Постанова

від 10.11.2021 по справі 463/6208/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 463/6208/16-ц

провадження № 61-12875св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2020 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення боргу.

Позовну заяву мотивовано тим, що 11 січня 2014 року він уклав з ОСОБА_2 , інтереси якої з правом підпису представляла ОСОБА_3 , попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна.

Згідно з указаним попереднім договором сторони зобов`язувались в обумовлений в договорі строк укласти та належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме об`єкта незавершеного будівництва, готовністю 49 %, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

На виконання положень пункту 5.1 попереднього договору з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва позивач передав ОСОБА_3 для продавця ОСОБА_2 суму завдатку в розмірі 30 000,00 дол. США.

Порушивши взяті на себе зобов`язання за попереднім договором, ОСОБА_2 не з`явилась в обумовлений сторонами строк для укладення основного договору купівлі-продажу та необхідних правовстановлюючих документів для відчуження нерухомого майна не надала, а тому договір не було укладено. Грошові кошти, отримані за попереднім договором у вигляді завдатку, ОСОБА_2 добровільно не повертає.

З огляду на викладене та з урахуванням положень статей 509, 526, 570, 571, 610, 615 ЦК України, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кожної окремо на свою користь 783 825,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 дол. США, та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про повернення боргу задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 кошти в розмірі 783 825,00 грн.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення боргу з ОСОБА_2 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що попередній договір, який передбачав укладення в майбутньому договору купівлі-продажу нерухомого майна, підлягав нотаріальному посвідченню відповідно до положень частини першої статті 657 ЦК України. Зважаючи на те, що сторони не дотрималися вимог закону щодо нотаріального посвідчення попереднього договору, попередній договір є нікчемним відповідно до частини першої статті 220 ЦК України. У зв`язку з нікчемністю попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 січня 2014 року суд вважав, що в такому випадку положення частини першої статті 571 ЦК України щодо наслідків порушення зобов`язання, забезпеченого завдатком, не застосовуються.

Разом з цим суд встановив, що укладений між сторонами попередній договір за своїм змістом є борговою розпискою, а тому порушені права позивача підлягають захисту відповідно до статті 1047 ЦК України.

Відмовляючи у стягненні грошових коштів з ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження факту передачі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 отриманих від позивача грошових коштів. Крім того, згідно з поясненнями позивача ОСОБА_2 під час передачі грошових коштів не була присутня.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Львівського апеляційного суду від 06 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 12 квітня 2019 року в частині задоволених позовних вимог скасовано, в цій частині відмовлено в задоволені позову.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що, оцінивши попередній договір як боргову розписку, суд першої інстанції самостійно змінив підстави позову, що суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Крім цього, суд не врахував того, що боргова розписка повинна містити обов`язок позичальника повернути кошти. Зі змісту укладеного попереднього договору купівлі-продажу не вбачається отримання ОСОБА_3 від позивача грошових коштів у сумі 30 000,00 дол. США саме у борг та не встановлено обов 'язку відповідача повернути грошові кошти позивачу.

ОСОБА_3 не заперечує факт підписання нею попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, проте заперечує отримання будь-яких коштів та зобов`язання повернути їх.

Враховуючи положення частини першої статті 245 ЦК України, ОСОБА_3 не мала належним чином оформлених повноважень (нотаріально посвідченої довіреності) на укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна, і, відповідно, на отримання грошей.

Позивач не надав до суду належних, допустимих та достовірних доказів, які підтверджують факт передачі грошей ОСОБА_3 у вигляді завдатку в розмірі 30 000,00 дол. США. Договір не підтверджує отримання ОСОБА_3 грошей, оскільки у пункті 5.1 договору зазначено, що їх було передано продавцю до підписання договору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

25 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, з пропуском строку на касаційне оскарження, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та повернути справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

ОСОБА_3 не висловлювала зауважень щодо умов попереднього договору до моменту його підписання. Заперечуючи проти отримання грошових коштів, ОСОБА_3 не пояснила суду мотиви підписання попереднього договору без виконання вимог пункту 5.1, яким передбачено сплату 30 000,00 США. На переконання заявника, указана умова була істотною для можливості укладення договору між сторонами.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у січні 2021 року, ОСОБА_3 заперечувала проти доводів ОСОБА_1 , просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2020 року - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 06 липня 2020 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , витребувано з Личаківського районного суду м. Львова цивільну справу № 463/6208/16-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

11 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , інтереси якої представляла ОСОБА_3 , було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна. За умовами укладеного попереднього договору сторони зобов`язались 28 лютого 2014 укласти та належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме об`єкта незавершеного будівництва, готовністю 49 %, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4623685100:04:000:0063.

Відповідно до положень пункту 5.1 попереднього договору до підписання цього договору, в рахунок належних за основним договором платежів на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо укладення договору купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва та своєї платіжної спроможності, покупець передав, а продавець отримав суму завдатку в розмірі 30 000,00 дол. США. У момент розрахунків за основним договором зазначена сума буде зарахована у належний з покупця платіж за основним договором.

Згідно з пунктом 6.1 попереднього договору за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення основного договору здійснюватиметься 28 лютого 2014 року об 11.00 годині у приміщенні офісу нотаріуса Тимків І. М. за адресою: м. Львів, вул. Липова Алея, 1.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 06 липня 2020 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) та у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 639/3833/15-ц (провадження № 61-6641св18).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Львівського апеляційного суду від 06 липня 2020 року відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 509, 526, 570, 571, 610, 615 ЦК України, просив суд стягнути з відповідачів на свою користь грошові кошти у розмірі 783 825,00 грн, що еквівалентно 30 000,00 дол. США, у рахунок повернення завдатку на підтвердження зобов`язання щодо реалізації намірів укладення договору купівлі-продажу об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки на виконання попереднього договору основний договір купівлі-продажу житлового будинку укладено не було.

Відповідно до частини першої статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною першою статті 635 ЦК України встановлено, що попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Частиною першою статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частин першої, другої статті 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Частинами першою та третьою статті 571 ЦК України визначені правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком, відповідно до яких у випадку, якщо порушення зобов`язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, він зобов`язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

У разі припинення зобов`язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов`язання може мати місце лише у разі наявності зобов`язання, яке повинно було виникати на підставі договору купівлі-продажу будинку.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Отже, оскільки укладення попереднього договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , яка діяла від імені ОСОБА_2 , було обумовлене наявністю у сторін намірів щодо укладення в подальшому договору купівлі-продажу нерухомого майна, який згідно з положеннями частини першої статті 657 ЦК України підлягає нотаріальному посвідченню, то недотримання сторонами вимог щодо нотаріального посвідчення попереднього договору вказує про його нікчемність відповідно до частини першої статті 220 ЦК України.

Встановивши нікчемність попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна від 11 січня 2014 року, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин.

Відсутність зобов`язань між сторонами, відповідно, унеможливлює стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів на підставі статті 571 ЦК України, якою визначено правові наслідки порушення або припинення зобов`язання, забезпеченого завдатком.

До вимог про повернення виконаного за недійсним правочином застосовуються положення глави 83 ЦК України (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Разом з цим, вимог про стягнення з відповідачів безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України ОСОБА_1 не заявляв.

В силу вимог цивільного процесуального законодавства України саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Водночас суд позбавлений можливості самостійно змінювати предмет та правові підстави позову.

У рішенні від 21 січня 2021 року у справі Гусєв проти України Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини та частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами як джерело права, зробив висновок про те, що відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову заявника апеляційним судом, а також висновок, зроблений не на користь заявника, і відсутність у нього можливості подати відповідні докази та аргументи у зв`язку зі зміною правової кваліфікації, мають розглядатися як повністю невиправдані та такі, що суперечать вимогам статті 6 Конвенції стосовно справедливості цивільного провадження і принципу змагальності судового процесу (пункт 3.3).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України (у редакції від 03 жовтня 2017 року). Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Посилання заявника на необхіність урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) та у постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 639/3833/15-ц (провадження № 61-6641св18) є необгрунтованими, оскільки зазначена практика Верховного Суду не є релевантною, правовідносини у вказаних справах та у справі, що переглядається у порядку касаційного провадження, не є подібними.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 06 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк