Постанова

від 12.05.2021 по справі 227/1304/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 227/1304/17

Номер провадження 22-ц/804/807/21

П О С Т А Н О В А

Іменем У К Р А Ї Н И

12 травня 2021 року Донецький апеляційний суд колегією суддів у складі:

Судді-доповідача Никифоряка Л.П.

Суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.

за участі секретаря судового засідання Кіпрік Х.В.

розглянувши відкрито в залі судових засідань Донецького апеляційного суду в м. Бахмут справу що виникла з кредитних правовідносин за позовом Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій подано апеляційну скаргу Акціонерним товариством Перший український міжнародний банк на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2020 року (головуючий у суді першої інстанції Левченко А.М.), -

В С Т А Н О В И В:

В позові пред`явленому до суду 14 червня 2013 року Акціонерне товариство Перший український міжнародний банк - Банк виклав вимоги про солідарне стягнення з позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 коштів в сумі 10 386 226,99грн, з яких 8 193 749,78грн заборгованість за кредитом, 2 022 355,51грн заборгованість за процентами та 170 121,70грн пеня за порушення строків виконання зобов`язань за кредитним договором. Існування таких вимог Банк пов`язував із неналежним виконанням з боку відповідачів зобов`язань взятих на підставі кредитного договору та договору поруки.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2020 року позов Банку задоволено частково та судом стягнуто заборгованість в розмірі 10 386 226,99грн з позичальника ОСОБА_1 .

Суд зробив висновок про те, що підтверджені обставини з приводу неналежного виконання, з боку позичальника, зобов`язання про повернення заборгованості за кредитом, процентами та пенею в розмірі 10 386 226,99грн, що утворився станом на 31 травня 2013 року, який підтверджено належними та допустимими доказами, за кредитним договором № Н-1231-08 від 30 травня 2008 року.

Також, суд вважав, що хоч ОСОБА_2 яка поручилася за належне виконання кредитних зобов`язань позичальника на вимогу Банку борг не погасила, порука припинилася, оскільки кредитор, який змінив строк основного зобов`язання та звернувся із відповідною вимогою до поручителя 22 листопада 2012 року протягом шести місяців не пред`явив позов до поручителя.

В апеляційній скарзі Банк висловив вимогу про скасування рішення суду в частині вимог до поручителя в задоволенні яких судом відмовлено та просив про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводились до порушення норм матеріального права оскільки, законодавчо визначений строк протягом якого повинна бути виконання вимога про повернення кредиту. Також поза увагою суду залишились ті обставини що в договорі кредиту також було визначено такий строк, за змістом договору позичальник та поручитель зобов`язувались достроково повернути отримані від Банку кошти протягом шістдесяти днів з моменту отримання вимоги.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягало в тому, що суд не зазначив порядку розрахунку шестимісячного строку відведеного для пред`явлення вимоги поручителю.

Також судом неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи з приводу обов`язку повернути кошти отримані в кредит протягом шістдесяти днів, який містився в самій вимозі, та суд не врахував що тільки по спливу шістдесяти днів у Банку виникало право вимоги до поручителя.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити рішення без змін, зазначаючи що воно винесено з урахуванням обставин справи та є вірним, оскільки строк виконання основного зобов`язання настав з 06 грудня 2012 року, тобто з моменту пред`явлення вимоги кредитором боржнику, а звернення позивача до суду припадає на 14 червня 2013 року, тобто поза межами строку дії договору поруки.

Суд апеляційної інстанції заслухавши суддю-доповідача щодо змісту рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги та меж, в яких повинна здійснюватись перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши пояснення представника ОСОБА_2 , за відсутності представника Банку та ОСОБА_1 , повідомлених про час та місце судового розгляду належним чином, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

В ході судового розгляду встановлено такі обставини, які підтверджені належними та допустимими доказами.

30 травня 2008 року між Закритим Акціонерним Товариством Донгорбанк та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № Н-1231-08 про надання кредиту в розмірі 9 500 000,00грн з відсотковою ставкою 18% по строковій заборгованості та 23% річних по простроченій заборгованості з кінцевим строком повернення за графіком повернення кредиту до 29 травня 2028 року - Кредитний договір /том І а.с.28-39, 94-99, 100-107, 118-119/.

30 травня 2008 року між Закритим Акціонерним Товариством Донгорбанк та ОСОБА_2 укладено договір поруки № Н-1231-08 за умовами якого остання поручилась за зобов`язаннями позичальника ОСОБА_1 /том І а.с.57, 117/.

30 травня 2008 року між Закритим Акціонерним Товариством Донгорбанк та ОСОБА_1 укладено Іпотечний договір № Н-1231-08 в забезпечення виконання Кредитного договору/т.1 а.с.124-126, том ІІ а.с.51-55, 95-99, 111-115, /.

Відповідно до виписки з особового рахунку ОСОБА_1 і наданого Банком розрахунку заборгованості - позичальник частково погашав заборгованість за кредитним договором та останнє погашення було здійснено 18 жовтня 2012 року на суму 50 000,00грн /том І а.с.47/.

24 листопада 2012 року Банком на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про дострокове повернення кредиту, яка отримана боржником 06 грудня 2012 року /том ІІ а.с.31-32, 48, 73-74, 91, 121-122, 124/.

22 березня 2013 року Банком на адресу ОСОБА_2 направлено вимогу щодо виконання зобов`язань за договором поруки Н-1231-08 від 30 травня 2008 року /том ІІ а.с.49-50, 93-94, 125-126/.

14 липня 2017 року видано виконавчий лист Добропільським міськрайонним судом Донецької області про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до рішення від 15 червня 2017 року у справі 248/2448/13-ц /том ІІ а.с.38-39, 56-63, 75-84, 116-120/.

Згідно довідки від 13 грудня 2017 року ОСОБА_2 стоїть на обліку як внутрішньо переміщена особа /том ІІ а.с.183/.

У даній справі сторони не заперечували обставин укладення договорів на умовах визначених в Кредитному договорі та Договорі поруки, також не оспорювали обставин щодо фактичного отримання позичальником коштів.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції зробив висновок про те, що відсутні правові підстави для стягнення заборгованості з поручителя, так як порука припинилася.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції всесторонньо і повно з`ясував обставини у справі, однак неправильно застосував норми матеріального права в частині вимог до поручителя.

В судовому засіданні підтверджені обставини щодо існування між Банком та ОСОБА_1 кредитних взаємовідносин, що виникли на підставі Кредитного договору в якому сторони погодили істотні умови щодо розміру кредиту, строку виконання зобов`язання за договором, процентну ставку і порядок погашення кредитної заборгованості.

Суд вважає що отримання кредитних коштів та користування ними охоплюється поняттям кредитний договір що наведено в статті 1054 Цивільного кодексу України /надалі ЦК України/.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом пунктів 2.1. та 7.1 Кредитного договору позичальник зобов`язувався повернути кредит повністю до 29 травня 2028 року, також зазначено що договір набуває чинності з дня підписання обома сторонами і його умови діють до повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором /том І а.с.28, 31/.

Також у даній справі існування кредитних правовідносин між Банком та ОСОБА_1 підтверджується фактичними діями з боку позичальника, який періодично погашав кредитну заборгованість та частково сплачував кредитні кошти, останній платіж здійснив 18 жовтня 2012 року.

Отже Кредитний договір що засвідчений підписом позичальника свідчить про виникнення між сторонами кредитного зобов`язання, розкриває суть договору кредитування, свідчить про погодження сторонами істотних умов кредитного договору та є вирішальним для розгляду даної справи.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За загальним правилом договірне зобов`язання повинне виконуватись відповідно до тих умов, які сторони визначили при укладенні договору.

Та вірні висновки суду про те, що позичальник не виконав зобов`язання щодо внесення щомісячно до 20 числа плати за користування кредитом, згідно графіку платежів за кредитом, оскільки останнє часткове погашення здійснено 18 жовтня 2012 року.

Відповідач не довів що мало місце виконання ним зобов`язань і прийняття їх кредитором, та не підтвердив обставин щодо припинення існування прав і обов`язків сторін, що складають зміст конкретних зобов`язальних правових відносин.

Факт неналежного виконання боржником зобов`язань за кредитним договором після спливу 30 днів від 18 листопада 2012 року вказує на виникнення у позивача права вимоги саме в зазначений термін.

Отже вірні висновки суду про існування підстав для стягнення заборгованості в розмірі 10 386 226,99грн, оскільки відповідачі не надали жодного доказу в спростування сум зазначених в розрахунку та не підтвердили жодним чином обставин щодо існування заборгованості в іншому розмірі.

У той же час, Банк звернувся з вимогою до ОСОБА_2 яка відповідно до Договору поруки поручилася відповідати за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за Договором кредиту.

У статті 554 ЦК України зазначено що, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В пункті 2.1 Договору поруки передбачено, що поручитель взяла на себе обов`язок відповідати за зобов`язанням позичальника ОСОБА_1 , що випливають з Кредитного договору № Н-1231-08 від 30 травня 2008 року укладеного між ОСОБА_1 та Банком.

Відповідно до п. 3.1 Договору поруки відповідальність поручителя настає у випадку, коли боржник не виконує або неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання згідно кредитного договору.

За змістом пункту 4.1 Договір поруки вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення сторонами всіх обов`язків за Кредитним договором /том І а.с.57/.

Частина четверта статті 559 ЦК України проголошує, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.

Порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим, із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Отже у частині 4 статті 559 ЦК України передбачено три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання, якщо кредитор не пред`явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги), якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

В розумінні положень частини 4 статті 559 ЦК України вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов`язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Згідно встановлених у справі обставин, Банк через неналежне виконання зобов`язань з боку позичальника починаючи з 18 жовтня 2012 року, дати останнього погашення за договором, використав своє право та 24 листопада 2012 року надіслав позичальнику вимогу про дострокове повернення всіх коштів пов`язаних із неналежним виконанням кредитних зобов`язань, така вимога отримана ОСОБА_1 - 06 грудня 2012 року.

Та узгоджувалися із положеннями чинного законодавства та умовами договорів кредиту та поруки дії Банку, котрий надав позичальнику шістдесят днів для виконання вимоги по закінченні яких у кредитора виникло право на примусове стягнення боргу.

Визначальним у даній справі є не те коли банк звернувся з вимогою про дострокове повернення кредиту (основного зобов`язання), а саме встановлення обставин з приводу того, коли в кредитора виникло право вимоги до позичальника та поручителя, та саме наведена обставина має правове значення та є вирішальною для цього спору.

Отже Банк не пропустив строк пред`явлення вимоги до поручителя, оскільки звернувся до суду з позовом в якому викладено відповідну вимогу як до боржника та і до поручителя 14 червня 2013 року, тобто з урахуванням шістдесяти днів, звернення мало місце в межах строку дії поруки.

З урахуванням наведеного сума заборгованості підлягає стягненню з позичальника та поручителя в солідарному порядку.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме неправильне застосування норм матеріального права дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені вимог Банку до поручителя ОСОБА_2 та в цій частині позов задовольнити.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Підтверджено сплату позивачем судового збору за подання до суду апеляційної скарги в сумі 5 161,50грн, які підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Банку.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк задовольнити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2020 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк до поручителя ОСОБА_2 .

Позов Акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк до поручителя ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити, стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк заборгованість за кредитним договором № Н-1231-08 від 30 травня 2008 року в розмірі 10 386 226 (десять мільйонів триста вісімдесят шість тисяч двісті двадцять шість),99 грн., з яких 8 193 749 (вісім мільйонів сто дев`яносто три тисячі сімсот сорок дев`ять),78грн заборгованість за кредитом, заборгованість за непогашеними в строк відсотками за користування кредитом 2 022 355 (два мільйони двадцять дві тисячі триста п`ятдесят п`ять),51грн та пеня 170 121 (сто сімдесят тисяч сто двадцять одна),70грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк судовий збір в розмірі 5161,50грн (п`ять тисяч сто шістдесят одна),50грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 13 травня 2021 року.

Судді: