Рішення

від 09.11.2021 по справі 904/6726/20 (451/1543/17)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2021м. ДніпроСправа № 904/6726/20 (451/1543/17) за позовом ОСОБА_1 , с.Оглядів Радехівський район Львівська область

до відповідача-1- Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ", м.Дніпро

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ", с.Заводське Буський район Львівська область

про стягнення суми 66 330, 00 грн.

Суддя Суховаров А.В.

За участю секретаря судового засідання Рудь В.Г.

Представники:

позивач: не з`явився;

відповідач-1: Рибалко М.А., посв. адв. №2719 від 12.06.2020;

відповідач-2: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні господарського суду Дніпропетровської області перебуває справа №904/6726/20 за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" про визнання банкрутом на стадії ліквідації.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід-Агро-Львів" з позовом до Радехівського районного суду Львівської області про солідарне відшкодування боргу у вигляді неповної сплати орендної плати за 2016-2018р.р. та збитків (шкоди) у вигляді упущеної вигоди за самовільне використання землі за період з 2012-2019 р.р. у розмірі 66 330, 00 грн. та судового збору.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає про порушення відповідачем-1 зобов`язань з внесення орендних платежів за договорами оренди землі №300 від 04.01.2012, №238 від 04.01.2012. Разом з тим, позивач вказує, що за змістом договору оренди №324 від 04.01.2012 користування земельною ділянкою здійснюється відповідачем-2 за відсутності правових підстав, оскільки станом на час укладення вказаної угоди орендодавець земельної ділянки ОСОБА_2 померла. Таким чином, позивачем розраховано суму своєї упущеної вигоди за час неправомірного користування земельною ділянкою відповідачем-2.

За змістом відзиву (від 31.01.2018) ТОВ "Приват-Агро-Львів" заперечує проти позову, зазначає, що внесення орендних платежів здійснено в повному обсязі. Разом з тим, ТОВ "Приват-Агро-Львів" вказує про безпідставність вимог позивача в частині стягнення збитків, з огляду на відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу. Крім того, ТОВ "Приват-Агро-Львів" зазначає, що позивачем здійснено розрахунок збитків не уповноваженим суб`єктом та всупереч Методики з визначення розміру шкоди, затвердженої постановою КМУ від 25.07.2007 №963.

Згідно пояснень від 19.04.2018 позивач наполягає на задоволенні вимог, викладених у позові, вказує, що відповідачем-2 збільшено відсоток орендної плати до 10% у 2017 році. Також, позивач вказує, що внесення орендної плати відповідачем-1 здійснено без врахування індексації. До того ж, позивач вказує, що договір №324 від 04.01.2012 є нікчемним, оскільки укладений з орендодавцем, який станом на час укладення договору, помер. Також, позивач зазначає про обґрунтованість розміру заявлених до стягнення з відповідачів збитків у вигляді упущеної вимоги.

За змістом відзиву (від 11.12.2020) ТОВ "Приват-Агро-Львів" вказує, що орендарем внесено орендну плату з врахуванням індексу інфляції згідно приписів п.7 Договорів №300 від 04.01.2012, №238 від 04.01.2012, в той час як підстави для врахування додатково індексу інфляції для визначення розміру орендної плати у ТОВ "Приват-Агро-Львів" відсутні. Також, ТОВ "Приват-Агро-Львів" зазначає про відсутність підстав для стягнення збитків на користь позивача за наявності укладеного договору оренди землі №324 від 04.01.2012. Крім того, ТОВ "Приват-Агро-Львів" вказує, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили стосовно будь-якої особи ТОВ Приват-Агро-Львів щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 КК України або постанови про притягнення до адміністративної відповідальності Кодексу України про адміністративні правопорушення за самовільне зайняття земельної ділянки кадастровий номер 4623983800:06:000:0305. До того ж, позивачем не надано доказів на підтвердження встановлення Держгеокадастром та його територіальними органами факту порушення порядку набуття права на землю відповідачем та самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 4623983800:06:000:0305. Також, ТОВ "Приват-Агро-Львів" вказує, що розмір збитків, визначений позивачем не може бути використаний судом, оскільки здійснений не суб`єктом уповноваженим на його проведення згідно Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам та не у відповідності з Методикою визначення розміру шкоди.

Згідно пояснень ТОВ "Захід-Агро-Львів" (від 22.02.2021) відповідач-2 заперечує проти позову, з огляду на відсутність доказів на підтвердження обґрунтованості вимог позивача щодо понесення ним збитків у вигляді упущеної вигоди, заявленої до стягнення з відповідачів.

За змістом пояснень (від 22.02.2021) ТОВ "Приват-Агро-Львів" заперечує проти позову з підстав, викладених у відзиві від 11.12.2020.

Ухвалою Радехівського районного суду Львівської області від 23.04.2021 цивільну справу №451/1543/17 за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ" та відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ" про солідарне відшкодування боргу у вигляді неповної сплати орендної плати за 2016-2018р.р. та збитків (шкоди) у вигляді упущеної вигоди за самовільне використання землі за період з 2012-20119 р.р. у розмірі 66 330, 00 грн. та судового збору передано до господарського суду Дніпропетровської області в порядку частин 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства для розгляду в межах справи №904/6726/20 за заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" до Товариства з обмежено відповідальністю "Приват-Агро-Львів" про визнання банкрутом.

Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.05.2021 матеріали справи №904/6726/20(451/1543/17) передано на розгляд судді Суховарову А.В.

Ухвалою суду від 21.05.2021 справу №904/6726/20(451/1543/17) прийнято до розгляду в межах справи №904/6726/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів"; відкрито провадження у справі №904/6726/20(451/1543/17) в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Разом з тим, 21.05.2021 судом ухвалено надати відповідачу-1, -2 в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відзиву на позовну заяву; відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати заперечення на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відповіді на відзив.

Ухвалою від 20.07.2021 судом здійснено перехід до розгляду справи №904/6726/20(451/1543/17) за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 05.08.2021.

04.08.2021 від відповідача-1 надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач-1 заперечує проти позову, вказує, що умовами договорів оренди передбачено внесення орендної плати у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки орендованих земельних ділянок, що суперечить нарахуванням позивача. Разом з тим, позивач вказує, що внесення орендної плати здійснено відповідачаем-2 з переплатою, а відтак відсутні підстави вважати наявною заборгованість по орендній платі відповідача-1 перед позивачем. Крім того, за змістом наданого відзиву відповідач-1 вказує, що орендарем внесено орендну плату з врахуванням індексу інфляції згідно приписів п.7 Договорів №300 від 04.01.2012, №238 від 04.01.2012, в той час як підстави для врахування додатково індексу інфляції для визначення розміру орендної плати у ТОВ "Приват-Агро-Львів" відсутні. Також, відповідач-1 зазначає про відсутність доказів на підтвердження обставин щодо самовільного користування відповідачами земельною ділянкою з кадастровим номером 4623983800:06:000:0305 за наявності договору оренди землі №324 від 04.04.2012. Разом з тим, відповідач-1 вказує, що договір оренди землі №324 укладений 15.09.2010 року, що вбачається з акта приймання-передачі земельної ділянки, в той час як його державна реєстрація відбулась у 2012 році, тому початок перебігу терміну дії договору, укладеного з орендодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , припадає на дату його держаної реєстрації. Крім того, відповідач-1 вказує, що в матеріалах справи відсутній вирок суду, який набрав законної сили стосовно будь-якої особи ТОВ «Приват-Агро-Львів» щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.197-1 КК України або постанови про притягнення до адміністративної відповідальності Кодексу України про адміністративні правопорушення за самовільне зайняття земельною з кадастровим номером 4623983800:06:000:0305. До того ж, позивачем не надано доказів на підтвердження встановлення Держгеокадастром та його територіальними органами факту порушення порядку набуття права на землю відповідачем та самовільного зайняття земельної ділянки з кадастровим номером 4623983800:06:000:0305. Також, ТОВ "Приват-Агро-Львів" вказує, що розмір збитків, визначений позивачем не може бути використаний судом, оскільки здійснений не суб`єктом уповноваженим на його проведення згідно «Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» та не у відповідності з Методикою визначення розміру шкоди.

Ухвалою суду від 05.08.2021 відкладено підготовче засідання на 07.09.2021

17.08.2021 від позивача надішли пояснення на відзив відповідача-1, згідно яких позивач зазначає, що орендна плата підлягає розрахунку за ставкою 10% від розміру нормативно-грошової оцінки земельної ділянки. Разом з тим, позивач наполягає на правомірності здійсненого ним нарахування індексу інфляції щодо суми орендної плати, з огляду на відсутність передбаченої умовами договору автоматичної щорічної індексації суми орендної плати. Також позивач наполягає на факті самовільного зайняття відповідачами земельної ділянки, яка успадкована позивачем. Крім того, позивач зазначає про факт безпідставного користування земельною ділянкою з моменту укладення договору у 2010 році до факту його державної реєстрації у 2012 року.

Ухвалою суду від 07.09.2021 підготовче засідання відкладено на 20.09.2021.

Ухвалою суду від 20.09.2021 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в засіданні на 19.10.2021.

У зв`язку з перебуванням судді Суховарова А.В. на лікарняному, судове засідання, призначене на 19.10.2021, не відбулось.

Ухвалою суду від 26.10.2021 судове засідання призначено на 09.11.2021.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 09.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

04.01.2012 між ОСОБА_3 (орендодавцем) та ТОВ "Приват-Агро-Львів" (орендарем) укладено договір оренди землі №300 (далі - договір оренди №300), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходяться на території Оглядівської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1, 3412 га.; кадастровий номер №4623983800:06:000:0306; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 21 780, 02 грн. (розділ 2 договору оренди №300).

Договір укладено на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (розділ 2 договору оренди №300).

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, що складає 653, 40 грн. (розділ 6 договору оренди №300).

Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (розділ 7 договору оренди №300).

Орендна плата вноситься з 01.08 по 31.12 щорічно (розділ 8 договору оренди №300).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 1% несплаченої суми за кожний день прострочення (розділ 11 договору оренди №300).

04.01.2012 між ОСОБА_3 (орендодавцем) та ТОВ "Приват-Агро-Львів" (орендарем) укладено договір оренди землі №238 (далі - договір оренди №238), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходяться на території Оглядівської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1, 3413 га.; кадастровий номер №4623983800:06:000:0298; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 21 780, 02 грн. (розділ 2 договору оренди №238).

Договір укладено на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (розділ 2 договору оренди №238).

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, що складає 653, 40 грн. (розділ 6 договору оренди №238).

Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (розділ 7 договору оренди №238).

Орендна плата вноситься з 01.08 по 31.12 щорічно (розділ 8 договору оренди №238).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 1% несплаченої суми за кожний день прострочення (розділ 11 договору оренди №238).

Позивач вказує, що за відповідачами обліковується заборгованість зі сплати орендних платежів та пені на загальну суму 11 372, 00 грн., що виникла внаслідок неврахування останніми індексу інфляції у 2018 році під час внесення на користь позивача орендних платежів за користування земельними ділянками згідно договорів оренди №238, №300.

Разом з тим, позивач вказує про безпідставне користування відповідачем-1, -2 земельною ділянкою з кадастровим номером 4623983800:06:000:0305.

За змістом поданих матеріалів, 04.01.2012 між ОСОБА_2 (орендодавцем) та ТОВ "Приват-Агро-Львів" (орендарем) укладено договір оренди землі №324 (далі - договір оренди №324), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходяться на території Оглядівської сільської ради.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 8483 га.; кадастровий номер №4623983800:06:000:0305; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 13 472, 66 грн. (розділ 2 договору оренди №324).

Договір укладено на 10 років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Після закінчення строку дії договору орендар повинен не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (розділ 3 договору оренди №324).

Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік, що складає 413, 18 грн. (розділ 6 договору оренди №324).

Обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексів інфляції (розділ 7 договору оренди №238).

Орендна плата вноситься з 01.08 по 31.12 щорічно (розділ 8 договору оренди №324).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 1% несплаченої суми за кожний день прострочення (розділ 11 договору оренди №324).

Позивач вказує, що використання переданої в оренду за договором оренди №324 земельної ділянки від 04.01.2012 здійснюється відповідачем-1, -2 за відсутності правової підстави, оскільки укладення вказаного договору відбулось 04.01.2012 від імені орендодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

За викладених обставин, позивач вказує, що відповідачами порушено його право, як спадкоємця ОСОБА_2 на користування земельною ділянкою (кадастровий номер №4623983800:06:000:0305), у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою щодо стягнення завданих йому збитків у вигляді упущеної вигоди, яка, згідно розрахунків позивача становить суму 61 601, 00 грн.

Суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів заборгованості зі сплати орендних платежів та пені, суд зазначає наступне.

За результатом дослідження поданих матеріалів, судом встановлено наявність між позивачем та відповідачами суперечностей щодо розміру заявленої до стягнення з відповідачів суми орендних платежів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку згідно уточнених позовних вимог (а.с.105,т.1) розмір основного боргу та пені за договорами оренди №300, №328 становить суму 6 239, 00 грн.

В обґрунтування здійснення нарахування орендної плати у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, позивач посилається, зокрема, на лист ТОВ Приват-Агро-Львів (а.с.139, т.1), згідно якого у 2017 році орендна плата становить 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Між тим, господарський суд зазначає про відсутність доказів внесення змін до розділу 6 вищевказаних договорів оренди в частині збільшення розміру орендної плати, а тому підстави для нарахування орендної плати за ставкою 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, відсутні, в той час як посилання на лист ТОВ Приват-Агро-Львів свідчить про наявність у відповідача-1 права на внесення орендної плати у визначеному в ньому розмірі, проте не передбачає такого обов`язку для орендаря та не є доказом внесення змін до договору оренди землі в частині розміру орендної плати.

З урахуванням викладеного, орендна плата за користування змеленими ділянками згідно договорів оренди №300, №328 підлягає розрахунку за ставкою 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що визначено приписами пункту 6 вищевказаних угод.

Згідно приписів ст. 1 ЗУ "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями ч.1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (п.3 ч. 1 ст. 15 ЗУ "Про оренду землі").

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (ст. 21 ЗУ "Про оренду землі").

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України "Про оцінку земель" для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка.

Крім цього, за змістом статті 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Аналіз наведених положень ПК України, Закону України "Про оцінку земель" та Закону України "Про оренду землі" дає підстави для висновку, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретного розміру орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначено в договорі оренди. ПК України передбачає порядок визначення орендної плати за землю, а тому саме у договорі оренди визначаються розмір та умови сплати орендної плати.

Господарський суд вказує, що нормами статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Законодавчо не передбачено автоматичної зміни розміру орендної плати за договором оренди землі з урахуванням щорічної індексації нормативної грошової оцінки. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, однак індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати. Водночас, з урахуванням положень статті 21 Закону України "Про оренду землі" та принципу свободи договору, сторони договору оренди землі можуть передбачити саме автоматичну щорічну індексацію нормативної грошової оцінки для визначення розміру орендної плати за договором оренди землі. Проте у такому разі, зважаючи на природу індексації, одночасна подвійна індексація орендної плати та індексація нормативної грошової оцінки не повинна застосовуватися.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд в постанові від 16.03.2020 №922/1658/19.

За викладених обставин, підстави для врахування додатково показника споживчих цін (індексу інфляції) для визначення розміру орендної плати у 2016 році за вищевказаними договорами відсутні, в той час як розмір орендної плати за 2017, 2018 роки підлягає розрахунку з врахуванням додатково індексу інфляції у 2017 та 2018 році, оскільки розмір нормативно-грошової оцінки земельних ділянок у 2017 та 2018 році визначено без врахування індексу інфляції за вказані періоди.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунок орендної плати, господарський суд зазначає, що розмір орендної плати за договорами оренди земельної ділянки оренди №238, №300 підлягає обчисленню наступним чином:

- за 2016 рік: 32 642, 80 грн. (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016) х 3% = 979, 28 грн. - 19,5% (18% - ставка податку бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) + 1,5% - ставка військового збору) = 788, 33 грн. х 2 (кількість земельних ділянок) = 1 576, 66 грн. (сплачено орендарем (а.с.44, т.1);

- за 2017 рік: 32 642, 80 грн. (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2016) х 3% = 979, 28 грн.

979, 28 грн. х 113,66874393 (індекс інфляції з січня 2017 року по грудень 2017 року)

: 100 = 1113, 05 грн. - 19,5% (18% - ставка податку бази оподаткування щодо

доходів, нарахованих (виплачених, наданих) + 1,5% - ставка військового збору) =

= 896, 01 грн. х 2 (кількість земельних ділянок) = 1 792, 02 грн., яка, зокрема

сплачена орендарем шляхом перерахування на користь орендодавця суми

2 628, 00 грн., що не заперечується позивачем;

- за 2018 рік: 32 642, 80 грн. (нормативно-грошова оцінка земельної ділянки станом на

01.01.2016) х 3% = 979, 28 грн.

979, 28 грн. х 109,77710387 (індекс інфляції з січня 2018 року по грудень 2018 року)

: 100 = 1075, 03 грн. - 19,5% (18% - ставка податку бази оподаткування щодо

доходів, нарахованих (виплачених, наданих) + 1,5% - ставка військового збору) =

= 865, 40 грн. х 2 (кількість земельних ділянок) = 1 730,80 грн. - орендарем сплачено

поштовим переказом від 12.03.2019;

За викладених обставин, суд дійшов висновку щодо належного виконання орендарем зобов`язань в частині сплати орендних платежів на умовах, визначених приписами пункту 6 договорів оренди земельної ділянки №238, №300.

Щодо вимог позивача в частині сплати пені за прострочення внесення орендних платежів, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, оскільки орендна плата внесена орендарем у строки, визначені відповідними умовами договорів оренди, що вбачається з наступного.

Умовами розділу 8 договору оренди земельної ділянки оренди №238, №300 визначено, що орендна плата вноситься з 01.08 по 31.12 щорічно, а обчислення орендної плати, у відповідності до розділу 7 договорів, здійснюється з урахуванням індексу інфляції, проте індекс інфляції можливо встановити після закінчення відповідного періоду, тому орендні платежі підлягають сплаті орендарем після встановлення сторонами договору суми орендної плати з урахуванням індексу інфляції, що вбачається можливим після закінчення відповідного періоду для встановлення інфляції.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів збитків у вигляді упущеної вигоди, суд зазначає наступне.

Позивач вказує, що ТОВ "Приват-Агро-Львів", а в подальшому ТОВ "Захід-Агро-Львів" самовільно зайняло земельну ділянку загальною площею 0,8483 га кадастровий номер 4623983800:06:000:0305, внаслідок чого позивач позбавлений можливості здійснювати на ній власну господарську діяльність, у зв`язку з чим йому було завдано збитки у вигляді неодержаного доходу (упущеної вигоди) у розмірі сумі 61 601, 00 грн.

Відповідно до приписів ст.ст. 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельними кодексом України.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Згідно ст. 211 Земельного кодексу України, за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст.10 Закону України Про державний контроль за охороною та використанням земель державний інспектор у сфері державного контролю за використанням і охороною земель має право, зокрема, безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель.

Як вбачається з відповіді Оглядівської сільської ради Радехівського району Львівської області (а.с.39, т.1), земельна ділянка, що належала на праві власності ОСОБА_2 , за період з 2012-2017р.р., використовувалась ТОВ Приват-Агро-Львів згідно договору оренди.

23.09.2020 на вимогу ОСОБА_1 комісією проведено огляд використання належних позивачу на праві власності земельних ділянок, за результатом якого встановлено, що земельна ділянка з кадастрових номером 4623983800:06:000:0305 розташована в земельному масиві урочища Бур с.Дубини Оглядівського старостинського округу використовується ТОВ Захід-Агро-Львів згідно договору про спільну діяльність з ТОВ Приват-Агро-Львів , починаючи з 2018 року, на яких дозріває посіяна кукурудза, власником якої є суб`єкт господарювання в Старостинському окрузі ТОВ Захід-Агро-Львів , який сплачує земельний податок до місцевого бюджету з вказаних земель.

Як встановлено у частині 2 ст. 116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України), а згідно зі статтею 126 того ж Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до заповіту ОСОБА_2 від 26.12.2001 (а.с.9, т.1) належне їй майно після її смерті передається спадкоємцю - ОСОБА_3 .

Згідно свідоцтва про право на смерть (а.с.11, т.1) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За викладених обставин, земельна ділянка кадастровий номер №4623983800:06:000:0305 перебувала у користуванні ТОВ Приват-Агро-Львов у період 2012-2017р.р. на підставі договору оренди земельної ділянки №324 від 04.01.2012, який є нікчемним в силу приписів ч.2 ст. 215 ЦК України.

Як вбачається з протоколу Оглядівської сільської ради Радехівського району Львівської області від 25.03.2018 (а.с.141, т.1) директором ТОВ Захід-Агро-Львов зазначено про вчинення дій щодо переоформлення земельних паїв з померлих на їх спадкоємців.

Згідно відповіді, наданої в.о.старости Оглядівського старостниського округу Радехівської міської ради (а.с.142, т.1) на запит ОСОБА_1 від 10.07.2019, земельна ділянка кадастровий номер №4623983800:06:000:0305, що належать громадянину ОСОБА_1 , використовується ТОВ Захід-Агро-Львів згідно укладеного з ОСОБА_1 договору оренди.

За змістом свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.11.2017 після смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_3 , земельна ділянка з кадастрових номером 4623983800:06:000:0305 успадкована ОСОБА_1 .

Згідно інформації Державного земельного кадастру станом на 24.02.2021 право власності на земельну ділянку кадастровий номер №4623983800:06:000:0305 зареєстровано за ОСОБА_1 17.11.2017 року.

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки №324 від 04.01.2012, орендодавцем ОСОБА_2 передано ТОВ Приват-Агро-Львів в платне користування земельну ділянку кадастровий номер №4623983800:06:000:0305 загальною площею 0,8483 га.

За змістом довідки Виконавчого комітету Радехівської міської ради Львівської області №122 від 09.02.2021 (а.с.199, т.1) земельні ділянки, що належать громадянину ОСОБА_1 , використовуються ТОВ Захід-Агро-Львів згідно укладених договорів оренди.

З огляду на відсутність в матеріалах справи договорів оренди землі, укладених між позивачем та відповідачем-1, -2, суд дійшов висновку щодо обгрунтуваності тверджень позивача в частині користування земельною ділянкою кадастровий номер №4623983800:06:000:0305 відповідачем-1 у період з 2012-2017р.р. та відповідачем-2 з 2018 року за відсутністю правових підстав.

Між тим, відповідно до приписів частини 1 статті 1230 Цивільного кодексу України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов`язаннях.

За викладених обставин, відсутність договірних зобов`язань між відповідачем-1, -2 та спадкодавцем, виключає підстави для відшкодування збитків спадкоємцем до часу оформлення спадщини.

Відповідно до п. 3.7 постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" власники землі та землекористувачі мають право на захист своїх прав шляхом стягнення збитків з особи, яка вчинила неправомірні дії щодо відповідних земельних ділянок, у випадках, встановлених главою 24 ЗК України, та за процедурою, передбаченою Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" передбачено, що відшкодуванню підлягають також інші збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц та постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі №902/761/18.

Отже, саме ОСОБА_1 , як особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, має довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від збору врожаю сільськогосподарських культур, так і розмір цього доходу.

Відповідно до пунктів 1, 2, 5 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок. Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії. Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій.

Таким чином, передумовою для відшкодування збитків є комісійний акт визначення розміру збитків, затверджений відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, проте матеріали справи не містять вказаного акту,

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Згідно ст. 157 Земельного кодексу України порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару гранту) без спеціального дозволу , затверджених наказом Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 року №110, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Таким чином, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної юридичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є зазначені документи в їх сукупності, оскільки саме вони можуть підтвердити сам факт самовільного зайняття земельної ділянки, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав. До матеріалів справи зазначені докази не надано.

Вказана обставина не свідчить про неможливість стягнення упущеної вигоди на тій лише підставі, що її розмір не може бути встановлений з розумним ступенем достовірності без застосування Методики, без дослідження інших доказів, що фактично позбавило б позивача можливості відновити його порушене право, щодо захисту якого подано позов, натомість матеріали справи не містять належних доказів вжиття позивачем заходів щодо отримання вигоди та наявності у позивача реальної можливості отримати таку вигоду у випадку відсутності неправомірних дій відповідачів, про вчинення яких стверджує позивач.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Крім того, необхідно враховувати, що у ринкових відносинах на рішення того чи іншого покупця щодо вибору продавця товарів, робіт, послуг, впливає значна кількість факторів, як і сама кількість покупців та їх потреба у відповідному обсязі товарів, робіт, послуг, у кожний окремий період є змінною величиною та залежить від різних чинників.

Зокрема, основними факторами, що впливають на попит, є: ціни на товари та послуги; доходи споживачів; ціни на товари-замінники; сезонність; зміна смаку споживачів; кількість споживачів; очікування споживачів; зміна потреб і моди; реклама.

Вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести, що за звичайних обставин він мав реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу; при цьому протиправні дії відповідача є причиною, а збитки, які виникли, - наслідком такої протиправної поведінки.

Для прийняття рішення про повне відшкодування упущеної вигоди протиправні дії відповідача мають бути єдиною і достатньою причиною неотримання позивачем доходу, на одержання якого позивач мав реальні підстави розраховувати.

Разом з тим, сума збитків, яку позивач просить стягнути, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання доходу позивачем, тоді як теоретична можливість одержання доходів не може бути підставою для стягнення збитків чи майнової шкоди.

На підтвердження розміру завданої шкоди позивачем надано інформацію щодо врожайності зернових культур у Радехівському районі за 2012-2017, інформацію щодо середніх цін на реалізацію сільськогосподарських культур у сільськогосподарських підприємствах Львівської області у 2012-2016р.р. та за січень 2017 року за даними державного статистичного спостереження №21-заг (річна, місячна) Звіт по реалізацію продукції сільського господарства , інформацію щодо закупівельних цін на картоплю у вересні 2019 року у с.Огляів, інформацію щодо врожайності картоплі на присадибних ділянках мешканців Старостинського округу у 2019 році.

За викладених обставин, при визначенні розміру упущеної вигоди позивачем було здійснено розрахунок (а.с.105-107, т.1) виходячи із вартості та показників врожайності сільськогосподарських культур, в той час як в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували намір позивача та можливості вирощувати саме ці сільськогосподарські культури (з відповідними якісними характеристиками), у зв`язку з чим позивач придбав би для цього посівний матеріал, добрива та мав для цього відповідну техніку, а також докази укладення позивачем договорів на реалізацію врожаю сільськогосподарських культур за вказаною ціною продажу та обсягами продажу для визначення, який дохід позивач міг реально одержати в результаті вирощування та збору врожаю, якби відповідачем-1,-2 не було б порушено його прав, розрахунку витрат, які позивач мав понести, в результаті вирощування та збору врожаю, якби відповідачі не зайняли спірну земельну ділянку, та які підлягали відрахуванню з визначеної позивачем суми упущеної вигоди, зокрема, витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для обробітку відповідної площі під посів сільськогосподарських культур, витрати на обробіток цієї площі, витрати на амортизацію техніки, витрати на виплату заробітної плати, сплату податків тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до приписів ГПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 2, 4, 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Отже, за змістом наведеної норми всі докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована.

Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом доказів з пропущенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Відповідно до ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Саме законом (статтею 80 ГПК України) встановлено строк на подання позивачем доказів, які повинні бути поданими позивачем разом з поданням позовної заяви.

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на відсутність належних та допустимих доказів обґрунтованості і реальності розміру збитків, які позивач просить стягнути з відповідачів у вигляді завданої йому шкоди, а також недоведеності прямого причинного зв`язку між витратами позивача та протиправною поведінкою відповідачів, підстави для стягнення з відповідачів збитків у вигляді упущеної вигоди відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТ-АГРО-ЛЬВІВ" (49040, м.Дніпро, Соборний район, пр.Праці, буд.2Т, кім.17, ідентифікаційний номер юридичної особи 33176534) та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАХІД-АГРО-ЛЬВІВ" (80522, Львівська область, Буський район, с.Заводське, вул. Грушвського, буд. 2, ідентифікаційний номер юридичної особи 41671566) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.11.2021.

Суддя А.В. Суховаров