зберігання є фактично неукладеним.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021р. відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства ЛАНИ УКРАЇНИ , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю САН ФЛАУЕР до Товариства з обмеженою відповідальністю УКРАГРОРЕСУРС про зобов`язання виконати умови договору поставки № 35 від 16.03.2020р.

Рішення обгрунтоване посиланням на норми ст.ст. 11, 91, 92 , 207 (ч.2), 638 (ч.1), 640 (ч.1,2), 712 (ч.1,2) Цивільного кодексу України , ст..ст. 174, 265, Господарського кодексу України та вмотивоване наступним.

-спірний договір №35 від 16.03.2020 не можна визнати укладеним у розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Позивачем не заперечено та матеріалами справи не спростовано, що гр. ОСОБА_1 у спірний період був директором ПП «Лани України» . Відомостей щодо звільнення його з посади станом на 16.03.2020 (дату підписання спірного договору поставки) матеріали справи не містять. Наявна в матеріалах справи копія рішення засновника ПП «Лани України» від 20.02.2020 №1 про призначення комерційного директора ПП «Лани України» Половка Ю.В. відповідальним за перемови та прийняття рішень з усіх фінансових питань і також здійснювати всі інші необхідні дії в інтересах підприємства, що мають значний вплив на визначення загальної ділової політики підприємства та про уповноваження комерційного директора ПП «Лани України» Половка Ю.В. на підписання від імені підписанта (директора) приватного підприємства «Лани України» Дубового Ігоря Анатолійовича, документів (контрактів, угод, договорів інше) в інтересах підприємства до призначення нового директора підприємства, не може вважатись належним доказом наявності у Половка Ю.В. повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 ;

-копія договору поставки від 16.03.2020 №35 містить відомості щодо особи, яка його підписала з боку ПП «Лани України» - директор І.А. Дубовий. При цьому, позивачем підтверджено, що директор ПП «Лани України» ОСОБА_1 даний договір не підписував. Спірний договір поставки не підписаний з боку ТОВ «Украгроресурс» , що також підтверджено відповідачем та не заперечено позивачем. Матеріали справи також не містять доказів щодо внесення засновником ПП «Лани України» відомостей щодо зміни складу підписантів ПП «Лани України» та обсягу їх повноважень до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

-наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних (а.с.109-119 т.1) не містять жодного посилання на договір №35 від 16.03.2020, а тому не можуть бути доказом його часткового виконання сторонами. Посилання у накладних на договір №17/01-2020 Д з ТОВ «Сан Флауер» судом не приймається, оскільки даний договір укладений позивачем не з відповідачем, а з ТОВ «Сан Флауер» , та з умов даного договору не вбачається, що поставка насіння соняшнику має здійснюватися, зокрема, ТОВ «Украгроресурс» ;

- спірний договір №35 від 16.03.2020 не можна визнати укладеним у розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, оскільки сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, у суду відсутні правові підстави для визнання обов`язку відповідача вчинити певний обсяг дій з виконання умов договору поставки, який фактично є неукладеним.

22.07.2021р. до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства ЛАНИ УКРАЇНИ на рішення від 24.03.2021р., в якій скаржник просить суд скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає наступне:

- судом не надано правової оцінки пункту 4.2 Договору поставки від 16.03.2020 року № 35 відповідно до якого умови поставки Товару - DAP (місце поставки (пункт розвантаження): Україна, м. Нова Одеса, вул. Сеславинського, 28/1; вантажоодержувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ САН ФЛАУЕР , ЄДРПОУ 4097820, для ПП Лани України , ЄДРПОУ 3697373538 згідно договору № 17/01-2020), у відповідності з правилами Інтермс-2010 .

-судом не надано належної оцінки доводам апелянта в контексті фактичної поставки відповідачем 274 тони 346 кілограм (залікова вага) соняшника врожаю 2019 року на виконання вимог Договору поставки, що підтверджується реєстром товарно-транспортних накладних від 25.03.2020 № 536, від 25.03.2020 № 12, від 25.03.2020 № 55, від 25.03.2020 N~ 99, від 25.03.2020 № 1312, від 25.03.2020 № 0323, від 25.03.2020 № 22, від 27.03.2020 № 36, від 28.03.2020 № 42, від 31.03.2020 № 43, від 02.04.2020 № 5511, в яких серед іншого зазначено (надалі мовою оригіналу): Вантажоодержувач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОІО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ САН ФЛАУЕР Україна, м. Нова Одеса, вул. Сеславинського, 28/1, ЄДРПОУ 40978204), згідно договору № 17/01-2020 для ПП Лани України , код ЄДРПОУ 32227053.

