Постанова

від 10.11.2021 по справі 227/1304/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 227/1304/17

провадження № 61-10367св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство Перший український міжнародний банк ,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Никифоряка Л. П., Гапонова А. В., Новікової Г. В.,

від 12 травня 2021 року ,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Перший український міжнародний банк (далі - АТ ПУМБ , Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 30 травня 2008 року між закритим акціонерним товариством (далі - ЗАТ) Донгорбанк , правонаступником якого у спірних правовідносинах є АТ ПУМБ , та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Н-1231-08, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит з лімітом у 9 500 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та кінцевим терміном 29 травня

2028 року.

Кредитні зобов`язання були забезпечені порукою ОСОБА_2 згідно договору поруки № Н-1231-08, укладеного 30 травня 2008 року між

ЗАТ Донгорбанк та ОСОБА_2 , за умовами якого поручитель поручився перед Банком за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що випливають з кредитного договору.

Посилаючись на те, що позичальник зобов`язання за кредитним договором не виконав, а ОСОБА_2 поручилась відповідати перед кредитором як солідарний боржник, АТ ПУМБ просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору у розмірі 10 386 226, 99грн, з якої 8 193 749, 78грн заборгованість по кредиту, 2 022 355, 51грн - заборгованість по процентам та 170 121, 70 грн - пені.

Рух справи в судах

У червні 2013 року АТ ПУМБ було подано до Харцизького міського суду Донецької області позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Н-1231-08

від 30 травня 2008 року в сумі 10 386 226, 99 грн.

Заочним рішенням Харцизького міського суду Донецької області

від 23 грудня 2013 року (провадження № 2/248/1766/2013) позовні вимоги АТ ПУМБ було задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ ПУМБ заборгованість за кредитним договором № Н-1231-08 від 30 травня 2008 року в сумі

10 386 226, 99 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Харцизького міського суду Донецької області від 17 квітня

2014 року заочне рішення Харцизького міського суду Донецької області

від 23 грудня 2013 року - скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку. Однак розгляд справи не відбувся, судове рішення не винесено, у зв`язку із проведенням антитерористичної операції .

Відповідно до Розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про зміну територіальної підсудності справ №27/0/38-14 від 02 вересня 2014 року розгляд справ, підсудних Харцизькому міському суду Донецької області, здійснюється Добропільським міськрайонним судом Донецької області.

За повідомленням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 14 грудня 2016 року, справа № 2/248/1766/2013 не була передана на розгляд цього суду.

Враховуючи викладені обставини відповідно до вимог частини третьої статті 406 ЦПК України (в редакції кодексу чинній на час подання позову)

АТ ПУМБ пред`явив до суду новий позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року позовну заяву АТ ПУМБ до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ ПУМБ заборгованість станом на 31 травня 2013 року за кредитним договором № Н-1231-08 від 30 травня 2008 року у розмірі 10 386 226, 99 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 8 193 749,78 грн, заборгованість за непогашеними в строк процентам за користування кредитом - 2 022 355,51 грн, пеня за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором - 170 121,70 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору - 1720, 50 грн, витрати за публікацію оголошення в засобах масової інформації - 290 грн, з ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору - 1 720, 50 грн., а також витрати за публікацію оголошення в засобах масової інформації в розмірі - 290 грн.

Ухвалою суду від 12 серпня 2020 року заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 листопада 2017 року скасовано, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області, у складі судді Левченка А. М., від 15 грудня 2020 року позов АТ ПУМБ задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ ПУМБ заборгованість за кредитним договором № Н-1231-08 від 30 травня 2008 року в розмірі

10 386 226, 99 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 8 193 749, 78 грн, заборгованість за непогашеними в строк процентами за користування кредитом - 2 022 355, 51 грн, пеня за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором - 170 121, 70 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанціївиходив з того, що ОСОБА_1 не сплатив своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, процентами, а також іншими витратами відповідно до умов укладеного кредитного договору.

Відмовляючи у задоволенні вимог до ОСОБА_2 , суд вважав, що її порука на час пред`явлення позову припинилася в силу вимог частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Донецького апеляційного суду від 12 травня 2021 року апеляційну скаргу АТ ПУМБ задоволено, рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2020 року скасовано в частині вирішення вимог Банку до ОСОБА_2 та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов АТ ПУМБ до поручителя ОСОБА_2 задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ ПУМБ заборгованість за кредитним договором № Н-1231-08 від 30 травня 2008 року в розмірі 10 386 226, 99 грн, з яких 8 193 749, 78 грн заборгованість за кредитом, 2 022 355, 51 грн заборгованість за непогашеними в строк процентами за користування кредитом та

170 121, 70 грн пені. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд виходив з того, що Банк направив 24 листопада

2012 року на адресу позичальника вимогу про дострокове повернення всіх коштів пов`язаних із неналежним виконанням кредитних зобов`язань, яка була отримана ОСОБА_1 06 грудня 2012 року. У вказаній вимозі банк визначив позичальнику строк - шістдесят днів для її добровільного виконання. При цьому визначений статтею 559 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) шестимісячний строк пред`явлення вимоги до поручителя слід обраховувати починаючи саме з дати спливу визначеного Банком у вимозі строку на добровільне виконання позичальником кредитних зобов`язань.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2020 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22 червня 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного суду від 12 травня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано її матеріали із районного суду.

У серпні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржену постанову, не врахував висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 638/22416/14-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 610/1440/14-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 1522/6244/12, від 17 липня 2019 року у справі № 278/1077/16-ц, у постановах Верховного Суду України

від 17 вересня 2014 року у справі № 6-125цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15, неправильно застосував положення частини четвертої статті 559 ЦК України та не звернув уваги, що на час подання Банком до суду розглядуваного позову її порука припинилася, а отже були відсутні підстави для задоволення вимог АТ ПУМБ в частині солідарного стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

ОСОБА_2 наголошує на тому, що моментом настання строку виконання основного зобов`язання за кредитним договором є момент пред`явлення Банком вимоги до кредитора (день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу) - 06 грудня 2012 року, а тому передбачений

частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню саме від цієї дати. АТ ПУМБ звернулося до неї, як поручителя з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором поза межами строку, встановленого частиною четвертою

статті 559 ЦК України коли порука вже припинилася.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року АТ ПУМБ .подано до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому представник банку, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного суду від 12 травня 2021 року - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 травня 2008 року між ЗАТ Донгорбанк , правонаступником якого у спірних правовідносинах є АТ ПУМБ , та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № Н-1231-08, за умовами якого Банк надав позичальнику кредит з лімітом у 9 500 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами та кінцевим терміном повернення 29 травня

2028 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором були укладені наступні договори:

1) іпотечний договір, укладений 30 травня 2008 року між

ЗАТ Донгорбанк , правонаступником якого у спірних правовідносинах є АТ ПУМБ , та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Резвановою І. Д. та зареєстрований в реєстрі за № 3124;

2) договір поруки № Н-1231-08, укладений 30 травня 2008 року між

ЗАТ Донгорбанк , правонаступником якого у спірних правовідносинах є АТ ПУМБ , та ОСОБА_2 .

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору

22 листопада 2012 року Банком було направлено ОСОБА_1 письмову вимогу про дострокове повернення кредиту протягом шістдесяти днів з моменту отримання цієї вимоги.

Вказана вимога отримана ОСОБА_1 06 грудня 2012 року, однак залишена без задоволення.

22 березня 2013 року Банком на адресу ОСОБА_2 направлено вимогу щодо виконання зобов`язань за договором поруки № Н-1231-08

від 30 травня 2008 року.

Згідно розрахунку, наданого Банком, станом на 31 травня 2013 року у позичальника утворилась заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 10 386 226, 99 грн, з яких 8 193 749, 78 грн заборгованість по кредиту; 2 022 355, 51 грн заборгованість по процентам за користування кредитними коштами; 170 121, 70 грн пеня.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова апеляційного відповідає не в повній мірі.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша та друга статті 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним додатковим майновим заходом впливу, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов`язання.

Підставою виникнення поруки є договір, що встановлює зобов`язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов`язання боржника (поручителем), та кредитором боржника.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Оскільки зобов`язання поручителя має строковий характер, поручителя слід вважати зобов`язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині четвертій статті 559 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим, з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Умови договору поруки № Н-1231-08 від 30 травня 2008 року про його дію до повного виконання всіх зобов`язань (пункт 4.1 договору поруки) не свідчить про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Строк дії поруки, передбачений частиною четвертої статті 559 ЦК України України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати. Суд зобов`язаний самостійно застосовувати положення про строк, передбачений цією нормою, на відміну від позовної давності, яка застосовується судом за заявою сторін. Якщо поручитель поза межами строку помилково виконає уже фактично неіснуючий обов`язок, він може за своїм вибором вимагати повернення виконаного як безпідставно набутого кредитором. Зважаючи на наведене, строк дії поруки не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора і суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Наведене узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, з яким погодилась Велика Палата Верховного Суду, не знайшовши підстав для відступу від нього, у постанові від 13 червня 2018 року у справі

№ 408/8040/12.

У разі реалізації кредитором свого права вимоги на дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України шестимісячний строк звернення кредитора до суду з вимогами до поручителя повинен обраховуватись з моменту настання строку дострокового повернення кредиту.

Отже, керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), можна зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців (якщо інший строк не передбачений договором поруки) з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов`язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).

Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах: від 19 лютого 2019 року у справі № 2-724/11 (провадження № 61-15022св19), від 31 січня 2020 року у справі № 409/6060/12 (провадження № 61-21194св19),

від 11 березня 2020 року у справі № 756/17806/14-ц (провадження

№ 61-47614св18), від 22 травня 2020 року у справі № 522/18782/15-ц (провадження № 61-48538св18) та від 13 січня 2021 року у справі

№ 182/6290/13-ц (провадження № 61-18168св19).

У розглядуваній справі в пункті 3.5.1 кредитного договору сторони погодили, що Банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту і сплати процентів у випадку невиконання позичальником обов`язків, передбачених цим договором, в тому числі відносно забезпечення повернення кредиту, а також у випадку втрати забезпечення виконання зобов`язання чи погіршення його умов за обставин, за які позичальник не несе відповідальність.

Таким чином, сторони кредитного договору врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання.

22 листопада 2012 року АТ ПУМБ , керуючись положеннями ЦК України, Законом України Про захист прав споживачів та пунктом 3.1.5 кредитного договору, направило на адресу позичальника ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту, в якій вимагало протягом шістдесяти днів з моменту отримання цієї вимоги достроково повернути отримані від Банку кредитні кошти в повному обсязі з нарахованими процентами за користування кредитом і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь Банку згідно кредитного договору.

Зазначену вимогу ОСОБА_1 отримав 06 грудня 2012 року.

Враховуючи вказані дії банку, положення статті 1050 ЦК України,

пункту 3.1.5 кредитного договору, строк користування кредитом є таким що закінчився 05 лютого 2013 року.

Протягом строку, який було надано позичальнику для задоволення вимоги кредитора про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором (60 календарних днів з моменту отримання вимоги), пред`явлена вимога не була відкликана Банком та після спливу зазначеного строку вважається таким, що настав строк виконання основного зобов`язання і з цього моменту розпочався відлік строку передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Отже відхиляючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що її порука припинилася апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що в договорі поруки не встановлено строк його дії, а 22 листопада 2012 року Банк направив позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту, зі змісту якої вбачається, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання цієї вимоги (06 грудня 2012 року). Тобто вказаною вимогою Банк змінив строк дії кредитного договору та в межах шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання 14 червня 2013 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 1522/6244/12 та постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року у справі

№ 6-125цс14, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2662цс15.

Щодо визначення розміру заборгованості за кредитним договором

АТ ПУМБ заявлено до солідарного стягнення з відповідачів заборгованість за кредитним договором від 30 травня 2008 року, що утворилась станом на 31 травня 2013 року в загальному розмірі 10 386 226, 99 грн, з яких 8 193 749, 78 грн заборгованість по кредиту; 2 022 355, 51 грн заборгованість по процентам за користування кредитними коштами;170 121, 70 грн пеня.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів суми неповернутої позики в розмірі 8 193 749, 78 грн.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою ту обставину, що право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12).

Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2017 року у справі № 248/2448/13-ц за позовом АТ ПУМБ до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору, - в рахунок погашення заборгованості в загальному розмірі 9 875 343, 04 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом - 8 193 749, 78 грн, заборгованості за непогашеними в строк процентами за користування кредитом - 1 550 621, 90 грн, пені 130 971, 36 грн за несвоєчасне виконання зобов`язання за кредитним договором № Н-1231-08, укладеним 30 травня 2008 року між ЗАТ Донгорбанк та ОСОБА_1 , звернуто стягнення на предмет іпотеки - станцію по перевантаженню твердих побутових відходів з елементами попереднього сортування та пресування, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 12175356, до складу якої входять: 1) будівля офісних приміщень літ А площею 450,9 кв. м.; 2) прохідна літ Б площею 28,6 кв. м.; 3) ангар-профнастіл літ. В площею 182,4 кв. м.; 4) склад літ Д площею 659,9 кв. м.; 5) вагова літ. Г ; 6) насосна літ. Е площею 17,5 кв. м.;

7) трансформаторна підстанція літ Ж площею 60,7 кв. м.; 8) огорожа № 1-3; 9) замощення № 4; 10) цех сортировки та перевантаження, профнастіл площею 3056,4 кв. м.; 11) резервуар пожежний № 5; 12) резервуар (відстійник) № 6, з початковою ціною продажу предмету іпотеки в розмірі не менш ніж 3 065 000 грн, передану в іпотеку ОСОБА_1 , шляхом продажу АТ ПУМБ вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Розмір заборгованості в рахунок якої було звернуто стягнення на іпотечне майно визначено судом станом на 07 лютого 2013 року.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області

від 15 червня 2017 року у справі № 248/2448/13-ц, учасником якої була і ОСОБА_2 , набрало законної сили.

Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з відповідачів на користь Банку становить 9 875 343, 04 грн , з яких: 8 193 749, 78 грн заборгованість по кредиту; 1 550 621, 90 грнзаборгованість по процентам за користування кредитними коштами; 130 971, 36 грн пеня, правомірність нарахування якої станом на 07 лютого 2013 року встановлена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Вимоги АТ ПУМБ про стягнення з відповідачів передбачених договором процентів та пені за прострочення виконання зобов`язання, нарахованих за період із 08 лютого 2013 року по 31 травня 2013 року є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 638/22416/14-ц, від 05 червня 2019 року у справі № 610/1440/14-ц,

від 17 липня 2019 року у справі № 278/1077/16-ц, на які заявник посилалася як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду.

Інші доводи касаційної скарги не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, неправильно застосовано норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про зміну постанови апеляційного суду в цій частині.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

АТ ПУМБ при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачено 5 161, 50 грн судового збору.

ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 6 882 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог Банку (95, 08 % від заявлених вимог) понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, підлягають стягненню з ОСОБА_2 в розмірі 4 907, 36 грн, а сплачений відповідачем ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 338, 49 грн підлягає відшкодуванню за рахунок АТ ПУМБ пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Керуючись статтями 133, 141, 400, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 12 травня 2021 року змінити, виклавши абзаци перший, третій та четвертий її резолютивної частини в наступній редакції:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк задовольнити частково.

Позов акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк заборгованість за кредитним договором № Н-1231-08 від 30 травня

2008 року в розмірі 9 875 343 (дев`ять мільйонів вісімсот сімдесят п`ять тисяч триста сорок три) гривні 04 копійки, з яких 8 193 749 (вісім мільйонів сто дев`яносто три тисячі сімсот сорок дев`ять) гривень 78 копійок заборгованість за кредитом, 1 550 621 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят тисяч шістсот двадцять одна) гривна 90 копійок заборгованість по процентам за користування кредитом та 130 971 (сто тридцять тисяч дев`ятсот сімдесят одна) гривна 36 копійок пеня.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 4 907 (чотири тисячі дев`ятсот сім) гривень 61 копійка .

В іншій частині постанову Донецького апеляційного суду від 12 травня

2021 рокузалишити без змін.

Стягнути з акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 338 (триста тридцять вісім) гривень 49 копійок.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович