Рішення

від 25.05.2021 по справі 158/2991/20

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/2991/20

Провадження № 2/0158/78/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Поліщук С.В.

при секретарі - Брись А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Спадкоємцями першої черги є вона, її рідна сестра - відповідач по справі ОСОБА_6 та племінниця - відповідач по справі ОСОБА_2 . Зазначає, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.08.2013р. (справа №158/1733/13-ц) за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок з надвірними господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 . Крім того вказує, що даним рішення суду встановлено, що ОСОБА_7 є спадкоємцем померлої ОСОБА_5 за заповітом, який вступив у фактичне володіння спадковим майном, однак не оформив своїх спадкових прав, так як помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно рішення Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області № 6/4 від 03.04.1996 року ОСОБА_5 передано безкоштовно у приватну власність на постійне користування земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства та садівництва на загальною площею 0,68 га, із яких: 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,43 га - для ведення особистого підсобного господарства. За життя ОСОБА_5 державні акти на право власності на земельні ділянки не отримала, процедури приватизації земельної ділянки не завершила.

Вказує, що на частину вищевказаної земельної ділянки на підставі рішення Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 05.12.2014р. №36/7 було надано ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність загальною площею 0,30 га. з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яку в подальшому на підставі рішення Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 10.11.2015р. за №3-11/2015 було передано безоплатно у власність ОСОБА_4 та в подальшому на яку було зареєстровано право власності.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 07.09.2016 року (справа №158/1005/16-ц) визнано недійсним рішення Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області №36/7 від 05.12.2014р.

При зверненні до нотаріальної контори їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 0,68 га. розташовану в с. Бодячів, Ківерцівського району Волинської області, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця - ОСОБА_5 .

Зазначає, що спадкодавець ОСОБА_5 за життя розпочала процедуру приватизації земельної ділянки площею 0,43 га. з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в с. Бодячів, Ківерцівського району Волинської області, однак не завершила її так як ІНФОРМАЦІЯ_3 померла.

Просить визнати за нею, як спадкоємцем право на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,43 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Бодячів, Ківерцівського району Волинської області в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та право на здійснення реєстрації права власності на дану земельну ділянку на її ім`я.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 10.12.2020р. відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки.

11.01.2021р. третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_4 подала до суду заяву про долучення до матеріалів даної цивільної справи письмових доказів, а саме: копій рішень Ківерцівського районного суду Волинської області за 2013 та 2016 рр., ухвали Апеляційного суду Волинської області за 2016р. та витяг з Державного земельного кадастру.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.03.2021р. закрито підготовче провадження по даній цивільній справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Кушнірук А.В. подали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, просять позов задовольнити в повному об`ємі, щодо заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідачі - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 подали до суду заяви про визнання позовних вимог, просять розгляд справи проводити у їх відсутності.

Третя особа - ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила.

Відтак, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін по справі та третьої особи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить наступного висновку.

Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , даний факт стверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 14.12.2000 року (а.с.12).

Рішенням Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області № 6/4 від 03 квітня 1996 року ОСОБА_5 (так зазначено у рішенні) було передано безкоштовно у приватну власність на постійне користування земельну ділянку загальною площею 0,68 га, з яких 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0,43 га - для ведення особистого підсобного господарства (а.с. 14).

Статтями 22, 23 Земельного кодексу України в редакції 1990 року, що діяв на час прийняття рішення Сокиричівської сільської ради № 6/4 від 03 квітня 1996 року, було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 116, ст. 125 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 158 ЗК України, земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 Державний акт на право власності (чи право користування) на спірну земельну ділянку не видавався, тому остання хоча і була фактичним землекористувачем, однак не набула право власності на спірну земельну ділянку.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02 серпня 2013 року в справі №158/1733/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно встановлено, що ОСОБА_5 належав житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . 27 березня 1996 року склала заповіла, згідно якого вказаний житловий будинок та все інше належне їй на праві власності майно, крім літньої кухні вона заповіла своєму внукові - ОСОБА_7 , а літню кухню - синові ОСОБА_8 . Після смерті ОСОБА_5 у фактичне володіння спадковим майном вступили її син ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 та внук ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , не оформивши своїх спадкових прав. Даним рішенням за ОСОБА_2 визнано право власності на вищевказане спадкове нерухоме майно, після смерті ОСОБА_7 за законом. Відповідач ОСОБА_1 від прийняття спадщини відмовилась. Рішення суду набрало законної сили (а.с. 42-43).

Судом встановлено, рішенням Сокиричівської сільської ради Ківерцівського району Волинської області від 10 грудня 2015 року № 3-11/2015 затверджено ОСОБА_4 проект щодо відведення земельної ділянки в с. Бодячів площею 0,30 га, кадастровим номером 0721886600:03:001:0380 для ведення особистого селянського господарства - КВЦПЗ - (01.03). Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; передано ОСОБА_4 безоплатно у власність земельну ділянку в с. Бодячів площею 0,30 га, кадастровим номером 0721886600:03:001:0380 для ведення особистого селянського господарства - КВЦПЗ - (01.03). Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення. При цьому ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку 10.11.2015 року (а.с. 51-54).

Згідно рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.07.2017р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Сокиричівської сільської ради, ОСОБА_4 , Ківерцівської районної державної адміністрації про визнання недійсним рішення сільської ради та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_5 державний акт на право власності (чи право користування) на спірну земельну ділянку не видавався, тому остання хоча і була фактичним землекористувачем, однак не набула право власності на спірну земельну ділянку, тому і право на неї до складу спадщини після смерті спадкодавця не входить. Рішення суду набрало законної сили (а.с. 49-50).

Таким чином, посилання позивача на ту обставину, що вказана земельна ділянка входить до складу спадщини ОСОБА_5 є безпідставними, так як відповідні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку у спадкодавця були відсутні.

Посилання позивача, як на підставу переходу права на завершення приватизації вищевказаної спірної земельної ділянки відповідно до абзацу 2 п. 1 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, судом до уваги не приймається, так як вищеназвані положення стосуються Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992 року Про приватизацію земельних ділянок , а спірна земельна ділянка була виділена ОСОБА_5 , як вбачається із рішення Сокиричівської сільської ради №6/4 від 03.04.1996р. Про передачу земельних ділянок у приватну власність передано безкоштовно у приватну власність та постійне користування на підставі ст. ст. 17, 19 Земельного кодексу України.

Позивач по справі ОСОБА_1 та її представник не надали суду доказів про винесення в натурі меж земельної ділянки площею 0,43 га для ведення особистого підсобного господарства, наданої ОСОБА_5 на підставі рішенням Сокиричівської сільської ради № 6/4 від 03 квітня 1996 року. Технічна документація щодо складання документів, що посвідчують право на цю земельну ділянку, не виготовлялася, а відтак ОСОБА_5 не набула право власності на спірну земельну ділянку.

Статтею 79-1 ЗК України визначено процедуру формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав відповідно до якої основним критерієм сформованості земельної ділянки, є визначення меж цієї ділянки, її реєстрація у Державному земельному кадастрі та присвоєння кадастрового номера.

Отже, юридичними характеристиками кожної конкретної земельної ділянки є наявність меж, зафіксованість місця розташування та визначеність права на земельну ділянку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковою умовою задоволення позову.

Оскільки законність набуття ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку встановлена рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 27.07.2017р., яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 04.09.2017р. (справа №158/2575/16-ц, провадження №22-ц/773/1202/17), суд не вбачає порушення прав позивача, щодо спірної земельної ділянки, за захистом яких вона звернулась з позовом до суду.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права на завершення приватизації земельної ділянки площею 0,43 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території с. Бодячів, Ківерцівського району Волинської області в порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 та права на здійснення реєстрації права власності на дану земельну ділянку відсутні, оскільки вказана земельна ділянка не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 , так як правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку у спадкодавця були відсутні. За таких підстав у задоволенні позову слід відмовити в повному об`ємі.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-81, 258-259, 263, 265 ЦПК України, 15 ЦК, ст. ст. 22, 23 ЗК України в редакції 1990 року, 79, 79-1, 116, 125, 158 ЗК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 про визнання права в порядку спадкування на завершення приватизації земельної ділянки - відмовити в повному об`ємі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Ківерцівський районний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , жителька АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

представник позивача - адвокат Кушнірук Анатолій Валерійович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1047 від 28.08.2018р., юридична адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , жителька АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_3 , жителька АДРЕСА_4 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4 , жителька АДРЕСА_4 .

Суддя Ківерцівського районного суду С.В.Поліщук