Постанова

від 26.10.2021 по справі 158/2991/20

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/2991/20 Головуючий у 1 інстанції: Поліщук С. В. Провадження № 22-ц/802/1093/21 Категорія: 62 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_5 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 травня 2021 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулась в суд із зазначеним позовом.

Покликалась на те, що рішенням Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області № 6/4 від 03 квітня 1996 року її матері ОСОБА_6 було передано безкоштовно у приватну власність на постійне користування земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства та садівництва загальною площею 0,68 га, із яких: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,43 га - для ведення особистого підсобного господарства. За життя ОСОБА_6 державні акти на право власності на земельних ділянок не отримала, процедури приватизації земельної ділянки не завершила.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла. Спадкоємцями першої черги майна та майнових прав померлої є вона - ОСОБА_2 , її рідна сестра - відповідач по справі ОСОБА_7 та племінниця - відповідач по справі ОСОБА_3 .

Вказувала, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 серпня 2013 року за відповідачем ОСОБА_3 визнано право власності на житловий будинок з надвірними господарськими спорудами, розташований на земельній ділянці площею 0,25 га за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8 , який був спадкоємцем померлої ОСОБА_6 за заповітом, та вступив у фактичне володіння спадковим майном, однак не оформив своїх спадкових прав, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того позивач ОСОБА_2 зазначала, що нотаріальною конторою їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, загальною площею 0,68 га. розташовану в с. Бодячів, Ківерцівського району Волинської області, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця - ОСОБА_6 .

Оскільки, спадкодавець ОСОБА_6 за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,43 га. з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Бодячів, Ківерцівського району Волинської області, однак на час смерті процес приватизації вказаної земельної ділянки не завершила, то позивач як спадкоємець першої черги за законом просила суд визнати за нею право на завершення приватизації цієї земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті спадкодавця ОСОБА_6 та право на здійснення реєстрації права власності на дану земельну ділянку на її ім`я.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 травня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій на рішення апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просила його скасувати як незаконне, прийняте судом з порушенням норм матеріального і процесуального права, без належної оцінки всіх зібраних доказів та хибними висновками по суті спору, які не відповідають дійсним обставинам справи, і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про визнання за позивачем в порядку спадкування права на завершення приватизації спірної земельної ділянки та реєстрації права власності за позивачем на цю ж земельну ділянку у відповідному реєстрі, порушив вимоги чинного законодавства, яким врегульовано вказані правовідносини між сторонами спору.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи спадкоємцю ОСОБА_2 у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, зокрема те, що спадкодавець ОСОБА_6 розпочала процес приватизації спірної земельної ділянки площею 0,43 га, для ведення особистого селянського господарства, та не набула право власності на цю земельну ділянку.

Такий висновок суду є правильний.

Відповідно до положень ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, відповідно до ст. 1216 ЦК України, входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно п. г ч. 1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч. 3 ст. 152 ЗК України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч. 1 ст. 1225 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК України не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Згідно з абзацом 2 п. 1 розділу Х Перехідні положення ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок , є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Пункт 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року Про приватизацію земельних ділянок передбачає, що сільським, селищним, міським Радам народних депутатів забезпечити передачу протягом 1993 року громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави зробити висновок про те, що у випадку коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду з позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування на завершення приватизації та одержання державного акту на право власності на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Однак, варто зазначити, що п. 1 розділу Перехідних положень ЗК України підлягає застосуванню лише до тих правовідносин, які виникають щодо земельних ділянок наданих у приватну власність до набрання чинності вказаних вище Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є спадкоємцем після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , щодо якої Сокиричівською сільською радою Ківерцівського району Волинської області було прийнято рішення № 6/4 від 03 квітня 1996 року про передачу останній безкоштовно, у приватну власність, на постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,68 га, з яких 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,43 га - для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 12 -14).

Спадкодавець ОСОБА_6 жодних дій для набуття права власності на земельні ділянки не вчинила, державний акт про право власності на спірну земельну ділянку не отримала.

З рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 серпня 2013 року, яке набрало законної сили, в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно встановлено, що ОСОБА_6 належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , який та все інше належне їй майно, крім літньої кухні, спадкодавець заповіла своєму внукові - ОСОБА_8 , а літню кухню - синові ОСОБА_9 . Після смерті ОСОБА_6 у фактичне володіння спадковим майном вступили її син ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 та внук ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не оформивши своїх спадкових прав. Даним рішенням за позивачем ОСОБА_3 визнано право власності на вищевказане спадкове нерухоме майно, а відповідач ОСОБА_2 від прийняття спадщини відмовилась (а.с. 42-43).

Після чого ОСОБА_3 з 21 січня 2015 року, отримавши свідоцтво про право власності, стала власником земельної ділянки площею 0,25 га для обслуговування успадкованого житлового будинку та господарських споруд (а.с. 44 -48).

Крім того встановлено, що державним нотаріусом Літвак М. В. Ківерцівської державної нотаріальної контори 03 вересня 2020 року відповідною постановою ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно - земельну ділянку площею - 0,68 га в с. Сокиричі Ківерцівського району, Волинської області, із-за відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця ОСОБА_6 .

Отже, враховуючи наведені норми матеріального права та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що оскільки спадкодавець ОСОБА_6 за життя не розпочала і не завершила на час смерті процедуру приватизації наданої їй безоплатно спірної земельної ділянки площею 0,43 га для ведення особистого селянського господарства, то це її право на завершення приватизації не підлягає спадкуванню спадкоємцями після її смерті, що цілком відповідає зазначеним вище нормам матеріального права, які регулюють дані правовідносини.

Враховуючи, що при ухваленні оскаржуваного рішення, судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, на що вказувала позивач, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення її апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді