Постанова

від 10.11.2021 по справі 607/1584/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 607/1584/20

провадження № 61-9684св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М .,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач: Підприємство об`єднання громадян Харчовик , Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк , Державне підприємство СЕТАМ , приватний виконавець Снігур Олег Юрійович ,

треті особи:ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , поданою представником ОСОБА_5 , на ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2020 року у складі судді Сташків Н. Б. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2021 року в складі колегії суддів: Бершадська Г. В., Гірський Б. О., Костів О. З.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог, рішень суду першої та апеляційної інстанцій

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Підприємства об`єднання громадян Харчовик (далі - ПОГ Харчовик ), Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційного банк (далі - ПАТ Промінвестбанк ), ДП СЕТАМ , Приватного виконавця Снігур О. Ю. про визнання електронних торгів з реалізації майна недійними.

В обґрунтування позову зазначала, що відповідно до умов договору про спільну діяльність від 01 лютого 2018 року у неї виникає право власності на комплекс будівель (будівля овочевого цеху, склад готової продукції з двома підвалами, пропарочна, сировинна, прохідна, адмінкорпус зі складом, будівля гаражів, будівля туалетів, павільйон, будівля фруктового цеху з двома прибудовами, котельня з двома прибудовами, огорожа та замощення), що знаходяться по АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .

Вказані спірні приміщення перебували в іпотеці у ПАТ Промінвестбанк на підставі договору іпотеки від 18 лютого 2018 року з метою забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору № 01-1/3 від 17 лютого

2011 року укладеному між ПОГ Харчовик та ПАТ Промінвестбанк .

У зв`язку з невиконанням вказаного кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором в судовому порядку спірні приміщення відчужено шляхом проведення електронних торгів.

ОСОБА_1 вважає, що електронні торги проведені ДП СЕТАМ із порушенням вимог законодавства, а відтак є недійсними, оскільки відбувалась реалізація майна, право на яке належало їй, а не боржнику. Також не погоджується

з вартістю майна (яка визначена суб`єктом оціночної діяльності) виставленого на електронні торги, вважаючи її суттєво заниженою. У зв`язку з чим просила визнати недійсними електронні торги з реалізації спірного майна.

Разом з позовною заявою позивач подала заяву про забезпечення позову,

в якій просила:

- накласти арешт на майно: комплекс будівель (будівля овочевого цеху, склад готової продукції з двома підвалами, пропарочна, сировинна, прохідна) загальною площею 1627.7 кв.м; комплекс будівель та споруд (адмінкорпус зі складом, будівля гаражів, будівля туалетів, павільйон) загальною площею 1143.5 кв.м.; комплекс будівель та споруд (будівля фруктового цеху з двома прибудовами площею 519.7 кв.м., котельня з двома прибудовами площею 163.8 кв.м., огорожа та замощення); нежитлову будівлю, соковий цех, площею 234,3 кв.м.; нежитлову будівлю, магазин А, площею 39.0 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 .

- заборонити приватному виконавцю Снігуру О. Ю. складати акт про проведені прилюдні торги, виносити постанову про зняття арешту з реалізованого майна, заборонити державним реєстраторам та будь-яким іншим особам, які діють на підставі Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти реєстраційні дії та будь-які інші дії стосовно вказаного майна.

ОСОБА_1 вважає, що на прилюдних торгах реалізоване її майно, яке не належало боржнику, а тому просить забезпечити позов у спосіб вказаний

в заяві.

Зазначила, що невжиття заходів забезпечення позову завдасть істотної шкоди її інтересам у разі задоволення позову.

Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2021 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

В порядку забезпечення позову накладено арешт на майно: комплекс будівель (будівля овочевого цеху, склад готової продукції з двома підвалами, прапорочна, сировинна, прохідна) загальною площею 1627,7 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 , комплекс будівель та споруд (адмінкорпус зі складом, будівля гаражів, будівля туалетів, павільйон) загальною площею 1143,5 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , комплекс будівель та споруд (будівля фруктового цеху з двома прибудовами площею 519,7 кв. м., котельня з двома прибудовами пл. 163,8 к5в.м., огорожа та замощення), що знаходяться за адресою АДРЕСА_3 ; нежитлова будівля, соковий цех площею 234,3 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

Заборонено державним реєстраторам та будь-яким іншим особам, які діють на підставі Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти реєстраційні дії та будь-які інші дії стосовно вказаного майна.

В іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову суди виходили з того, що вбачаються достатні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Залишаючи в іншій частині заяву без задоволення, суди виходили з того, що заявником не наведено ґрунтовних та достатніх підстав для забезпечення позову шляхом заборони приватному виконавцю Снігуру О. Ю. складати акт про проведені 27 січня 2020 року електронні торги з реалізації майна та виносити постанову про зняття арешту з реалізованого майна.

Аргументи учасників справи

У червні 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити; стягнути з позивача судові витрати.

Касаційна скарга мотивована тим, що заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Однак до матеріалів заяви не долучено жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував доводи заявника про належність їй майна щодо якого заявниця просить вжити заходи до забезпечення позову, а, відповідно, можливе порушення її прав.

Доводи заяви про забезпечення позову не дають підстави припускати, що невжиття заходів забезпечення позову, в частині заборони вчиняти реєстраційні дії та будь-які інші дії стосовно майна може унеможливити або утруднити

в майбутньому виконання рішення суду у випадку задоволення позову про визнання недійсними спірних правочинів, а тому зазначені заходи не є заходами, необхідними для забезпечення позову в розумінні норм цивільного процесуального законодавства.

Заявник просить вжити заходи забезпечення позову з метою перешкоджання виконання судового рішення у іншій справі з приводу іншого спору, що виходить за межі мети забезпечення позову, яка полягає у вжитті судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення

у випадку задоволення заявлених позовних вимог саме у цій справі.

Заборона державним реєстраторам та будь-яким іншим особам, які діють на підставі Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти реєстраційні дії стосовно вказаного заявником майна, призводить до порушення прав інших осіб (переможців торгів) на отримання документів, що підтверджують виникнення права власності на придбане на торгах майно, які видаються уповноваженими особами на підставі правочину, оформленого за наслідками проведення електронних торгів.

При задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно та заборони їх відчуження, суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві. Тому є помилковим накладення арешту на майно осіб, які не є відповідачами у справі. Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку позивача права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі №755/5333/20.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині задоволених вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти реєстраційні та будь-які інші дії, тому в іншій частині судові рішення в касаційному порядку не переглядаються .

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому зазначається те, що оскаржені судові рішення є законними

і обґрунтованими.

Відзив мотивовано тим, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів заявника від можливих недобросовісних дій щодо відчуження набутого нею майна, щоб забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, якщо воно буде прийняте на користь заявника та враховуючи, що спосіб забезпечення шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо спірного майна є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів

у подальшому виконанні такого рішення та ефективного захисту прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність забезпечення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що заява позивача про забезпечення позову не обґрунтована заявником у контексті необхідності застосування таких заходів,

а також їх співмірності та відповідності заявленим вимогам, слід оцінювати критично, оскільки забезпечення позову у цьому спорі спрямоване на ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Крім того, вжите забезпечення є співмірним заявленим позовним вимогам та не порушує прав учасників спору.

У липні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ Промінвестбанк на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.

Відзив мотивовано тим, що звертаючись до суду із вказаним позовом позивач просила визнати прилюдні торги недійсними, оскільки вона є власником реалізованого майна, а не боржник, що спірні приміщення перебували в іпотеці. Однак встановлені судами обставини підтверджують, що позивач не може мати законних прав власника на спірне майно, оскільки договір про спільну діяльність від 01 лютого 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та директором

ПОГ Харчовик Осадчук Р. З. , може мати наслідки лише в частині спільної діяльності щодо ремонту нерухомого майна, проте такий договір є нікчемним щодо переходу прав власності на спірне майна.

Дії позивача та ПОГ Харчовик щодо судового захисту прав позивача, як власника спірного майна на підставі договору про спільну діяльність, носять очевидно недобросовісний характер. Сторони договору обізнані про неможливість відчуження спірного майна, яке обтяжено іпотекою. Проте укладення такого нікчемного договору в частині переходу прав власності до позивача мало за мету ухилення від виконання рішення суду на користь

ПАТ Промінвестбанк , яке повинно було відбуватись саме за рахунок спірного майна. Це є зловживанням права стосовно кредитора, оскільки порушує майнові інтереси позикодавця і направлені на недопущення стягнення заборгованості за договором позики за рахунок майна боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Такий правовий висновок зроблений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від

11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (№ 61-15813сво18). Тому права позивача не підлягають судовому захисту, і такі права не повинні забезпечуватись, оскільки це є неспівмірним обмеженням законних прав та інтересів інших учасників у справі.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

В ухвалі зазначено, шо наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України .

29 жовтня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22 квітня 2019 року та постановою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року, позовні вимоги

ПАТ Промінвестбанк задоволено частково; стягнуто з ПОГ "Харчовик" на користь ПАТ Промінвестбанк : 222 626 грн 90 коп. заборгованості по процентам за період з 01.12.2012 року по 18.07.2018 року; 170 749 грн 80 коп. пені по простроченому кредиту за період з 24.11.2012 року по 18.07.2018 року;

1 559 грн 73 коп. 3% річних по простроченому кредиту за період з 03.10.2011 року по 30.11.2012 року; 91 627 грн 21 коп. суми здорожчання простроченого кредиту, виходячи із індексу інфляції за період з 03.10.2011 року по 30.06.2018 року; 519 грн 64 коп. пені по прострочених процентах за користування кредитом за період з 24.11.2012 року по 19.07.2018 року; 85 грн 71 коп. 3% річних по прострочених процентах за період з 01.11.2012 року по 19.07.2018 року; 178 грн 93 коп. суми здорожчання прострочених процентів, виходячи із індексу інфляції за період з 01.11.2012 року по 30.06.2018 року; 7 310 грн 22 коп. в повернення сплаченого позивачем судового збору.

05 червня 2019 року Господарським судом Тернопільської області на виконання вказаних рішень видано відповідний наказ.

21 червня 2019 року приватним виконавцем Снігуром О. Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 59398721 по примусовому виконанню наказу Господарського суду Тернопільської області від 05 червня 2019 № 921/317/18 та постанову про арешт майна боржника, що належить боржнику ПОГ "Харчовик" у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця 544 123,95 грн.

30 липня 2019 року у зв`язку із несплатою боргу боржником у добровільному порядку приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника.

27 січня 2020 року проведено електронні торги з реалізації майна.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були учасниками електронних торгів

з реалізації спірного майна ПОГ Харчовик і відповідно до протоколів їх визнано переможцями.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі

№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду

і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі

№ 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами .

Разом з тим, при задоволенні заяви позивача про накладення арешту на нерухоме майно суди не звернули уваги, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві, а заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідне майно належить позивачу.Предметом позову

у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання електронних торгів з реалізації майна недійсними. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатимуть примусовому виконанню, а тому суди помилково вважали, що незабезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

При задоволенні заяви позивача шляхом заборони вчиняти певні діїсуди не врахували, що такі заходи забезпечення позову призводять до порушення прав осіб, позовних вимог до яких не пред`явлено, оскільки фактично спрямовані на унеможливлення оформлення прав на майно за наслідком проведення оспорюваних електронних торгів їх переможцями (третіми особами).

Отже, зазначені заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірними із заявленими вимогами в цій справі.

За таких обставин рішення судів про накладення арешту на майно, заборони державним вчиняти реєстраційні та будь-які інші дії підлягають скасуванню

з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову в цій частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення

в оскарженій частині ухвалені без додержання норм процесуального права.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення в оскарженій частині скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Відповідно до підпункту б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

У частинах шостій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат,

з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку із відмовою у задоволенні заяви ОСОБА_1 за наслідком касаційного перегляду провадження про забезпечення позову, судові витрати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , понесені у зв`язку із розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, підлягають компенсації за рахунок

ОСОБА_1 по 454,00 грн кожному, а 1 362,00 грн підлягає стягненню

з ОСОБА_1 в дохід держави.

Керуючись статями 141, 400, 402, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2020 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 06 травня

2021 року в частині задоволених вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборони вчиняти реєстраційні та будь-які інші дії скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову

в зазначеній частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 454,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 1 362,00 грн в дохід держави.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Підволочиського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2020 року та постанова Тернопільського апеляційного суду від 06 травня 2021 року

в скасованій частині втрачають законну силута подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук