Рішення

від 13.10.2021 по справі 907/294/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2021 р. м. Ужгород Справа № 907/294/21

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича Компанія Деревне Вугілля України , с. Старосілля Городищенського району Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Стройальянс 2020" село Терново Тячівського району Закарпатської області про стягнення суми 1.670.000,00 грн. передоплати по договору генерального підряду №08-08/к-16 від 08.08.2016 року.

За участю представників:

від позивача - не з`явився.

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ Виробнича Компанія Деревне Вугілля України звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до ТОВ Фабрика деревного вугілля про стягнення суми 1.670.000,00грн. передоплати по договору генерального підряду №08-08/к-16 від 08.08.2016, посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору в частині своєчасного виконання робіт по встановленню обладнання.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.04.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 11.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 907/294/21 вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі № 907/294/21 призначено на 10 червня 2021 р.

Ухвалою суду від 10.06.2021 року відкладено підготовче засідання на 07.07.2021 року.

Представником позивача 02.07.2021 подано заяву про вступ у справу, разом з тим, подано заяву про розгляд справи без участі представника позивача. Також просить суд закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Ухвалою суду від 07.07.2021 змінено назву відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю Фабрика деревного вугілля на товариство з обмеженою відповідальністю "Стройальянс 2020" та відкладено підготовче засідання на 19 серпня 2021 р. на 12:30 год.

Ухвалою суду від 07.07.2021 відкладено підготовче засідання на 15 вересня 2021 у режимі відеоконференції

Ухвалою суду від 15.09.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13 жовтня 2021.

Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. Вказує на те, що відповідач, в порушення умов укладеного договору, не дотримав взятих на себе зобов`язань в частині повного та своєчасного виконання робіт. За доводами позивача Підрядник прострочив виконання робіт за договором у зв`язку з чим позивач листом №30/04 від 30.04.2018, вимагав негайного виконання умов договору, чи повернення грошових коштів.

Порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору генерального підряду №08/08/к-16 від 08.08.2016 року зумовили виникнення у відповідача обов`язку з повернення отриманої попередньої оплати, що і стало приводом звернення до суду.

За змістом ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, ухвали суду про відкриття провадження у справі № 907/294/21, а також про відкладення підготовчого засідання та закриття підготовчого провадження були направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 90545, Закарпатська область, Тячівський район, с. Тарново, вул. Центральна, буд. 39

Проте поштові конверти із копією зазначених ухвал було повернуто підприємством поштового на адресу суду без вручення відповідачу зв`язку із відмовою адресата від отримання.

Відповідно до ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз ст.ст.120, 242 ГПК України, п. 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19 та від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б.

Оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що факт неотримання скаржником поштової кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю Стройальянс 2020 в установлений строк відзиву на позовну заяву не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, який завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, заслухавши повноважного представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

8 серпня 2016 року між ТОВ "Виробнича Компанія Деревне Вугілля України" (далі по тексту - Позивач), замовником по договору, та ТОВ "Фабрика деревного вугілля" змінено найменування на товариство з обмеженою відповідальністю СТРОЙАЛЬЯНС 2020 (надалі по тексту - Відповідач), генпідрядник по договору, було укладено договір генерального підряду, а саме Договір за № 08-08/к-16 від 08.08.2016 року.

Відповідно до п.1.1 Договору Генпідрядник зобов`язується на свій ризик та своїми силами виконати монтажні роботи, щодо монтажу окремих вузлів конструктиву навколо установки УВП-ЕКО 100 - АРБОР з виробництва деревного вугілля, за адресою: вул. Піщана, с. Старосіллян Городищинський р-н, Черкаська область, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, а Замовник зобов`язується надати Генпідряднику будівельний майданчик, забезпечити прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію та здійснювати оплату на умовах визначених Договором.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що загальна вартість Договору дорівнює вартості робіт за об`єктом зазначеним у п.1.1. Договору, визначеній на підставі вихідних даних в проектній документації і відповідно до вартості виконаних робіт та фактичних витрат - (Додаток № 1), що є невід`ємними частинами цього Договору, та становить 1 670 000 грн. 00 коп. (Один мільйон шістсот сімдесят тисяч грн. 00 коп.).

Договірна ціна, яка застосовується при розрахунках за фактично виконані роботи за цим Договором є динамічною та визначається згідно з ДБН Д 1.1-1-2000.

Загальна вартість Договору може бути змінена шляхом складання додаткової угоди до цього Договору у разі внесення змін до складу, обсягів та вартості робіт, зазначених у проектно-кошторисній документації, або появи нормативних актів, що впливають на вартість будівництва. (п.п. 2.2., 2.3 Договору).

Зобов`язання Генпідрядника перед Підрядником по фінансуванню робіт за цим Договором на 2016 рік складають 1 000 000 грн. 00 коп. (Один мільйон грн. 00 коп.), на 2017 рік складають 670 000 грн. 00 коп. (Шістсот сімдесят тисяч грн. 00 коп.). Оплата за виконані роботи за цим Договором здійснюється Замовником у національній валюті України шляхом оплати на рахунок Генпідрядника, відповідно п. 2.1 після підписання актів виконаних робіт. (п.п. 3.1, 3.2 Договору).

Згідно платіжних доручень за № 117 від 10.04.2017р., № 114 від 03.04.2017р., № 100 від 10.03.2017р., № 104 від 17.03.2017р., № 93 від 01.03.2017р., № 97 від 07.03.2017р., № 76 від 20.02.2017р., № 88 від 23.02.2017р., № 74 від 14.02.2017р, № 75 від 14.02.2017р., № 68 від 06.02.2017р., № 73 від 08.02.2017р., № 66 від 24.01.2017р., № 67 від 01.02.2017р., № 59 від 07.12.2016., № 65 від 13.01.2017р., № 53 від 17.11.2016р., № 54 від 24.11.2016р., № 47 від 21.10.2016р., № 48 від 07.11.2016р., № 38 від 31.08.2016р., № 40 від 29.09.201 бр., № 37 від 26.08.2016р., № 41 від 04.10.2016р на виконання умов Позивачем було перераховано на поточний рахунок Відповідача передоплату в розмірі 1 670 000,00 грн.

За умовами п.п. 6.2.1 Договору генпідрядник зобов`язаний виконати роботи згідно з проектно-кошторисною документацією, таким чином, щоб якість виконаних робіт відповідала вимогам проектно-кошторисної документації, державним будівельним нормам та іншим нормативним документам України або міжнародним стандартам.

Забезпечення будівництва об`єкта проектно-кошторисною документацією, її погодження з повноважними державними органами та органами місцевого самоврядування, покладається на Замовника (п.8.1 Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання кожною Стороною та діє до повного його виконання (п.16.1 Договору).

Позивач стверджує, що відповідач направив на його адресу акт приймання виконаних будівельних робіт від 17.11.2017, який не підписаний позивачем у зв`язку з відсутністю виконаних робіт передбачених договором.

За доводами позивача, що підтверджуються матеріалами справи, Підрядник прострочив виконання робіт за договором у зв`язку з чим позивач листом №30/04 від 30.04.2018, вимагав негайного виконання умов договору, чи повернення грошових коштів.

Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді, що і стало приводом звернення до суду з позовною вимогою про стягнення суми 1 670 000,00 грн. попередньої оплати.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Проаналізувавши укладений сторонами договір генерального підряду №08-08/к-16 від 08.08.2016 року, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, а тому виниклі між сторонами спірні правовідносини підпадають під регулювання Глави 33 Господарського кодексу України та норм глави 61 Цивільного кодексу України.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтею 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником (стаття 851 ЦК України).

За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків (стаття 852 ЦК України).

Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов договору позивач перерахував кошти відповідачу у розмірі 1 670 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 117 від 10.04.2017р., № 114 від 03.04.2017р., № 100 від 10.03.2017р., № 104 від 17.03.2017р., № 93 від 01.03.2017р., № 97 від 07.03.2017р., № 76 від 20.02.2017р., № 88 від 23.02.2017р., № 74 від 14.02.2017р, № 75 від 14.02.2017р., № 68 від 06.02.2017р., № 73 від 08.02.2017р., № 66 від 24.01.2017р., № 67 від 01.02.2017р., № 59 від 07.12.2016., № 65 від 13.01.2017р., № 53 від 17.11.2016р., № 54 від 24.11.2016р., № 47 від 21.10.2016р., № 48 від 07.11.2016р., № 38 від 31.08.2016р., № 40 від 29.09.201 бр., № 37 від 26.08.2016р., № 41 від 04.10.2016р.

Водночас, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо виконання, передбачених договором генерального підряду №08-08/к-16 від 08.08.2016 року робіт не виконав, суми сплачені позивачем не повернув, що і спричинило звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з невиконанням умов договору позивач листом №30/04 від 30.04.2018, вимагав негайного виконання умов договору, чи повернення грошових коштів.

Статтею 849 ЦК України визначено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

При цьому, частина 4 статті 849 ЦК України передбачає безумовне право замовника у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підряднику плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

З вище викладеного вбачається, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов`язань його сторін, відтак, лист позивача №30/04 від 30.04.2018 як повідомлення відповідача про виконання умов договору чи повернення коштів, не суперечить положенням ст. 849 ЦК України.

При цьому, предметом спору є можливість застосування наслідків припиненого в односторонньому порядку правочину, а саме стягнення з відповідача передоплати на суму 1 670 000,00 грн.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Дані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №924/196/19 від 05.02.2020.

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку про застосування глави 83 Цивільного кодексу України, до правовідносин, що склалися між сторонами.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частини 2 статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона є авансом. Однак, з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Статтею 1213 Цивільного кодексу України визначено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Про можливість виникнення позадоговірного грошового зобов`язання на підставі статті 1212 ЦК України зазначала також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі №910/10156/17 та Верховний Суд у постанові від 15.02.2019р. у справі №910/21154/17.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин положення статті 849 ЦК України в сукупності з приписами статті 1212 ЦК України.

Аналогічних правових висновків щодо застосування положень статті 849 ЦК України та можливість стягнення з відповідача на користь позивача коштів внесеної передоплати після припинення дії договору підряду дійшов Верховний Суд у постановах від 10.05.2018р. у справі №916/1591/17, від 11.11.2018р. у справі №910/13332/17 та від 14.06.2018р. у справі №912/2709/17.

Таким чином, враховуючи укладення між сторонами договору генерального підряду №08-08/к-16 від 08.08.2016 року, перерахування позивачем на виконання його умов авансових платежів, та не виконання при цьому відповідачем визначених у договорі робіт, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення суми 1 670 000,00 грн. правомірні та такі, що підлягають задоволенню.

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича Компанія Деревне Вугілля України , с. Старосілля Городищенського району Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Стройальянс 2020" село Терново Тячівського району Закарпатської області про стягнення суми 1.670.000,00 грн. передоплати по договору генерального підряду №08-08/к-16 від 08.08.2016 - підлягають задоволенню повністю.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙАЛЬЯНС 2020 (90545, Закарпатська обл., Тячівський р-н, село Терново, вулиця Центральна, будинок 39, код ЄДРПОУ 40685405) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича Компанія Деревне Вугілля України" (19510, Черкаська обл., Городищенський р-н, село Старосілля, вулиця Грушевського, будинок 2, код ЄДРПОУ 40358051) суму 1 670 000,00 грн. (один мільйон шістсот сімдесят тисяч гривень 00 коп.) попередньої оплати.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю СТРОЙАЛЬЯНС 2020 (90545, Закарпатська обл., Тячівський р-н, село Терново, вулиця Центральна, будинок 39, код ЄДРПОУ 40685405) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича Компанія Деревне Вугілля України" (19510, Черкаська обл., Городищенський р-н, село Старосілля, вулиця Грушевського, будинок 2, код ЄДРПОУ 40358051) суму 25 050,00 грн. (двадцять п`ять тисяч п`ятдесят гривень 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 18.11.2021.

Суддя О. Ф. Ремецькі