Рішення

від 08.11.2021 по справі 922/2381/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2381/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Кудревичу М.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м. Харків до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м.Харків , 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Централис", м. Харків , 4. ОСОБА_1 , м. Харків про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, витребування майна за участю :

прокурора - Ткаченко К.О.

представника відповідача 1 - не з`явився

представника відповідача 2 - не з`явився

представника відповідача 3 - Сергєєв А.В.

представника відповідача 4 - Кондратенко Т.В.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Централис", 4. ОСОБА_1 (відповідачі) згідно якої просить суд:

1) визнати незаконним та скасувати п. 58 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 № 283/16;

2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 21.08.2017 № 5499-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Централис" (код ЄДРПОУ 39592119), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. і зареєстрований в реєстрі за № 1712;

3) витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь об`єднаної територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради за адресою: м. Харків, пров. Троїцький, 4/3, зобов`язавши ОСОБА_1 передати вказані приміщення за актом приймання - передачі об`єднаній територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради;

4) судові витрати по справі покласти на відповідачів.

В обґрунтування позову керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області вказує, що відповідне рішення міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв`язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, через канцелярію суду 27.07.2021 за вх.№ 17512, надало відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову.

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, через канцелярію суду 27.07.2021 за вх.№ 17511, надало заяву про застосування строку позовної давності.

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, через канцелярію суду 27.07.2021 за вх.№ 17510, надало заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України.

Харківська міська рада, через канцелярію суду 28.07.2021 за вх.№ 17583, надала відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити в задоволенні позову.

Харківська міська рада, через канцелярію суду 28.07.2021 за вх.№ 17582, надала заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.

У підготовчому засіданні 02.08.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про відкладення підготовчого засідання на 30.08.2021 о 10:00.

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, через канцелярію суду 03.08.2021 за вх.№ 18108, надав письмові заперечення на заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради про застосування строку позовної давності, згідно якої просить суд заяву про застосування строку позовної давності залишити без задоволення.

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, через канцелярію суду 03.08.2021 за вх.№ 18106, надав відповідь на відзив Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, згідно якої просить суд задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

ТОВ "Централис", через канцелярію суду 17.08.2021 за вх.№ 19287, надало відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2021 було відмовлено у задоволенні заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України та у задоволенні заяви Харківської міської ради про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.

У підготовчому засіданні 30.08.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про відкладення підготовчого засідання на 08.09.2021 о 10:00.

ОСОБА_1 , через канцелярію суду 07.09.2021 за вх.№ 20733, надала відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд відмовити повністю у задоволенні позову та застосувати позовну давність до спірних правовідносин.

У підготовчому засіданні 08.09.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, були постановлені ухвали із занесенням їх до протоколу підготовчого засідання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 27.09.2021 о 12:00.

Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, через канцелярію суду 27.09.2021 за вх.№ 22544, надав відповідь на відзив Скирди Т.Ф., згідно якої просить суд задовольнити позов прокурора у повному обсязі.

У підготовчому засіданні 27.09.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу підготовчого засідання про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 07.10.2021 о 11:00.

У судовому засіданні 07.10.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи на 25.10.2021 о 12:40.

У судовому засіданні 25.10.2021, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи на 08.11.2021 о 12:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2021 було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі

Прокурор у судовому засіданні 08.11.2021 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів 3 та 4 у судовому засіданні 08.11.2021 проти позову заперечували та просили суд відмовити в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно позову керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області вказує, що окружною прокуратурою міста Харкова здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою. У ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Під час вивчення вказаної справи встановлено, що на підставі договору оренди № 1933 від 25.03.2015, укладеного між Управлінням комунального майна та товариством з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛИС , у останнього в оренді перебували нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11, І, II, III, ІІІа, ІІІб площею 241,6 кв.м. та 2-го поверху № 12-:-17, 27-1-:-27-4 площею 152,4 кв.м. у нежитловій будівлі літ. "Б-2" загальною площею 394 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3.1. договору оренди, вартість об`єкту оренди складала 461400,00 грн. (без ПДВ станом на 19.12.2014).

Згідно з п. 4.7. договору оренди, орендар зобов`язувався змінювати стан орендованого майна виключно за письмовою згодою орендодавця.

Відповідно до п. 4.8. договору оренди, орендар зобов`язувався здійснювати поточний ремонт за письмовою згодою орендодавця. За свій рахунок здійснювати капітальний ремонт за письмовою згодою орендодавця при наявності узгодженої проектно-кошторисної документації та дозволу, отриманого відповідно з чинним законодавством. Здійснювати реконструкцію орендованого майна за письмовою згодою орендодавця за свій рахунок за окремими проектами, які розроблені спеціалізованими проектними організаціями і узгоджені з управлінням містобудування і архітектури Харківської міської ради до початку проведення робіт, при наявності дозволу, отриманого відповідно з діючим законодавством.

Згідно з п. 5.3. договору оренди, орендар має право за письмовою згодою орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, провадити невід`ємні поліпшення, які необхідні для здійснення господарської діяльності, що зумовлює підвищення його вартості. Якщо невід`ємні поліпшення майна зроблені за згодою орендодавця, орендар має право на відшкодування вартості необхідних витрат або зарахування їх вартості тільки у разі придбання об`єкта у власність.

Відповідно до п. 10.1. договору оренди, строк його дії було встановлено до 25.02.2018.

У подальшому, ТОВ ЦЕНТРАЛИС звернулась із заявою від 24.03.2016 до Управління комунального майна та приватизації (вх. № 4620 від 24.03.2016), у якому просило дозволити приватизацію вказаних приміщень.

На підставі вказаного звернення Харківською міською радою прийнято відповідне рішення, а саме відповідно до п. 58 додатку до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова від 06.07.2016 № 283/16, міська рада дозволила приватизувати вказаний об`єкт нерухомого майна шляхом викупу.

Після цього, ТОВ ЦЕНТРАЛИС звернулось до Управління комунального майна та приватизації з заявою про приватизацію від 31.08.2016 № 3389, розглянувши яку, орган приватизації визначив спосіб приватизації - викуп.

Крім того, ТОВ ЦЕНТРАЛИС 26.05.2017 звернулось до Управління комунального майна та приватизації з листом №15 (вх. № 7742 від 29.05.2017), у якому просило доручити проведення оцінки для приватизації вказаного майна Українсько-російській товарній біржі.

Розглянувши зазначений лист, Управління комунального майна та приватизації звернулося до товарної біржі УРТБ згідно листа від 31.05.2017 № 9013 з пропозицією провести оцінку вказаних нежитлових приміщень, на підставі договору з ТОВ ЦЕНТРАЛИС .

Товарною біржею УРТБ було складено звіт про незалежну оцінку нерухомого майна від 31.05.2017, відповідно до якого вартість вказаного майна станом на 31.05.2017 склала 586900,00 грн. без ПДВ.

При цьому суд зазначає, що у вказаному звіті відсутні будь-які відомості про те, що проводились ремонтні роботи у вказаних нежитлових приміщеннях, в тому числі невід`ємні поліпшення.

У подальшому 21.08.2017 між ТОВ ЦЕНТРАЛИС та Управлінням комунального майна було укладено договір № 5499-В-С, відповідно до якого ТОВ ЦЕНТРАЛИС приватизувало вказані нежитлові приміщення за 586900,00 грн. без ПДВ (разом з ПДВ - 704280,00 грн.).

У даному договорі купівлі-продажу було зазначено, зокрема, що його укладено на підставі Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017-2022 рр.

Відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛИС продало ОСОБА_3 спірні нежитлові приміщення.

Згідно договору дарування нежитлових приміщень від 02.04.2018, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М.., зареєстрованим за № 686 ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 спірні нежитлові приміщення.

У подальшому, 08.10.2019 ОСОБА_4 , від імені якого діяв ОСОБА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М., зареєстрованим за № 2005 продав ОСОБА_1 нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-11, І, II, III, ІІІа, ІІІ б площею 241,6 кв.м., 2-го поверху № 12-:-17, 27-1-:-27-4 площею 152,4 кв.м., загальною площею 394,0 кв.м. в нежитловій будівлі літ. Б-2 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Дослідивши рішення Харківської міської ради щодо надання дозволу на проведення вищевказаної приватизації шляхом викупу, суд зазначає наступне.

Так, у вказаному рішенні зазначено, що його прийнято на підставі Законів України Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , Програми приватизації та відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 565/11 (далі - Програма).

Відповідно до п. 1.1. Програми, її розроблено відповідно до Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про приватизацію державного майна , Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) та інших законодавчих актів, що регулюють питання власності.

Згідно з п.п. 1.2. Програма визначає основні цілі, пріоритети, завдання, способи приватизації комунального майна, групи об`єктів, що підлягають приватизації, орієнтовні завдання щодо обсягів приватизації та надходження коштів від приватизації до бюджету міста Харкова, завдання щодо реалізації стратегії відносин власності в 2012 - 2016 р.р.

Пунктами 1.3 та 1.4 Програми визначено основні мету, завдання приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012 - 2016 рр., а також її принципи.

Так, метою приватизації є реалізація права територіальної громади володіти, ефективно користуватися і розпоряджатися на власний розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через спеціально уповноважені органи; сприяння подальшому розвитку інфраструктури м. Харкова шляхом збільшення частки приватних власників, які мають довгострокові інтереси в розвитку об`єкта, що приватизувався, здійснюють ефективне управління їм і сприяють створенню соціально орієнтованої ринкової економіки; підвищення ефективності діяльності підприємств шляхом створення конкурентного середовища; сприяння процесу стабілізації фінансового стану підприємств, розташованих на території міста Харкова; зменшення витрат на управління та підтримку малоприбуткових та збиткових комунальних підприємств; підтримання та подальший розвиток м. Харкова за рахунок коштів, що надходять від приватизації; підвищення заінтересованості інвесторів у розвитку інфраструктурі м. Харкова; підвищення довіри покупців до процесу приватизації; максимальна відкритість та прозорість усіх процедур приватизації для мешканців міста та покупців; підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету.

До основних принципів індивідуальної приватизації відноситься досягнення максимального економічного ефекту від продажу об`єкта приватизації; вибір способу приватизації об`єкта.

Відповідно до п. 5.1 Програми, приватизація об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою для кожної групи об`єктів.

Відповідно до п. 5.3 та 5.4 Програми одним із способів, що застосовується при індивідуальній приватизації, є конкурсний продаж як інструмент збалансування досвіду та переваг, наявних у покупців, які можуть посилити конкурентні переваги підприємства, та збільшення розміру ціни об`єкта.

Продаж об`єктів групи А здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) (чинного на той час) та цієї Програми шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.

Пунктом 5.7 Програми передбачено, що Орендар має переважне право на викуп орендованого майна, якщо ним за згодою орендодавця здійснені за рахунок власних коштів поліпшення, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менше 25 відсотків залишкової вартості майна (будинки, споруди, приміщення).

Відповідно до ч. 2 ст. 345 ЦК України та ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна , приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом. Приватизація об`єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Згідно з ст. 1 Закону України Про приватизацію державного майна , що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація проводиться з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Відповідно до ч. 4 ст. З Закону України Про приватизацію державного майна , відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 6 ст. 29 Закону України Про приватизацію державного майна , порушення встановленого законодавством порядку приватизації або прав покупців є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна , з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації об`єкти приватизації класифікуються за такими групами: група А - окреме індивідуально визначене майно, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано.

У відповідності з ч. 2 ст. 5-1 Закону України Про приватизацію державного майна , об`єкти приватизації, що належать до груп А, Д і Ж, є об`єктами малої приватизації.

Частиною 2 статті 16-2 Закону України Про приватизацію державного майна передбачено, що викуп об`єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) .

Згідно зі ст. 3 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , що діяв на час виникнення спірних правовідносин, приватизація об`єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс).

Статтею 4 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) передбачено, що продавцями об`єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності є, відповідно, органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації. Підготовка об`єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: встановлюють ціну продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову ціну об`єкта на аукціоні, за конкурсом з урахуванням результатів оцінки об`єкта, проведеної відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 9 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об`єкта малої приватизації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, та оцінка такого об`єкта відповідно до методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об`єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , викуп застосовується щодо об`єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено законодавчими актами. Порядок викупу об`єкта встановлюється Фондом державного майна України.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 18-2 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , приватизація об`єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Законом України Про приватизацію державного і комунального майна №2269-VIII, який набрав чинності 07.03.2018, також, визначено як необхідну умову викупу орендованого майна здійснення орендарем його поліпшення в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна. Частиною 2 статті 18 Закону передбачено, що орендар одержує право на викуп орендованого майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) за ціною, визначеною за результатами його незалежної оцінки, якщо виконується кожна з таких умов:

орендарем здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без заподіяння йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб`єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна;

орендар отримав письмову згоду орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень, які надають йому право на приватизацію майна шляхом викупу;

невід`ємні поліпшення виконані в межах трирічного строку з дати визначення ринкової вартості майна для цілей укладання договору оренди або для цілей продовження договору оренди;

здійснення і склад невід`ємних поліпшень, у тому числі невід`ємний характер поліпшень, підтверджені висновком будівельної експертизи, а вартість невід`ємних поліпшень, підтверджених висновком будівельної експертизи, визначена суб`єктом оціночної діяльності;

орендар належно виконує умови договору оренди, відсутня заборгованість з орендної плати;

договір оренди є чинним на момент приватизації.

Надання згоди орендодавця на здійснення невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, визначеному Фондом державного майна України або місцевою радою.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону, орендар, який виконав умови, передбачені частиною другою цієї статті, має право на приватизацію об`єкта шляхом викупу.

Як зазначалось вище, порядок викупу встановлений ФДМУ. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об`єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (в тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затвердженим ФДМУ від 02.04.2012 №439.

Згідно з п.п. 3.3., 7.15. Порядку, у разі коли на участь в аукціоні з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, зазначений об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу.

А у разі коли на конкурс з продажу об`єкта надійшла заява від одного покупця, такий об`єкт може бути проданий безпосередньо такому покупцеві за запропонованою ним ціною, але не нижче початкової ціни продажу із забезпеченням ним умов приватизації об`єкта.

Відповідно до п. 8.1. Порядку, викуп об`єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об`єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також якщо право покупця на викуп об`єкта передбачено чинним законодавством України.

Згідно з п. 8.2. Порядку, ціна продажу об`єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, установлюється на підставі результатів його оцінки.

Як зазначено вище оцінка майна, яке підлягає приватизації проводиться відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої постановою КМУ №1891 від 10.12.2003.

Відповідно до п. 50 Методики (в редакції від 06.09.2016), вимоги цього розділу поширюються на випадки проведення оцінки об`єктів у матеріальній формі з метою їх приватизації (окреме індивідуально визначене майно, об`єкти незавершеного будівництва, включаючи законсервовані об`єкти, об`єкти соціально- культурного призначення) як об`єктів малої приватизації, застави та інші способи відчуження відповідно до законодавства.

Згідно з п. 70 Методики, для визначення вартості об`єктів нерухомості, що приватизуються відповідно до Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію) , у тому числі разом із земельними ділянками, на яких розташовані такі об`єкти, застосовується незалежна оцінка, яка проводиться відповідно до національних стандартів оцінки з урахуванням вимог цієї Методики та Методики оцінки земельних ділянок.

Відповідно до п. 71 Методики, вибір виду вартості об`єктів малої приватизації регулюється вимогами національних стандартів оцінки з урахуванням особливостей, визначених цією Методикою. При цьому враховуються способи їх продажу, строк корисного використання таких об`єктів, належність їх до спеціалізованого або неспеціалізованого майна. У разі викупу об`єктів малої приватизації може визначатися їх ринкова вартість або спеціальна вартість залежно від наявності передумов їх застосування, визначених Національним стандартом №1.

Згідно з абз. 6 п. 73 Методики, порядок оцінки орендованого нерухомого майна (майна, що надавалося у концесію), що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди (концесії), під час приватизації, встановлюється Фондом державного майна. Порядком також визначається процедура ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснений за рахунок коштів орендаря (концесіонера).

Зазначений порядок встановленій ФДМУ, а саме Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід`ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації, затверджений наказом ФДМУ від 27.02.2004 №377.

Відповідно до п. 1.1. Порядку, цей Порядок установлює вимоги до проведення незалежної оцінки орендованого нерухомого майна (крім земельних ділянок), що містить невід`ємні поліпшення (далі - орендоване нерухоме майно), під час приватизації способами, визначеними законодавством, а також процедур ідентифікації невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Порядок застосовується для оцінки орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній, комунальній власності або належить Автономній Республіці Крим, щодо якого прийнято рішення про приватизацію та компенсацію орендарю вартості невід`ємних поліпшень, здійснених за рахунок коштів орендаря. Невід`ємними поліпшеннями орендованого майна є здійснені орендарем за час Оренди заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого майна та (або) його споживчих якостей, відокремлення яких призведе до зменшення його ринкової вартості.

Згідно з п. 2.1. Порядку, ідентифікацією поліпшень орендованого нерухомого майна (далі - ідентифікація поліпшень) є встановлення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання факту відповідності підтверджувальних документів, наданих орендарем, про здійснені ним заходи, спрямовані на покращення фізичного (технічного) стану орендованого нерухомого майна та (або) його споживчих якостей (далі - поліпшення), наявним поліпшенням, які неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди і які здійснені за рахунок коштів орендаря та за згодою орендодавця. Ідентифікуються поліпшення, що здійснені протягом строку дії договору оренди та наявні на дату оцінки.

Відповідно до п. 2.2. Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають:

- договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти;

- погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо;

- аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи;

- довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв`язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень;

- інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.

З огляду на вищевикладене, Харківська міська рада дійсно має право прийняти рішення про продаж об`єктів нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна та приватизації, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу.

При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках таких продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об`єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об`єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання для цілей оренди майна.

Проте, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази подання ТОВ ЦЕНТРАЛИС до відповідного органу приватизації підтверджувальних документів у повному обсязі, передбачених п. 2.2. Порядку, про здійснені ним поліпшення.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що надані ТОВ ЦЕНТРАЛИС до суду звіти від 30.03.2015 та від 16.07.2015, зведений кошторисний розрахунок від 31.03.2015 та протокол загальних зборів засновників від 31.03.2015, без подання інших документів, передбачених п. 2.2. Порядку, не можуть підтверджувати факт здійснення ним поліпшень орендованого майна на 25 відсотків ринкової вартості майна.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується факт здійснення ТОВ ЦЕНТРАЛИС поліпшень орендованого майна на 25 відсотків ринкової вартості майна за період перебування об`єкту нерухомого майна у нього в оренді.

Зважаючи на викладене, Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.

Статтею 21 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

У відповідності до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування п. 58 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» від 06.07.2016 № 283/16, та визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 21.08.2017 № 5499-В-С, укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Централис" (код ЄДРПОУ 39592119).

Разом з тим, відповідачами у справі було заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Оскільки держава зобов`язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконних правових актів, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Рішенням Харківської міської ради «Про відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м Харкова" від 06.07.2016 №283/16 було вирішено провести відчуження об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова шляхом викупу.

Згідно п. 58 додатку 1 до рішення нежитлові приміщення 1-го, 2-го поверхів в нежитловій будівлі за адресою: м. Харків, пров. Троїцький, 4/3, літ. Б-2, загальною площею 394,0 кв.м. підлягали приватизації шляхом викупу ТОВ "ЦЕНТРАЛИС".

Оскаржуване рішення Харківської міської ради було оприлюднено на офіційному сайті Харківської міської ради 11.07.2016.

Як було зазначено вище, окружною прокуратурою міста Харкова здійснюється процесуальне керівництво по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017221080000002 від 04.01.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України. Відомості в ЄРДР внесені за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою. У ході досудового розслідування на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.02.2019 (справа №639/687/19) в Управлінні комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради (далі - Управління комунального майна) було проведено вилучення ряду приватизаційних справ, в тому числі щодо приватизації спірних нежитлових приміщень. Враховуючи вищевикладені обставини, прокурором було заявлено про визнання причин пропуску строку позовної давності повноважними та поновлення строку позовної давності.

Разом з цим, суд зазначає, що органи прокуратури України, зокрема, становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об`єднань чи їх органів.

Таким чином, прокурор міг довідатися про обставини порушення прав та законних інтересів держави починаючи з 04.01.2017, тобто з початку відповідного досудового розслідування.

За приписами частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру , згідно з якою виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Тобто, відповідно до змісту вищевказаної норми та практики її застосування, на яку посилався прокурор в позовній заяві, прокурор не був позбавлений можливості, з використанням повноважень, передбачених Законом України Про прокуратуру , чинним з 14.10.2014, своєчасно отримати від відповідного суб`єкта владних повноважень необхідну для подання даного позову інформацію. Будь-яких доказів ухилення суб`єктів владних повноважень від надання такої інформації прокурору матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що зазначені прокурором причини пропуску строку позовної давності не є поважними, у зв`язку з чим строк позовної давності прокурору не може бути поновлений.

Окрім того, суд зазначає, що з комунальної власності спірне нерухоме майно вибуло на підставі договору купівлі-пролажу від 21.08.2017 № 5499-В-С, який було укладеного між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ "ЦЕНТРАЛИС".

До позовних вимог про повернення майна застосовується загальна позовна давність у три роки. У відповідності до правової позиції, що висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16 (провадження № 12-128гс19), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на принцип непорушності права володіння майном початок перебігу позовної давності обчислюється з моменту, коли майно вибуло з власності власника. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважила, що строк позовної давності не підлягає поновленню у разі укладання надалі договору купівлі-продажу відповідного майна.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, прокурор лише в червні 2021 звернувся до господарського суду Харківської області з відповідною позовною заявою, після спливу строку позовної давності.

Таким чином, оскільки прокурором було пропущено строк позовної давності на подання відповідної позовної заяви до суду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим витрати зі сплати судового збору покладаються на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 53, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "18" листопада 2021 р.

Суддя А.М. Буракова

справа № 922/2381/21