- залишено поза увагою і не надано оцінки доводам апелянта щодо подій, що мали місце 31.03.2020 року під час постачання насіння соняшнику врожаю 2019 року, а саме: відповідальними працівниками третьої особи було встановлено факт невідповідності товару умовам пункту 2.2 Договору постачання, що підтверджується актом повернення машини (ДАФ д/н НОМЕР_1 , причеп НОМЕР_2 ), відповідно до якого, при повторному відборі проби показники по вологості та сміттєвої домішки відповідали таким даним: вологість - 19,8. при необхідних не більше - 8% (пункту 2.2 Договору), сміттєва домішка - 28,0 при необхідних - не більше 3% (пункту 2.2 Договору), у зв`язку з чим насіння соняшнику. - урожаю 2019 року прийомці не підлягало, (було повернуто Постачальнику).

- судом не надано належної оцінки доводам апелянта щодо прийнятого господарським судом Миколаївської області 17 листопада 2020 року рішення у справі № 915/732/20 за позовом позивача до відповідача, за участю третьої особи на стороні позивача ТОВ САН ФЛАУЕР , про визнання недійсним договору зберігання майна;

-обгрунтування та правові підстави, наведені в оскаржуваному рішенні, не можуть свідчити про те, що хоча договір не підписаний він фактично не виконувався.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021р. апеляційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику строк 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою від 13.09.2021р. поновлено ПП «ЛАНИ УКРАЇНИ» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Миколаївської області від 24 березня 2021 року у справі №915/682/20, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «ЛАНИ УКРАЇНИ» , встановлено іншим учасникам справи згідно з нормами ст.263 ГПК України строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 01.10.2021р.; роз`яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 01.10.2021р. подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань; зупинено дію рішення Господарського суду Миколаївської області від 24 березня 2021 року у справі №915/682/20; призначено справу №915/682/20 до розгляду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги.

ПП «ЛАНИ УКРАЇНИ» та ТОВ «САН ФЛАУЕР» своїх представників в засідання суду апеляційної інстанції не направили.

15.04.2021р. на сайті Південно-західного апеляційного господарського суду опубліковано повідомлення за посиланням (https://swag.court.gov.ua/sud4872/pres-centr/news/1106396/) про зупинення відправки судової кореспонденції, у зв`язку з відсутністю асигнувань на оплату послуг з відправки поштової кореспонденції та надсилання учасникам судових проваджень процесуальних документів виключно засобами електронного зв`язку.

Пунктом 2 наказу керівника апарату Південно - західного апеляційного господарського суду Про забезпечення фіксації повідомлення або виклику учасників справи від 20.04.2021 р. №6-ОД визначено помічникам та секретарям судових засідань використовувати шаблон Телефонограма для фіксації повідомлення або виклику учасників судових справ про судове засідання.

Учасники справи були повідомлені про час, день та місце розгляду справи шляхом направлення електронних копій ухвал від 13.09.2021р. (про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні), від 11.10.2021р. (про призначення справи до розгляду у судовому засіданні), від 02.11.2021р. (повідомлення про відкладення розгляду справи) на відомі суду електронні адреси, телефонограмами та додатково шляхом розміщення на офіційному сайті Судова влада публікацій про час, місце проведення та дату судових засідань.

Суд апеляційної інстанції ухвалив розглянути справу у судовому засіданні 11.11.2021р. з огляду тієї обставини, що явка учасників справи у судове засідання обов`язковою не визнавалась, та судом апеляційної інстанції вжито усіх можливих заходів для повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази стосовно фактів, наведених сторонами, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 16.03.2020р. Приватним підприємством Лани України (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю УКРАГРОРЕСУРС (постачальник) складено текст договору №35, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити насіння соняшника - врожаю 2019 року на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник забезпечує поставку товару, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його.

Відповідно до умов п. 2.2 договору сторони домовились, що якість товару відповідатиме базовим показникам: вологість - не більше 8%, сміттєва домішка - не більше 3%, масова частка олії у перерахунку на суху речовину - не менше 46%. Інші показники: олійна домішка - не більше 15,0%; кислотне число - не більше 2,2 мг КОН/г, решта показників - відповідно до ДСТУ 7011:2009 «Соняшник» .

За умовами п.2.3 даного договору при поставці товару, що не відповідає вимогам цього договору, а частині: зараження шкідниками, наявності ГМО, поставки товару, що не відповідає умовам п.1.3, 1.4 цього договору - покупець має право відмовити у прийомці товару без компенсації постачальнику понесених ним витрат та з відшкодуванням постачальником документально підтверджених витрат покупця.

Відповідно до п. 3.1 договору порядок розрахунків за товар (партію товару) визначається умовами цього договору.

В пункту 3.2 договору сторони погодили, що якщо інше не буде встановлено додатковими угодами до договору, покупець здійснює оплату вартості товару в такому порядку: оплата за товар здійснюється покупцем в гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 3 банківських днів з моменту передачі покупцеві (за даними реєстрів) перших 500 тон товару, в аналогічному порядку та строки оплачується решта вартості товару (з врахуванням толерансу); у разі поставки товару в обсязі, меншому ніж 500 тон, розрахунок здійснюється протягом 7днів з моменту передачі партії товару (за даними реєстрів) і такому порядку за аналогічну партію. При цьому постачальник направляє вимогу щодо оплати на адресу електронної пошти, що міститься в розділі 9 «Реквізити сторін» .

Відповідно до п.4.1 договору сторони домовились, що кількість товару, яка постачається на адресу покупця, орієнтовно складатиме 1000 тон +/- 10%. Остаточна кількість поставленого покупцю товару визначається сторонами шляхом підписання видаткових накладних.

Умови поставки товару - DAP (місце поставки (пункт розвантаження): Україна, м.Нова Одеса, вул. Сеславинського, 28/1, вантажоодержувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «САН ФЛАУЕР» для ПП «Лани України» згідно договору №17/01-2020) у відповідності з правилами «Інкотермс-2010» . У випадку розбіжностей умов цього договору з правилами «Інкотермс-2010» , пріоритет мають умови цього договору. Поставка товару здійснюється автомобільним транспортом. (п.4.2 договору).

Відповідно до п.8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами умов договору.

Наявна в матеріалах справи копія договору №35 від 16.03.2020 не містить підпису Яковенко Н.О. (директора ТОВ «Украгроресурс» ).

З боку ПП «Лани України» договір №35 від 16.03.2020 підписаний директором ПП «Лани України» Дубовим І.А. та скріплено печаткою приватного підприємства.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій товарно-транспортних накладних (а.с.109-119 т.1) замовник та вантажовідправник - ТОВ «Украгроресурс» передав перевізникам для перевезення вантаж (насіння соняшнику), вантажоотримувач - ТОВ «Сан Флауер» зг.дог. №17/01-2020 Д для ПП «Лани України» .

Позивач вказує, що підтвердженням що між ним та відповідачем був фактично укладений договір №35 від 16.03.2020 поставки насіння соняшнику є укладення між ПП «Лани України» , як замовником, та ТОВ «Сан Флауер» , як виконавцем договору №17/01-2020Д про перероблення давальницької сировини від 17.02.2020; копія рахунку на оплату ТОВ «Сан Флауер» №104 від 06.04.2020 та платіжні доручення №144 від 13.04.2020 та №145 від 15.04.2020, відповідно до яких позивач сплатив ТОВ «Сан Флауер» кошти в сумі 150130,0 грн. та 199346,92 грн. відповідно з призначенням платежу оплата за переробку давальницької сировини, послуг з очистки та сушіння згідно рахунку №104 від 06.04.2020р.(а.с.120-126,133-135 т.1).

До позову також додано копію вимоги про спонукання виконання договору поставки від 16.03.2020р. №35, адресовану ТОВ УКРАГРОРЕСУРС , в якій ПП «Лани України» , посилаючись на ухилення відповідачем від виконання умов договору без пояснень причин такого невиконання, вимагало відновити поставку товару у тому числі з обов`язковим дотриманням вимог п.2.2 договору поставки.

Доказів отримання вказаної вимоги відповідачем, як і доказів її направлення на адресу ТОВ УКРАГРОРЕСУРС позивачем не надано.

Звертаючись до господарського суду з позовом про зобов`язання ТОВ УКРАГРОРЕСУРС виконати умови договору поставки №35, позивач зазначав, що відповідачем було поставлено лише частину товару 274 т. 346 кг. замість обумовлених в договорі 500т. , а відтак відповідачем не виконано умови договору поставки №35 та станом на час подання позову зобов`язання не виконано.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову,з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч. 2 вказаної норми)

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами; 2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу; 4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) .

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2020 у справі №145/2047/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, договір поставки №35 від 16.03.2020р. не підписаний з боку ТОВ «Украгроресурс» , що не заперечується позивачем.

Відповідно до п.8.1 договору поставки договір вступає в силу з момент його підписання.

Враховуючи викладене, оскільки Договір поставки відповідач не підписував, договір не є вчиненим, та, відповідно, у суду відсутні підстави для визнання обов`язку відповідача вчинити певний обсяг дій з виконання умов такого договору поставки.

Щодо доводів позивача стосовно часткового виконання умов спірного договору шляхом поставки відповідачем 274т 346кг соняшнику врожаю 2019 року на передбачену у п.4.2 Договору адресу, що підтверджується товарно-транспортними накладними №536, №12,№55,№99, №1312, №0323, №22, №36, №42, №43, №5511 колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказані накладні не містять посилання на договір №35 від 16.03.2020, а тому не можуть бути доказом в підтвердження його часткового виконання відповідачем, оскільки відсутні підстави вважати, що вони свідчать про поставку товару позивачу саме за договором №35, що є підставою позову ПП Лани України .

Та обставина, що відповідачем було поставлено 274т 346кг соняшнику врожаю 2019 року за адресою вказаною в п.4.2 договору №35 та вказаному у зазначеному пункті вантажоодержувачу (ТОВ Сан Флауер ) не є належним доказом поставки насіння соняшнику саме на виконання умов договору поставки №35, таких даних товарно-транспортні накладні не містять.

Не є таким доказом посилання у даних накладних на договір №17/01-2020 Д про перероблення давальницької сировини, укладений позивачем з ТОВ «Сан Флауер» оскільки ТОВ «Украгроресурс» не є стороною договору №17/01-2020 Д, тоді як відносини ТОВ «Сан Флауер» та ПП Лани України з виконання умов договору №17/01-2020 Д (поставка продукції, її оплата, тощо) не входять до предмета доказування в межах розглядуваної справи.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви Дубового І.А., підписом якого як директора ПП Лани України скріплений договір поставки №35, Дубовий І.А. стверджує, що не вступав в жодні правовідносини з ТОВ Украгроресурс та ТОВ Сан Флауер , договорів зберігання та поставки не підписував. Ця заява є письмовим доказом, який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 04.03.2021 у справі № 908/1879/17.

Колегія суддів констатує, що в даному випадку позивачем не доведено виконання відповідачем умов договору №35, зокрема поставки насіння соняшнику 2019 року саме на виконання умов вказаного договору №35, договір як правочин не є вчиненим, а тому у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача виконати умови такого договору.

Аргументи скаржника з приводу неврахування судом висновків господарського суду, викладених в ухваленому у іншій господарській справі рішенні за наслідком розгляду позову про визнання недійсним договору зберігання майна, колегія суддів вважає неспроможними слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та ухвалення іншого, оскільки умови договору зберігання, його виконання, тощо, не було в мотивах відмови суду у задоволенні позову про зобов`язання ТОВ «Украгроресурс» виконати умови договору поставки №35 та з урахуванням висновків про невчинення правочину не можуть вплинути на результати вирішення даного спору.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні, доводи апеляційної скарги загалом не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин рішення господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021р. залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення (з урахуванням викладених мотивів апеляційного господарського суду) .

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ПП ЛаниУкраїни залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 24.03.2021р. у справі №915/682/20 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ПП Лани України .

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 16.11.2021р.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя О.Ю. Аленін

Суддя Л.В. Лавриненко